Ухвала суду № 62725857, 15.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року справа №805/4849/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. у справі № 805/4849/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства Артвайнері до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2015 року позивач, Приватне акціонерне товариство Артвайнері, звернувся з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно було зроблено висновок про відсутність у позивача підстав для включення до складу податкового кредиту за січень 2015 року сум податку на додану вартість по контрагентам, що не задекларували свої податкові зобовязання у відповідні податкові періоди, а саме: ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Артемівське управління по газопостачанню та газифікації на загальну суму 89243,73грн. Зазначене, в свою чергу, призвело до зменшення відповідачем розміру відємного значення суми податку на додану вартість позивачу за січень 2015 року в розмірі 89244грн.

Позивач зазначив, що при формуванні суми податкового кредиту за січень 2015року ним виконані всі приписи п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України. Зазначив, що реальність господарських операцій по виконанню правочинів з вищезазазначеним контрагентом підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, та ін. Таким чином, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. у справі № 805/4849/15-а позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення рішення, винесене Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47, яким Приватному акціонерному товариству Артвайнері зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 89244грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобовязаннях контрагента.

Ухвалою апеляційного суду від 15 листопада 2016 року замінено позивача у справі № 805/4849/15-а Приватне акціонерне товариство Артемівськ Вайнері на Приватне акціонерне товариство Артвайнері. У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство Артвайнері зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00412168, юридичною адресою підприємства є: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. П. Лумумби, б. 87. Підприємство зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що не є спірним в даній справі.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних ПрАТ Артвайнері, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за січень 2015року. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015року за №104/28-03-47/00412168, яким встановлені порушення п.200.4 ст.200, п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання ьа сумою податкового кредиту січня 2015року на суму 89244 грн.

Не погодившись з висновками первірки, що викладені в акті від 20.03.2015року за №104/28-03-47/00412168, позивачем були надані податковому органу заперечення на акт перевірки від 01.04.2015 року б/н.

Згідно відповіді податкового органу від 24.06.2015року за №4054/10/28-03-47 висновки акта перевірки були змінені, та зазначено, що підприємством в порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 89244грн.

З урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 89244грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47, підприємством було подано скаргу від 08.07.2015року за №3.2.0./1166 до Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників. Рішенням від 27.07.2015року податковий орган повідомив позивача про залишення спірного податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення.

Також, підприємством було подано скаргу від 11.08.2015року на податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47 до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 06.10.2015року спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Встановлено, що між позивачем та ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Артемівське управління по газопостачанню та газифікації було укладено договір постачання природного газу за регульованим тарифом №08-003/2012 від 16.12.2011року, у відповідності до якого ПрАТ Артвайнері (споживач) прийняв, а По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Артемівське управління по газопостачанню та газифікації (постачальник) в січні 2015 року поставив природний газ (приведений до стандартних умов) в обсягах 81726 куб.м.

Факт придбання позивачем природного газу за вищезазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком №107 від 31.01.2015 року, актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року, підписаним між сторонами.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Артемівське управління по газопостачанню та газифікації було виписано податкову накладну від 31.01.2015 року за №90/01, яку було відображено позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2015року.

Здійснення розрахунків за поставлений товар підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 06.01.2015 року №1, від 26.01.2015 року №249, від 27.01.2015 року №274, від 28.01.2015 року №308, від 29.01.2015 року №337, від 30.01.2015 року №368.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 (абз. 1-3) статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податковго кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету.

За приписами п. 200.4 цієї статті при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем надані суду письмові докази, що підтверджують здійснення та реальність господарських операцій з контрагентом ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Артемівське управління по газопостачанню та газифікації на суму ПДВ 89244грн. за зазначеним вище договором, що в розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинними документами.

З аналізу наведених норм, вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязання продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит на підставі наступного.

Згідно п.п.201.9 ст.201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємства постачальники є платниками податку на додану вартість та не звільнені від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Принцип персональної відповідальності особи, у даному випадку право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

По справі № 21-47а10 від 31 січня 2010 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду України № 21-37а10 від 21 січня 2010 року, з огляду на те, що зазначене рішення було за різних фактичних обставин справи.

У постанові Верховного Суду України № 21-37а10 від 21 січня 2010 року Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що наявність у позивача податкових накладних, виданих невстановленими особами, за умови встановлення судом факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому числі й податкові накладні, платіжні доручення, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення позивачем розміру відємного значення суми податку на додану вартість за період січень 2015року по взаємовідносинах з контрагентом ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз Артемівське управління по газопостачанню та газифікації на суму ПДВ 89244грн.

На підставі вищевикладеного, податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 89244грн., винесено безпідставно та необгрунтовано, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. у справі № 805/4849/15-а - залишити без задоволення.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. у справі № 805/4849/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства Артвайнері до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015року за №0000284700/4239/10/28-03-47 - залишити без змін.Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

ГоловуючийА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_2