Рішення № 62725059, 10.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"10" листопада 2016 р. Справа № 911/1484/16

за первісним позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, 04112, м.Київ, вул. Дорогожицька, будинок 10

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпініст", 08720, АДРЕСА_1

про стягнення 497726,40 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпініст", 08720, АДРЕСА_1

до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, 04112, м.Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10

про стягнення 77583,68 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від Концерну РРТ: ОСОБА_1 (дов. №6389/9 від 31.12.2015);

від ТОВ "Альпініст": ОСОБА_2 (дов. №1/09 від 26.09.2016).

встановив:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпініст" про стягнення 497726,40 грн. збитків.

В обґрунтування позовної заяви Концерн РРТ зазначає, що ТОВ Альпініст завищило вартість робіт за договором підряду №1719 від 09.08.2013, чим нанесло Концерну РРТ збитків на загальну суму 497726,40 грн.

Не погоджуючись з заявленими Концерном РРТ позовними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпініст" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 77583,68 грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ "Альпініст" зазначає, що Концерн РРТ належним чином не виконав свої зобовязання за договором підряду №1719 від 09.08.2013 в частині забезпечення ТОВ "Альпініст" фарбувальними матеріалами, у звязку з чим позивач за зустрічним позовом поніс збитки на загальну суму 77583,68 грн.

Відповідач проти первісного позову заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві (т.1 арк. с. 217-225).

Позивач проти зустрічного позову заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві (т. 2 арк. с.7-26).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2016 призначено судову експертизу на вирішення, якої поставлені наступні питання:

- Чи правильно було визначено сторонами норми витрати фарби в актах приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою №КБ-2в, що виконувались на обєкті: Кіровоградська філія, башта в м. Кіровоград, вул. Садова, 88, висотою 191,0 м, вага 300т, зачищення поверхні 100%, виконана з кутника, площа фарбування 9000 м.кв., а також інших обєктах згідно договору підряду №1719 від 09.08.2013?

- Чи було допущено завищення ТОВ Альпініст норм витрат фарби та необґрунтоване включення розчинника до актів виконаних робіт за договором підряду №1719 від 09.08.2013, чи відповідають витрати встановленим нормам витрат фарби і розчинника за договором підряду №1719 від 09.08.2013?

- Чи відповідають обсяг та якість виконаних ТОВ Альпініст робіт умовам договору підряду №1719 від 09.08.2013 та діючим нормам і правилам щодо виконання таких робіт?

- Якщо були допущені вказані відхилення від умов договору та діючих норм і правил, завищення витрат, то яку суму становить заборгованість чи переплата Концерну РРТ перед ТОВ Альпініст?

27.10.2016 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №911/1484/16 з повідомленням про неможливість надання експертного висновку, у звязку з невиконанням сторонами клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.08.2013 між Концерном РРТ (Замовник) та ТОВ Альпініст (Виконавець) був укладений договір підряду №1719 (т. 1 а.с. 179-186), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобовязується у 2013 році надати послуги щодо обробляння металів (антикорозійний захист металевих конструкцій), надалі послуги, на 25 обєктах Замовника згідно Технічного завдання, а Замовник зобовязується забезпечити своєчасне фінансування та прийняття таких послуг.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що договірна ціна є твердою (додатки №4-15 до договору), формується Виконавцем на підставі нормативних документів, розроблених Держбудом України ДБН Д.1.1-1-2000, та відображається у 25 локальних кошторисах, що є невід'ємною частиною договірної ціни.

У додатку № 1 до Договору (Технічне завдання) визначено перелік лотів та їх опис, а саме - найменування філій, висота та вага металоконструкцій, площа зачищення поверхонь (Т. 1 а.с. 188).

Державною фінансовою інспекцією України було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Концерну РРТ за період з 01.05.2014 по 31.10.2015 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2013 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт № 06-21/13 від 23.02.2016 (т. 1 а.с. 153-162)

У цьому акті зазначається, що внаслідок завищення ТОВ «Альпініст» норм витрат фарби та необґрунтованого включення до актів виконаних робіт розчинника за період з серпня 2013 року по квітень 2014 року Концерном РРТ здійснено зайві витрати на суму 482115,68 грн. та внаслідок внесення недостовірних даних до актів приймання передачі будівельних робіт за листопад 2013 року та лютий 2014 року (типова форма КБ-2в) по антикорозійному захисту металевих конструкцій щогли в с.Вовковинці Деражнянського району, вул. Леніна, 91, проведено оплату завищеної вартості робіт на суму 15610,72 грн.

07.04.2016 Концерн РРТ отримав вимогу від Державної фінансової інспекції України № 06-14/316 від 31.03.2016 про усунення порушень, виявлених під час проведення ревізії.

На думку позивача, вказані порушення призвели до заподіяння Концерну РРТ матеріальної шкоди (збитків) на суму 497726,40 грн., у звязку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтю 841 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виконано роботи, передбачені укладеним з позивачем договором підряду, які було прийнято позивачем, що підтверджується належним чином складеними та підписаними обома сторонами актами приймання виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи ( т. 1 а.с. 63-137).

Вказані роботи у повному обсязі були оплачені позивачем.

Наведені обставини сторонами по справі не заперечуються.

Окрім цього, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №910/24668/14 за позовом ТОВ «Альпініст» до Концерну РРТ про стягнення 1966224,11 грн. (т.1 а.с. 263-266) затверджено мирову угоду, відповідно до пункту 10 якої з моменту отримання позивачем 1966224,11 грн. на банківський рахунок зобовязання сторін по договору №1719 від 09.08.2013 у справі 910/24668/13 вражаються припиненими.

Звертаючись з позовом до суду Концерн РРТ посилається на приписи статті 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно приписів статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобовязаний відшкодувати на вимогу субєкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22). При цьому частиною другою статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Такої позиції притримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові від 25.01.2007 у справі № 6/213-06-5667.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007 у справі № 16/217, а також у постанові Верховного Суду України від 04.04.2006 у справі № 43/543.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, чим саме і в який спосіб були порушені його права відповідачем з огляду на прийняття позивачем робіт за договором підряду та здійснення розрахунків за нього у повному обсязі.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем вимог статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України в частині неналежного виконання зобовязань, у даному випадку зобовязань виконавця робіт за договором, як і не доведено вини саме відповідача у зазначенні в актах виконаних робіт форми КБ-2в невідповідних, за твердженням позивача, даних, оскільки вказані акти були підписані замовником без зауважень та заперечень.

При цьому слід зазначити, що згідно зі статті 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно, акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 у справі № 910/2210/13.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 497726,40 грн. збитків є недоведеними та необґрунтованими, у звязку з чим суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для їх задоволення.

Що стосується зустрічного позову, то суд встановив наступне.

27.08.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 (т.1 а.с. 48-49) до Договору №1719 від 09.08.2013, відповідно до пункту 2 якої внесені зміни в абзац 2 Додатку №1 (технічне завдання), змінивши «Учасник під час розрахунків пропозиції враховує середню витрату фарби в кількості, що складає 100 гр/кв.м. в один шар» на «Учасник під час розрахунків пропозиції враховує середню витрату фарби в кількості, що складає: 172 гр/кв.м. для червоної фарби в один шар і 187 гр/кв.м. для білої та сірої фарби в один шар».

На думку ТОВ Альпініст, інформація щодо використання товарно-матеріальних цінностей відображена в Акті приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, складеному за формою КБ-2в (т.1 а.с.136-137), не відповідає дійсності і суперечить додатковій угоді №1 від 27.08.2013, оскільки даним актом враховувалась середня витрата фарби червоної і білої в межах 100 гр/кв.м.

ТОВ Альпініст стверджує, що внаслідок неправильного обрахунку норм витрат фарби він за власний кошт здійснив поставку фарби та розчинника для виконання робіт на суму 77583,68 грн, які і просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом Концерну РРТ.

Докази нанесення йому збитків в результаті поставки фарби та розчинника для виконання робіт на суму 77583,68 грн. відсутні.

Поставка Виконавцем матеріалів для виконання робіт положеннями Договору №1719 від 09.08.2013 не передбачена.

Враховуючи, що Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року підписаний та скріплений печатками обох сторін без будь-яких зауважень, суд приходить до висновку, що сторони вказаними діями погодили кількість фарби та розчинника для виконання проведених робіт.

За наведених обставин підстави для задоволення зустрічних позовних вимог не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові в задоволенні первісного та зустрічного позовів покладається на позивачів.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд-

вирішив:

1. У первісному позові відмовити повністю.

2. У зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата складання повного рішення: 15.11.2016