Ухвала суду № 62724859, 16.11.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 листопада 2016 року Справа № 916/4932/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши матеріали касаційної скаргиарбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича, м. Чернігівта постанову на ухвалу від 20.09.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 господарського суду Одеської областіу справі№ 916/4932/15 господарського суду Одеської областіза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ленінталь", с. Йосипівка Овідіопольського району Одеської областідопублічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м. Одеса провизнання банкрутомкеруючий санацією арбітражний керуючий Черненченко Д.А.

В С Т А Н О В И В :

Подана арбітражним керуючим Закорко В.В. касаційна скарга "від ___.10.2016 року № 01-15-", не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, арбітражний керуючий Закорко В.В. оскаржує в касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, що була винесена за результатами здійснення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду Одеської області від 29.07.2016 в частині призначення керуючого санацією арбітражного керуючого Черненченка Д.А. і вказана ухвала у згаданій частині була залишена без змін.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212- VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013, якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 41 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

В свою чергу нормами п.10 ч.1 ст.106 вказаного кодексу передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала місцевого господарського суду від 29.07.2016 про введення стосовно боржника процедури санації та призначення керуючого санацією, за результатами перегляду якої лише в частині призначення керуючого санацією боржника була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 20.09.2016, винесена відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013.

Згідно норм ч. 3 ст. 8 цього закону у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство слід розуміти таким чином, що нею встановлено деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, які полягають, зокрема, у завершенні розгляду питань, що розглядаються у межах справи про банкрутство, у тому числі за результатами розгляду питання про призначення керуючого санацією, із завершенням відповідного апеляційного провадження.

Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 у справі № 910/15007/14, від 23.12.2015 у справі № 903/33/15, від 27.01.2016 у справі № Б11/009-12, від 27.01.2016 у справі № 922/4908/13 та ін.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції, що прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду лише в частині призначення керуючого санацією, не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку - касаційної скарги), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

Стосовно оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 29.07.2016 в іншій частині (оскільки в прохальній частині скарги заявник просить скасувати цю ухвалу в повному обсязі, незважаючи на наведені аргументи в мотивувальній частині скарги лише щодо оскарження такої ухвали в частині призначення керуючого санацією боржника), касаційний суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.07.2016 була винесена постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 - про залишення згаданої ухвали без змін лише в частині призначення керуючого санацією, а в іншій частині ця ухвала не переглядалась.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені у частині 1 статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, ухвали місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду по суті в апеляційному порядку.

Отже, оскільки ухвала суду першої інстанції від 29.07.2016 в іншій частині - в частині введення щодо боржника процедури санації тощо - в апеляційному порядку по суті не переглядалась, це позбавляє заявника касаційної скарги процесуального права на її оскарження у відповідній частині в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга і в частині оскарження ухвали місцевого суду щодо введення стосовно боржника процедури санації тощо не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження в зв'язку з чим у її прийнятті і в цій частині також необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Враховуючи викладене, у прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Закорка В.В. на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.07.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 слід відмовити.

Керуючись нормами ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 86, 106, 107, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити арбітражному керуючому Закорку Вадиму Вікторовичу в прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 29.07.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 916/4932/15.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков