Рішення № 62724839, 15.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2016 Справа № 904/8563/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 270 013 грн. 48 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №14-127 від 13.05.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 9 від 29.01.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського" заборгованість в розмірі 270 013 грн. 48 коп., з яких: 250 726 грн. 80 коп. - пеня, 19 286 грн. 68 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 17.12.2014р. №14-2101-02-ПР щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у січні 2015р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, у судовому засіданні надав пояснення, в яких підтвердив несвоєчасне внесення оплати вартості спожитого природного газу у січні 2015р., проте зауважив, що позивачем невірно виконаний розрахунок пені, у звязку із чим надав власний розрахунок пені та 3% річних.

10.11.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі строк ком на три місяці. Клопотання мотивоване складним фінансовим становищем підприємства, викликаним нестабільністю конюнктури світового ринку чорних металів, постійним зростанням цін на електроенергію, природний газ та тарифів на залізничні перевезення, затримкою у здійсненні розрахунків контрагентами, що призвело до збитковості підприємства відповідача за підсумками першого півріччя 2016 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва з 18.10.2016р. до 10.11.2016р.

В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14-2101-02-ПР (надалі - Договір), відповідно до умов якого, позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього ОСОБА_3 (п. 1.1 ОСОБА_3).

Відповідно до розділу 11 ОСОБА_3 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

За умовами п. 1.2 ОСОБА_3 газ, що продається за цим ОСОБА_3, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

У пункті 2.1 ОСОБА_3, в редакції, що діяла у спірному періоді, сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 84 300,000 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.3 ОСОБА_3 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 3.4 ОСОБА_3 в редакції, що діяла у спірному періоді, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами

Згідно п. 5.1 ОСОБА_3 ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Пунктом 5.2. ОСОБА_3 в редакції, що діяла у спірному періоді, встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільвої надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.

За умовами п. 6.1 ОСОБА_3 оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов ОСОБА_3 позивач у січні 2015р. поставив відповідачу природний газ у обсязі 15 991,187 тис. куб.м. на загальну суму 122 518 717 грн. 96 коп., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу за січень 2015р. (а.с. 30). Зазначений акт приймання - передачі природного газу підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно, сплативши вартість поставленого природного газу за січень 2015р. у лютому 2015р., що підтверджується кінцевим сальдо по підприємству відповідача, довідкою по операціях із підприємством відповідача тощо (а.с. 36, 37).

Згідно п. 7.2 ОСОБА_3 у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 ОСОБА_3 він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У пункті 9.3 ОСОБА_3 сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим ОСОБА_3 (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за період з 15.02.2015р. по 23.02.2015р. в сумі 250 726 грн. 80 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 19 286 грн. 68 коп. 3% річних за період з 15.02.2015р. по 23.02.2015р.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 509, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок пені та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та умовам ОСОБА_3.

Водночас, господарським судом не приймається до уваги контррозрахунок пені, виконаний відповідачем, оскільки ним не було враховано умов п. 6.1 ОСОБА_3, відповідно до якого остаточний розрахунок здійснюється покупцем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, та, відповідно, 15.02.2015р. вважається днем прострочки виконання грошових зобовязань відповідачем.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_3, майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати поставленого природного газу, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_3 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 250 726 грн. 80 коп. пені та 19 286 грн. 68 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач надав клопотання про розстрочення виконання судового рішення, в якому просить розстрочити його виконання на 3 місяці.

Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що надання розстрочки виконання рішення у даному спорі сприятиму дійсному та своєчасному отриманню позивачем грошових коштів, присуджених судом, а відповідач матиме змогу відновити свій фінансовий стан, який на даний момент є утрудненим. Також відповідач зазначає, що виробничо-господарська діяльність Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як і інших металургійних підприємств України, починаючи з 2008р. та в цей час, здійснюється в надзвичайно складних умовах, які викликані, з одного боку, нестабільністю кон'юктури ринку чорних металів, а з іншого - постійним зростанням цін на електроенергію, природний газ, а також зростанням тарифів на залізничні перевезення - на внутрішньому ринку. Окрім того, негативно вплинули на виробничо-господарську діяльність підприємства і втрати господарських зв'язків з постачальниками сировини та матеріалів на Донбасі з причини проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей.

За підсумками півріччя 2016р. сума збитків підприємства відповідача склала 468 900 млн. грн.

Наразі через відсутність достатнього об'єму грошових коштів відповідач не має змоги сплатити позивачеві одним платежем суму заборгованості.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови унормовано статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, повязаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки визначається господарським судом.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарський суд, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам, встановив, що виконання судового рішення відповідачем ускладнюється скрутним фінансовим станом останнього, негайне виконання рішення у справі призведе до збільшення кредиторської заборгованості, припинення господарської діяльності, що, в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у цій справі, тобто стягнення спірної суми.

За вказаних обставин, господарський суд вбачає підстави для надання відповідачу розстрочки строком на три місяці зі сплатою боргу рівними частинами в сумі 90 004 грн. 49 коп. щомісяця, починаючи з листопада 2016р.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Соборна (Кірова), 18-б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 250 726 грн. 80 коп. (двісті пятдесят тисяч сімсот двадцять шість грн. 80 коп.) пені, 19 286 грн. 68 коп. (девятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість грн. 68 коп.) 3% річних.

Розстрочити виконання рішення господарського суду від 10.11.2016р. у справі № 904/8563/16 в частині стягнення 270 013 грн. 48 коп. на три місяці зі сплатою боргу рівними частинами в сумі 90 004 грн. 49 коп. щомісяця, починаючи з листопада 2016р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Соборна (Кірова), 18-б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4 050 грн. 20 коп. (чотири тисячі пятдесят грн. 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_4

Повне рішення складено 15.11.16р.