Ухвала суду № 62723922, 15.11.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3406/16-к

провадження № 1-кп/415/626/16

УХВАЛА

Іменем України

"15" листопада 2016 р. м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

судді Бойко С.Л.

судді Калмикової Ю.О.

за участю: секретаря Зайченко І.А.

прокурора Дуплієнко О.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016130530000436 від 21.06.2016 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, громадянина України, розлученого, інвалідом не являється, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.263-1, ч. 1 ст.263, ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

14 листопада 2016 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016130530000436 від 21.06.2016 року у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.263-1, ч. 1 ст.263, ч. 1 ст.115 КК України.

Потерпіла ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не зявилася, надала суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі, учасники процесу не заперечували проти проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілої.

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілої, зазначивши при цьому про відсутність підстав для закриття справи або повернення обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_2 і його захисник ОСОБА_1 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентуєпорядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з долученими до нього відповідно до ст. 291 КПК України додатками, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Лисичанському міському суду Луганської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Враховуючи відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та обмежень, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілої.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Попаснянського районного суду від 22.09.2016 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений ухвалою Попаснянського районного суду, строк дії якого спливає 17 листопада 2016 року, у звязку з чим, під час підготовчого судового засідання заступник керівника Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12016130530000436 від 21.06.2016 року.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_2В обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч.1 ст.263, ч.1 115 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та тяжких злочинів та за які, згідно санкції статей, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та від 7 до 15 років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились. Про те, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених. ч.1 ст. 263-1, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 115 КК України, те, що він розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків, а також, відсутність постійного місця роботи та як наслідок, відсутність постійного джерела доходів, а також, те, що обвинувачений проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, яке знаходиться безпосередньо на лінії зіткнення ЗСУ та збройних терористичних формувань, тобто обвинувачений перебуваючи на волі буде мати безпосередню можливість шляхом переходу на тимчасово непідконтрольну територію владі України ухилятися від суду. Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_2 не розпочатий, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_1 щодо клопотання прокурора посилався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши доводи сторін, суд вважає клопотання прокурора Дуплієнко О.В. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду 5) вчинити інше кримінальне правопорушення….

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2В обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч.1 ст.263, ч.1 115 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та тяжких злочинів та за які, згідно санкції статей, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та від 7 до 15 років.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, повязаного з позбавленням життя людини, що відповідно до ст. 3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому, ОСОБА_2 являючись працездатною особою не працює, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, міцні соціальні звязки, які б утримували його за місцем проведення судового розгляду відсутні, а також те, що обвинувачений зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5, яке знаходиться в безпосередньої близькості від тимчасово непідконтрольній Україні території, що свідчить про те, що перебуваючи на волі обвинувачений, безперешкодно перетнувши лінію розмежування може переховуватись від суду на неконтрольованій органами державної влади України території.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 314-317, 372 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130530000436 від 21.06.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.263-1, ч. 1 ст.263, ч. 1 ст. 115 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду на 25 листопада 2016 року на 11 годину 00 хвилин.

Розгляд кримінального провадження проводити судом колегіально.

Про час та місце проведення судового розгляду повідомити прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілу, а також викликати свідків, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування.

Клопотання заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.263-1, ч. 1 ст.263, ч. 1 ст. 115 КК України на 60 днів, тобто по 13 січня 2017 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 13 січня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копіію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуюча суддя: М.М. Старікова

Судді С.Л. Бойко

ОСОБА_5