Ухвала суду № 62723797, 16.11.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2317/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потапенко В. І.

УХВАЛА

16.11.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Потапенка В.І.

суддів - Суржика М.М., Черненка В.В.

секретар - Яковлєва Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2, субєкт оскарження: Ленінський відділ ДВС Кіровоградського МУЮ, заінтересована особа: ОСОБА_3, на постанову державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження,-

ВСТАНОВИЛА:

18.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Зазначав, що державним виконавцем в порушення вимог ч.1, 5 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено арешт на все його майно, попередньо не надавши йому визначити на яке майно необхідно в першу чергу звернути стягнення, оскільки окрім квартири, у нього може бути інше майно домашнього вжитку. Крім того, було порушення ч.2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», так як він 16.06.2016 року перерахував на користь стягувача кошти в рахунок сплати аліментів. Зокрема, просив поновити строку для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, оскільки він невчасно подав скаргу до неналежного суду.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено строк для звернення до суду із скаргою на постанову державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.06.2016 року.В задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 16.06.2016 року, зобовязання відділу ДВС про відкликання повідомлення про арешт майна боржника відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2016 року та задовольнити його скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, з підстав, передбачених ст. 312 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2006 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4. На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 2-463/06 від 14.06.2006 року, який знаходиться на виконанні в Подільському відділі ДВС м. Кропивницький. Згідно наданих доказів скаржник в період з 2006 по 2016 роки має заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 28706,67 грн., що підтверджується документально та не заперечувалося ОСОБА_2

Державним виконавцем на виконання судового рішення були зроблені відповідні запити від 25.05.2016 року до податкової служби та пенсійного фонду про отримання боржником доходів, але доходів не встановлено і тому 16.06.2016 року постановою державного виконавця Ленінського ВДВС м. Кіровограда було накладено арешт на все майно боржника, а саме: на квартиру АДРЕСА_1,10 в м. Кіровограді, яка належить боржнику. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначив, що рішення Кіровоградського районного суду від 14.06.2006 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 не виконано, скаржник має борг в сумі 28706,67 грн., і тому відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до Закону України Про виконавче провадження та інструкції, державний виконавець зобовязаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам. Частиною 2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Відповідно до ч. 1 ст.57 ЗУ Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Судом першої інстанції встановлено, що рішення Кіровоградського районного суду від 14.06.2006 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 не виконано, скаржник має борг в сумі 28706,67 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що він частково виконує рішення суду та сплачує аліменти і тому виконавець не мав права накладати арешт на його майно, уваги у суду не заслуговує.

Як вбачається із змісту скарги ОСОБА_2, 22.06.2016 року скаржник особисто отримав Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Доводи скарги про те, що державним виконавцем в порушення вимог ч.1, 5 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено арешт на все його майно, попередньо не надавши йому визначити на яке майно необхідно в першу чергу звернути стягнення, оскільки окрім квартири, у нього може бути інше майно домашнього вжитку є необґрунтованими. На підтвердження зазначених доводів боржник ОСОБА_2 не зазначив перелік майна , на яке могло бути звернено стягнення у першу чергу. У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що не має іншого майна , на яке могло б бути стягнення на погашення боргу по сплаті аліментів. Є безпідставними і доводи скарги про порушення державним виконавцем ч.2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», так як він 16.06.2016 року перерахував на користь стягувача кошти в рахунок сплати аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи скаржником було сплачено наступні платежі в рахунок погашення заборгованості за аліменти ОСОБА_3: 16.06.2016 року 502 грн. 51 коп., 22.06.2016 року 502 грн. 51 коп., 23.07.2016 року 502 грн. 51 коп., 13.08.2016 року 502 грн. 51 коп., 25.08.2016 року 502 грн. 51 коп., 29.09.2016 року 502 грн. 51 коп. Загальна сума сплаченого боргу складає 3015,06 грн. (а.с.86-87).

Таким чином, заборгованість по аліментам, яка складала 28706,67 грн. не погашена, тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника є правильним та відповідає матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги щодо сплати боргу по аліментам не знайшли своїх підтверджень, оскільки скаржником сплачено лише 3015,06 грн., а сума залишку боргу є 25691,61 грн. (28706,67-3015,06= 25691,61 грн.).

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону і підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги та скарги відсутні.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312 , ст. ст. 313-315, 319, 385 ЦПК України , колегія суддів ,-s

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді: