Рішення № 62723719, 09.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2555/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2094/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: представників апелянта ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 04 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень. Позов мотивовано тим, що 10 грудня 2007 року за попередньою письмовою згодою Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», від 06 грудня 2007 року між Приватним вищим навчальним закладом «Коломийський коледж права і бізнесу» (дарувальник) та позивачем (обдарована) ОСОБА_4 укладено договір дарування 17/1000 часток нежитлових приміщень загальною площею 40,9 кв.м., а саме: приміщення ІІ-го поверху за №№4, 5, 6, площами відповідно 27, 0, 1,1 та 2,9 кв.м.; частину коридору «ІV» площею 6,18 кв.м.; частину сходової клітки «ІІ» площею 3,72 кв.м. Цей договір дарування посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №Д-1069. В звязку з укладенням та поcвідченням цього договору вказаним приватним нотаріусом внесені відповідні зміни у правовстановлюючий документ - договір про виділ нерухомого майна в натурі від 14 вересня 2007 року, а саме здійснено запис про посвідчення даного договору дарування. Таким чином, укладення вказаного договору дарування та внесення відповідних записів до договору про виділ нерухомого майна в натурі призвели до фактичного зменшення площі нежитлових приміщень, переданих в іпотеку.

29 листопада 2013 року між відповідачем - ПАТ КБ «Приватбанк», як продавцем, та відповідачем - ТзОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №646498, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №1307. Предметом цього договору стали всі нежитлові приміщення, які раніше перебували в іпотеці, загальною площею 2 380,9 кв.м., в тому числі приміщення, які вже були подаровані 10 грудня 2007 року вказаним навчальним закладом позивачу, і щодо яких вже не існувало жодних обтяжень. Таким чином, укладення 29 листопада 2013 року оспорюваного договору купівлі-продажу призвело до порушення законних прав позивача як власника подарованих їй нежитлових приміщень. При посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року, крім порушень законодавства про нотаріат, також порушено вимоги ст. 658 Цивільного кодексу України, оскільки банк, не маючи достатніх правових підстав для відчуження нерухомого майна позивача, здійснив продаж цього майна, а нотаріус не перевірив належним чином правовстановлюючі документи продавця, які посвідчують його право власності на предмет оспорюваного договору. Просила визнати недійсним договір купівлі продажу нежитлової будівлі площею 2 380, 9 кв.м., укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» від 29 листопада 2013 року.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу №646498 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Сагайдачного (вул. ОСОБА_7), 5, Івано-Франківської області, укладений 29.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №1307, в частині продажу належних ОСОБА_4 17/1000 (сімнадцять тисячних) часток нежитлових приміщень загальною площею 40,9 кв.м., а саме: приміщення ІІ-го поверху за №№4, 5, 6, площами відповідно 27, 0, 1,1 та 2,9 кв.м; частину коридору «ІV» площею 6,18 кв.м.; частину сходової клітки «ІІ» площею 3,72 кв.м., розташованих за зазначеною адресою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з даним заочним рішенням, представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку, що у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відсутні права на продаж іпотечного майна загальною площею 2 380, 9 кв.м., оскільки не встановив наявність будь-якої з підстави, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», яка б свідчила про припинення іпотеки в частині 191, 5 кв.м. (2 380,90 2 189,4 = 191, 5), в тому числі й 17/1000 частини, котра належить ОСОБА_4 Суд не взяв до уваги, що між 27.09.2007р. між Приватним вищим навчальним закладом «Коломийський коледж права і бізнесу» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, умови якого позичальником порушено. Зобовязання за кредитним договором забезпечені іпотекою нежитлових приміщень загальною площею 2380,9 кв.м., які розташовані по вул..Сагайдачного, буд.5 у м. Коломия Івано-Франківської області. Відповідно до укладеного договору іпотеки приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу ОСОБА_6 28.09.2007р. накладено заборону відчуження вказаного в договорі майна. В період часу з 10.12.2007 по 21.11.2008р. Приватним вищим навчальним закладом «Коломийський коледж права і бізнесу» здійснено відчуження 77/1000 частин приміщення 5 особам шляхом укладання договорів дарування, у тому числі і 10.12.2007р. ОСОБА_4 було подаровано 17/1000 частин цього приміщення. 29.11.2013р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 2380,9 кв.м. у звязку з невиконанням умов кредитного договору.

Суд не встановив наявність обставин визначених ст. 203 ЦК України і не спростував права банку задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а банк скористався способом, визначеним законом та погодженим договором іпотеки, отже договір купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 17, 23, 36, 38 Закону України «Про іпотеку» та правові підстави для визнання його недійсним судом першої інстанції не встановлені.

Висновок суду про порушення оспорюваним договором вимог ст.ст. 321, 658 ЦК України щодо порушення права ОСОБА_4 як власника є неправомірним у звязку з тим, що норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку» ст. 589 ЦК України є спеціальними та саме вони підлягають застосуванню у цій справі, оскільки майно, яке є предметом цього оспорюваного договору, на момент виникнення у ОСОБА_4 на нього права власності знаходилось в іпотеці.

Просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши представників апелянта, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст.ст. 10, 11 та 60 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 203, 215, 316, 317, 321, 328, 658 ЦК України, ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат», прийшов до висновку, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» безпідставно здійснив продаж приміщень загальною площею 2 380, 9 кв.м., уклавши 29 листопада 2013 року з ТзОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» оспорюваний договір купівлі продажу, який всупереч вимогам законодавства посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, внаслідок чого позивача позбавлено права власності на належну їй на підставі договору дарування від 10 грудня 2007 року 17/1000 частку нежитлових приміщень загальною площею 40,9 кв.м.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 серпня 2007 року між Територіальною громадою сіл і селищ району в особі Коломийської районної ради Івано-Франківської області, як продавцем, та Приватним вищим навчальним закладом «Коломийський коледж права і бізнесу», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу 80/100 часток нежитлових приміщень загальною площею 2 380,9 кв.м., у тому числі приміщення II поверху загальною площею 716,1 кв.м., які знаходяться в м. Коломиї, по вул. Сагайдачного (ОСОБА_7), 5, Івано-Франківської області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №Д-701. Даний факт підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №4452100 від 15 серпня 2007 року. (а.с.8-9,1065-66, 67 т.1).

04 вересня 2007 року Приватний вищий навчальний заклад «Коломийський коледж права і бізнесу» зареєстрував своє право власності на підставі вказаного договору купівлі-продажу в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», що підтверджується даними витягу про реєстрацію вказаного права №15809992. (а.с.11, 68 т.1).

14 вересня 2007 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_6 посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №Д-799 договір про виділ нерухомого майна в натурі, згідно із яким сторони договору вказаний навчальний заклад, ТзОВ «Дюран», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТзОВ «Мальви» та територіальна громада сіл і селищ району в особі Коломийської районної ради розподілили нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Сагайдачного (ОСОБА_7), 5, Івано-Франківської області, як обєкт права спільної часткової власності.

Відповідно до п. 3 цього договору загальна площа нежилого приміщення становить 2976,5 кв.м., площа 80/100 часток нежитлової будівлі, яка виділяється зазначених частин становить 2 380, 9 кв.м.

За змістом п. 5 цього договору за домовленістю сторін цього договору та відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки обєкта нерухомого майна в натурі від 29.08.2007 року № 1867 (додаток до витягу № 6455832 від 13.09.2007р.), виданого Коломийським бюро технічної інвентаризації, 80/100 часток нежитлової будівлі, що належать Приватному вищому навчальному закладу «Коломийський коледж права і бізнесу» i може бути виділене у власніть Приватного вищого навчального закладу «Коломийський коледж права і бізнесу» таким чином: приміщення I поверху загальною площею 162,1 кв.м. (із зазначенням номерів приміщень та іх площі), приміщення II поверху загальною площею 716,1 м. кв. ( із зазначенням номерів приміщень та їх площі), приміщення III поверху загальною площею 752,6 м.кв. (із зазначенням номерів приміщень та їх площі), приміщення IV поверху загальною площею 750,1 кв.м. (із зазначенням номерів примиіщень та їх площі). Загальна площа частки нежитлової будівлі, яка відійшла Приватному вищому навчальному закладу «Коломийський коледж права і бізнесу» становить 2380,9 м.кв. Відповідно до п. 6 цього договору у звязку з його укладенням у вказаного навчального закладу припинилося право спільної часткової власності на 80/100 частин цієї нежитлової будівлі, а за ТОВ «Дюран», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «Мальва» та Територіальною громадою сіл і селищ району в особі Коломийської районної ради залишилося право спільної часткової власності.

Вказаний договір внесено до Державного реєстру правочинів 14 вересня 2007 року за №2347183 (а.с.12-14, 69-71 т.1).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15933419 14 вересня 2007 року зазначений навчальний заклад на підставі вказаного договору зареєстрував в ОКП «Коломийське МБТІ» своє право приватної власності на виділену йому частку нежитлових приміщень як «1/1». (а.с.15, 72 т.1).

28 вересня 2007 року між Приватним вищим навчальним закладом «Коломийський коледж права і бізнесу» (іпотекодавець) та ЗАТ КБ «Приват Банк» (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки. Відповідно до цього договору іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно вищевказані нежитлові приміщення загальною площею 2 380,9 кв.м. з метою забезпечення виконання цим іпотекодавцем зобовязань, що випливають з кредитного договору від 27 вересня 2007 року №LOS-КС-017 з повернення кредиту в сумі 739 614, 46 доларів США, що надається у формі строкового кредиту у термін до 25 вересня 2017 року. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі обєкт права власності та знаходиться в м. Коломиї, по вул. Сагайдачного (ОСОБА_7), 5, Івано-Франківської області. В силу даного договору іпотеки іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобовязань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобовязань за цим договором одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця. Цей договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № Д-862. (а.с.16-18, 73-75 т.1).

10 грудня 2007 року між Приватним вищим навчальним закладом «Коломийський коледж права і бізнесу» (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарована) за попередньою письмовою згодою Івано-Франківської філії ЗАТ КБ «Приват Банк» від 06.12.2007 року №19.00.00.08.0.0/874 (а.с.7, 64 т. 1) укладено договір дарування. За цим договором дарувальник подарував, а обдарована прийняла в дар 17/1000 часток нежитлових приміщень загальною площею 40,9 кв.м. а саме: приміщення ІІ-го поверху за №№4, 5, 6, площами відповідно 27. 0, 1.1 та 2.9 кв.м.; частину коридору «ІV» площею 6,18 кв.м.; частину сходової клітки «ІІ» площею 3,72 кв.м. Цей договір дарування також посвідчено вищевказаним приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №Д-1069 та внесено до Державного реєстру правочинів 10 грудня 2007 року за №2556881. Цей дар сторони оцінили в сумі 85 914, 00 грн. (п.2 даного Договору).

Згідно п. 5 зазначеного договору, дарувальник гарантував, що до моменту укладення цього договору 17/1000 часток нежитлових приміщень до цього часу нікому не продані, не подаровані, не заставлені, в спорі і під забороною (арештом) не перебувають. В звязку з укладенням та поcвідченням цього договору вказаним приватним нотаріусом внесені відповідні зміни у правовстановлюючий документ - вищевказаний договір про виділ нерухомого майна в натурі від 14 вересня 2007 року, а саме здійснено запис про посвідчення даного договору дарування. (а.с.4, 5, 7, 61 т.1).

Право власності позивача ОСОБА_4 на подароване їй нерухоме майно на підставі зазначеного договору дарування зареєстроване в ОКП «Коломийське МБТІ» 29 червня 2011 року, що підтверджується даними витягу про державну реєстрацію прав №30446330 (а.с.6, 63 т.1).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 12.03.2012 року, задоволено позов ПАТ КБ «Приват Банк» та звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 2 191,34 кв.м., що становить 912/1000 частин, а саме: приміщення 1-го поверху площею 143,9 кв.м.; приміщення 2-го поверху площею 544,74 кв.м., приміщення 3-го поверху площею 752,6 кв.м.; приміщення 4-го поверху площею 750,1 кв.м., що розташовані в будівлі по вул. Сагайдачного (вул. ОСОБА_7) №5 в м. Коломиї Івано-Франківської області, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені Приватного вищого навчального закладу «Коломийський коледж права і бізнесу» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та зняттям з реєстраційного обліку в ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» предмету іпотеки, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LOS-KC-017 від 27.09.2007 року в розмірі 298 374,76 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 2 383 954, 66 грн. В рішенні вказано, що відповідачем зазначеним навчальним закладом проведено реконструкцію зазначених нежитлових приміщень. У звязку з цим, а також відчуженням частин цих приміщень змінилася площа та нумерація приміщень, які є предметом іпотеки, що підтверджується копіями листа ОКП «Коломийське МБТІ» №7830а-/с від 25.09.2011 року та договору купівлі-продажу від 15.08.2007 року за реєстровим №Д-701 з відповідними відмітками (а.с.21-23, 78-80 т.1).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2013 року, постановленою в тій же справі, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2012 року, і уточнено загальну площу предмета іпотеки шляхом її зазначення як 2 189,4 кв.м., що становить 923/1000 частин. (а.с.172-173 т.1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 липня 2016 року, які набрали законної сили, у задоволенні позову Приватного вищого навчального закладу «Коломийський коледж права і бізнесу» до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Сагайдачного (вул. ОСОБА_7) №5 в м. Коломиї Івано-Франківської області, загальною площею: 2380,9 кв. м, відмовлено.

Сторонами не оспорюється і цей факт встановлений судовими рішеннями у господарській справі, які набрали законної сили (рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 липня 2016 року), що 29.11.2013 року між публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами якого продавець зобов'язується передати нежитлове приміщення, адреса якого визначена п. 2. даного договору, а саме: по вул. Сагайдачного (вул. ОСОБА_7) №5 в м. Коломиї Івано-Франківської області, загальною площею: 2380,9 кв. м, та має наступні характеристики: приміщення І поверху площею 162,1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716,1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752,6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750,1 кв. м - у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти приміщення і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13685407, сформованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 29 листопада 2013 року здійснена державна реєстрація права власності обєкта нерухомого майна нежитлової будівлі загальною площею 2 380,9 кв.м., а саме: приміщення І поверху площею 162,10 кв.м.; приміщення ІІ поверху площею 716,1 кв.м.; приміщення ІІІ поверху площею 752,6 кв.м.; приміщення ІV поверху площею 750,1 кв.м.,що розташованих за адресою: м. Коломия, вул. Сагайдачного (вул. ОСОБА_7), №5, Івано-Франківської області. Власником цих приміщень зазначено відповідача - ТзОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», розмір частки - «1/1», а підставою виникнення права власності цього відповідача на зазначене нерухоме майно вказано оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений вказаним приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 29 листопада 2013 року та зареєстрований за №1307. (а.с.20 т.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» листом повідомляло позивача ОСОБА_4, що 29 листопада 2013 року цим відповідачем придбано у власність вказану вище нежитлову будівлю на підставі договору купівлі-продажу №646498, і вказаний відповідач не має можливості фактично користуватись вказаною нерухомістю через наявність у ній сторонніх осіб та запрошує до укладення договору оренди займаної частини нежитлового приміщення. (а.с. 24 т.1).

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави недійсності право чину, а саме: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України); недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 215 ЦК України); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено ,що спірне майно було набуте Приватним вищим навчальним закладом «Коломийський коледж права і бізнесу» на підставі договору про виділ нерухомого майна в натурі від 14.09.2007р. загальною площею 2 380,9 кв. м у приватну власність. 28.09.2007 року цей власник майна уклав із ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки ,предметом якого явилось забезпечення виконання зобов'язання Приватного вищого навчального закладу «Коломийський коледж права і бізнесу» перед банком за кредитним договором належним коледжу майном площею 2 380,9 кв. м. У наступному, спірне майно, яке вже було обтяжене іпотекою, було частково подаровано позивачем третім особам, у тому числі і позивачу на підставі договору дарування за згодою іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 1-2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором, банк набув право звернення стягнення на майно за договором іпотеки у судовому та позасудовому порядку на нежитлові приміщення будівлі по по вул. Сагайдачного (вул. ОСОБА_7) №5 в м. Коломиї Івано-Франківської області, а саме: приміщення І поверху площею 162,1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716,1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752,6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750,1 кв.м, що належали Приватному вищому навчальному закладу "Коломийський коледж права і бізнесу".

Відчуження Приватним вищим навчальним закладом "Коломийський коледж права і бізнесу" частини приміщень будівлі позивачу шляхом дарування, не тягне за собою правовий наслідок у вигляді припинення у цій частині іпотеки, оскільки в силу ст.23 Закону « Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2012 року набув право від імені власника майна - іпотекодавця продати належне йому майно третій особі загальною площею 2189,4 кв. м., яке належало позивачу на момент розгляду справи , однак зазначене не позбавляє іпотекодержателя права реалізувати , відповідно до умов договору іпотеки, всі нежитлові приміщення будівлі разом з усіма його приналежностями, а саме: приміщення І поверху площею 162,1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716,1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752,6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750,1 кв.м, у тому числі і ті, що перейшли у власність позивача.

Виконання забезпечувального зобовязання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобовязання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною пятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Як убачається з договору іпотеки строк дії кредитного договору до 25 вересня 2017 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобовязань (частина четверта статті 631 ЦК України). Рішенням господарського суду встановлено, що строк дії договору на час звернення кредитора до суду не сплинув, а і на час ухвалення рішення основне зобовязання боржником не виконане.

Оскільки статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, тому підстави для визнання договору недійсним у звязку з переходом права власності на частину приміщень відсутні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 04 липня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_10

ОСОБА_11