Ухвала суду № 62723517, 16.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/6710/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2039/К/16 суддя Бардін О.С.

Категорія № 5 (1) Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Михайлів Л.В.,

секретар: Гладиш К.І.

за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення в квартиру, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення в квартиру.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 18 вересня 2009 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

25 січня 2003 року помер батько її чоловіка ОСОБА_6, після смерті якого ОСОБА_5 та його рідній сестрі ОСОБА_7 залишилось в спадок по 1/2 частки, кожному, квартири АДРЕСА_1.

По домовленості чоловіка з його сестрою ОСОБА_7, остання відмовляється від свого спадку після померлого батька на користь брата, а вони з ОСОБА_5 сплатили його сестрі вартість 1/2 частки спадкової квартири в розмірі 35000 гривень, які вона взяла в кредит, що підтверджується мировою угодою, затвердженою ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу.

Таким чином, сплативши ОСОБА_7 вказані кошти, вона фактично стала співвласником вказаної квартири разом з ОСОБА_5, тобто кожному з них належить 1/2 частка спірної квартири. Вони зареєструвалися у вказаній квартирі та стали там мешкати як подружжя.

18 червня 2013 року вони з ОСОБА_5 розірвали шлюб, але вона залишилася зареєстрованою в спірній квартирі і продовжувала проживати в ній.

23 грудня 2013 року ОСОБА_5 без її згоди, незаконно, продав їх сумісну власність подружжя - квартиру АДРЕСА_2 відповідачу ОСОБА_4 і в той день приватний нотаріус ОСОБА_8 незаконно посвідчила договір купівлі-продажу вказаної квартири, так як 22.11.2013 року був накладений арешт на квартиру ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, а вона була і є до цього часу зареєстрованою у вказаній квартирі.

Відповідач ОСОБА_4 вселилася в спірну квартиру та поміняла замки, чим чинитьїйперешкоди в користуванні вказаною квартирою. На сьогоднішній день вона не має змоги проживати там тому, що відповідач чинить їй перешкоди і вона не може вселитися в квартиру по місцю своєї реєстрації.

Просила усунути їй перешкоди в користуванні житловим приміщенням квартирою № 32 будинку № 80 по вул. О.Брозовського в м. Кривому Розі та вселити її у вказану квартиру.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення в квартиру відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на те, що, суддя, видалившись до нарадчої кімнати 08.07.2016 року, знаходився там до 14.07.2016 року та в цей день повинен був проголосити рішення. Однак 14.07.2016 року рішення проголошено не було та було повідомлено, що проголошення рішення відбудеться 13.09.2016 року. Вважає, що суддя порушив таємницю нарадчої кімнати. 13.09.2016 року суддя знову повернувся до дебатів, надавши слово відповідачу, не поновлюючи судове слідство, оскільки дебати вже були проведені.

Вважає рішення необґрунтованим, оскільки її ніхто не позбавляв права користування спірною квартирою, де вона зареєстрована з 17.08.2009 року, а фактично проживала з 2003 року.

На думку позивача, відповідач незаконно купила квартиру, оскільки на момент купівлі, позивач була там зареєстрована і мешкала, а відповідач ОСОБА_4 тричі міняла замки, щоб не дати позивачу можливості користуватись квартирою.

Апелянт посилається на те, що судом не звернуто увагу на те, що в спірній квартирі, окрім неї, зареєстрований і ОСОБА_9, з чим відповідач погоджується та не позивається до нього з вимогою про визнання таким, що втратив право користування квартирою.

Також вважає, що суд в своєму рішенні посилається на рішення судів, які не відносяться до даної справи. В даному випадку ОСОБА_4 незаконно чинить їй перешкоди в користуванні квартирою, поміняла замки і не пускає її до квартири, тобто позивач не може вселитись в квартиру за місцем своєї реєстрації.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2009 року позивач ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, який рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2013 року було розірвано (а.с. 9, 10).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.02.2008 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою 23.09.2003 року та ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 2-565/2007 року про затвердження мирової угоди, ОСОБА_5 з 14.01.2008 року належала квартира АДРЕСА_3 (а.с. 6).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_5 продав, а відповідач ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_4 та зареєструвала своє право власності (а.с. 8, 39).

Як вбачається з довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 31.05.2016 р. в квартирі АДРЕСА_5 (вул. ОСОБА_11) в м. Кривому Розі зареєстровані: відповідач ОСОБА_4, ОСОБА_12, позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 52).

Згідно рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання членом родини ОСОБА_5 в період з жовтня 2002 року по 31.12.2003 року, встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сімєю без шлюбу у період з 01.01.2004 року по 18.09.2009 року, визнання квартири АДРЕСА_4 спільним сумісним майном, визнання за нею права власності на 1/2 частку даної квартири та визнання правочину, укладеного між ОСОБА_5 до ОСОБА_4 23.12.2013 року, недійсним відмовлено (а.с. 40-41).

Зазначене рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2014 року залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року (а.с. 42-44).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначила, що відповідач ОСОБА_4 вселилась в спірну квартиру та чинить їй перешкоди в користуванні житловим приміщенням, де вона зареєстрована, у звязку з чим не має змоги там проживати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником спірного житлового приміщення, позивач не є членом сімї відповідача, доводиться їй сторонньою людиною. У звязку з чим відсутні підстави для вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_6 (ОСОБА_11) в м. Кривому Розі.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначеніу ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем іведуть з ним спільне господарство.Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що власником спірного житлового помешкання є відповідач ОСОБА_4, якій позивач ОСОБА_2 доводиться сторонньою особою.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що її ніхто не позбавляв права користування спірною квартирою, де вона зареєстрована з 17.08.2009 року, а фактично проживала з 2003 року, оскільки спірна квартира належала на праві власності колишньому чоловіку позивача ОСОБА_5, яке припинилось при укладенні ОСОБА_5 договору купівлі-продажу 23 грудня 2013 року з відповідачем ОСОБА_4, яка у теперішній час і є законним власником спірної квартири, у звязку з чим, припинились право позивача, як колишнього члена сімї ОСОБА_5 на користування спірною квартирою.

Посилання у пункті 6.2. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 на те, що ОСОБА_4, як покупець, повідомлена про те, що у відчужуваній квартирі зареєстровано дві особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зобов'язався знятися з реєстраційного обліку до 01.02.2014 року (а.с. 8 зворот), колегія суддів не бере до уваги, оскільки це свідчить лише про факт обізнаності відповідача про перебування позивача та ОСОБА_5 на реєстраційному обліку у спірній квартирі під час укладання договору купівлі-продажу та не є доказом надання останнім власником ОСОБА_4 права користування зазначеною квартирою.

Посилання у пункті 6.2. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, що ОСОБА_4, як покупець, повідомлена про те, що у відчужуваній квартирі зареєстровано дві особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та згодна з цим, та ОСОБА_5 зобов'язався знятися з реєстраційного обліку до 01.02.2014 року (а.с. 8 зворот), на думку колегії, не свідчить про те, що ОСОБА_4 погодилась з тим, щоб в квартирі була зареєстрована і проживала позивач, тому доводи апеляційної скарги та вважає їх безпідставними.

Статтею 170 ЖК України передбачено збереження договору найму жилого приміщення при переході права власності на жилий будинок, в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи.

Між тим, на думку колегії суддів, суд вірно зазначив в рішення, що позивач не є наймачем жилого приміщення в спірній квартирі, у звязку з чим відсутні правові підстави для вселення її до спірної квартири.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач незаконно купила квартиру, оскільки на момент купівлі, позивач була там зареєстрована і мешкала, а відповідач ОСОБА_4 тричі міняла замки, щоб не дати позивачу можливості користуватись квартирою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач, як власник квартири, має право володіння, користування та розпоряджання своїм майном, незалежно від волі інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя, видалившись до нарадчої кімнати 08.07.2016 року, знаходився там до 14.07.2016 року та в цей день повинен був проголосити рішення. Однак, 14.07.2016 року рішення проголошено не було та було повідомлено, що проголошення рішення відбудеться 13.09.2016 року. Вважає, що суддя порушив таємницю нарадчої кімнати, оскільки. 13.09.2016 року знову повернувся до дебатів, надавши слово відповідачу, не поновлюючи судове слідство, оскільки дебати вже були проведені, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до матеріалів справи, 01.07.2016 року в судовому засіданні судом були допитані свідки, закінчено зясування обставин по справі та перевірка їх доказами, слово в судових дебатах було надано позивачу та представнику позивача, після чого по справі була оголошена перерва на 08.07.2016 року (а.с. 56-57).

08.07.2016 року особи, які беруть участь у справі, не зявились в судове засідання, фіксування судового процесу не здійснювалось та розгляд справи було відкладено на 14.07.2016 року (а.с. 61), однак розгляд справи не відбувся у звязку із зайнятістю судді в колегіальному судовому засіданні при розгляді кримінальної справи, у звязку з чим розгляд справи було перенесено на 13.09.2016 року (а.с. 64).

13 вересня 2016 року судове засідання було оголошено продовженим, надано слово у дебатах відповідачу, після чого головуючий суддя видалився до нарадчої кімнати, а по поверненню проголосив вступну та резолютивну частину рішення суду (а.с. 59).

Таким чином, на думку колегії суддів, таємниця нарадчої кімнати судом порушена не була.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що в спірній квартирі, окрім неї, зареєстрований і ОСОБА_9, з чим відповідач погоджується та не позивається до нього з вимогою про визнання таким, що втратив право користування квартирою, на думку колегії суддів не має відношення до зазначеної цивільної справи та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішеннясуду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_13