Рішення № 62723423, 07.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4685/16 Справа № 201/12185/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2015 року поновлено ОСОБА_3 строк на звернення до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 388 636, 24 гривень, де: 79 720, 00 гривень, - грошові кошти, отримані за бороговою розписокю від 02 серпня 2011 року; 7 384, 47 гривень, - 3% за користування грошовими коштами; 10 553, 77 гривень, - інфляційні витрати; 290 978, 00 гривень пеня за період з 12 вересня 2013 року по 11 вересня 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розписки від 02 серпня 2011 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 79720,00 гривень, зі строком повернення до 12 серпня 2011 року. У разі несвоєчасного повернення боржник зобовязався сплатити позичальнику пеню в розмірі 1% від отриманої суми за кожен день прострочки виконання зобовязання.

14 квітня 2011 року позивачем була складена та направлена на адресу відповідача вимога про повернення коштів, згідно якої позивач просив відповідача у місячний термін з дня отримання вимоги перерахувати йому на підставі боргової розписки грошову суму в розмірі 234376,80 гривень, з тому числі: 79720,00 гривень грошові кошти, отримані на підставі боргової розписки від 02 серпня 2011 року; 6377,60 гривень 3% річних за користування грошовими коштами за весь період прострочення; 3188,80 гривень інфляційна складова (збитки, повязані інфляцією за період прострочення); 145090,40 гривень зумовлена розпискою пеня за 6 місяців прострочення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що судом встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором позики від 2.08.2011 року, а тому визнав поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновив його і стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу,3% за користування грошовими коштами; інфляційні витрати та пеню за період з 12 вересня 2013 року по 11 вересня 2014 року.

Проте з такими висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.

Відповідно до статті 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами четвертою, пятою статті 267 ЦК Українисплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно правової позиції ВСУ від 02.12.2015 року при розгляді справи №6-895цс1 : «Відповідно до частини другої статті 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом частини першої статті 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Пред'явлення позову до суду є реалізацією позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Згідно з частиною першою статті 122 ЦПК Українисуддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, позовна заява подається до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 108 114 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, за її подання сплачується судовий збір.

За змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, пятоїстатті 267 Цивільного кодексу України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України.»

Згідно з умов розписки від 02 серпня 2011року, написаною власноруч відповідач отримав від позивача в борг грошову суму 79 720,00 грн. (сімдесят девять тисяч сімсот двадцять гривень) яку зобовязався повернути 12 серпня 2011року. У випадку недотримання строку повернення зазначеної раніше грошової суми відповідач повинен сплатити позивачу пеню 1% від отриманої суми за кожен день прострочи.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності по основній частині зобовязання почав свій перебіг з 13 серпня 2011року, тобто з наступного дня після невиконання відповідачем взятого на себе зобовязання і закінчився 13 серпня 2014 року.

Однак ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу лише 18 вересня 2014 року тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно з нормами ст.257 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, підставою для відмови в позові.

Відповідна заява про застосування строків позовної давності була подана, як того вимагають норми зазначеної статті, відповідачем по справі 20 листопада 2014 року, але на зазначену заяву суд першої інстанції не звернув жодної уваги.

Посилання суду першої інстанції на те, що строк позовної давності пропущений з поважних причин і його поновив,оскільки позивач звертався до суду в серпні 2014 року і ухвалою суду від 28.08.2014 року позовна заява була повернута позивачу, колегія суддів вважає помилковим тому, що відповідно до вищевикладеного в даному випадку переривання перебігу строку позовної давності не відбулося.

Отже,виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2015 року скасуванню. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_4