Ухвала суду № 62722376, 08.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6942/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

ОСОБА_1

при секретарі Мишевській О.В.

з участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (у теперішній час Київський відділ Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльність та скасування постанов,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (з урахуванням уточненого адміністративного позову) (далі ДКВ ДВС ОМУЮ) (у теперішній час Київський відділ Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі Київський відділ ДВС м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність щодо накладення арешту, заборони відчуження та оголошення у розшук транспортних засобів (далі ТЗ) та скасування постанов ДКВ ДВС ОМУЮ ОСОБА_5 від 12 травня 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №168204 від 12 травня 2010 року та постанови ДКВ ДВС ОМУЮ №В-9/434/2010 про розшук майна боржника.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що борг був сплачений, а неодноразові її звернення до державного виконавця Кіптікова І.О. щодо її арештованого майна вирішено не було. Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав зазначених в уточненнях до адміністративного позову (а.с. 7-8) та в судовому засіданні вважали за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до ДКВ ДВСОМУЮ про визнання протиправною бездіяльність та скасування постанов від 12 травня 2010 року задоволено частково.

Скасовано постанову ДКВ ДВС ОМУЮ ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 168204 від 12 травня 2010 року.

Скасовано постанову ДКВ ДВС ОМУЮ №В-9/343/2010 від 12 травня 2010 року про розшук майна боржника.

В ході апеляційного розгляду справи, Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (ДКВ ДВС ОМУЮ), у зв'язку з реорганізацією замінений на Київський відділ Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (Київський відділ ДВС м. Одеса).

В апеляційній скарзі Київського відділу ДВС м. Одеса ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Київського відділу ДВС м. Одеса, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ФОП ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність ДКВ ДВС ОМУЮ та просить скасувати постанови від 12 травня 2010 року щодо накладення арешту, заборони відчуження та оголошення у розшук ТЗ.

У позові та уточненнях до позову ФОП ОСОБА_2 зазначає, що у ДКВ ДВС ОМУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу №12/6-10-363 виданого 30 березня 2010 року Господарським судом Одеської області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП "Баядера" грошової суми у розмірі 4 786,83 грн.

З відповіді ДКВ ДВС ОМУЮ від 01 березня 2012 року на заяву позивача від 15 лютого 2012 року також вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання Наказу №12/6-10-363 виданого 30 березня 2010 року господарським судом Одеської області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП "Баядера" грошової суми у розмірі 4 786,83 грн.

Постановою державного виконавця від 12 травня 2010 року встановлено, що за ФОП ОСОБА_2 зареєстровані автомобілі, а саме: Mercedes Benz 270D д.н. НОМЕР_1, KIA PREGIO д.н. НОМЕР_2, ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_3 та накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження щодо автомобіля НОМЕР_4.

Також постановою державного виконавця від 12 травня 2010 року по виконавчому провадженню №В-9/434/2010 оголошено розшук ТЗ ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2

Дані дії вчинені держаним виконавцем при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області, виданого 30 березня 2010 року по справі за №12/6-10-363.

Також судом встановлено, що раніше відносно іншого рухомого майна боржника, а саме автомобілів: НОМЕР_5, НОМЕР_6 накладено арешт, оголошено заборону його відчуження та оголошено в розшук постановою державного виконавця від 21 грудня 2009 року по виконавчому провадженню №В-9/1040 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2-а-7462/09/1570.

Також на примусовому виконанні з 24 листопада 2010 року перебував виконавчий лист, виданий Одеським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2-а-1068/08/1570.

Таким чином, на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження, про що свідчить постанова про об'єднання виконавчих проваджень від №В-9/72 (а.с.80).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту та не скасування постанов від 12 травня 2010 року, позивач звернулась до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог, про визнання бездіяльності відповідача щодо накладення арешту та оголошення у розшук, заборони відчуження належних ТЗ, а саме автомобілів: НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_4 за постановою від 12 травня 2010 року суд першої інстанції виходив з того, що вказаною постановою накладено арешт, оголошено у розшук та встановлено заборону відчуження лише відносно автомобіля НОМЕР_4. При цьому під час накладення арешту, оголошення заборони відчуження та оголошення у розшук зазначеного ТЗ бездіяльності не допущено, оскільки державним виконавцем вчинені дії, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог, щодо правомірності дій виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки 21 грудня 2013 року державним виконавцем закінчено примусове виконання наказу господарського суду Одеської області, виданого 30 березня 2010 року по справі за №12/6-10-363 у зв'язку з фактичним виконанням, про що винесено постанову, але вимоги ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови від 21 грудня 2013 року не дотримані.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

В апеляційній скарзі Київського відділу ДВС м. Одеса вказується, що на даний час позивачем сплачений повністю борг, на момент ухвалення Одеським окружним адміністративним судом постанови від 03 червня 2016 року у справі №815/6942/15 арешт та розшук майна боржника було знято, у зв'язку з чим предмет спору відсутній.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відповідача перебувало зведене виконавче з примусового виконання:

·виконавчого листа №2-а-7462/09/1570 виданого Одеським окружним адміністративним судом 04 листопада 2009 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 і.н. НОМЕР_8, на користь РУ ДСАТ ДПА України в Одеській області суму фінансових санкцій у розмірі 3 400 грн.;

·наказу №12/6-10-363 виданого 30 березня 2010 року Господарським судом Одеської області, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП "Баядера" грошової суми у розмірі 4 786,83 грн.;

·виконавчого листа №2-а-1068/08/1570 виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 листопада 2010 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ДПІ у Київському районі м. Одеси грошової суми у розмірі 37 329, 99 грн.

Так, 12 липня 2011 року винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої, виконавчі провадження з примусового виконання об'єднані у зведене:

·виконавчого листа №2-а-7462/09/1570 виданого Одеським окружним адміністративним судом 04 листопада 2009 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 і.н. НОМЕР_8, на користь РУ ДСАТ ДПА України в Одеській області суму фінансових санкцій у розмірі 3 400 грн.;

·наказу №12/6-10-363 виданого 30 березня 2010 року господарським судом Одеської області, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП "Баядера" грошової суми у розмірі 4 786,83 грн.

01 грудня 2010 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1068/08/1570 виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 листопада 2010 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ДПІ у Київському районі м. Одеси грошової суми у розмірі 37 329, 99 грн., приєднано до зведеного.

Під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем відділу 12 травня 2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна боржника ТЗ ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_9.

У зв'язку з фактичним виконання вимог наказу № 12/6-10-363 виданого 30 березня 2010 року господарським судом Одеської області, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП "Баядера" грошової суми у розмірі 4 786,83 грн., державним виконавцем відділу винесено постанову ВП№ 18738007, про закінчення виконавчого провадження від 21 грудня 2013 року на підставі ч.1 п.8 ст. 49 Закону України ""Про виконавче провадження".

Того ж дня 21 грудня 2013 року винесено постанову про виведення виконавчого провадження ВП№ 18738007 із складу зведеного.

На момент закінчення виконавчого провадження ВП №18738007, вимоги виконавчого листа № 2-а-1068/08/1570 виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 листопада 2010 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ДПІ у Київському районі м. Одеси грошової суми у розмірі 37 329, 99 грн., боржником не були фактично виконані, у зв'язку з чим, підстав для скасування заходів примусового виконання рішення у вигляді арешту та розшуку майна боржника, у державного виконавця не було, оскільки арешт та розшук майна боржника накладено у межах зведеного виконавчого провадження.

Крім того, 25 травня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1068/08/1570 виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 листопада 2010 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ДПІ у Київському районі м. Одеси грошової суми у розмірі 37 329, 99 грн., закінчено як фактичне виконане, про що державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 25 травня 2016 року ВП№ 22871664, скасовані заходи примусового виконання рішення, а саме знято арешт та припинено розшук ТЗ боржника накладений постановами від 12 травня 2010 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення апелянтом до боржника ФОП ОСОБА_2 вищевказаних постанов (а.с. 64, 65, 66) .

Таким чином, апелянт проігнорував вимоги ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, державним виконавцем при винесенні постанови від 21 грудня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області, виданого 30 березня 2010 року по справі за №12/6-10-363 в зв'язку з фактичним виконанням, допущена бездіяльність, оскільки не знятий арешт з автомобіля, тобто не дотримані вимоги ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", але таких позовних вимог не заявлено, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Також, судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про те, що на момент прийняття Одеським окружним адміністративним судом постанови від 03 червня 2016 року у справі №815/6942/15, арешт та розшук майна боржника було знято, у зв'язку з чим предмет спору був відсутній, що було підтверджено клопотанням від 01 червня 2016 року (до матеріалів справи за адміністративним позовом долучено копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№ 22871664 від 25 травня 2016 року), оскільки вказане не спростовує твердження позивача про її неповідомлення про дії виконавчої служби відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону.

Разом з тим, є необґрунтованим і довід апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про те, що йому, як стороні по справі, не було надіслано копії адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 та уточнень до нього (надіслана лише копія ухвали суду про відкриття провадження та судова повістка), оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник виконавчої служби брав участь у справі, йому були роз'яснені права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, які передбачені ст. 49 КАС України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Київським відділом ДВС м. Одеса, у відповідності з вимогами ч.2 ст. 71 КАС України не надані суду належні та допустимі докази, які підтверджують виконання останнім своїх обов'язків щодо здійснення всіх необхідних заходів щодо своєчасного повідомлення позивача про вжиті державним виконавцем дії, необхідних із завершенням виконавчого провадження, передбачених ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_2 і, відповідно, необхідність їх часткового задоволення.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 листопада 2016 року.

Головуючий:Бітов А.І.

Суддя:Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.