Ухвала суду № 62720304, 04.03.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

04.03.2016 Справа №607/2294/16-ц

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Сливка Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта, в якій просить стягнути із відповідача суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних за порушення грошового зобовязання та пені, а також моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що даний позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.119, ЦПК України.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1-7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначаються Законом України Про судовий збір, про що прямо вказано у статті 1 цього Закону.

За подання вказаної позовної заяви до суду позивач не сплатив суму судового збору, покликаючись на звільнення від сплати судового збору в порядку ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів.

Разом із тим, 01 вересня 2015 року набрав чинності ОСОБА_3 України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, відповідно до якого статтю 5 Закону України Про судовий збір викладено в новій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Суд, звичайно, бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Однак, як уже зазначалося, правові засади звільнення від сплати судового збору в Україні визначаються Законом України Про судовий збір. При цьому цей закон не містить відсилань до інших нормативно-правових актів держави.

Крім цього, ОСОБА_3 України Про судовий збір прийнятий пізніше від Закону України Про захист прав споживачів.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі, у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

Крім цього, згідно узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, які зробив Верховний суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 України Про захист прав споживачів, що регулює відносини, які випливають із договорів купівлі-продажу (виконання робіт, надання послуг) та спрямовані на задоволення виключно особистих потреб, безпосередньо не повязаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника, не може поширюватися на правовідносини, що випливають із Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1961-ІV.

Стосовно поширення Закону України Про захист прав споживачів на добровільне страхування слід зазначити таке. Суди не вправі керуватися законодавством про захист прав споживачів при вирішенні спорів, що випливають з відносин між фізичними особами, які вступають у договірні відносини між собою з метою задоволення особистих потреб, не повязаних зі здійсненням підприємницької діяльності, а також із відносин, що виникають у звязку із придбанням фізичною особою-підприємцем товарів, виконанням для нього робіт чи наданням послуг не для особистих потреб, а для здійснення підприємницької діяльності або у звязку із придбанням товарів, виконанням робіт і наданням послуг з метою задоволення потреб юридичних осіб. Щодо майнового страхування слід зазначити таке. Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоровя, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики. Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку. Аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону України Про захист прав споживачів і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування. ОСОБА_3 може застосовуватися, коли позивач прямо вказує на порушення норм, гарантованих цим Законом, наприклад, права на інформацію при ненаданні для ознайомлення правил страхування тощо.

З огляду на викладене, при зверненні до суду позивач повинен оплатити судовий збір відповідно до вимог Закону України Про судовий збір.

Згідно вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір, за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати тобто 551,20грн. та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 6890грн., за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20грн.

Згідно ч. 3 ст. 6 вказаного Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У поданій позовній заяві позивачем заявлено дві вимоги, одна з яких майнового, інша немайнового характеру, а саме:

1.стягнути з ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта заборгованість в розмірі 63284 гривень 14 копійок, яка складається із суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних за порушення грошового зобовязання та пені;

2.стягнути з ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта моральну шкоду.

Таким чином, враховуючи вказані вимоги закону, за подання даної позовної заяви позивачу слід сплатити 1184, 04 гривень, з яких 632, 84 гривні підлягає до сплати за позовну вимогу майнового характеру та 551,20 за позовну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 119 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вищенаведені обставини, суддя вважає, що дану позовну заяву слід залишити без руху, надавши ОСОБА_1 пятиденний термін з дня отримання копії ухвали судді для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди залишити без руху, надавши позивачу термін протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Суддя Л.М. Сливка