Ухвала суду № 62719649, 08.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р.Справа № 820/2698/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2698/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 року відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції Закону України "Про прокуратуру"), а з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. у розмірі, визначеному абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд»;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснити ОСОБА_1, перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року у розмірі, визначеному абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р. у розмірі, визначеному абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", виплативши різницю з нарахованих сумах з урахуванням всіх надбавок та з урахуванням виплачених за цей період коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 р. по справі №820/2698/16 у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1, з 01.08.1990 року по 13.02.1992 року обіймала посаду діловода Жовтневого районного суду м. Харкова, з 13.02.1992 року переведена на посаду секретаря суду по цивільним справам, а з 17.05.2007 року по теперішній час займає посаду помічника судді Жовтневого районного суду м. Харкова.

26 жовтня 2014 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Позивач вважає, що у період з 26.10.2014 року по 08.09.2015 року виплата заробітної плати здійснювалась з порушенням діючого законодавства, тому звернулась з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ), зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

З 28 березня 2015 року Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

За правилами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.

Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивача як працівника апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність не нарахування та невиплати відповідачем позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду України щодо застосування вищезазначених норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року по справі №820/4648/15 та від 13.07.2016 року по справах №818/3372/15, №820/4653/15, який є обов'язковим при застосуванні судами відповідних норм права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги позивача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки висновком Верховного Суду України щодо застосування вищезазначених норм права, викладеним у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року по справі №820/4648/15 та від 13.07.2016 року по справах №818/3372/15, №820/4653/15 підтверджено правомірність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року у розмірі, визначеному абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону про прокуратуру) та з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року у розмірі, визначеному абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та підтверджено той факт, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівникам апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для здійснення позивачу перерахунку та виплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та здійснити відповідні виплати в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 р. по справі № 820/2698/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2698/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2016 р.