Ухвала суду № 62719641, 08.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р.Справа № 816/1191/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Любівої Н. С.,

представника позивача - Жукова І. М.,

представника відповідача - Прокопчука О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2016р. по справі № 816/1191/16

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

28.07.2016 року Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 11 травня 2016 року № 0001171619, № 0001181619, № 0001191200, № 0001201200.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2016 року задовольнив клопотання позивача про зупинення провадження. Провадження у справі №816/1191/16 за адміністративним позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зупинив до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у справі №2015-11.

ГУ ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме положень статей 156, 159 КАС України. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт також вказує на відсутність причин, обґрунтованих належним чином позивачем, на підставі яких провадження у даній справі підлягало б зупиненню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували у повному обсязі, вважали ухвалу суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Постійного арбітражного суду у справі №2015-11 буде мати значення для вирішення даної справи. Правовою підставою для зупинення провадження суд першої інстанції визначив п.3 ч.1 ст.156 КАС України.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінальної судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Отже, зі змісту статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що провадження зупиняється лише у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи.

Колегія суддів зазначає, що для зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст. 156 КАС України повинна бути встановлена взаємозалежність таких справ. Крім того, для застосування цієї підстави в суду має бути достовірна інформація про наявність у провадженні того чи іншого суду іншої справи. Якщо провадження у такій справі не відкрито, це виключає застосування зазначеної підстави.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 14 вересня 2016 року до суду надійшла заява Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування вказаної заяви позивачем зазначено наступне.

14 січня 2015 року за Договором до Енергетичної Хартії та відповідно до Арбітражного регламенту Арбітражного інституту Торговельної палати м.Стокгольм Надзвичайним арбітром професором Рудольфом Дольцером прийнято надзвичайне рішення в арбітражному розгляді ТПС ЕА/2015/002.

Дане рішення визнане та приведене до виконання в Україні ухвалою Печерського районного суду від 08 червня 2015 року у справі №757/5777/15-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2016 року. У резолютивній частині вказаного надзвичайного рішення передбачалося: "Відповідачу утриматися від встановлення роялті за видобування газу компанією ПГК за ставкою, що перевищує 28%, яка встановлена Податковим кодексом України до 31 липня 2014 року".

Крім того, 23 липня 2015 року Постійно діючим арбітражним судом, що здійснює арбітражний розгляд справи №2015-11, за угодою між Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Урядом України Про сприяння і взаємний захист інвестицій, підписаною 10 лютого 1993 року; Договором до Енергетичної Хартії; Угодою про сприяння і взаємний захист інвестицій між Королівством Нідерландів і Україною, підписаною 14 липня 1994 року і Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі, 2010 року ("Регламент ЮНІСТРАЛ") між ДжейКейІкс ОЙЛ енд ГЕС ПіЕлСі ("ДжейнКейІкс"), Полтава Гес Б.В. ("Полтава") і Полтавською газонафтовою компанією ("ПГНК") (позивачі) та Україною (відповідач) прийнято Рішення про забезпечувальні заходи.

Відповідно до вищевказаного Рішення у очікуванні Остаточного рішення у справі №2015-11:

(1) "Відповідач не повинен здійснювати жодних дій з метою збору рентної плати за видобування газу ПГНК (а саме рентної плати, яка підлягає сплаті і не сплачена на дату цього Рішення або за якою строк платежу настає в подальшому) понад ставку 28%, яка діяла до 03 серпня 2014 року;

(2) Відповідач повинен утримуватися від накладення арешту на активи позивачів, або накладення податкової застави чи іншого обтяження предметом яких були б активи позивачів, у зв'язку з будь-якою сумою рентної плати, вказаної у пункту (1);

(3) Позивачі повинні негайно інформувати відповідача у письмовій формі про будь-які дії, що вживаються або пропонуються будь-ким з них, які могли б призвести до зменшення чистої вартості ПГНК до рівня нижче 34 мільйонів доларів США".

Відповідності до статті 26 (8) Договору до Енергетичної Хартії і статті 34 (2) Регламенту ЮНСІТРАЛ сторона справи має виконувати рішення суду (в даному разі Рішення про попередні заходи) невідкладно і без будь-яких інших процедур, тобто не потребує визнання і приведення до виконання в Україні.

У ході адміністративного оскарження оспорюваних у цій справі податкових повідомлень-рішень позивач також повідомив відповідача про забезпечувальні рішення міжнародних судових інституцій, які визнані на території України ухвалами Печерського районного суду м. Києва та Апеляційного суду м. Києва, проте, відмовляючи у задоволенні адміністративної скарги, відповідач посилався на ту обставину, що рішення міжнародних судів не легалізовані належним чином в Україні.

За твердженням позивача, відповідач, всупереч міжнародним рішенням, вчиняє дії та видає рішення направлені на стягнення з позивача рентної плати.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є юридичним актом відповідача, що перебуває в межах правовідносин податкового контролю та спрямовані на стягнення зі Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" коштів, що може призвести до настання наслідків, визначених як заборонені у Рішенні про забезпечувальні заходи Постійно діючого арбітражного суду від 23 липня 2015 року, так і надзвичайному рішенні в арбітражному розгляді ТПС ЕА/2015/002 від 14 січня 2015 року (т.1 а.с. 191-194).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування п.3 ч. 1 ст. 156 КАС України та зупинення провадження у даній справі до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у справі №2015-11.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року по справі №816/1191/16 прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2016р. по справі № 816/1191/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2016 р.