Ухвала суду № 62719634, 07.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 р.Справа № 820/3347/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: Скубака В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016р. по справі № 820/3347/16

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України , Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України та Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- зобов'язати відповідача Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вчинити певні дії, а саме:

- зобов'язати відповідача, Службу безпеки України, скасувати з 04 серпня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

- зобов'язати відповідача, Службу безпеки України, скасувати з 29 вересня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 65 та підпунктом "є" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;

- солідарно зобов'язати відповідача, Службу безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого скасувати, з 10 жовтня 2006 року наказ Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1";

- солідарно зобов'язати відповідача, Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; на підставі пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України щодо цієї позовної вимоги у разі її задоволення судом допустити негайне виконання рішення суду;

- солідарно зобов'язати відповідача, Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, нарахувати з 10 жовтня 2006 року по дату набрання чинності судовим рішенням за цим адміністративним позовом підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по дату набрання чинності судовим рішенням за цим адміністративним позовом підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник. ОСОБА_1 має право як військовослужбовець;

- стягнути зі Служби безпеки України, ідентифікаційний код юридичної особи 00034074, на користь позивача ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, суму матеріальної шкоди в розмірі 807129 грн. 92 коп., нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 12 вересня 2016 року включно внаслідок незаконного звільнення зі Служби безпеки України підполковника ОСОБА_1;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, Служби безпеки України, яка полягає у порушенні протиправною бездіяльністю Служби безпеки України вимог частини третьої статті 5 Закону України "Про Службу безпеки України", відповідно до якої орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності, не поновленням Службою безпеки України прав ОСОБА_1 за зверненням ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Грицака Василя Сергійовича від 07 травня 2016 року;

- визнати протиправними дії Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, які полягають у порушенні листом на моє ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Скубака В.В. від 20 травня 2016 року №27/Ю-5/57 вимог частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої: Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Відповідачі в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідачів вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідачів, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Голови Служби безпеки України Грицака Василя Сергійовича, в якій просив:

1) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України, яким визнати таким, що втратив чинність з 4 серпня 2006 року, наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року про накладення на мене, підполковника ОСОБА_1, на підставі пункту "є" статті 6.8 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, як такий, який внаслідок його протиправності не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

2) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України про скасування з 29 вересня 2006 року наказу Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 65 та підпунктом "є" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;

3) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України про скасування з 10 жовтня 2006 року наказу Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковник Мусієнко І.І. № 189-ос від 10 жовтня 2006 року "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1"

4) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України про поновлення підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (а.с.91-102).

01.06.2016р. Головною інспекцією Служби безпеки України на адресу позивача направлено лист №3/3-Ю-123/115, зі змісту якого судовим розглядом встановлено, що питання правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з військової служби неодноразово були предметом судових розглядів за позовами позивача у судах різних інстанцій. У задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судові рішення набрали законної сили.

Правові підстави для скасування наказів Голови СБУ від 04.08.2006 № 1257-ос (про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю) та від 29.09.2006 № 1533-ос (про звільнення позивача з військової служби в СБУ у запас Служби безпеки України), а також наказу першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого від 10.10.2006 № 189-ос (про виключення позивача зі списків особового складу) та поновлення позивача на військовій службі у Службі безпеки України відсутні (т. 1, а.с.103).

Крім того, 20.05.2016р. відповідачем, Інститутом підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, на звернення позивача від 02.05.2016р. щодо видачі трудової книжки надано відповідь №27/Ю-5/57, у якій із посиланням на приписи норм законодавства вказано, що записи про час військової служби повинні вносити до трудової книжки за місцем роботи, де позивач може вперше працевлаштуватися після звільнення з військової служби в СБ України.

Також вказано, що з метою реалізації своїх трудових прав він може отримати в Інституті довідку для підтвердження військової служби (за матеріалами архівної особової справи № 12282, яка зберігається в архіві УСБ України в Харківській області), якою скористатись відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (а.с.104-105).

Колегія суддів звертає увагу, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. (т. 1, а.с. 170-176), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. по справі № 389/08/2070 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України, першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України Мусієнко Івана Івановича відмовлено в повному обсязі (т. 1, а.с. 184-188).

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оскаржуватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, згідно вказаних судових рішень визначено, що ОСОБА_1 з 12.05.2003р. по 10.10.2006р. проходив військову службу в Інституті підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та за своїм правовим статусом перебував на військовій службі Служби безпеки України у складі вищого навчального закладу, а 09.06.2006р. на підставі наказу ТВО першого заступника директора Інституту полковника Кучерини С.Є. проведено службове розслідування за фактом витоку інформації, яка має гриф обмеження доступу "Для службового користування". 08.07.2006р. за результатами службового розслідування комісія склала висновок, який 17.07.2006р. був затверджений першим заступником директора Інституту з пропозицією притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за розголошення ним конфіденційної інформації, що є власністю держави.

04.08.2006р. Голова Служби безпеки України Дріжчаний І.В., згідно витягу з клопотання першого заступника директора Інституту Мусієнка І.І., видав наказ № 1257-ос, яким на позивача було накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. На підставі подання до звільнення з військової служби від 19.09.2006р. та проведених співбесід 14.08.2006р. та 19.09.2006р. позивачу було оголошено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладене на нього наказом Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006р. відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з чим ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис та доведено, що він подається до звільнення з військової служби в запас СБ України, а також роз'яснено порядок виконання дисциплінарного стягнення. 29.09.2006р. наказом Голови Служби безпеки України №1533-ос позивач звільнений в запас СБ України за пп. "а" п. 65 та пп. "е" п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України. Наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006р. позивач 10.10.2006р. був виключений із списків особового складу.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України №1257-ос від 04.08.2006 року (т. 1, а.с. 243-247). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014р. у справі № 2035/2а-16/11 скасовано постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014р. по справі № 2035/2а-16/11, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича, Служби безпеки України про визнання неправомірним та скасування наказу відмовлено (т. 1, а.с. 248-250, т. 2, а.с. 1). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року № К/800/29563/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року залишено без змін (т. 2, а.с. 2-4).

За вказаними судовими рішеннями встановлено законність звільнення позивача з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тому наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 в запас СБ України за пп. "а" п. 65 та пп. "е" п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України та наказ першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника Мусієнко І.І. від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1" винесені на підстваі наказу Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що законність звільнення позивача підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили. З огляду на принцип юридичної визначеності, суб'єктивне уявлення позивача стосовно правозастування відповідних правових норм, які витікають із існуючих на час прийняття судового рішення фактичних обставин справи, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме скасувати накази, що стали підставою для звільнення позивача, а також поновити його на посаді та провести відповідні виплати, у тому числі і суму матеріальної шкоди.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що питання надання відповіді на звернення громадян врегульовані ЗУ "Про звернення громадян", наказом СБУ від 27.01.2005 № 44 "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.02.2005р. за № 240/10520.

Так, відповідно до п. 2.17 Інструкції звернення військовослужбовців СБУ, що стосуються їх службової діяльності, розглядаються і вирішуються згідно із Статутом внутрішньої служби, Дисциплінарним статутом Збройних сил України, інші - відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та цієї Інструкції.

Згідно з ст. 20 ЗУ "Про звернення громадян" та п. 2.16 Інструкції "Про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 07.05.2016р. звернувся до відповідача із заявою у порядку, передбаченому ЗУ "Про звернення громадян". Відповідач листом від 01.06.2016р. №3/3-Ю-123/115 надав ОСОБА_1 вмотивовану відповідь на звернення позивача.

Крім того, судовим розглядом в судах першої та апеляційної інстанції не встановлено невідповідності дій відповідача, Служби безпеки України, при розгляді звернення позивача від 07.05.2016р. вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а також приписам Закону України "Про звернення громадян".

Стосовно позовних вимог про порушення прав позивача діями Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за № 110 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом "про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі -підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив військову службу на посадах офіцерського складу та відносився до категорії співробітників-військовослужбовців Служби безпеки України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про Службу безпеки України" кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які. уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про Службу безпеки України" законодавство України про працю регулює трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності і не поширюється на правовідносини стосовно видачі трудової книжки звільненим військовослужбовцям оскільки, ці правовідносини врегульовані пунктом 1.4 Інструкції.

Відповідності до п. 1.4. Інструкції, особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про. освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені із Служби безпеки України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України пред'являють військовий квиток.

Таким чином на правовідносини що пов'язані з проходженням військової служби в Службі Безпеки України не поширюється законодавство про працю.

Вказана правова позиція висловлена в рішеннях Вищого Адміністративного Суду України при розгляді адміністративних справ К-17799/07, К-3 8142/06 та інших.

Згідно із п.п. "а" п. 2.18. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи, про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.

Тобто, записи про час військової служби повинні вносити до трудової книжки за місцем роботи, де позивач може вперше працевлаштуватися після звільнення з військової служби в СБ України.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, перевіривши обставини справи, що стосуються спірних правовідносин.

Крім того доводи позивача, ОСОБА_1, про порушення судом висновків постанови ВСУ від 06.11.2013р. по справі №21-389а13, суд вважає хибними, оскільки ОСОБА_1 стало відомо про його звільнення з СБУ 11.10.2006р., з цього ж часу при розгляді спору про поновлення на службі він не був позбавлений можливості ознайомитись з наказом про звільнення, який на той час носив конфіденційних характер та не міг бути вручений позивачу роботодавцем офіційно.

Встановлення ВСУ факту відсутності в діях ОСОБА_1 розголошення конфіденційної інформації може стати підставою для перегляду справи про поновлення на роботі за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.09.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016р. по справі №820/3347/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Старостін В.В. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2016 р.