Ухвала суду № 62719623, 08.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р.Справа № 818/671/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі № 818/671/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області , Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області , Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної заборгованості та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області щодо не надання висновків про відшкодування податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЕЙТІ» за декларацією за березень 2016 року, на загальну сумі 2 000 000,00 гривень.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" (40000, м. Суми, вул. Вільний Лужок, 6, код ЄДРПОУ 39441455, ІПН 394414518190, п/р 26001463978 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805):

- суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість з за березень 2016 року в розмірі 2 000 000,00 гривень (прописом: два мільйони гривень 00 копійок);

- пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року згідно п.200.23 статті 200 Податкового кодексу України в розмірі: 96 560,00 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок).

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" судовий збір у розмірі 32 826,41 гривень, сплаченого за подання адміністративного позову.

4. Повернути суму судового збору у розмірі 30 000, гривень сплаченого в частині позовних вимог по декларації №9037528373 від 17.03.2016 року за лютий 2016 року на п/р 26001463978 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 200.10 ст. 200 ПК України, ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

31.10.2016 року до суду від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині: стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "СІЕЙТІ" суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 2 000 000 грн.

В обгрунтування заяви зазначив, що після прийняття Сумським окружним адміністративним судом оскаржуваної у даній справі постанови від 11.07.2016 року, по платіжному дорученню від 29.07.2016 року № 217, ТОВ "СІЕЙТІ" було здійснено відшкодування із бюджету податку на додану вартість за березень 2016 року в сумі 2000000 грн. Таким чином, предмет спору в частині стягнення з бюджету заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, на час розгляду апеляційної скарги відсутній.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ", про часткову відмову від позовних вимог - задоволено.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі №818/671/16 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "СІЕЙТІ" суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 2 000 000 грн. - визнано нечинною.

Прийнято в цій частині ухвалу, якою провадження по справі у вказаній частині позовних вимог закрито.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року було задоволено клопотання Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про розгляд справи в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 08.11.2016 о 10:00, доручено Сумському окружному адміністративному суду забезпечити проведення відеоконференції.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області щодо ненадання до управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновку про відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" за декларацією за березень 2016 року на загальну суму 2 000 000,00 грн.

Стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" (40000, м. Суми, вул. Вільний Лужок, 6, код ЄДРПОУ 39441455, ІПН 394414518190, п/р 26001463978 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року, в розмірі 96 560,00 грн (дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.04.2016 р. ТОВ "СІЕЙТІ" подало до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, згідно з якою сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, складає 2000000,00 грн. До декларації було додано розрахунок коригування суми ПДВ, розрахунок бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за встановленою формою (а.с.23-32).

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Всупереч вказаній нормі ДПІ у м. Сумах не підготувала та не подала органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що бездіяльність ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість за декларацією за березень 2016 року на суму 2000000,00 грн. не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є підстави для визнання її протиправною, стягнення вказаної суми бюджетної заборгованості та пені, нарахованої на суму цієї заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 200.7, 200.10, 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, підставами для бюджетного відшкодування суми податку є подання контролюючому органу податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, що, у свою чергу, зобов'язує контролюючий орган подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У даному випадку позивачем дотримано всі вимоги податкового законодавства для бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що встановлено судом та підтверджується матеріалами справи.

Водночас відповідачем не виявлені та не встановлені будь-які дані про невідповідність заявленої суми для бюджетного відшкодування (яка зазначається у заяві про повернення коштів) сумі, заявленій в податковій декларації.

Відтак, платник податків має право на повернення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно з розрахунком загальний розмір пені складає 96560,00 грн (а.с.60).

ДПІ у м. Сумах передбачені законом дії для повернення пені не проводилися, будь-яких доказів вчинення таких дій відповідачем не надано.

Що стосується твердження апелянта щодо обраного позивачем неналежного способу захисту своїх прав, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, у даному випадку судом встановлено та підтверджено матеріалами справи право платника податків на бюджетне відшкодування та невчинення контролюючим органом належних дій до сплати йому відповідної суми, в результаті чого невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

При цьому з моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає і протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання не притаманних суду повноважень державного органу, а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини п'ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність. Ефективний спосіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У даному випадку, заперечуючи проти позову, ДПІ у м. Сумах посилається на висновок Верховного суду України, викладений у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15 за позовом приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів України у Донецькій області, ГУ ДКСУ в Донецькій області, УДКС у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, за яким стягнення бюджетного відшкодування не є належним способом захисту порушеного права, яким у даній категорії спорів має бути вимога про зобов'язання податкового органу надати висновок про суму бюджетного відшкодування.

У свою чергу, у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед платником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право в повному обсязі. До того ж наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми бюджетного відшкодування в разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що бездіяльність ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість за декларацією за березень 2016 року на суму 2 000 000,00 грн не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є підстави для визнання її протиправною та задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року по справі № 818/671/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі № 818/671/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2016 р.