Ухвала суду № 62719496, 10.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 р. Справа № 876/2822/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Берегової Т. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради третя особа - Департамент містобудування Львівської міської ради про скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2015 року Галицьким районним судом м. Львова зареєстровано позовну заяву ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради третя особа - Департамент містобудування Львівської міської ради про скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 282 від 13 липня 2015 року «Про відновлення віконного прорізу та демонтаж балкону зі сторони подвір'я будинку АДРЕСА_3 з приміщення мезоніну квартири АДРЕСА_1».

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що органи місцевого самоврядування, в тому числі Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, не уповноважена на здійснення архітектурно-будівельного контролю та не вправі зобов'язувати позивача здійснювати демонтаж балкону.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2016 року позов задоволено. Скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 282 від 13 липня 2015 року «Про відновлення віконного прорізу та демонтаж балкону зі сторони подвір'я будинку АДРЕСА_3 з приміщення мезоніну квартири АДРЕСА_1».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 282 від 13 липня 2015 року є законним, винесеним в межах повноважень голови адміністрації та відповідно до «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що згідно витягу із протоколу № 25 засідання міжвідомчої комісії Галицького району від 07 липня 2015 року §5 вирішено зобов'язати гр. ОСОБА_3 - власника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти відновити віконний проріз взамін самовільно влаштованого дверного та демонтувати самовільно влаштований балкон зі сторони подвір'я будинку АДРЕСА_3 з приміщення мезоніну квартири АДРЕСА_1.

13 липня 2015 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради видала розпорядження № 282 «Про відновлення віконного прорізу та демонтаж балкону зі сторони подвір'я будинку АДРЕСА_3 з приміщення мезоніну квартири АДРЕСА_1», згідно якого затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (витяг з протоколу № 25 від 07 липня 2015 року § 5). Зобов'язано гр. ОСОБА_3 - власника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти відновити віконний проріз взамін самовільно влаштованого дверного та демонтувати самовільно влаштований балкон зі сторони подвір'я будинку АДРЕСА_3 з приміщення мезоніну квартири АДРЕСА_1.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Як встановлено п. 1.4.6 Правил № 76, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є виконавчим органом Львівської міської ради.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначені зокрема положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 31 якого ним надавалось, зокрема, право на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, тощо.

Процедуру вирішення питань пов'язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова регулює Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради № 835 від 09 вересня 2011 року.

Пунктом 1.3 вказаного Положення визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до п. 3.1 цього Положення, розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва визначено розділом 4 вказаного Положення. Так, п.п. 4.7.14 передбачено, що Львівське КП, що обслуговує житловий фонд складає Акт обстеження будинку, а п. 4.8 передбачено, що міжвідомча комісія при районній адміністрації дає висновок з рекомендаціями, який затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації.

Наслідки самочинного будівництва визначені розділом 5 вказаного Положення. Так, згідно пункту 5.1 міжвідомча комісія при районній адміністрації може приймати, зокрема, рішення про знесення самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, за її кошти; про передачу матеріалів до суду з відповідним позовом, а нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Пунктом 5.3 вказаного Положення також передбачено, що в разі ухилення або відмови особи від знесення самочинного будівництва у терміни, визначені розпорядчими документами, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила будівництво.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п. 3.5 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури, затв. рішенням виконкому Львівської міської ради № 4 від 06.01.2012 р., голова районної адміністрації у межах своїх повноважень і на виконання завдань районної адміністрації видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами на території району.

Згідно пп. 4.2.1 цього Положення, до повноважень районної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства належить забезпечення благоустрою району; згідно п.п. 4.3.6 - до повноважень районної адміністрації у сфері будівництва належить затвердження висновків міжвідомчої комісії при районній адміністрації про відповідність збудованого об'єкта затвердженій проектній документації у разі здійснення перепланування житлових будинків (квартир), у тому числі з прибудовою балкону, влаштування елементів благоустрою прибудинкових територій, впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, зміни елементів фасадів будинків; згідно пп. 4.5.1 - до повноважень районної адміністрації щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян належать звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами про демонтаж самочинного будівництва.

Для реалізації завдань та виконання повноважень передбачених цим Положенням, іншими нормативними актами, районна адміністрація має право контролювати виконання власних розпоряджень та порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у невиконанні розпоряджень голови районної адміністрації (пп. 5.1.4 Положення № 4 від 06.01.2012 року).

Таким чином, приписами вказаних вище Положень № 835 від 09.09.2011 року та № 4 від 06.01.2012 року передбачено, що до повноважень Галицької районної адміністрації Львівської міської ради належить розгляд питань за фактами самочинного будівництва. Міжвідомча комісія при районній адміністрації дає висновок з рекомендаціями, який затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації. Міжвідомча комісія може рекомендувати знести самочинне будівництво особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, за її кошти, а в разі ухилення або відмови такої особи від знесення самочинного будівництва, знесення може бути здійснено лише на підставі судового рішення.

При цьому, районна адміністрація за фактами самочинного будівництва звертається у встановленому порядку до суду з позовом про демонтаж самочинного будівництва, а голова районної адміністрації не має повноважень у винесених розпорядженнях, які є обов'язковими до виконання, зобов'язувати особу здійснювати демонтаж самочинного будівництва за відсутності відповідного судового рішення.

З огляду на вищевказане, та враховуючи, що оскільки оскаржуване розпорядження є обов'язковим для виконання, однак прийнято поза межами повноважень, воно порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, а тому є протиправним та вірно скасоване судом першої інстанції.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2016 року в справі № 461/12297/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 15 листопада 2016 року.