Ухвала суду № 62719379, 10.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7445/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж» до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж» (надалі за текстом - «ТОВ «Енергоінвенстмонтаж») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382204 від 21.07.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 227 083 грн. 75 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Деснянському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.12.2014 р. по 31.12.2014 р. посадовцями ДПІ у Деснянському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергоінвенстмонтаж» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сервісна Система» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 151/26-52-22-04-13/33298282 від 14.01.2014р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 181 667 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до наданих первинних документів у серпні 2014 р. ТОВ «Енергоінвестмонтаж» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Сервісна Система»

.

Разом з тим, ТОВ «Трейдбор» видавало податкові накладні в сумі ПДВ до 10 000 грн., що свідчить про маніпулювання даними податкової звітності та формування технічного кредиту для контрагентів-покупців.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві № 1847/26-59-22-08/38007002 від 31.12.2014 р. ПП «Пром-Тех-Снаб» не надано первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій.

На думку відповідача наведене свідчить про те, що усі операції купівлі-продажу між ТОВ «Трейдбор» та ПП «Пром-Тех-Снаб» по ланцюгу постачання не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними по ланцюгу від ТОВ «Трейдбор» до ТОВ «Енергоінвестмонтаж».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Деснянському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382204 від 21.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 227 083 грн. 75 коп., у тому числі 181 667 грн. за основним платежем та 45 416 грн. 75 коп. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «Сервісна Система» були укладені договори № 0326-01 від 26.03.2014 р., № 0812-01 від 12.08.2014 р., № 0819-01 від 19.08.2014 р.

За умовами цих договорів ТОВ «Сервісна Система» зобов'язалось виконати роботи по улаштуванню переходів, прокладанню футлярів через проїжджу частину, прокладанню кабельних ліній, а позивач - прийняти та оплатити їх.

Розрахунки ТОВ «Енергоінвестмонтаж» здійснило шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості робіт ПДВ включило до податкового кредиту.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, ліцензії контрагента на право провадження діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури та Свідоцтва про його реєстрацію в якості платника ПДВ, штатного розпису ТОВ «Сервісна Система», банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Сервісна Система» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ «Енергоінвестмонтаж» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з названим підприємством.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Трейдбор» та ПП «Пром-Тех-Снаб» провадили діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, обґрунтовано не взято судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Судом першої інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту. Натомість встановлено, що контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 15 листопада 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.