Рішення № 62717789, 14.11.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8792/16-ц

Провадження № 2/520/4161/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Чаплицького В.В.

за участю секретаря Буланової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» в особі Одеської обласної філії ПАТ «УКРСОЦБАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання недійсним іпотечного договору,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, з вимогами: Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 06 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 4522; Зобовязати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з відповідних державних реєстрів записи про державну реєстрацію іпотеки та обтяження за Іпотечним договором, укладеним 06 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 4522, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору.

Представник позивача просив розглянути справу без його участі та зазначив, що проти заочного розгляду не заперечує, про що зазначив в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не зявились, про час та місце його проведення повідомлялись належним чином.

Представник ПАТ «УКРСОЦБАНК» після першої неявки склав заяву про відкладення розгляду справи та зазначив, що проти задоволення позову заперечує, однак належних та допустимих доказів поважності неявки до суду не надав.

За наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим допустити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

06 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 4522.

Відповідно до п.1.1 Іпотечного договору ОСОБА_1 передав в іпотеку «УКРСОЦБАНК», у якості забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту № 2007-690/Ф03.7-048 від 06 квітня 2007 року майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, будівельний № 250, розрахунковою площею 89,44 кв.м., що знаходиться на 11 поверсі секції 2 обєкту будівництва, що будується за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15.

За положеннями ЗУ «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька обєктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий, виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути обєкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Частина обєкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину обєкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості.

На час укладення спірного договору іпотеки стаття 5 Закону «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на обєкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про іпотеку».

За змістом статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Водночас відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим обєктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, повязані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як обєкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути предявлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на окремі обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Під час складання тексту дійсного рішення судом враховувались висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі № 6-503цс16.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 3607 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, за правилами ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, п.1.1 Іпотечного договору є недійсним, так як порушує вимоги законодавства чинного станом на день укладення договору.

Згідно ч.1 ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В ч.1 ст.638 ЦК України затверджується, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проаналізувавши положення ч.1 ст.217 ЦК України та ч.1 ст.638 України можна дійти до висновку, що без включення до іпотечного договору положення про предмет договору цей договір слід визнати недійсним.

Одночасно, суд критично ставиться до вимоги позивача про зобовязання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з відповідних державних реєстрів записи про державну реєстрацію іпотеки та обтяження за Іпотечним договором, укладеним 06 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 4522, так як нотаріус це уповноважена державою фізична особа, та відповідна вимога не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України). При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, зобовязання приватного нотаріуса виключити запис з реєстру не входить до компетенції суду, однак суд може встановити порядок виконання рішення суду, визначивши, що при умові набрання цим рішенням законної сили воно є підставою для виключення запису з реєстру.

Керуючись ст.ст. 8, 11, 15, 31, 60, 61, 174, 209, 212-215, 217, 224-225, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» в особі Одеської обласної філії ПАТ «УКРСОЦБАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання недійсним іпотечного договору задовольнити частково.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 06 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 4522.

В іншій частині позову відмовити.

Встановити порядок виконання рішення суду, визначивши, що при умові набрання цим рішенням законної сили воно є підставою для приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 для виключення з відповідних державних реєстрів запису про державну реєстрацію іпотеки та обтяження за Іпотечним договором, укладеним 06 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 4522.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Суддя Чаплицький В. В.