Постанова № 62717590, 09.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р.Справа № 914/2301/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого судді:Данко Л.С.,

Суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання:Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства АМВ, вих. № 25/07/ПЗ від 25.07.2016 р. (вх. №ЛАГС 01-05/4394/16 від 08.09.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2016 року

у справі № 914/2301/15 (судді: Горецька З.В., Коссак С.М., Фартушок Т.Б.),

порушеній за позовом

Позивача: Приватного акціонерного товариства АМВ, м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Західінфо, м. Львів,

Про: стягнення дебіторської заборгованості в сумі 296733,19 грн. та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог вх. № ГСЛО 1810/16 від 29.03.2016 р.).

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 п/к за довіреністю № 0103/16-2 від 23.03.2016 р.,

від відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю № 228 від 07.11.2016 р.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам розяснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

За клопотанням ТзОВ Західінфо № 211 від 24.10.2016 р. (вх. № ЛАГС від 24.10.2016 р. № 01-04/7672/16 (том ІІІ, а.с. 159) здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2016 р. (Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 р. (том ІІІ, а. с. 98) дану справу, після повторного звернення скаржника з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення встановлених для апеляційного оскарження строків, розподілено до розгляду колегії суддів: Данко Л.С. головуючий суддя, судді: Галушко Н.А. (том ІІІ, а. с. 114).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 р. у справі № 914/2301/15 поновлено скаржнику строк встановлений для апеляційного оскарження за його клопотанням (том ІІІ, а. с. 116, 123, 124, 128) та ухвалою суду від 13.09.2016 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства АМВ (том ІІІ, а. с. 117) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.09.2016 р., про що сторони були повідомлені (том ІІІ, а с. 135-138).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у справі № 914/2301/15, розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.10.2016 р. (том ІІІ, а. с. 133-134), про що учасники судового процесу повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІІ, а. с. 134/зворот).

В судове засідання, яке відбулося 12.10.2016 р., від апелянта/позивача прибув представник ОСОБА_2 (довіреність № 0103/16-2 від 23.03.2016 р.), надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зокрема, зазначив, що не отримував відзиву на апеляційну скаргу, просить надати можливість ознайомитися із відзивом на скаргу, стверджує, що суд першої інстанції, на сторінках 9-й-10-й тексту мотивувальної частини судового рішення, допустив і описку, і арифметичні помилки при розрахунках, зазначив, що розмір інфляційних втрат розрахований місцевим судом у сумі 33307,40 грн. від боргу 221909,97 грн., не врахований судом при розрахунку загального розміру інфляційних втрат за спірний період, але ця сума, як стверджує апелянт, розрахована з арифметичною помилкою і мала б складати 4882,02 грн., а не 33307,40 грн.; що при додаванні до 221909,97 грн. боргу, суми 5893,43 грн. боргу = 227803,40 грн., а не 222503,40 грн., як розрахував суд першої інстанції, похибка у розрахунку 5300,00 грн., а так як від суми 222503,40 грн. боргу, яка є хибною, віднімалися всі наступні оплати, від яких розраховувався розмір інфляційних втрат та 3% річних, всі наступні розрахунки є помилковими, що призвело до того, що станом на 21.08.2015 р. суд розмір інфляційних втрат та 3% річних розраховував від суми боргу 73503,40 грн., що є не логічним, так як заборгованість станом на 21.08.2015 р., як встановив місцевий суд у цьому ж рішенні на сторінці 8-й мотивувальної частини, складає 90170,78 грн. Відтак вважає, що відповідач заборгував перед позивачем починаючи з 31 грудня 2014 року, а не з 08.04.2015 р., і, тим більше не з 08.04.2016 р., як вказано на сторінці 9-й мотивувальної частини судового рішення, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 296733,19 грн., в т.ч. 179555,75 грн. основного боргу, 108588,80 грн. інфляційних втрат, 8588,64 грн. 3% річних та відповідно до цього належить розподілити судові витрати, просить скасувати рішення місцевого суду від 08.07.2016 р. у справі № 914/2301/15 частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача дебіторську заборгованість в загальній сумі 296733 грн. 19 коп., компенсувати ПрАТ АМВ за рахунок відповідача судовий збір в загальній сумі 9049,99 грн.

Представник відповідача прибув, через канцелярію суду подав Відзив на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/7411/16 від 12.10.2016 р.), до відзиву долучив ОСОБА_4 з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого суду залишити - без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 р. у справі № 914/2301/15, розгляд справи відкладено на 03.11.2016 р. (том ІІІ, а. с. 156-157), про що учасники судового процесу повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІІ, а. с. 157/зворот) та, особисто, під розписку (том ІІІ, а.с. 158).

24.10.2016 р. ТзОВ Західінфо подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами (том ІІІ, а.с. 159) та клопотання (том ІІІ, а. с. 160) про долучення доказів надсилання скаржнику відзиву на апеляційну скаргу (том ІІІ, а. с. 161-162).

У судовому засіданні, 03.11.2016 р., представники сторін надавали пояснення по суті апеляційної скарги, зокрема, щодо розрахунків розміру інфляційних втрат та 3% річних, з метою перевірки правильності розрахунків, за участю представників сторін, оголошено перерву до 09.11.2016 р. на 09 год. 50 хв., про що представники обох сторін повідомлені під розписку (том ІІІ, а. с. 166).

У судове засідання, яке відбулося 09.11.2016 р. прибув представник апелянта, ознайомившись із клопотанням відповідача, яке подано через канцелярію суду 07.11.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-04/8021/16, у судовому засіданні надав пояснення та зазначив, що погоджується з тим, що станом на 21.08.2015 р. залишилась непогашеною відповідачем перед позивачем сума 90170,78 грн. - основного боргу, що право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних виникло у нього з 08.04.2015 року, однак не погоджується з висновком місцевого суду викладеним на сторінках 9-й 10-й мотивувальної частини судового рішення, що таке право у нього виникло з 08.04.2016 р. та наполягає, що арифметичні помилки допущені місцевим судом при розрахунках, привели до невірного нарахування 3% річних та інфляційних втрат за спірний період, пояснив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: 90170,78 грн. - основного боргу, 40735,95 грн. інфляційних втрат та 3816,66 грн. 3% річних, просить судові витрати розподілити пропорційно задоволених позовних вимог, проти клопотання відповідача щодо продовження строків розгляду спору та відкладення розгляду справи категорично заперечив з покликанням на ст. 69 ГПК України.

Представник відповідача прибув, через канцелярію суду, 07.11.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-04/8021/16, подав клопотання в порядку ст. 33 ГПК України, просить: продовжити строк розгляду справи на 15 днів та відкласти розгляд справи на іншу дату, так як представник по даній справі ОСОБА_4 не зможе прибути у дане судове засідання, до клопотання подав докази про перебування у відїзді (додатки 1 та 2 клопотання); при відкладенні розгляду справи, просить врахувати завантаженість представника та не призначати справи у такі дати листопада 2016 р.: 14-18, 22, 23 з 12 год. 00 хв.; 24, 25, 28 з 14 год. 00 хв.; 30 з 14 год. 00 хв.; грудня 2016 р.: з 12 год. 00 хв., у період з 05 по 07; 08, 09, 12-14 з 12 год. 00 хв., у період з 15 по 24 (абзаци другий та третій прохальної частини клопотання); врахувати, що вірним розміром заборгованості ТзОВ Західінфо перед ПрАТ АМВ з інфляційних втрат та 3% річних є той розмір, який визначений у розрахунку від 25.04.2016 р., що був наданий представником ТзОВ Західінфо ОСОБА_4 в суді першої інстанції, а саме: інфляційні втрати 40735,95 грн., 3% річних 3816,66 грн., що в сумі складає 44552,61 грн. (абзац четвертий прохальної частини клопотання), до цього клопотання долучено відповідні розрахунки (додаток 3 та 4 клопотання).

У судовому засіданні, 09.11.2016 р., була оголошена перерва на 09.11.2016 р. на 10 год. 40 хв., яка була продовжена 09.11.2016 р. до 12 год. 00 хв., для перевірки розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, про що представники сторін були повідомлені, особисто, під розписку (докази в матеріалах справи).

Колегія суддів, заслухала пояснення представників сторін, розглянула та дослідися клопотання відповідача від 07.11.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/8021/16) в частині продовження строків розгляду спору на 15 днів та відкладення розгляду справи на іншу дату, з урахуванням завантаженості представника відповідача ОСОБА_4 та те, що останній не може приймати участі у справі у наступні дати листопада 2016 р.: 14-18, 22, 23 з 12 год. 00 хв.; 24, 25, 28 з 14 год. 00 хв.; 30 з 14 год. 00 хв.; грудня 2016 р.: з 12 год. 00 хв., у період з 05 по 07; 08, 09, 12-14 з 12 год. 00 хв., у період з 15 по 24, відповідно до приписів статті 69 ГПК України, прийшла до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача в частині продовження строків розгляду спору та відкладення розгляду справи на іншу дату відмовити, з огляду на наступне.

Як зазначено вище у цій постанові, сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, сторони були повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання, 09.11.2016 р. прибув представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю вих. № 228 від 07.11.2016 р., та подав обгрунтований розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 р. апелянту поновлено строк встановлений для апеляційного оскарження, ухвалою суду від 13.09.2016 р. апеляційну скаргу скаржника прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.09.2016 р., про що сторони були повідомлені рекомендованою поштою (том ІІІ, а. с. 135-138). Ухвалою суду від 12.10.2016 р. у даній справі розгляд справи відкладено на 03.11.2016 р., про що представники сторін були належним чином повідомлені (том ІІІ, а. с. 157/зворот) та особисто, під розписку (том ІІІ, а. с. 158), при цьому участь представників зазначеною ухвалою суду обовязковою не визнавалась (том ІІІ, а. с. 156-157), 03.11.2016 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.11.2016 р. на 09:50 хв., яка була продовжена 09.11.2016 р. на 10:40 год. та 09.11.2016 р. на 12:00 год., про що сторони були повідомлені особисто, під розписку (докази в матеріалах справи).

ОСОБА_5, норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника відповідача ОСОБА_4 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абзац 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області (судді Горецька З.В., Коссак С.М., Фартушок Т.Б.) від 08.07.2016 року у справі № 914/2301/15, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмежено відповідальністю Західінфо на користь Приватного акціонерного товариства АМВ загальну заборгованість в розмірі 100675,15 грн., з яких: 90170,78 грн. основної заборгованості, 7126,76 грн. інфляційних втрат, 3377,61 грн. - 3% річних, а також 3067,95 грн. понесених витрат на сплату судового збору (п. п. 1 та 2 резолютивної частини судового рішення). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (п. 3 резолютивної частини судового рішення)(том ІІІ, а. с. 64-65, 66-77).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2016 року по справі № 914/2301/15 апелянт/позивач (Приватне акціонерне товариство АМВ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІІ, а. с. 101-103), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2016 року у справі № 914/2301/15 частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача дебіторську заборгованість в загальній сумі 296733 грн. 19 коп., та компенсувати за рахунок відповідача судові витрати в сумі 9049,99 грн. (п. п. 2, 3 та 4 прохальної частини апеляційної скарги).

Апеляційну скаргу апелянт/відповідач обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при постановленні рішення неповно зясував обставини, що мають значення для справи, відтак вважає, що оспорювань рішення постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В частині, що стосується порушення місцевим господарським судом норм процесуального права скаржник покликається на те, що про час та місце проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке відбулося 08.07.2016 р. позивачу не було відомо та відповідної ухвали ГС Львівської області по справі № 914/2301/15, не отримував, відтак вважає зазначені обставини безумовною підставою для скасування судового рішення.

В частині порушення норм матеріального права, апелянт покликається на те, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи, так як 10.01.2014 р. між ПрАТ АМВ та ТзОВ Західінфо укладено Договір оренди обладнання № 05/11, з терміном дії до 31.12.2014 р., відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає надати послуги по поставці на правах оренди металевої конструкції Шпунт Ларсена, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у нього виникла заборгованість за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року у сумі 229760,00 грн. з ПДВ, що підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт №12-ОП від 25.12.2014 року, заборгованість в розмірі 36733,50 грн., підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт №13-ОП від 30.01.2015 року, заборгованість в розмірі 36733,50 грн., підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт № 14-ОП від 27.02.2015 року, заборгованість в розмірі 36733,50 грн., підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт № 15-ОП від 31.03.2015 року, заборгованість в розмірі 13063,50 грн., підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт № 16-ОП від 30.04.2015 року, заборгованість в розмірі 6531,75 грн., підтверджує ОСОБА_5 № 17-ОП від 15.05.2015 року, які підписані відповідачем без жодних зауважень та в подальшому не оскаржені, які, на думку скаржника, в силу положень ст. 6, 7, 762 ЦК України, 193 ГК України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є належними доказами існування дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, а обовязковість складання таких актів прямо передбачено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, і те, що місцевий суд не взяв вказаних актів до уваги є грубим порушенням вимог діючого законодавства України.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що 22.09.2014 р. сторони уклали Додаток № 1 до договору № 05/11 від 10.01.2014 р. з терміном дії основного договору до 31.12.2015 р., таким чином, 22.09.2014 р. сторони договору зробили пролонгацію основного договору на один календарний рік до 31.12.2015 р., за таких обставин вступив в дію п. 3.3. договору, який передбачав авансування орендної плати відповідачем, тобто проведення платежу заздалегідь, але в будь-якому випадку не пізніше останнього поточного місяця, таким чином, при наявності заборгованості на загальну суму 229760,00 грн. з ПДВ станом на 25.12.2014 р. (ОСОБА_5 від 25.12.2014 р. виконаних робіт № 12-ОП, підписаний відповідачем без зауважень), прострочення виконання грошового зобовязання виникло у відповідача з 31 грудня 2014 р., а не з 08.04.2015 р., як встановив місцевий суд, тому заборгованість відповідача перед позивачем розрахована з 31.12.2014 р. - лютий 2016 р. становить: 179555,75 грн. основного боргу., інфляційні втрати 108588,80 грн., 3% річних 8588,64 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.11.2016 р. та проводилось за допомогою фіксації судового процесу технічними засобами, представник апелянта, ознайомившись із клопотанням відповідача від 07.11.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/8021/16) пояснив, що погоджується з тим, що станом на 21.08.2015 р. залишилась непогашеною відповідачем перед позивачем сума 90170,78 грн. - основного боргу, що право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних виникло у нього з 08.04.2015 року, що розмір інфляційних втрат, відповідно, складає 40735,95 грн., а 3% річних 3816,66 грн., однак не погоджується з висновком місцевого суду викладеним на сторінках 9-й 10-й мотивувальної частини судового рішення, що таке право у нього виникло з 08.04.2016 р. та наполягає, що арифметичні помилки допущені місцевим судом при розрахунках, привели до невірного нарахування 3% річних та інфляційних втрат за спірний період. У судовому засіданні представник апелянта просить рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7126,76 грн. інфляційних втрат та 3377,61 грн. 3% річних скасувати, і постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача: 90170,78 грн. - основного боргу, 40735,95 грн. інфляційних втрат, 3816,66 грн. 3% річних, та судові витрати - пропорційно задоволених позовних вимог.

В першу чергу, колегією суддів, досліджувалися твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які на думку апелянта є безумовною підставою для скасування судового рішення та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, після повернення даної справи з Вищого господарського суду України на адресу місцевого суду, справа № 914/2301/15, згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.03.2016 р., розподілена судді Горецькій З.В. (том ІІІ, а. с. 1).

Місцевим судом 18.03.2016 р. постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження та призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 29.03.2016 р. (том ІІІ, а. с. 2 - 3), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення (том ІІІ, а. с. 4, 5, 6).

З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 29.03.2016 р, за участю представника позивача ОСОБА_2 (довіреність № 0103/16-2 від 23.03.2016 р. (том ІІІ, а. с. 15) розгляд справи було відкладено на 13.04.2016 р., про що представник позивача був повідомлений особисто, під розписку (том ІІІ, а. с. 16) та по-пошті (том ІІІ, а. с. 18/зворот). Слід зазначити, що представник позивача, 29.03.2016 р. подав місцевому суду: заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх. № 1810/16) та уточнюючий розрахунок (том ІІІ, а. с. 8-9, 10-11); клопотання вх. № 13328/16 від 29.03.2016 р. про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами (том ІІІ, а. с. 13), клопотання вх. № 13327/16 від 29.03.2016 р. про відкладення розгляду справи (том ІІІ, а. с. 14).

У судове засідання місцевого суду, яке відбулося 13.04.2016 р. прибули представники позивача (ОСОБА_2Є.) та представник відповідача (ОСОБА_4П.), які надавали пояснення по суті заявлених клопотань та по суті спору, представник відповідача подав суду письмове пояснення на позов (том ІІІ, а. с. 22-26), копія якого була вручена 13.04.2016 р. представнику позивача, під розписку (том ІІІ, а. с. 22). В судовому засіданні 13.04.2016 р., за участю представників позивача та відповідача було оголошено перерву до 13.05.2016 р. на 11 год. 00 хв. (том ІІІ, а. с. 30), про що сторони повідомлені під розписку (том ІІІ, а. с. 27).

26.04.2016 р. позивачем подано суду першої інстанції клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції (том ІІІ, а. с. 31), у задоволенні якого, з підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 28.04.2016 р., відмовлено (том ІІІ, а. с. 33-34), про що сторони повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСАУ № 28 від 20.02.2013 р./далі за текстом Інструкція/(том ІІІ, а. с. 34/зворот).

13.05.2016 р. за вх. № 2977/16 представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору (том ІІІ, а. с. 41), клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції (том ІІІ, а. с. 42). Ухвалою місцевого суду від 13.05.2016 р. (том ІІІ, а. с. 45-46) клопотання позивача про продовження строків розгляду спору та про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції задоволено, розгляд справи відкладено на 24.05.2016 р. (ухвала місцевого суду від 13.05.2015 р. про виправлення описки)(том ІІІ, а. с. 47), про що сторони повідомлені у порядку визначеному Інструкцією (том ІІІ, а. с. 46/зворот, 47/зворот).

Ухвалою суду від 24.05.2016 р. у справі № 214/2301/15 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів (том ІІІ, а. с. 52-53), Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.05.2016 р. (том ІІІ, а. с. 54) у склад колегії призначено суддів: Горецька З.В. головуючий суддя, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Ухвалою місцевого суду від 24.05.2016 р. розгляд справи в складі колегії трьох суддів в режимі відеоконференції призначено на 01.07.2016 р. (том ІІІ, а. с. 55-57), про що сторони повідомлені у порядку визначеному Інструкцією (том ІІІ, а. с. 53/зворот, 57/зворот).

У судовому засіданні 01.07.2016 р., яке було проведено в режимі відеоконференції, за участю представників позивача та відповідача, оголошено перерву на 08 липня 2016 р. на 11 год. 00 хв. (том ІІІ, а. с. 60-62) про що сторонам, в т.ч. представнику позивача, судом проголошено у судовому засіданні (том ІІІ, а. с. 58).

08.07.2016 р. представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Представник відповідача прибув. За наслідками розгляду справи, 08.07.2016 р. місцевий господарський суд - проголосив вступну і резолютивну частину рішення у даній справі. Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2016 р (том ІІІ, а. с. 64-65, 66-77).

Колегією суддів встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи місцевим господарським судом, в т.ч. про оголошення 01.07.2016 р. перерви у судовому засіданні на 08.07.2016 р. на 11:00 год. (судове засідання 01.07.2016 р. відбулося за участю представників позивача та відповідача та проводилось в режимі відеоконференції), відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСАУ № 28 від 20.02.2013 р., відтак покликання представника позивача, що йому не було відомо про те, на який день, час та місце було оголошено судом перерву 01.07.2016 р. не заслуговує на увагу, спростовується матеріалами справи, і не може бути підставою для скасування судового рішення.

Щодо тверджень апелянта про порушення місцевим судом норм матеріального права, то колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позов заявлено Приватним акціонерним товариством АМВ до Товариства з обмеженою відповідальністю Західінфо про стягнення коштів в сумі 443 622,33 грн., в т.ч. 292555,75 грн. з ПДВ основного боргу, 146684,98 грн. інфляційних втрат, 4381,60 грн. 3% річних (том І, а. с. 7-11).

28 серпня 2015 р. позивачем подано місцевому суду за вх. № 3834/15 від 31.08.2015 р. Заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (том І, а. с. 73-74), згідно якої, просить суд стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 287868 грн. 49 коп., в т.ч. 179555,75 грн. - основного боргу, 102787,90 грн. інфляційних втрат, 5524,84 грн. 3% річних та компенсувати за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 8872,74 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.09.2015 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмежено відповідальністю Західінфо на користь Приватного акціонерного товариства АМВ 60879,74 грн. основної заборгованості, 43428,31 грн. інфляційних втрат, 2416,44 грн. - 3% річних та 2134,49 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто Приватному акціонерному товариству АМВ з Державного бюджету судовий збір 3115,37 грн. сплаченого платіжним дорученням № 469 від 06.07.2015 р. (том І, а. с. 137, 138-146). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року апеляційну скаргу ПрАТ АМВ залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2015 року у справі № 914/2301/15 без змін (том І, а. с. 235, 236-240).

Постановою Вищого Господарського суду України від 02.03.2016 року у справі № 914/2301/15 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2015 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області (том ІІ, а. с. 29-35).

Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом, позивачем, 29.03.2016 року за вх. № 1810/16 (вих. № 28/03/ПЗ від 28.03.2016 року) подано Заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог з додатками: уточненим розрахунком позовних вимог від 28.03.2016 року та наказом господарського суду Львівської області від 21.01.2015 року по справі № 914/2301/15 (том ІІІ, а. с. 8-9), згідно якої, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 296733 грн. 19 коп., в т.ч. 179555,75 грн. основного боргу, 108588,80 грн. інфляційних втрат, 8588,64 грн. 3% річних, та компенсувати за рахунок відповідача судовий збір у сумі 29280,04 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим судом, 10.01.2014 р. між ПрАТ АМВ (позивач по справі, виконавець за договором) та ТзОВ Західінфо (відповідач по справі, замовник за договором) було укладено Договір оренди обладнання № 05/11 (надалі Договір)(том І, а.с. 12-14), з терміном дії до 31.12.2014 р. (п. 5.2. Договору).

Зазначений Договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, в силу ст. 204 ЦК України є правомірним правочином, так як сторонами, зокрема, апелянтом, перед судом не доведено зворотнього.

Відповідно до умов зазначеного Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає надати послуги по поставці на правах оренди металевої конструкції Шпунт Ларсена (п. 1.1. Договору).

Дана металева конструкція включає в себе: металеві палі в кількості - 160 шт. (орієнтовно), (довжиною 10-12 метрів, вага однієї палі, орієнтовно, 1-1, 2 тонни, ширина палі, орієнтовно, 550 мм.) (абзац другий п. 1.1. Договору).

ОСОБА_5 п. 2.1. Договору, за виконані роботи згідно цього договору замовник сплачує виконавцю орендну плату в розмірі 32,60 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного в місяць. Сума договору складає орієнтовано 200000,00 грн. з ПДВ. (п.2.2. Договору).

22.09.2014 р. між тими самими сторонами у письмовій формі було укладено Додаток № 1 до Договору № 05/11 від 10.01.2014 р. (надалі Додаток №1)(том І, а. с. 15-17).

Зазначеним Додатком № 1 від 22.09.2014 р. сторони вільно його укладаючи, доповнили Договір № 05/11 оренди обладнання від 10.01.2014 р., зокрема:

- розділ 1 доповнено пунктом 1.5. і п. 1.6.

Так у п. 1.5. сторони погодили, що замовник за письмової згоди виконавця має право надавати в суборенду майно Шпунт Ларсена, яким він користується на правах оренди і зобовязаний, що місячно сплачувати орендну плату в розмірі згідно п. 2.5. даного додатку до Договору. У п. 1.6., що замовник зобовязаний при укладенні договору суборенди, враховувати той факт, що договори суборенди не можуть мати дозволу на ще одну суборенду, що виконавець повідомляє замовника, що договори суборенди не можуть мати своїм наслідком можливість відчуження майна виконавця, та, що у разі виникнення фінансових проблем за договором суборенди, вони вирішуються за рахунок замовника.

- розділ 2 доповнено пунктами 2.5. і 2.6.

Так, зокрема, у п. 2.5. Додатку № 1 сторони погодили, що за виконані роботи згідно договору суборенди Замовник сплачує Виконавцю орендну плату в розмірі 45,00 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного Шпунта Ларсена в місяць; у п. 2.6., що сума договору з додатком складає орієнтовно 360000,00 грн. З ПДВ.

Замовник та виконавець у Додатку № 1 до договору оренди доповнили розділ 3 Договору п. 3.4., яким передбачили, що при виконанні договору суборенди пункти 3.1. 3.3. виконуються в повному обємі при переміщенні шпунта на новий будівельний майданчик та визначили, що роботи виконуються у строки: початок після перерахування авансу в сумі згідно з поданим рахунком на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата може проводитися поетапно пропорційно отриманим партіям товару, за домовленістю сторін. Закінчення через 10 (десять) робочих днів від дати отримання виконавцем всіх паль конструкції Шпунта Ларсена в м. Києві, за адресою вказаною виконавцем.

Розділ 4 договору сторони доповнили п. 4.3., яким передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань по цьому додатку до договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством, і п. 4.4., що сторона, за ініціативою якої розривається додаток до договору, відшкодовує іншій стороні понесені витрати, що повязані з виконанням цього додатку до договору.

Розділ 5 договору сторони доповнили п. 5.3., у якому визначили, що дія договору та додатку № 1 від 22.09.2014 р. продовжена до 31.12.2015 року, в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку за даним договором.

Додаток № 1 до договору № 05/11 від 10.01.2014 р. підписаний повноважними представниками двох сторін договору, їх підписи посвідчено печатками сторін, в силу ст. 204 ЦК України, цей додаток до договору є правомірним правочином, оскільки перед судом не доведено протилежного.

За своїми основними та другорядними (не основними) ознаками, зазначений вище правочин з додатком є договором найму (оренду).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

22.09.2014 р. між Субєктом підприємницької діяльності приватним підприємцем ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю Західінфо, було укладено Договір суборенди № 22/09/2014, в рамках якого, на підставі акта прийому-передачі № 1 від 23.09.2014 р., ТзОВ Західінфо передано в суборенду СПД-ФО ОСОБА_8 515 метрів погонних металевих паль Шпунт Ларсена, які 02.04.2014 р. були СПД-ФО ОСОБА_8 повернуто безпосередньо ПрАТ АМВ, що останнім не заперечується.

Отже, з укладенням між Замовником та Виконавцем 22.09.2014 р. Додатку № 1 до Договору № 05/11 оренди обладнання від 10.01.2014 р.:

- розмір орендної плати за металеві палі Шпунт Ларсена, не передані в суборендне користування, залишається незмінним і становить 32,60 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного в місяць ( п. 2.1. Договору № 05/11 оренди обладнання від 10.01.2014 р.), а при передачі в суборенду 45,00 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного (п. 2.5. Договору від 10.01.2014р. в редакції Додатку №1 від 22.09.2014 р.);

- строк внесення орендної плати за металеві палі Шпунт Ларсена, не передані в суборендне користування, не було визначено, а при передачі його в суборенду щомісячно (п. 1.5. Договору від 10.01.2014р. в редакції Додатку №1від 22.09.2014 р.).

Апелянт/позивач в апеляційній скарзі, в основному, покликається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем, за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року становить 229760,00 грн. з ПДВ, та вказані обставини підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт №12-ОП від 25.12.2014 року, заборгованість в розмірі 36733,50 грн., підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт №13-ОП від 30.01.2015 року, заборгованість в розмірі 36733,50 грн., підтверджує ОСОБА_5 виконаних робіт №14-ОП від 27.02.2015 року, заборгованість в розмірі 36733,50 грн. - ОСОБА_5 виконаних робіт №15-ОП від 31.03.2015 року, заборгованість в розмірі 13063,50 грн. - ОСОБА_5 виконаних робіт №16-ОП від 30.04.2015 року, заборгованість в розмірі 6531,75 грн. - ОСОБА_5 №17-ОП від 15.05.2015 року, які, як стверджує скаржник, складені у відповідності до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підписані сторонами без зауважень, відповідачем не оскаржені, а місцевий суд, безпідставно, не взяв їх до уваги, при постановленні судового рішення.

Апелянт/позивач стверджує, що згідно ОСОБА_5 виконаних робіт №12-ОП від 25.12.2014 року: в період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, відповідач користувався повними двома комплектами металевих палів Шпунт Ларсена, оренда яких складає 55800,00 грн. з ПДВ, за період користування (12300,00 грн. за користування б/у комплектами в кількості 44 палі і 43500,00 грн. за користування новим комплектом палів 54 штуки). В серпні ТзОВ Західінфо сплатив орендну плату за користування б/у палями в розмірі 16300,00 грн. з ПДВ. Отже, решта орендної плати за серпень за даним ОСОБА_5 становить 39500,00 грн. з ПДВ. Крім того, в період з 11.09.2014 року по 12.09.2014 року, комісія з представників обох сторін встановила, що комплект б/у палів не використовується з 12.09.2014 року, та не використовуються 12 нових палів, тому, оренда за вересень, жовтень, листопад, грудень буде становити 31500,00 грн. * на 4 місяці = 126000,00 грн. Крім того, з 24.09.2014 року ТзОВ Західінфо здало в суборенду палі Шпунт Ларсена довжиною 476 погонних метрів по ціні оренди в місяць 45,00 грн. за один погонний метр. За жовтень, листопад, грудень 2014 р. - оренда плата становить: 45,00 грн. * 476 м.п. = 21420,00 грн. за місяць. 21420,00 грн. * 3 місяці = 64260,00 грн. Отже, згідно даного ОСОБА_5 загальна сума до оплати за виконані роботи становить 229760,00 грн. ОСОБА_5 виконаних робіт №13-ОП від 30.01.2015 року: загальна кількість палів становить 98 шт., загальна кількість погонних метрів 816,3 метра. Оплата оренди за один погонний метр становить 45,00 грн. з ПДВ. Отже, загальна сума для оплати за виконані роботи в січні 2015 року за даним актом становить 36773,50 грн. ОСОБА_5 виконаних робіт №14-ОП від 27.02.2015 року: загальна кількість палів становить 98 шт., загальна кількість погонних метрів 816,3 метра. Оплата оренди за один погонний метр становить 45,00 грн. з ПДВ. Отже, загальна сума для оплати за виконані роботи в лютому 2015 року за даним актом становить 36773,50 грн. ОСОБА_5 виконаних робіт №15-ОП від 31.03.2015 року: загальна кількість палів становить 98 шт., загальна кількість погонних метрів 816,3 метра. Оплата оренди за один погонний метр становить 45,00 грн. з ПДВ. Відтак загальна сума для оплати за виконані роботи в березні 2015 року за даним актом становить 36773,50 грн. ОСОБА_5 виконаних робіт №16-ОП від 30.04.2015 року: загальна кількість палів становить 34 шт., загальна кількість погонних метрів 290,3 метра. Оплата оренди за один погонний метр становить 45,00 грн. з ПДВ, отже, загальна сума для оплати за виконані роботи в квітні 2015 року за даним актом становить 13063,50 грн. ОСОБА_5 виконаних робіт №17-ОП від 15.05.2015 року: загальна кількість палів становить 34 шт., загальна кількість погонних метрів 290,3 метра. Оплата оренди за один погонний метр становить 45,00 грн. з ПДВ. Отже, загальна сума для оплати за виконані роботи в травні 2015 року за даним актом становить 6531,75 грн. (13063,50 грн./2), а так як Відповідачем за період з 13 лютого 2015 року по 21.08.2015 року, частково, погашено заборгованість на загальну суму 180000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: 13.02.2015 р. оплачено 15000,00 грн. платіжним дорученням № 2977 від 13.02.2015 р.; 16.04.2015 р. оплачено 16000,00 грн. платіжним дорученням № 3080 від 16.04.2015 р.; 05.06.2015 р. - 20000,00 грн. платіжним дорученням № 3174 від 05.06.2015 р.; 12.06.2015 р. 20000,00 грн. платіжним дорученням № 3231 від 12.06.2015 р.; 19.06.2015 р. 16000,00 грн. платіжним дорученням № 3269 від 19.06.2015р.; - 13.07.2015р. 20000,00 грн. платіжним дорученням № 3340 від 13.07.2015р.; 05.08.2015р. 35000,00 грн. платіжним дорученням № 3447 від 05.08.2015р.; 21.08.2015р. 38000,00 грн. платіжним дорученням № 3527 від 21.08.2015 р., отже, на підставі даних актів виконаних робіт, загальна сума заборгованості становить: 359555,75 грн. 180000,00 грн. часткової оплати боргу, залишилася непогашеною заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 179555,75 грн., яку належить стягнути за період визначений позивачем, а також 108588,80 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 8588,64 грн., згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог від 29.03.2016 року, що надійшла до місцевого суду за вхідним №1810/16 (том ІІІ, а. с. 8-9). Відтак, загальна сума заборгованості, яку просить апелянт/позивач стягнути з відповідача на свою користь, згідно заяви про уточнення позовних вимог, становить 296733,19 грн. (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_5 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

ОСОБА_5 до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

ОСОБА_5 ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ОСОБА_5 ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_5 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України), а відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2014 р. між ПрАТ АМВ та ТзОВ Західінфо укладено Договір оренди обладнання № 05/11, з терміном дії до 31.12.2014 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає надати послуги по поставці на правах оренди металевої конструкції Шпунт Ларсена (п. 1.1. Договору).

За період з 22.01.2014 року по 03.04.2014 року позивач передав, а відповідач прийняв 98 шт. Шпунтів Ларсена (металевих палів) загальною довжиною 816,3 метра погонних.

22.09.2014 року позивач та відповідач уклали Додаток № 1 до Договору № 05/11 від 10.01.2014 року, з терміном дії основного Договору до 31.12.2015 року.

В період з 22.01.2014 року по 03.04.2014 року позивач виконав свій обовязок та передав майно (предмет оренди).

Факт передачі майна підтверджується: ОСОБА_5 приймання-передачі № 1 від 22.01.2014 року (том І, а.с.18), ОСОБА_5 приймання-передачі майна № 2 (том І, а. с.19), ОСОБА_5 приймання-передачі № 3 від 29.01.2014 року (том І, а. с. 20), актом приймання-передачі № 4 від 03.03.2014 року (том І, а. с. 21), ОСОБА_5 приймання-передачі майна № 5 від 27.03.2014 року (том І, а. с. 22), ОСОБА_5 приймання-передачі майна № 6 від 03.04.2014 року (том І, а. с. 23).

22.09.2014 року між ТзОВ Західінфо та СПД-ФО ОСОБА_8 було укладено договір № 22/09/2014, в рамках якого, на підставі ОСОБА_5 прийому-передачі від 23.09.2014 року № 1, орендодавцем передано в суборенду суборендарю (СПД-ФО ОСОБА_8І.) 515 м.п. металевих паль Шпунт Ларсена.

ОСОБА_5 укладеного між Замовником та Виконавцем Додатку № 1 до Договору від 10.01.2014 р. розмір орендної плати за металеві палі Шпунт Ларсена, не передані в суборендне користування, залишається незмінним і становить 32,60 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного в місяць, а при передачі в суборенду 45,00 грн. з ПДВ за використання одного метра погонного (п. 2.5. Договору від 10.01.2014р. в редакції Додатку № 1).

Відповідно до ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2016 року (том ІІ, а. с. 29-35), спір, що виник у даній справі, стосується наявної у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати орендної плати, яка (заборгованість) складається фактично з декількох періодів користування майном, а саме: за все передане в оренду майно у загальній кількості 816,3 метра погонних; за частину майна, яким користувався відповідач після передачі в оренду за договором № 22/09/2014, а саме: 301,3 метра погонних; та за частину майна, переданого відповідачем в оренду СПД-ФО ОСОБА_8, а саме: 515 метрів погонних.

Визначення вказаних періодів користування майном у тій чи іншій його кількості (метра погонних) має велике значення для вирішення даної справи, оскільки як вказувалося вище, орендна плата за майно, передане позивачем відповідачу в оренду та передане відповідачем в оренду СПД-ФО ОСОБА_8 є різною.

Отже, розмір нарахованих орендних платежів, які відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача, станом на 28.08.2015 р., складає 269843,37 грн., з яких за металеві палі Шпунт Ларсена:

передані ТзОВ Західінфо в суборендне користування ФОП ОСОБА_8 в кількості 515 м.п. на період з 23.09.2014 р. по 02.04.2015 р. за ціною 45,00 грн./м.п. в місяць - становить 146775,00 грн., а саме:

за вісім днів вересня місяця 2014 року, тобто з 23.09.2014 р. по 30.09.2014 р. 6180,00 грн. (515 м.п. * 45,00 грн. = 23175,00 : 30 днів місяця * 8 днів вересня 2014 р.= 6180,00 грн.);

за жовтень грудень 2014 року (три місяці) 69525,00 грн. (23175,00 грн.*3 місяці = 69 525,00 грн.);

за січень березень 2015 року (три місяці) 69525,00 грн. (23175,00 грн. * 3 місяці = 69 525,00 грн.);

два дні квітня 2015 року 515 м.п.* 45,00 грн. : 30 днів місяця * 2 дні = 1545,00 грн. не передані ТзОВ Західінфо в суборендне користування у кількості 816,3 м.п. за період з 01.08.2014 року по 22.09.2014 року включно та у кількості 301,3 м.п., за період з 23.09.2014 року по 18.05.2015 р. за ціною 32,60 грн./м.п. в місяць - становить 123068,37 грн., виходячи з наступного розрахунку:

816,3 м.п. * 32,60 грн./м.п. + (816,3 * 32,60 : 30 * 22) = 26611,38 грн. + 19515,01 грн. = 46126,39 грн.;

301,3 м.п. * 32,60 грн./м.п. * 7 + (301,3 * 32,60 : 30 * 25) = 68756,66 грн. + 8185,32 = 76941,98 грн.

В постанові Вищого господарського суду України зазначено, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, надав на підтвердження своїх доводів щодо наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати акти виконаних робіт, підписані як позивачем, так і відповідачем без зауважень та заперечень і якими сторонами засвідчили факт надання позивачем послуг з передачі в оренду майна. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій на надані позивачем акти виконаних робіт уваги не звернули, а побудували свої висновки виключно на розрахунках, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву; при цьому, надані позивачем акти, всупереч наведених норм, так само як і дані викладені в них, залишилися не спростованими та не відхиленими судами попередніх інстанцій.

Отже, враховуючи вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2016 року по даній справі, а також акти виконаних робіт (том І, а. с. 24-25, 26-27, 28-29, 30-31, 32-33), подані позивачем, суд зазначає, що саме в цих ОСОБА_5 викладено та описано періоди та кількість майна, яким відповідач користувався, а також орендна плата, яку він повинен сплатити на користь позивача. Дані акти підписані та скріплені печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Однак, надавши правову оцінку умовам Договору № 05/11 оренди обладнання від 10.01.2014 р. та Додатку № 1 від 22.09.2014 р. до договору № 05/11 від 10.01.2014 р. (том І, а. с. 12-14, 15-17), які укладено між Замовником та Виконавцем, вільно, умови договору визначені на розсуд сторін і погоджені ними, оскільки перед судом не доведено зворотнього, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що посилання позивача щодо нарахування суми заборгованості у відповідача на підставі вище перелічених актів є безпідставним, оскільки умовами Договору № 05/11 оренди обладнання від 10.01.2014 р. та Додатку № 1 від 22.09.2014 р. до договору № 05/11 від 10.01.2014 р. не було передбачено складання таких актів. Дані акти не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами. Крім того, в судових засіданнях представник відповідача наголошував, що відомості, зазначені в цих актах, суперечать умовам Договору оренди, а також, що ці акти підписані помилково.

Викладені вище обставини справи, які встановлені судом, не спростовані апелянтом в апеляційній скарзі, а покликання останнього на те, що подані позивачем акти складені на підставі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.ст. 6, 7, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України та є обовязковими для виконання сторонами не ґрунтуються на умовах вищезазначеного Договору та Додатку № 1 до нього.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Вищезазначений Договір оренди з додатком до нього, який є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, не містить обовязку для сторін складання актів, на які, як на підставу своїх вимог, покликається апелянт.

Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суд, що розмір заборгованості слід розраховувати у відповідності до умов Договору № 05/11 оренди обладнання від 10.01.2014 р. та Додатку № 1 від 22.09.2014 р. до договору № 05/11 від 10.01.2014 р., оскільки власне із цього правочину, укладеного сторонами вільно, в силу статті 174 ГК України виникли зобовязання сторін, а дані, зазначені в актах виконаних робіт, які хоча і є первинними документами, однак протирічать умовам договору, і, таким чином не можуть змінювати такі умови договору. А належних та допустимих доказів щодо зміни умов договору сторонами суду не подано, апелянтом до апеляційної скарги не долучено.

Також, в постанові Вищого господарського суду України зазначено, що колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що умови договору оренди та суборенди не містять умов щодо строків оплати в розумінні статті 251 ЦК України, позаяк, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до даних правовідносин положення ч.2 ст.530 ЦК України. ОСОБА_5 вказаної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що здійснюючи розгляд справи та визначаючи строк внесення орендної плати за металеві палі Шпунти Ларсена, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийняв до уваги лише лист позивача від 17.05.2015 року № 17/05 з вимогою сплатити 328555,75 грн.

В той же час в матеріалах справи наявні листи позивача до відповідача за березень та квітень 2015 року (лист від 31.03.2015 року № 31/03 та від 30.04.2015 року № 30/04) з вимогами про сплату заборгованості.

Як встановлено місцевим судом, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати складається фактично з декількох періодів користування майном, а саме:

-з 01.08.2014 р. до 23.04.2014 р. за все передане в оренду майно у загальній кількості 816,3 метра погонних;

-з 23.09.2014 р. по 18.05.2015 р. за частину майна, яким користувався відповідач після передачі в оренду за договором № 22/09/2014 в кількості 301,3 метра погонних;

-з 23.09.2014 р. по 02.04.2015 р. за частину майна, переданого відповідачем в оренду СПД-ФО ОСОБА_8 в кількості 515 метрів погонних.

Отже, здійснюючи розгляд даної справи та визначаючи строк внесення орендної плати за металеві палі Шпунти Ларсена слід врахувати листи позивача від 31.03.2015 р. № 31/03, від 30.04.2015 р. № 30/04 та від 17.05.2015 р. № 17/05, оскільки умови договору оренди та суборенди не містять умов щодо строків оплати в розумінні статті 251 ЦК України, позаяк, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до даних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Розрахунок основного боргу, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 02.03.2016 р. по справі № 914/2301/15, та предявлені позивачем відповідачу вимоги буде наступним: 31.03.2015 року ПрАТ АМВ предявлено вимогу до ТзОВ Західінфо про сплату заборгованості № 31/03. Станом на 31.03.2015 року заборгованість з орендної плати в межах заявлених вимог з 01.08.2014 року, з урахуванням платежу, проведеного відповідачем 13.02.2015 року на суму 15000,00 грн., становить 237909,97 грн. (за користування металевими палями в кількості 816,3 м.п., у період з 01.08.2014 року по 22.09.2014 року включно = 46126,39 15000,00 = 31126,39 грн.; за користування металевими палями в кількості 301,3 м.п. в період з 23.09.2014 року по 31.03.2015 року = 76941,98 грн.; за користування металевими палями в кількості 515 м.п. в період з 23.09.2014 року по 31.03.2015 року = 145230,00 грн.

30.04.2015 року ПрАТ АМВ предявлено до ТзОВ Західінфо вимогу № 30/04 про оплату, тому згідно ст.ст. 530 ч.2, ч.1 ст.612 ЦК України, у відповідача виник обовязок з 30.04.2015 року оплатити поточну заборгованість, яка виникла з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року (без урахування згаданої вище простроченої заборгованості). Отже, станом на 30.04.2015 року заборгованість з орендної плати за користування майном за квітень 2015 року з урахуванням платежу, проведеного відповідачем 16.04.2015 року в розмірі 16000,00 грн. була відсутньою, а різниця в розмірі 4632,62 грн. між вказаним платежем та нарахованою орендною платою за цей місяць в сумі 11367,38 грн. підлягає зарахуванню в рахунок простроченої заборгованості, згідно нарахування за квітень 2015 року (за користування металевими палями в кількості 301,3 м.п. 9822,38 грн. з розрахунку: 301,3 м.п. * 32,60 грн. = 9822,38 грн.; за користування металевими палями в кількості 515 м.п. у період з 01.04.2015 року по 02.04.2015 року (2 дні) 1545,00 грн., з розрахунку: 515 м.п. * 45,00 грн. : 30 * 2 = 1545,00 грн. Таким чином, станом на 17.04.2015 року розмір простроченої відповідачем заборгованості зменшився та складав 233277,35 грн. (станом на 31.03.2015 року розмір простроченої заборгованості складав 237909,97 грн. - 4632,62 грн. = 233277,35 грн.).

17.05.2015 року ПрАТ АМВ предявлено вимогу № 17/05 ТзОВ Західінфо про оплату заборгованості. Станом на 17.05.2015 року заборгованість з орендної плати за користування майном в кількості 301,3 м.п. протягом 18 днів травня 2015 року складає 5893,43 грн., з розрахунку: 301,3 м.п. * 32,60 грн. : 30 * 18 = 5893,43 грн.

Відтак, станом на дату повернення відповідачем позивачу майна (18.05.2015 року) заборгованість з орендної плати за користування цим майном становила 239170,78 грн., з розрахунку: 233277,35 + 5893,43 = 239170,78 грн.

Після вказаної дати, ТзОВ Західінфо сплатило на користь ПрАТ АМВ ще 149 000,00 грн., а саме:

05.06.2015р. - 20000,00 грн. згідно платіжного доручення №3174 від 05.06.2015р.;

12.06.2015р. 20000,00 грн. згідно платіжного доручення №3231 від 12.06.2015р.;

19.06.2015р. 16000,00 грн. згідно платіжного доручення №3269 від 19.06.2015р.;

13.07.2015р. 20000,00 грн. згідно платіжного доручення №3340 від 13.07.2015р.;

5.08.2015р. 35000,00 грн. згідно платіжного доручення №3447 від 05.08.2015р.;

21.08.2015р. 38000,00 грн. згідно платіжного доручення №3527 від 21.08.2015р.

Таким чином, станом на 21.08.2015 р. непогашеною відповідачем перед позивачем залишилася заборгованість в розмірі 90 170,78 грн., з розрахунку: 239170,78 149000,00 = 90170,78 грн.

Будь-які докази того, що після 21.08.2015 р. відповідач погашав заборгованість в матеріалах справи відсутні, відповідачем суду не представлені.

З урахуванням вищенаведеного інфляційні втрати та 3% річних слід розраховувати, виходячи з того, що прострочення оплати суми основної заборгованості для відповідача наступає не з дати, зазначеної позивачем, а після закінчення семи днів від дати предявлення відповідної вимоги, а саме:

- після предявлення 31.03.2015 р. вимоги № 31/03 у цінному листі № 0100125674725, першим днем прострочення є восьмий день з наступної дати після предявлення вказаної вимоги, тобто з 08.04.2015 року;

- після предявлення 08.05.2015 р. у цінному листі № 0100127795953 вимоги від 30.04.2015 р. № 30/04, з 16.05.2015 р.,

- після предявлення 20.05.2015 р. у цінному листі № 0100116210406 вимоги від 17.05.2015 р. № 17/05, з 28.05.2015 р.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних та інфляційні втрати, визначені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання (постанова Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі № 07/238-10).

На правовідносини, які виникли з підстав визначених ст. 625 ЦК України поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених ст. 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобовязання.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Слід також зазначити, що розраховані відповідно до статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, місцевий суд дійшов до правомірного висновку, що нарахування позивачем інфляційних втрат за період: - квітень 2015 року - лютий 2016 року включно, на загальну суму 108588,80 грн. є не правомірним.

Колегією суддів встановлено, що місцевий суд при перерахунку розміру інфляційних втрат, допустив описку, а саме: у рядку 19-ому зверху на сторінці 9-й мотивувальної частини судового рішення (том ІІІ, а.с. 74) замість дати 08.04.2015 р., що встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції та зазначено вище у цій постанові, вказав 08.04.2016 р., що є опискою. Крім того, колегією суддів встановлено, що місцевий суд допустив ряд арифметичних помилок, зокрема, при перерахунку інфляційних втрат за період з 16.04.2015 р. по 24.05.2015 р. вказано, що інфляційні втрати складають 33307,40 грн. (рядок 25-й зверху на сторінці 9-й мотивувальної частини судового рішення)(том ІІІ, а.с. 74), однак зазначену суму судом не включено до загального розміру інфляційних втрат; при додаванні: 221909,97 грн. + 5893,43 грн. місцевий суд, отримав суму = 222503,40 грн., фактично сума складає 227803,40 грн., а так як із суми 222503,40 грн., яка є невірною, проведено наступні розрахунки розміру інфляційних втрат за мінусом оплати, які не відповідають дійсності, в результаті суд отримав помилкову суму основного боргу станом на 21.08.2015 р. - 73503,40 грн., в той час, коли станом на 21.08.2015 р. основний борг = 90170,78 грн., а не 73503,40 грн., що підтверджується матеріалами справи, відтак колегія суддів приходить до висновку, перерахувати розмір інфляційних втрат та 3% річних.

Перерахунок інфляційних втрат, за період квітень 2015 р. лютий 2016 р. включно.

Офіційні індекси інфляції за спірний період: на квітень 2015 р. 114,0% (газета Урядовий курєр № 84 від 14.05.2016 р.); на травень 2015 р. складав 102,2% (газета Урядовий курєр № 102 від 10.06.2015 р.), на червень 2015 р. - 100,4% (газета Урядовий курєр № 122 від 09.07.2015 р.), на липень 2015 р. - 99,0% (газета Урядовий курєр № 144 від 08.08.2015 р.), на липень 2015 р. 99,0% (газета Урядовий курєр № 144 від 08.08.2015 р.), за серпень 2015 р. 99,2% (газета Урядовий курєр № 165 від 09.09.2015 р.), на вересень 2015 р. 102,3% (газета Урядовий курєр № 188 від 09.10.2015 р.), на жовтень 2015 р. 98,7% (газета Урядовий курєр № 209 від 10.11.2015 р.), на листопад 2015 р. 102,0% (газета Урядовий курєр № 230 від 09.12.2015 р.), на грудень 2015 р. 100,7% (газета Урядовий курєр № 4 від 09.01.2016 р.), на січень 2016 р. 100,9% (газета Урядовий курєр № 26 від 10.02.2016 р.), на лютий 2016 р. 99,6% (газета Урядовий курєр № 47 від 11.03.2016 р.).

Розрахунок індексу інфляції розраховується за формулою: сума боргу * індекс інфляції % - сума боргу = інфляційні втрати.

Сума основного боргу, яка розрахована вище, що склалася станом на 08.04.2015 р. - 237909,97 грн.*114,0% за квітень = 271217,27 грн. - 237909,97 грн., інфляційні втрати = 33307,40грн.; сума боргу 239170,78 грн. - на травень 2015 р.*102,2%=244432,54 грн. 239170,78 грн. = 5261,76 грн. Сума боргу, що склалася на червень 2015 р. - 183170,78 грн.*100,4%=183903,46 грн., інфляційні втрати = 732,68 грн.; сума боргу, що склалася на липень 2015 р. 163170,78 грн. * 99,0%=161539,07 грн. - 163170,78 грн. = - 1631,71 грн., інфляційні втрати = 0,00 грн.; сума боргу на серпень 2015 р. = 90170,78 грн.*99,2%=89449,41 грн. 90170,78 грн. = - 721,37 грн., інфляційні втрати = 0,00 грн.; на вересень 2015 р. сума боргу 90170,78 грн.*101,3% = 92244,71 грн. 90170,78 грн. = 2073,93 грн.; сума боргу на жовтень 2015 р. 90170,78 грн.*98,7%=88998,56 грн. 90170,78 грн. = -1172,22 грн., інфляційні втрати = 0,00 грн.; сума боргу на листопад 2015 р. 90170,78 грн. * 102,0%=91974,20 грн. -90170,78 грн. = 1803,42 грн.; сума боргу на грудень 2015 р. 90170,78 грн. * 100,7%=90801,98 грн. 90170,78 грн. = 631,20 грн.; сума боргу на січень 2016 р. 90170,78 грн. * 100,9%=90982,32 грн. 90170,78 грн. = 811,54 грн.; сума боргу на лютий 2016 р. 90170,78 грн. * 99,6%=89810,10 грн. 90170,78 грн. = -360,68 грн., інфляційні втрати = 0,00 грн. Отже, розмір інфляційних втрат, які відповідач зобовязаний сплатити позивачеві за спірний період, за мінусом проведених відповідачем проплат, складає 40735,95 грн. (33307,40+5261,76+732,68+0,00+0,00+2073,93+0,00+1803,42+631,20+811,54+0,00), а не 108588,80 грн., як зазначає в апеляційній скарзі позивач, і не 3871,79 грн., як помилково розрахував місцевий суд.

Перерахунок розміру 3% річних.

Три відсотки річних розраховуються за формулою: сума боргу * 3% * кількість днів прострочення /365 = 3% річних.

Дата початку відліку: 08.04.2015 р. 16.04.2015 р. = 9 днів прострочення, сума боргу - 237909,97 грн.*3% * 9 днів прострочення /365 = 175,99 грн.; 17.04.2015 р. - 07.05.2015 р. = 21 день прострочення, сума боргу - 221909,97 грн. * 3% * 21 день прострочки /365 = 383,02 грн.; 08.05.2015 р. - 27.05.2015 р. = 20 днів прострочення, сума боргу - 233277,35 грн.*3%*20 днів прострочення /365=383,47 грн.; 28.05.2015 р. - 04.06.2015 р.= 8 днів прострочення, сума боргу - 239170,78 грн. * 3% * 8 днів прострочення /365 = 157,26 грн.; 05.06.2015 р. 11.06.2015 р. = 7 днів прострочення, сума боргу - 219170,78 грн. *3%*7 днів прострочення /365 = 126,10 грн.; 12.06.2015 р. 18.06.2015 р. = 7 днів прострочення, сума боргу 199170,78 грн. * 3%*7 днів прострочення /365=114,59 грн.; 19.06.2015 р. 12.07.2015 р. = 24 дні прострочення, сума боргу - 183170,78 грн.*3%*24 дні прострочення /365= 361,32 грн.; 13.07.2015 р. 04.08.2015 р. = 23 дні прострочення, сума боргу - 163170,78 грн.*3%*23 дні прострочення /365 = 308,46 грн.; 05.08.2015 р. 20.08.2015 р. = 16 днів прострочення, сума боргу - 128170,78 грн.*3%*16 днів прострочення /365 = 168,55 грн.; 21.08.2015 р. 28.03.2016 р. /в межах позовних вимог/ =221 день прострочення, сума боргу - 90170,78 грн.*3%*221 день прострочення /365=1637,90 грн. Отже, розмір 3% річних, сумарно, складає 3816,66 грн. (175,99+383,02+383,47+157,26+126,10+114,59+361,32+308,46+168,55+1637,90), а не 8588,64 грн., як зазначив позивач в апеляційній скарзі і не 3377,61 грн., як помилково розрахував місцевий суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

ОСОБА_5 із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань в повному обсязі за договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

В ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 90170,78 грн. - основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 40735,95 грн., 3% річних в розмірі 3816,66 грн.

Інші доводи апелянта до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними і допустимими доказами, спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. ОСОБА_5 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, все вищенаведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства АМВ задовольнити частково. Рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2016 р. у справі № 914/2301/15 скасувати частково. Пункт 2 резолютивної частини судового рішення викласти у наступній редакції: 2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю Західінфо (юридична адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 341, поштова адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 374, ідентифікаційний код: 37073734) на користь Приватного акціонерного товариства АМВ (адреса: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, 22-А, А/С 17, ідентифікаційний код: 02047891) 90 170,78 грн. - основного боргу, 40 735,95 грн. інфляційних втрат, 3 816,66 грн. - 3% річних, та 4108.89 грн. - судового збору.. В іншій частині - рішення залишити без змін.

ОСОБА_5 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

ОСОБА_5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року, п. 4.4. у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

ОСОБА_5 платіжного доручення № 469 від 06.07.2015 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8872,74 грн. за подання даного позову до господарського суду Львівської області (том І, а. с.53).

ОСОБА_5 платіжного доручення № 531 від 12.10.2015 року на суму 4 748,27 (том І, а. с.159 ) та № 554 від 31.10.2015 року на суму 5011,41 грн. (том І, а. с.171) позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на загальну суму 9759,68 грн.

ОСОБА_5 платіжного доручення № 605 від 12.01.2016 року на суму 7985,20 грн. позивачем сплачено судовий збір за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України. (том ІІ, а. с.12).

Отже, загальна сума судового збору, сплаченого позивачем становить 26617,62 грн.

ОСОБА_5 ч.2 п.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7 у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила.

У звязку з тим, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог від 29.03.2016 року, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу в розмірі - 296733,19 грн., а заявлено до стягнення у позовній заяві було 443622,33 грн., отже, поверненню підлягає частина сплаченого судового збору в розмірі 17567,63 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про повернення судового збору з Державного бюджету України в розмірі 17 567,63 грн.

Решту частини судового збору в розмірі 9 049,99 грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку відповідно до ст. 49 ГПК України, в сумі 2222,94 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 22, 32-34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства АМВ задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2016 року у справі № 914/2301/15 скасувати частково.

3. Пункт 2 резолютивної частини судового рішення викласти у наступній редакції:

2.Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю Західінфо (юридична адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 341, поштова адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 374, ідентифікаційний код: 37073734) на користь Приватного акціонерного товариства АМВ (адреса: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, 22-А, А/С 17, ідентифікаційний код: 02047891) 90 170,78 грн. основного боргу, 40 735,95 грн. інфляційних втрат, 3 816,66 грн. - 3% річних, та 4108,89 грн. - судового збору..

4. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю Західінфо (юридична адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 341, поштова адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 374, ідентифікаційний код: 37073734) на користь Приватного акціонерного товариства АМВ (адреса: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, 22-А, А/С 17, ідентифікаційний код: 02047891) 2222,94 грн. в повернення витрат зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяДанко Л.С.

СуддяГалушко Н.А.

СуддяОрищин Г.В.

09.11.2016 р. після виходу з нарадчої кімнати апеляційним судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови оформлено та підписано 14.11.2016 р.