Постанова № 62717341, 09.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/20158/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 29.12.2015, ОСОБА_3 за довіреністю від 08.12.2015;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 27.05.2016, ОСОБА_5 за довіреністю від 17.11.2015;

від третьої особи: ОСОБА_6 за довіреністю від 13.05.2014;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2016

у справі №910/20158/15 (суддя В.І. Мельник)

за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

до Дочірнього підприємства КМТехно

третя особа Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №910/20158/15 в позові Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2016, Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №910/20158/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.11.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові документи та відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 09.11.2016 зявились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №910/20158/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №910/20158/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

12.12.2012 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Укргазвидобування", ДК), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - ПАТ, ПАТ "Укргазвидобування", позивач) та Дочірнім підприємством "КМ Техно" (виконавець, відповідач) укладено договір №УГВ6757/19-12 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по реалізації проекту по побудові комплексної автоматизованої системи управління на базі функціональних прикладних програм SAP, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати ці послуги відповідно до умов цього договору.

Як вбачається із договору, з боку ДК договір підписано членом комісії з припинення ДК ОСОБА_7 на підставі довіреності №2-312д від 25.07.2012, а з боку Дочірнього підприємства "КМ Техно" - виконавчим директором підприємства ОСОБА_8

Пунктом 1.3. Статуту ДК, в редакції зареєстрованій 08.09.2011р., засновником ДК, правонаступником якої є позивач, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Пунктом 3.2. Статуту ДК визначено, що Компанія має право вчиняти від свого імені будь-які правочини, набувати майнові та немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем у суді, в тому числі у судах інших держав. Угоди із нерезидентами можуть укладатись лише за погодженням із Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Керівництво господарською діяльністю Компанії здійснює її директор (п. 6.1. Статуту).

Відповідно до пп.6.5.4. п. 6.5. Статуту ДК, директор укладає, вчиняє від імені компанії всі правочини (угоди, договори, контракти), з урахуванням особливостей, передбачених цим Статутом, в томі числі пунктами 3.2., 6.6. цього Статуту.

Згідно із пп.6.5.16. п. 6.5. Статуту, директор в межах чинного законодавства може делегувати окремі свої повноваження заступникам директора або іншим працівникам Компанії.

Згідно ч. 1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Положеннями ст.97 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 99 ЦК України встановила, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року N 529 Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 N 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Розпорядження N 360-р), керуючись Господарським і Цивільним кодексами України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Статутом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 N 747, та враховуючи звернення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 13.07.2012 N 10-2620/1.2/МЕВУ-12, міністерство прийняло рішення: припинити діяльність Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство"Укргазвидобування"; утворити комісію з припинення діяльності Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України та завершити у термін до 31.12.2012р. виконання заходів з реорганізації ДК "Укргазвидобування", передбачених законодавством.

Відповідно до ч.4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Зі змісту довіреності №2-312д від 25.07.2012 вбачається, що довіреність видана на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року N 529 та після його прийняття міністерством. ДК в особі голови комісії з припинення діяльності Компанії, уповноважила члена комісії з припинення діяльності компанії ОСОБА_7, в тому числі укладати, підписувати, змінювати та розривати договори, у тому числі кредитні угоди, договори про заставу рухомого майна та контролювати їх виконання.

Враховуючи, що Статут ДК регулював виключно права та повноваження директора та інших працівників товариства, його дія не розповсюджувалася на комісію з припинення товариства, оскільки як встановлено ч. 4 ст. 105 ЦК України, до комісії з припинення юридичної особи з моменту її призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Окрім цього, згідно ч.2 ст.134 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Лист НАК "Нафтогаз України" № 28-7259/1.10-12 виданий 27.12.2012р. і направлений на адресу ДК. При цьому станом на 27.12.2012р. (дата державної реєстрації ПАТ) такої юридичної особи як ДК Укргазвидодування не існувало, внаслідок її реорганізації в ПАТ Укргазвидобування, тобто положення статуту ДК Укргазвидобування не могли діяти.

Затверджуючи статут ПАТ, який не містить обмежень на укладення договорів на певну суму, Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України, як єдиний акціонер позивача, таким рішенням (протокол загальних зборів позивача від 25.12.2012р.) фактично скасував ті обмеження, які існували для виконавчого органу до затвердження статуту ПАТ Укргазвидобування.

Відповідно до статуту ПАТ "Укргазвидобування", який затверджено рішенням загальних зборів ПАТ від 25.12.2012р. і зареєстровано 27.12.2012, засновником Товариства є Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України". Судом встановлено, що обмеження повноважень ПАТ "Укргазвидобування" по укладенню договорів на певну суму в положеннях згаданого статуту відсутні, зокрема, в статуті ПАТ відсутні обмеження на укладення та виконання оспорюваного договору з додатками та додатковими угодами до нього.

Між сторонами даного спору також укладені угоди про внесення змін та доповнень до договору, а саме: №1 від 25.01.2013, №2 від 07.03.2013, №3 від 18.03.2013, №4 від 27.05.2013, №5 від 13.06.2013, №6 від 25.09.2013, №7 від 04.11.2013, №8 від 17.12.2013, №9 від 20.01.2014.

Згідно додаткової угоди №1 від 25.01.13р. до договору у тексті договору найменування "Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та "ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" замінено на найменування "Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" або "ПАТ "Укргазвидобування".

Згаданою додатковою угодою змінено строк надання послуг по першому етапу, визначено, що інші умови договору залишаються без змін і, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Тобто додаткова угода №1 від 25.01.13 та всі наступні додаткові угоди були підписані після закінчення реорганізації ДК та на підставі приписів саме статуту ПАТ "Укргазвидобування".

За умовами п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 18.03.2013р., сторони визначають перелік, опис, етапність, строки надання та вартість послуг, які надаються за договором в додатку №1, додатку №2, додатку №3, додатку №4, додатку №5 до договору, які складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість послуг за договором становить 62161034,28 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №5 від 13.06.2013, загальна вартість за цим договором становить 58986155,70 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, послуги надаються пофазно відповідно до етапів, визначених в додатку №2 до договору. Передача та приймання наданих послуг по відповідній фазі здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного акту передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до 2.2 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 18.03.2013р., замовник має оплатити загальну вартість послуг, визначену у п. 2.1 договору, згідно графіку проведення платежів, що є додатком №5 до цього договору. При цьому, якщо акт приймання-передачі наданих послуг сторонами не підписаний, відповідна дата оплати, зазначена в додатку №5, продовжується до підписання сторонами такого акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно із п. 9.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що всі додаткові угоди до оспорюваного договору, якими вносилися зміни до умов договору, укладено позивачем згідно статуту ПАТ Укргазвидобування, затвердженого загальними зборами товариства 25.12.2012 за зареєстрованого 27.12.2012, який не містив обмежень повноважень членів виконавчого органу (заступника голови правління) ПАТ "Укргазвидобування" на укладення договорів на певну суму.

Таким чином, оцінюючи договір та додаткові угоди до нього на предмет його відповідності законодавству України та повноваженням, які надані ОСОБА_7, як представнику позивача на укладення оспорюваного договору та додаткових угод до нього, суд керується положеннями саме статуту ПАТ Укргазвидобування, враховуючи вказівку Вищого господарського суду України.

Пунктом 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 роз'яснено, що сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом.

Судом досліджено, що додаткові угоди та додатки до оспорюваного договору підписувалися ОСОБА_7 на підставі повноважень, наданих довіреністю №2-3д від 27.12.2012, як заступнику голови правління ПАТ "Укргазвидобування", яка видавалася на підставі статуту ПАТ Укргазвидобування.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положеннями статі 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

В матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що відповідачем фактично надано частину послуг позивачеві за оспорюваним договором, що підтверджується підписаними актами передачі-приймання наданих послуг, а саме:

- № УГВ6757/19-12-4 від 03.03.2014 на суму 11 857 809,69 грн;

- № УГВ 6757/19-12-2 від 12.03.2013 на суму 2 728 977,96 грн;

- № УГВ6757/19-12-4 від 11.11.2013 на суму 7 689 962,46 грн;

- № УГВ 6757/19-12-1 від 20.02.2013 на суму 5 078 766,00 грн;

- №УГВ 6757/19-12-3 від 12.07.2013 на суму 2433412,80 грн.

Часткові оплати на виконання умов оспорюваного договору також вчинялись виключно ПАТ Укргазвидобування, а не ДК.

Підписання після 27.12.2012 всіх додаткових угод до договору та вказаних вище актів передачі-приймання наданих послуг за спірним договором з боку позивача здійснювалось заступником голови правління ОСОБА_7 на підставі довіреностей, саме як заступником голови правління ПАТ "Укргазвидобування", а не ДК Укргазвидобування, який вчиняв вказані дії на підставі наданих йому повноважень, встановлених статутом ПАТ та згідно чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, судом не встановлено, беззаперечних доказів щодо недійсності договору і додаткових угод до нього, які укладалися відповідно до умов статутів ДК та ПАТ, належним представником з делегованими йому повноваженнями.

Оспорюваний договір неодноразово був предметом судового розгляду на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства України.

30.09.2014р. рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін 08.12.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України у справі від 06.04.2015р. у справі №910/16233/14 відмовлено в задоволенні позову позову ПАТ Укргазвидобування про визнання надійним договору № УГВ 6757/19-12 від 12.12.2012.

Так, Вищий господарський суд України у вказаній постанові зробив наступний висновок: колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладений між сторонами у справі договір відповідає нормам діючого законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України.

Враховуючи, що суд не обмежується лише доводами, заявленими стороною спору та перевіряє в цілому законність укладеного договору на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства, слідує, що твердження суду про законність оспорюваного договору грунтується не лише на підставах, заявлених позивачем у вказаній справі. Суд не може відмовити в задоволенні позову про визнання недійсним договору лише враховуючи обґрунтування та правові посилання позивача, якщо такий договір не відповідає приписам інших норм законодавства, про які позивач не заявив у позові. За таких умов твердження Вищого господарського суду України про відповідність договору вимогам діючого законодавства означає, що суд дослідив не лише доводи позивача, а і взагалі проаналізував вказаний договір на предмет його відповідності законодавству України та не знайшов будь-яких порушень при його укладенні.

Окрім цього, господарський суд міста Києва у своєму рішенні у справі 910/25209/14 від 11.03.2015 також відмовив ПАТ у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договору №УГВ 6757/19-12 від 12.12.2012 недійсним не підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №910/20158/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №910/20158/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №910/20158/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20158/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

СуддіЄ.Ю. Пономаренко

ОСОБА_1