Рішення № 62717015, 14.11.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа № 925/1113/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого

акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія

“Автомобільні дороги України”, м. Черкаси

до Голов’ятинської сільської ради, с. Голов'ятине, Смілянського

району, Черкаської області

про стягнення 92 691 грн. 13 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося дочірнє підприємство “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Голов’ятинської сільської ради про стягнення боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про виконання робіт №35 від 11 жовтня 2013 року в розмірі 92 691 грн. 13 коп., а саме: 33 088 грн. 80 коп. основний борг, 2 786 грн. 54 коп. 3% річних, 29 316 грн. 67 коп. інфляційні втрати, 27 168 грн. 24 коп. пеня та 330 грн. 88 коп. штраф.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27 вересня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 вересня 2016 року розгляд справи було відкладено на 18 жовтня 2016 року.

Проте, судове засідання 18 жовтня 2016 року не відбулося.

З 18 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року головуючий суддя по даній справі перебував у відпустці.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2016 року розгляд справи призначено на 14 листопада 2016 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, позивач про причини неявки суд не повідомив.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Строк вирішення даного спору закінчується 14 листопада 2016 року, а відповідних клопотань в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду спору від сторін до суду не надходило.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Сторони не були позбавлені можливості надати суду письмові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, а тому з урахуванням ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 11 жовтня 2013 року між дочірнім підприємством “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (підрядник) та Голов’ятинською сільською радою (замовник) було укладено договір про виконання робіт за №35.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору замовник зобов’язався доручити, прийняти та оплатити роботи по поточному середньому ремонту, а підрядник – виконати такі роботи.

Найменування робіт: Поточний дрібний ремонт по вул. Притясминській с. Голов’ятине Смілянського району. Склад та обсяги робіт, а також основні параметри робіт, що доручаються підряднику визначені кошторисною документацією, яка є невід’ємною частиною договору, у порядку, встановленому чинним законодавством України або іншими документами (в разі, якщо це передбачено законодавством України) (п. 1.2. договору).

Ціна цього договору становить 33 088 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ – 5 514 грн. 80 коп., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості робіт. Вартість робіт за договором визначається договірною ціною (п. 3.1. договору).

На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 33 088 грн. 80 коп., що підтверджується копіями акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013 року.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються щомісяця шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника протягом 20 днів після одержання від підрядника акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3). Замовник зобов’язується внести передплату в розмірі 28% від вартості договірної ціни.

При складанні сторонами акту приймання виконаних робіт будь – яких зауважень до якості виконаних позивачем робіт з поточного ремонту по вул. Притясминській в с. Голов’ятине Смілянського району заявлено не було.

Водночас, обов’язку щодо оплати здійснених позивачем підрядних робіт відповідач не виконав, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як зазначалося вище оплата здійснюється протягом 20 днів після одержання від підрядника акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3).

Водночас слід зазначити, що акт приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2013 року не містять дати його підписання.

Позивач з урахуванням положень п.3 ст. 254 ЦК України визначив дату підписання вищевказаного акту в останній робочий день відповідного місяця та зазначив, що оплата виконаних робіт повинна була відбутися 20 листопада 20113 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за виконані роботи.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 33 088 грн. 80 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Доводи відповідача, стосовно неналежного виконання відповідачем умов договору, що наведені в клопотанні про відкладення розгляду справи не підтверджено жодними доказами.

Крім того, відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалося вище, акти виконаних робіт підписано відповідачем в особі голови сільської ради без будь-яких зауважень.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 7.2.2. договору визначено, що замовник за порушення строків перерахування коштів зобов’язаний сплатити підряднику неустойку у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 1% від простроченої суми. Строк нарахування неустойки складає за весь період порушення та може бути більшим за строк, ніж 6 місяців (ст. 232 ГК України). Сторони встановили позовну давність щодо неустойки, визначеної у цьому пункті договору тривалістю 3 роки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки сторонами було визначено інший період нарахування штрафних санкцій, то нарахування пені більше ніж за 6 місяців, з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано не суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (абзац 2 пункту 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”).

Позивачем на підставі п. 7.2.2. договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 168 грн. 24 коп. пені нарахованої за період з 21 листопада 2013 року по 12 вересня 2016 року.

Водночас слід зазначити, що за період з 21 листопада 2013 року по 05 лютого 2015 року та з 27 травня 2016 року по 12 вересня 2016 року позивач застосував при нарахування пені подвійну облікову ставку НБУ, а за період з 06 лютого 2015 року по 26 травня 2016 року позивачем нараховано пеню у розмірі визначеному договором, оскільки розмір пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ перевищував розмір пені передбачений договором.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1.” судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем вірно, а тому заявлена до стягнення сума пені підлягає задоволенню.

Як зазначалося вище, за порушення строків перерахування коштів сплачується штраф у розмірі 1% від неоплаченої суми.

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо оплати виконаних робіт у визначений сторонами строк не виконав, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 330 грн. 88 коп.

При розгляді позову в цій частині судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання – неустойки.

Умови договору поставки передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 330 грн. 88 коп. штрафу.

Будь-яких клопотань про зменшення судом розміру неустойки до суду не заявлялося.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 2 786 грн. 54 коп. – 3% річних та 29 316 грн. 67 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 21 листопада 2013 року по 12 вересня 2016 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1.” судом встановлено, що інфляційні та річні нараховані в меншому розмірі.

Оскільки позивач самостійно визначив суму інфляційних втрат та річних, то заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Голов’ятинської сільської ради, вул. Котляра, 1, с. Голов’ятине, Смілянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 26358236 на користь дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31141625 – 33 088 грн. 80 коп. основного боргу, 27 168 грн. 24 коп. пені, 330 грн. 88 коп. штрафу, 2 786 грн. 54 коп. 3% річних, 29 316 грн. 67 коп. інфляційних втрат та 1 390 грн. 37 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович