Рішення № 62716698, 01.11.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2016 р.Справа № 921/377/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Андрусик Н.О., суддів: Шумський І.П. Бурда Н.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 міської ради, м.Теребовля Тернопільської області

до відповідача: ОСОБА_1 районного споживчого товариства, м.Теребовля Тернопільської області

про визнання недійсним акту на право постійного користування землею,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №9 від 17.06.2016р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №141 від 13.04.2016р.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду", враховуючи клопотання позивача від 14.07.2016 року.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 10GTAO4D8202473B1.

Позивач - Теребовлянська міська рада, м.Теребовля Тернопільської області звернулася 24.06.2016р. (згідно відмітки органу поштового зв'язку на конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 районного споживчого товариства, м.Теребовля Тернопільської області, про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою по вул.Паращука, 7 в м.Теребовлі, площею 0,6956га від 12.02.2001 року серії І-ТР № 001696.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зокрема, зазначено, що згідно отриманої інформації у відділі Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі (від 12.05.2016р. №18- 1915-99,6-386/2-16), встановлено, що у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею відсутні записи щодо видачі та реєстрації державного акту на право постійного користування землею І-ТР №001696 ОСОБА_1 РайСТ. Документація, яка передбачена Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі та необхідна для отримання акту на право постійного користування земельною ділянкою, відсутня. На даний час, межі земельної ділянки, відповідно до Державного акту не визначені в натурі (на місцевості), а тому Теребовлянське РайСТ не вправі притупати до використання земельної ділянки, пл.0,6956га по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля.

Відтак вважає, що Теребовлянське районне споживче товариство здійснює користування земельною ділянкою по вул. Паращука, 7 в м. Теребовлі без законних на те підстав, всупереч вимог ст.22 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000 року), ст. 125 Земельного кодексу України.

Позов обґрунтовується наступними документами: копією рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради народних депутатів від 30.09.1997 року №244 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок, які є в користуванні ОСОБА_1 РайСТ на території ОСОБА_1 міської ради"; копією листа ОСОБА_1 РайСТ від 22.09.1997 року; копією рішення ОСОБА_1 міської ради від 08.12.2000 року №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні ОСОБА_1РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку"; копією листів відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі № 18-1915-99.5-370/2-16 від 05.05.2016 року, №18-1915-66.61-386/2-16 від 12.05.2016 року, копією Державного акту на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_1 міською радою 12.02.2001 року серії І-ТР № 001696, витягом з Книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території ОСОБА_1 районної ради народних депутатів, іншими документами.

Ухвалою господарського суду від 04 липня 2016 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 19.07.2016р. з подальшим відкладенням судового засідання та оголошенням перерви, востаннє до 06.09.2016р. в порядку статті 77 ГПК України, для надання сторонам можливості надати суду докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду від 02.08.2016 р. строк вирішення спору продовжено в порядку ст.69 ГПК України на 15 днів згідно заяви відповідача.

Також, згідно розпорядження заступника голови господарського суду Тернопільської області від 06.09.2016р., у відповідності до ст.46 ГПК України, підпункту 2.3.12. п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015р. №25 та протоколу зборів суддів господарського суду Тернопільської області №8 від 28.12.2010р., враховуючи заяву судді від 06.09.2016 року, з огляду на те, що справа №921/377/16-г/17 відноситься до категорії складних та враховуючи характер заявлених позовних вимог, призначено розгляд справи у складі колегії. За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів, для розгляду даної справи сформовано колегіальний склад суддів (протокол від 06.09.2016 року).

Ухвалою від 06.09.2016 року матеріали справи прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Андрусик Н.О., суддів Шумського І.П. та Бурди Н.М., а судове засідання призначено на 27.09.2016 року В подальшому розгляд справи двічі відкладався (на 11.10.2016 року та 01.11.2016 року) з метою витребування у Головного управління статистики у Тернопільській області довідки щодо змін організаційно-правової форми підприємства відповідача з моменту його створення, інформації про юридичних осіб, правонаступником яких є Теребовлянське РайСТ та необхідністю витребування оригіналів оскаржуваного Державного акту на землю та технічної документації по інвентаризації земельної ділянки, яку використовує РайСТ згідно даного Державного акту.

В ході розгляду справи позивачем долучено додаткові пояснення до позову, в тому числі щодо клопотання про застосування строку позовної давності, довідки відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі від 28.07.2016 р., ОСОБА_1 міської ради від 27.07.2016 року щодо факту видачі та реєстрації Державного акту на право постійного користування землею по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, висновок ОСОБА_1 міського управління земельних ресурсів від 06.07.2007р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №253 від 30.09.1997 року "Про визнання права власності на окремі будівлі в місті Теребовля за ОСОБА_1 РайСТ", інші документи.

Також представником ОСОБА_1 міської ради 11.10.2016 року подано клопотання про призначення у справі судової експертизи (вх.№17559 від 11.10.2016р.), з питань землеустрою, котре обґрунтовано необхідністю визначення відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам чинного законодавства, іншим нормативним правовим нормам, котре судом відхилено за безпідставністю, про що зазначено в ухвалі від 11.10.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із підстав, зазначених у позові, просив позов задоволити.

Відповідач 19.07.2016р. надав письмові заперечення на позов (вх.№13649 від 19.07.2016р.), клопотання №2/125 від 26.07.2016р., доповнення до клопотання №2/129 від 01.08.2016 року, пояснення №2/179 від 20.09.2016р., згідно яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись, зокрема на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. у справі №5-рп/2005, де зазначено, що державні акти на право постійного користування землею, видані органами місцевого самоврядування до набрання чинності нового Земельного кодексу України (2002р.) є чинними і визнаються державою, та рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004р. №16-рп/2004 у справі №1-30/2004 в якому зазначено, що безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки, як цілісні майнові обєкти, перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" (діючого на той час), набули права власності на передане їм майно.

Стверджує, що земельною ділянкою по вул. Паращука, 7 м. Теребовля (колишня вул.Піонерська) споживче товариство користується з 1987 року, тобто з моменту передачі ринку на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів №46 від 08.06.1987 року та акту передачі ринку у відання споживчої кооперації області і станом на 01.01.1992 року нею користувалося, що підтверджується довідкою ОСОБА_1 міської ради №896 від грудня 1998 року. Вказує, що саме РайСТ сплачує земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується розрахунком земельного податку за 1999 рік, податковою декларацією за 2011 рік з додатком та відміткою про їх отримання податковим органом, платіжним дорученням №180 від 22.02.2011 року.

Спираючись на п.2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" зазначає, що Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 є чинним за відсутності кадастрового номера.

Оскільки Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 зареєстровано ОСОБА_1 міською радою в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №65, про що є запис на акті, тому відповідач вважає твердження міської ради про те, що оспорюваний акт не зареєстровано у встановленому законом порядку таким, що не заслуговує на увагу. Наводить інші заперечення.

Щодо виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку та строку її виготовлення у листі №2/179 від 20.09.2016р. зазначив, що така виготовлялася до дати видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою відповідно до рішень ОСОБА_1 міської ради №360 від 26.12.1995 року "Про надання земельних ділянок в користування", та затверджена рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №244 від 30.09.1997 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні ОСОБА_1 РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку", а пізніше рішенням ради №224 від 08.12.2000 року.

Також відповідач згідно поданих 27.07.2016 року, 31.08.2016р. та 21.09.2016 року заяв просив суд застосувати до заявлених міською радою вимог загальний строк позовної давності відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України.

У судовому засіданні представник відповідача щодо позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково представлені та витребувані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів господарського суду встановила наступне.

26.12.1995 року виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради прийнято рішення за №360 "Про надання земельних ділянок в користування", згідно якого зокрема, відповідачу у справі вирішено надати в постійне користування земельну ділянку, площею 6956м2, що знаходиться по вул.Паращука для потреб міського ринку та обслуговування його приміщень.

08 грудня 2000 року на п'ятнадцятій сесії третього скликання ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів прийнято рішення за №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні ОСОБА_1 РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку", відповідно до якого вирішено:

1. Затвердити рішення виконавчого комітету міської ради №244 від 30 вересня 1997 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні ОСОБА_1 РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку".

2. Затвердити матеріали інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні ОСОБА_1 РайСТ для обслуговування приміщень ринку та його функціонування.

3. Надати в постійне користування ОСОБА_1 РайСТ земельну ділянку, площею 0,6956га для обслуговування приміщень ринку та його функціонування.

4. Дати дозвіл ОСОБА_1 РайСТ на виготовлення державного акта на право постійного користування землею.

5. ОСОБА_1 РайСТ отриману в користування земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, суворо дотримуватись вимог Земельного кодексу України.

На підставі даного рішення ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів відповідачу у справі - ОСОБА_1 районному споживчому товариству видано ОСОБА_1 міською радою Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року, котрий зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65 .

Відповідно до Державного акту, відповідачу у справі надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,6956га в межах згідно з Планом землекористування для обслуговування приміщень ринку та його функціонування по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, який є додатком до акту. Також як видно з Акту, такий складено в двох примірниках, перший видано землекористувачу, другий зберігається в ОСОБА_1 міській раді.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праві власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта за №64897499 від 02.08.2016 року, котру отримано судом, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним №34812292 від 12.03.2015р. за адресою: м.Теребовля Тернопільської області, вул.Паращука, 7, знаходиться цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер обєкта 73755961250), загальною площею 1305,6м2 (в тому числі: адміністративний будинок з додатковим приміщенням, площею 523 кв.м; павільйон по торгівлі продовольчими і не продовольчими товарами, площею 54,6м2; павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4м2; павільйон по торгівлі мясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії площею 670,6м2), право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2013р. за ОСОБА_1 РайСТ.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Тернопільській області №04-08//289 від 06.10.2016 р. код ЄДРПОУ та організаційно-правова форма юридичної особи ОСОБА_1 районного споживчого товариства не змінювалися з моменту внесення вперше реєстраційних дій 30.06.1993 року, а юридична особа вносила зміни у реєстраційні дані протягом свого існування виключно щодо власної назви, відомостей про керівника та видів економічної діяльності.

Спір між сторонами щодо права користування спірної земельною ділянкою триває, як стверджують сторони, з 2015 року. Так, 31 березня 2016 року на п'ятій сесії сьомого скликання ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення №230 про припинення ОСОБА_1 РайСТ права користування частиною земельної ділянки по вул.Паращука, 7 у м.Теребовля.

Не погоджуючись з даним рішенням, Теребовлянське районне споживче товариство оскаржило його в судовому порядку. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.06.2016р. у справі №921/237/16-г/6 (суддя Шумський І.П.) рішення ради №230 від 31.03.2016р. визнано недійсним як таке, що суперечить вимогам закону. Дане судове рішення набрало законної сили у встановленому порядку згідно ст.85 ГПК України.

Як вбачається з тексту рішення суду щодо клопотання міської ради про припинення провадження у справі з підстав скасування рішення №230 ОСОБА_1 міською радою, про що свідчить п.3 рішення ради за №543 від 31.05.2016р., судом зазначено про те, що рішення відповідача №230 від 31 березня 2016 року як органу місцевого самоврядування про припинення права конкретної особи на користування частиною земельної ділянки є ненормативним актом одноразового застосування, котрий вичерпав свою дію фактом його виконання, тому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009, цей же орган не вправі його скасовувати.

31 травня 2016 року ОСОБА_1 міською радою на сьомій сесії сьомого скликання прийнято рішення за №543 "Про скасування рішень сесії ОСОБА_1 міської ради від 08.12.2000р. №224, від 30.09.1997р. №244, від 31.03.2016р. №230" (надалі - оскаржуване рішення).

Мотиви прийняття рішення №543 міською радою є аналогічними з підставами заявленого позову, що розглядається судом у даній справі, а саме:

- під час надання РайСТ земельної ділянки у постійне користування не було виготовлено технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею;

- за даними міської ради та відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею відсутні записи щодо державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 за ОСОБА_1 РайСТ, що стало підставою для звернення органу місцевого самоврядування до правоохоронних органів;

- у міській раді матеріали технічної інвентаризації земельної ділянки, що є в користуванні РайСТ та рішення ради про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки відсутні на зберіганні;

- матеріали інвентаризації земельних ділянок затверджені рішенням виконавчого комітету ради №244 від 30.09.1997 року, а не рішенням сесії міської ради, що суперечить п.34 ст.26, ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення);

- при наданні земельної ділянки у постійне користування районному споживчому товариству не виготовлялися документи, передбачені Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі - Інструкція ), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р. (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.06.1999р. за №354/3647, чинний до 13.07.2013р. пункти 1.16-1.18 Інструкції, в тому числі щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки;

- технічна документація, яка надана відповідачем, не стосується предмету позову, оскільки така документація, яка б виготовлялася на підставі рішення міської ради від 08.12.2000 року та виготовлення якої передувало б видачі оскаржуваного акту від 12.02.2001 року, РайСТ не надана і це свідчить, що акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою по вул.Паращука, 7 останньому не видавався.

Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №921/330/16-г/17 від 21.07.2016 року, котре набрало чинності, рішення ОСОБА_1 міської ради №543 від 31.05.2016р. "Про скасування рішень сесії ОСОБА_1 міської ради від 08.12.2000р. №224, від 30.09.1997р. № 244, від 31.03.2016 р. № 230", визнано недійсним в частині пунктів 1, 3, відповідно до яких радою визнано таким, що не відповідає вимогам ст.ст.26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ОСОБА_1 міської ради третього скликання від 08.12.2000 року за №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні ОСОБА_1 РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку" та про скасування рішення ОСОБА_1 міської ради від 31.03.2016 року №230 "Про припинення права користування частиною земельної ділянки по вул.Паращука, 7 у м.Теребовля за ОСОБА_1 районним споживчим товариством".

На момент розгляду справи рішення №360 від 26.12.1995 року, №244 від 30.09.1997 року, а також рішення №224 від 08.12.2000 року, якими вирішувалося питання надання спірної земельної ділянки відповідачу у справі для обслуговування приміщень торгівлі та функціонування ринку, в тому числі рішення, на підставі якого видано оскаржуваний акт, є чинними, ніким не скасованими.

Відповідно до наданого ОСОБА_1 районним споживчим товариством архівного примірника Технічної документації по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акту на право постійного користування землею ринку в м.Теребовля, виготовленої спільним підприємством комплексного проектування "Тернопількооппроект", що діяло відповідно до ліцензії Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України серії УКВЗ №0011969 та дозволу Держкомзему України №506/08 від 28.03.1996 року у лютому 1997 року за замовленням №96-30/5, з метою виготовлення державного акту на право постійного користування землею, даним підприємством було виготовлено комплекс топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж території ринку ОСОБА_1 РайСТ по вул.Паращука та відповідачем у справі отримано погодження й висновки ОСОБА_1 районного відділу земельних ресурсів, відділу містобудування, архітектури та ЖКГ ОСОБА_1 райдержадміністрації про наявні обмеження на використання земельної ділянки, інформацію про субєкти та обєкти власності; виготовлено ситуаційну схему розміщення земельної ділянки з нанесенням території ринку, котру погоджено головним архітектором району; схему привязки кутів поворотів, відомість вирахування необхідної площі земельної ділянки; план земельної ділянки в масштабі 1:500; опис меж суміжних землекористувачів, котрі погоджено відділом інвестицій і капітального будівництва, ОСОБА_1 міською радою.

Ці ж суміжні землекористувачі вказані і в Плані зовнішніх меж землекористування, що знаходиться в оспорюваному Державному акті від 12.02.2001 року; конфігурація земельної ділянки, розміри, довжини поворотних точок, котрі зазначені в описі меж земельної ділянки та Плані зовнішніх меж також співпадають, тобто є ідентичними.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі - Інструкція), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.06.1999р., визначено перелік документів, необхідних для виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою, а саме:

- виписка з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільні правові угоди), рішення суду;

- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта;

- журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних землевласників (землекористувачів);

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем (п.1.16 Інструкції).

При наданні земельної ділянки у постійне користування до технічної документації зі складання державного акта обовязково додається копія матеріалів щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку (п.1.18 Інструкції).

Відповідно до пояснювальної записки комплекс робіт по встановленню меж земельної ділянки виконаний у відповідності до КТМ "Керівний технічний матеріал з інвентаризації земель населених пунктів (наземні методи) ГКНТА 3.01.05-93".

Технічна документація долучена відповідачем, оригінал якої оглянуто судом в засіданні датована 1997-2000р., і містить весь перелік необхідних документів, передбачених Інструкцією.

З системного аналізу вирішених питань, прийнятих на сесії ОСОБА_1 міської ради третього скликання 08.12.2000р. (пункти 2-4 рішення) слідує, що ОСОБА_1 міською радою матеріали технічної інвентаризації земельної ділянки, що використовувалася ОСОБА_1 РайСТ для обслуговування ринку затверджено не виконавчим органом ради, а на пленарному засіданні ОСОБА_1 міської ради, що відповідає приписам ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 34 якої передбачено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Дане рішення міської ради стало підставою в подальшому для видачі ОСОБА_1 районному споживчому товариству Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року, котрий зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

Згідно пояснень представників ОСОБА_1 міської ради зясовано, що інвентаризація земель комунальної власності в межах міста Теребовля не проводилася. Поземельна книга в міській раді та відділі Держгеокадастру в ОСОБА_1 районі на спірну земельну ділянку відсутня (пояснення б/н та дати (вх.№18721 від 01.11.2016 р. та лист №593/2.19 від 02.09.2016 р.).

Відсутність записів щодо видачі та реєстрації Державного акту на право постійного користування землею І-ТР №001696 ОСОБА_1 РайСТ, а також технічної документації, на підставі якої видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 12.02.2001р. як у Відділі Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі, так і в міській раді, що підтверджується довідками від 12.05.2016р. №18-1915-99.6-386/2-16 від 05.05.2016 року №18-1915-99.5-370/2-16, від 06.06.2016р. №302/2.19, від 27.07.2016 р. №452/2.19 стало підставою звернення міської ради до суду з позовом про визнання даного Акту недійсним, а також підставою звернення із заявою про вчинення злочину від 11.10.2016р. №674/2.19 до правоохоронних органів.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Земельні правовідносини, зокрема повязані із виникненням, припиненням права користування землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до приписів статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, в силу приписів cт.126 Земельного кодексу України, посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.7 Земельного кодексу (в редакції, 1990 р., чинній на момент видачі Державного акту) постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. За статтею 10 цього кодексу до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належали, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; ведення земельно-кадастрової документації; погодження проектів землеустрою; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства.

Як зазначалося вище та вбачається з наявних у справі документів, на підставі рішення ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів №224 від 08 грудня 2000 року ОСОБА_1 районному споживчому товариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року, котрий зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

Під час розгляду спору у справі № 921/330/16-г/17, що розглядався господарським судом між тими ж сторонами у рішенні від 21.07.2016 року встановлено, що відповідно до п.2 Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987року №124 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" всі ринки із системи Міністерства торгівлі УРСР були безоплатно передані споживчій кооперації. На виконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.07.1987року №265 "Про заходи по поліпшенню колгоспних ринків" та Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987року №124 відповідно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів від 30.07.1987року безоплатної у підпорядкування Тернопільської облспоживспілки було передано обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків.

Передача колгоспного ринку по вул.Піонерська, 7 м.Теребовля (перейменовано на вул.Паращука) проведена згідно акту безоплатного прийому-передачі від 30.06.1987р.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п.1 ст.9, п.1 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч.4 ст.37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організації споживчої кооперації) від 11.11.2004 року №16-рп/2004, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.

Теребовлянське районне споживче товариство відповідно до витягу від 12.03.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 34812292 має у власності нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ринку по вул.Паращука,7 м.Теребовля, для обслуговування і функціонування якого позивачем видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696.

Також судом встановлено, і це вбачається з наданої на запит суду інформації Головного управління статистики у Тернопільській області № 04-08/289 від 06.10.2016 р.(вх.№17792 від 17.10.2016р.), що код ЄДРПОУ 01767330 юридичної особи ОСОБА_1 районного споживчого товариства не змінювався; юридична особа вносила зміни у реєстраційні дані протягом свого існування виключно щодо власної назви та відомостей про керівника, видів економічної діяльності (розширювала), тому твердження позивача, що державний акт видавався не РайСТ, а іншій юридичній особі "ОСОБА_1 РайСТ", що припинив свою діяльність внаслідок банкрутства, не відповідають дійсності. Наведене також спростовується записом в Книзі видачі державних актів на право постійного користування землею на території Теребовлянського району, де відмічено, що бланки державного акту (два примірники) серії І-ТР№ 001696 отримано ОСОБА_4, котрий працював на посаді завідуючого ринком ОСОБА_1 РайСТ.

Порядок видачі складання, реєстрації і зберігання державних актів на право постійного користування земельною ділянкою на час видачі оскаржуваного акту регулювався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі - Інструкція ), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.06.1999р. за №354/3647, (в редакції змін, внесених згідно з наказом Держкомзему №27 від 29.02.2000р., Інструкція втратила чинність 13.07.2013р.), відповідно до п. 1.4. якої державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради.

Згідно з п.2.1 даної Інструкції роботи зі складання державного акта на право постійного користування землею включають підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що Державний акт, зокрема, на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Як вбачається з наданого суду копії Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року, останній видано на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради №224 від 08.12.2000 року, підписаний головою ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_5, його підпис скріплено печаткою ОСОБА_1 міської ради, також аркуш Державного акту із зображенням плану зовнішніх меж земельної ділянки, описом меж підписано ОСОБА_6, котрий як вбачається із наявної у справі технічної документації на земельну ділянку для розміщення ринку та обслуговування його будівель, обіймав посаду начальника ОСОБА_1 районного відділу земельних ресурсів (див. висновок №161 від 06.03.2000 року).

Твердження позивача, що оспорюваний державний акт містить виправлення не знайшли свого відображення при візуальному огляді колегією суддів оригіналу даного документу.

Також даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

Забезпечення державної реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою згідно п.3.4 Інструкції, покладено на державні органи земельних ресурсів Держкомзему, в даному випадку на ОСОБА_1 районний відділ земельних ресурсів, що також підтверджено у листах відділом Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі №18-1915-99.61-620/2-16 від 28.07.2016р. та міською радою у листі №452/2.19 від 27.07.2016 року, а реєстрація такого акту здійснювалася в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею (юридичними особами) за встановленою формою (п.3.5 Інструкції).

Надана суду копія витягу з Книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території ОСОБА_1 районної ради народних депутатів, датована 1994 роком, де за номером 65 числиться Державний акт серії І-ТР №001712, виданий 06.06.2001 року МП "Каменяр" на земельну ділянку, площею 0,20га на підставі рішення Підгайчинецької сільської ради №59 від 18.04.2000 року не є свідченням того, що оспорюваний державний акт відповідачу не видавався ОСОБА_1 міською радою взагалі, як про це вказує позивач, а лише слугує доказом неналежного виконання відповідною посадовою особою відділу земельних ресурсів службових повноважень щодо своєчасності та достовірності внесення записів до Книги реєстрації актів.

Окрім того, позивачем не було надано інших записів з даної Книги за період, коли датований оспорюваний Державний акт (лютий 2001 року), а тому суд вважає, що позивачем в порядку ст.33 ГПК України не підтверджено належними письмовими доказами доводів з приводу не видачі цього правовстановлюючого документу на землю. Довідка відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі №18-1915-99.61-386/2-16 від 12.05.2016 року не є таким доказом в розумінні ст.32 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний Державний акт на право постійного користування землею за формою та змістом відповідає вимогам, чинного на час його видачі, законодавства. Також Державний акт зареєстровано в установленому порядку у Книзі записів державних актів на право користування землею за №65, про що зазначено на самому Акті.

Щодо доводів позивача з приводу виготовлення технічної документації зі складання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою РайСТ не на виконання рішення міської ради №224 від 08.12.2000 року, а на виконання рішення №360 від 26.12.1995 року "Про надання земельних ділянок у користування", то суд з даного приводу зазначає наступне.

Відповідно до п.1.13 Інструкції складання державного акта на право приватної власності на землю, на право власності на землю та на право постійного користування землею при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Розробку технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації за встановленою формою, яка видається районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держкомзему України на підставі доручення відповідного органу, яким було прийнято рішення про передачу, надання або продаж земельної ділянки (пункт 1.15 Інструкції).

Судом встановлено, що технічна документація на спірну земельну ділянку була виготовлена і затверджена спочатку рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №244 від 30.09.1997р., пізніше, - затверджена на пленарному засіданні ради рішенням №224 від 08.12.2000р. "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в постійному користуванні ОСОБА_1 РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку". Іншої технічної документації на дану земельну ділянку за замовленням відповідача , не виготовлялось.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що технічна документація була виготовлена до видачі товариству Державного акту на право постійного користування землею, і, як свідчать наведені вище рішення виконавчого комітету та міської ради, неодноразово була предметом розгляду та опрацювання відповідними компетентними органами в галузі земельних відносин, котрі надали позитивний висновок для прийняття рішення №224 від 08.12.2000р. про видачу відповідачу Державного акту на право постійного користування землею та затвердження матеріалів інвентаризації спірної земельної ділянки (3-4 арк. техдокументації).

Технічна документація на земельну ділянку, площею 0,6956га, яка послугувала видачі Державного акту на право постійного користування землею, затверджена позивачем, складовою частиною технічної документації є акт погодження меж земельної ділянки, який також підписано позивачем і скріплено його печаткою, та докази встановлення межових знаків на місцевості.

У матеріалах технічної документації є довідка виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №896 про те, що земельною ділянкою для обслуговування ринку Теребовлянське районне споживче товариство користувалось станом на 01.01.1992р.

Відповідно до частини першої ст.22 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року в редакції, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею 12.02.2001 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, з моменту видачі Державного акту на право постійного користування землею від 12 лютого 2001 року у відповідача виникло право постійного користування земельною ділянкою згідно з планом землекористування та в межах, встановлених зазначеним планом землекористування за адресою: м.Теребовля, вул.Паращука, 7 для функціонування ринку.

Частиною 2 ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - ОСОБА_7 про місцеве самоврядування) встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що розроблена та подана відповідачем у справі технічна документація на земельну ділянку для обслуговування ринку була затверджена органом місцевого самоврядування двічі, спочатку 30.09.1997 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №244, а пізніше - на пленарному засіданні ОСОБА_1 міської ради третього скликання на пятнадцятій сесії 08.12.2000р. (рішення №224), котрі є чинними на день вирішення даного спору та за своїм змістом і суттю - подібними, тому підстав для висновку про її (документації) невідповідність чинним нормативно-правовим актам, що регулюють земельні відносини, у суду немає.

Як відмічено в рішенні господарського суду Тернопільської області від 21.07.2016 року по справі №921/330-16-г/17 правова оцінка виготовленій технічній документації по інвентаризації землі повинна досліджуватися судом під час вирішення спору про визнання недійсним рішення міської ради про її затвердження.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення субєкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст.141 Земельного кодексу України є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Зазначена правова позиція викладена і в пункті 2.8 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Позивачем не наведено жодних норм Конституції України або законів України, які б були порушені внаслідок видачі відповідачу Державного акту на право постійного користування землею від 12.02.2001 року. Навпаки, подані 01.08.2016 року споживчим товариством докази, зокрема, розрахунок земельного податку, відомості про наявність земельних ділянок, що є в користуванні РайСТ, податкова декларація з плати за землю за 2011 рік, копія платіжного доручення від 22.02.2011 року №180 на суму 2 210,81грн свідчать про сплату останнім до місцевого бюджету ОСОБА_1 міської ради земельного податку.

Також перебування у власності відповідача нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці (обєкти торгівлі) відповідно до ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України лише підтверджує наявність у РайСТ права мати в користуванні спірну земельну ділянку.

Відповідно до пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. ОСОБА_7 України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013р.) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Також пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (втратила чинність 23.07.2013 року) було визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено згадуваним п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим, господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому, з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України, захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

З урахуванням вище встановлених обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року недійсним.

Втім, навіть за наявності встановлення судом обставин неправомірності видачі та реєстрації оспорюваного Державного акту на право постійного користування землею, право позивача не було б відновлено шляхом задоволення позову, оскільки при зверненні до суду з даною позовною заявою міською радою пропущено загальний строк позовної давності, який становить три роки згідно ст.257 ЦК України, та про застосування якого заявлено відповідачем у поданій заяві (вх.№14092 від 27.07.2016р., №16590 від 21.09.2016р. - повторно у звязку із зміною складу суду) та про порушення яких (прав та охоронюваних законом інтересів) останньому було відомо з моменту видачі Акту. Про факт належності відповідачу земельної ділянки по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля на праві постійного користування та її використання Товариством додатково свідчать і платіжні документи на сплату земельного податку (щомісячно).

Враховуючи, що станом на 01.11.2016 року матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача про існування факту підроблення, фабрикування відповідними особами документів, що посвідчують право постійного користування відповідачем земельною ділянкою, пл.0,6956га по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля Тернопільської області, в тому числі й підроблення печаток ОСОБА_1 міської ради, оскільки правоохоронними органами за фактом звернення (заява позивача №674/2.19 від 11.10.2016р.) перевірка не проведена, а інших доказів встановлення відповідними органами порушень закону під час виготовлення та реєстрації оспорюваного Державного акту сторонами не подано, судом таких не здобуто, тому суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 міської ради про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року, на підставі якого Теребовлянське районне споживче товариство здійснює право землекористування, до задоволення не підлягає, оскільки необґрунтований належними та допустимими доказами.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі.

У судовому засіданні 01.11.2016р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1, 2, 42 47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "14" листопада 2016 року.

головуючий суддя Н.О. Андрусик

судді:

ОСОБА_8

ОСОБА_9