Рішення № 62716677, 08.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р.Справа № 922/3483/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (м. Житомир) до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (м. Харків) про стягнення 357099,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 20.09.2016 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №01-16юр/3533 від 05.05.2017 року)

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 357 099,00 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 285 950,50 грн., інфляційні у розмірі 10 294,21 грн., 3% річних у розмірі 4 992,41 грн., пеня по договору у розмірі 55 861,88 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору підряду №К7166 від 18.05.2015р., який було укладено між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2016 р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2016 р. клопотання ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено, забезпечення проведення відеоконференції за участю Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" по справі № 922/3114/16 доручено господарському суду Житомирської області.

Доручено господарському суду Житомирської області забезпечити проведення відеоконференції за участю ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" 08 листопада 2016 об 11:00 год.

08.11.2016 року до канцелярії суду (вх.№37315) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на 08.11.2016 відповідач не отримував від позивача для підписання довідку про виконані роботи та затрати, тобто такий документ сторонами не підписувався, вказує, що у відповідача важкий фінансовий стан, вважає, що до відповідача не можуть бути застосовані штрафні санкції у розмірі, заявленому позивачем. Крім того, представник відповідача просить суд, у разі прийняття відповідного рішення, зменшити на 90% штрафні санкції, зазначені у позовній заяві.

08.11.2016 у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2016 проти даного клопотання представника відповідача заперечив, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2016 вважає, що термін платежу не настав та просить суд зменшити штрафні санкції на 90%.

Суд, розглянувши усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, не вбачає підстав для його задоволення через необґрунтованість, та вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.05.2015 між Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (підрядник) та Акціонерної компанії "Харківобленерго" (замовник) було укладено договору підряду №К7166.

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Реконструкція ПЛ 0,4 кВ по вул. Ньютона (інв. №00610384/01), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник.

Відповідно до п. 3.1. договору, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 28.12.2015 до договору про закупівлю робіт №К7166 від 18.05.2015, загальна вартість договору складає 1382150,50 грн.

Згідно п. 4.1 договору, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 28.12.2015 до договору про закупівлю робіт №К7166 від 18.05.2015, замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 79,311189338% що складає 1096200,00 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 6.1.1 договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.

Відповідно до п. 6.1.2. договору, замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджено, а саме копією виписки по особовому рахунку Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" за 25.05.2015, що відповідач перерахував позивачу аванс у розмірі 1096200,00 грн. згідно договору підряду №К7166 від 18.05.2015.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2015 сторони підписали два акти виконаних робіт форми КБ-2в, два акти вартості устаткування та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (примірна форма № КБ-3), згідно яких, вартість виконаних будівельно-монтажних робіт та вартість устаткування з урахуванням сплаченого авансу становить 1382150,50 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору, (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) оплата виконаних будівельних робіт та витрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.

Позивач вважає, що підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 28.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 21) є належним доказом виникнення у відповідача згідно умов п. 4.3. договору зобов'язань з остаточної оплати робіт.

Відповідач, в свою чергу, стверджує, що Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. від 28.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 21) не є належним доказом виникнення у нього зобов'язань з оплати виконаних робіт. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання з остаточної оплати робіт у зв'язку з непідписанням сторонами саме зазначеної у п. 4.3. договору довідки про виконані роботи та затрати.

Проаналізувавши вищенаведені доводи відповідача, суд вважає їх хибними, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

При цьому, згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пунктах 3.3., 3.4., 5.6. укладеного сторонами договору, які визначають ціну договору та порядок виконання робіт, серед іншого, містяться посилання на ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Національні стандарти України (ДСТУ) з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", введено в дію 1 січня 2014 року. Додатками ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зокрема Т-Ц, було передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт.

На підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 року № 16 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 4 грудня 2009 року № 554 та від 1 березня 2013 року № 77" втратив чинність наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 року "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені:

примірна форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт";

примірна форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати";

примірна форма № 1 "Звіт про виконання робіт за контрактом на об`єкті будівництва за період (місяць/рік)";

примірна форма № 2 "Підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об`єкті будівництва";

примірна форма № 3 "Акт здавання-приймання виконаних будівельних робіт".

Вказаний наказ Мінрегіонстрою та ЖКГ від 20.01.2014 р. № 16 набув чинності з дня прийняття.

Отже, з набранням чинності з 01.01.14 р. Національними стандартами України з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт по обєктах будівництва, здійснюється із застосуванням примірних форм первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), що наведені у додатках Т та У ДСТУ Б Д.1.1-1-2013.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту №1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-2в), акту №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-3), роботи були прийняті без жодних зауважень.

Зазначені акти та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року від 28.12.2015 є такими, що визнані відповідачем, оскільки підписані у тому числі замовником - АК "Харківобленерго" та скріплені печатками сторін договору.

Будь-яких зауважень або доказів звернення замовника з претензією щодо якості та обсягу виконаних робіт матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, підписана сторонами Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 р. від 28.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 21) приймається судом як належний доказ, на підставі якого у відповідача згідно з п.4.3. договору виникло зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо остаточного розрахунку за договором.

Враховуючи те, що Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма КБ-3) за грудень 2015 р. (а.с. 21) та Акт 1 приймання виконаних будівельних робіт (ПФ КБ-2в) підписано сторонами 28.12.2015 р. р., то відповідно до умов п. 4.3. договору відповідач повинен був здійснити остаточну оплату виконаних позивачем робіт до 04.01.2016 р. включно.

Судом встановлено, що відповідач до 04.01.2016 р. включно остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 285 950,50 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано 25.05.2016 претензію з вимогою погасити заборгованість. Проте Акціонерна компанія "Харківобленерго" залишила претензію без розгляду, кошти за виконані роботи в повному обсязі не сплатило.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 285950,50 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 55861,88 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 55861,88 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4992,41 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 4992,41 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 10294,21 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх не вірно розрахованими, тому підлягають задоволенню частково, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 10285,06 грн.

Щодо клопотання відповідача зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач зазначає, що причинами важкого фінансового стану стали систематичні неплатежі у 2015-2016 р.р. за спожиту електроенергію з боку комунальних підприємств м. Харкова, а саме: КП "Харківводоканал", КП "Міськелектротранссервіс", КП "Харківські теплові мережі". АК "Харківобленерго" купує електричну енергію в ДП "Енергоринок" для постачання її споживачам усього Харківського регіону. Щоденно компанія здійснює оплату ДП "Енергоринок" за весь обсяг поставленої споживачам електроенергії, у тому числі і переліченим вище боржникам. Тобто, як пояснює відповідач, розрахунки за електроенергію, спожиту зазначеними підприємствами-боржниками, компанія вимушена здійснювати за рахунок власних коштів, що мають бути спрямовані на рахунки за договорами та виплату заробітної плати працівникам компанії.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 12.05.2015 року по справі №922/1286/14).

При цьому, суд зазначає, що зменшення суми пені на 50% є адекватною мірою відповідальністі за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також як спосіб стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а не як засіб використання пені у якості інструменту отримання безпідставних доходів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% та вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, а саме стягненню підлягає пеня в сумі 27930,94 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід звернути увагу, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, зменшує розмір неустойки (штрафу, пені) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в сумі 5356,35 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро" (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 106-6, код ЄДРПОУ 00132405) основну заборгованість у розмірі 285950,50 грн., інфляційні у розмірі 10285,06 грн., 3% річних у розмірі 4992,41 грн., пеню по договору у розмірі 27930,94 грн. та судовий збір у розмірі 5356,35 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3