Рішення № 62716463, 15.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р.Справа № 916/2607/16

За позовом: Анімакорд, Лтд

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лутоц

про стягнення 43500грн. компенсації

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №1876 від 25.06.2016р.; ОСОБА_2, довіреність №1876 від 25.06.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, згідно довіреності від 05.10.2016р.

В засіданні 15.11.2016р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1876 від 25.06.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, згідно довіреності від 05.10.2016р.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Лутоц на користь Анімакорд, Лтд 43500грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що 03.01.2016р. представником позивача в магазині „Честор виявлено 2 окремих випадки незаконного розповсюдження новорічних подарунків з зображенням частини аудіовізуального твору мультиплікаційного фільму „Маша і Мєдвєдь, а саме, зображення персонажу „Маша, який є обєктом інтелектуальної власності, виключним правом щодо якого володіє позивач. Суму компенсації, заявлену до стягнення з відповідача, що налічує 30 мінімальних заробітних плат, позивач розрахував спираючись на той факт, що мало місце два випадки порушення авторського права, великий розмір магазину, пропонування товару на декількох стелажах в обємі, що перевищує дві одиниці, отже, обрахував потрійну мінімальну граничну суму компенсації, встановлену положеннями Закону України „Про авторське право і суміжні права.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 20.10.2016р. за вх.№25711/16, де вказує, що на його вимогу позивач не надав засвідчених документів, що підтверджують повноваження представника право володільця, яким підписано вимогу про припинення порушення авторського права від 11.03.2016р. Також, відповідач зазначає, що здійснював продаж новорічних подарунків чотирьох різновидів, у двох різновидах пакунків. Пакунків із зображенням персонажа аудіовізуального твору „Маша і Мєдвєдь не було у продажу в магазинах відповідача. На думку відповідача, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано як розраховувалась сума компенсації та чому при вартості товару 23,99грн. відповідач повинен сплатити компенсацію у заявленому позивачем розмірі. Одночасно, відповідач вказує, що проведення позивачем відеофіксації в магазині „Честор без погодження з адміністрацією порушує його права на комерційну таємницю, у звязку з тим, що маркетингові здобутки відповідача мають свої особливості, що повязані зі специфічною викладкою товару, планограмами та планування приміщення, відносяться до організаційної інформації, що стосується його господарської діяльності. Крім того, проведення відеозйомки, на якій зафіксовано обличчя касира ОСОБА_4, що працює в магазині, порушує положення ст.307 ЦК України, так як касир згоду на проведення відеозйомки не надавала.

Клопотання сторін від 04.10.2016р. за вх.№24144/16, від 21.10.2016р. за вх.№25793/16 про долучення доказів до матеріалів справи, від 05.10.2016р. за вх.№24278/16 про відкладення розгляду справи були судом задоволені.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 20.10.2016р. по 25.10.2016р., з 25.10.2016р. по 15.11.2016р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

10.12.2014р. на підставі договору №ММ-2, укладеного між ТОВ „Маша і Мєдвєдь (правовласник) та Анімаккорд, ЛТД (набувач), товариство передало Анімаккорд, ЛТД виключні права на аудіовізуальні твори анімаційні серіали „Маша і Мєдвєдь та „Машині казки, про що сторонами складено та підписано додаток №1 до договору, акт передачі прав №1 від 01.01.2015р.

Відповідно до п.1.3. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. правовласник заявляє та гарантує, що правовласник є єдиним власником виключного права на аудіовізуальні твори та, що після передачі/відчуження за актами передачі прав або актам приймання-передачі, виключне право на аудіовізуальні твори не буде заставлено, під арештом та не буде обтяжено ніякими іншими зобовязаннями чи будь-якими іншими інтересами будь-якого виду.

Згідно п.1.7.1. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром по всім діючим ліцензійним договорам (зазначених у відповідному додатку до договору), укладеним правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі по цьому договору. Правовласник зобовязується у найкоротший термін повідомити всі компанії-ліцензіати в письмовій формі про передачу своїх прав по діючим ліцензійним договорам.

Пунктом 4.1. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. визначено, що одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі елементи і обєкти аудіовізуальних творів, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, керівництво по стилю, робочі матеріали, назви анімаційних серіалів «Маша і Мєдвєдь» та «Машині казки», графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того чи перераховані зазначені елементи та обєкти безпосередньо в додатках до цього договору.

Відповідно до п.7.1. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації терміну дії виключного права.

Додатком №1 до договору №ММ-2 від 10.12.2014р. сторони погодили, зокрема, основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів „Маша и Медведь і «Машині казки» та права, які підлягають відчуженню згідно договору.

На підтвердження розповсюдження відповідачем товару із зображенням, що є обєктом авторського права, позивач подав DVD диск із відеозаписом від 13.01.2016р., від 10.01.2016р., що здійснений в крамниці „Честор, за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога,299, представником Анімаккорд, ЛТД, фіскальні чеки та чеки про безготівковий розрахунок банківською карткою у магазині „Честор, по Миколаївській дорозі,299, №3000193944 від 10.01.2016р., №3000193982 від 03.01.2016р., №5602 від 10.01.2016р., №1520 від 03.01.2016р., в яких зазначено, що продавцем новорічних подарунків є ТОВ „Лутоц, упаковки від придбаного у відповідача товару.

Листом №80 від 18.03.2016р. ТОВ „Лутоц вказав позивачу про неодноразове звернення до останнього з приводу надання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують повноваження представника правоволодільця.

Магазин, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога,299, орендується відповідачем у ТОВ „Одесрітейлгруп на підставі договору оренди №02/16/03 від 08.02.2016р.

Згідно наказу ТОВ „Лутоц №092-п від 23.12.2013р. при вході в магазин розміщено інформаційні таблички „Відеозйомка в магазині провадиться з дозволу адміністрації.

Зі службових записок адміністратора ТТ №1 ОСОБА_5, контролера ОВК ОСОБА_6., начальника відділу ВК ОСОБА_7, касира ТТ1 ОСОБА_4 від 25.07.2016р. вбачається, що службою охорони не помічено осіб, що провадили відеозйомку, адміністратор магазину дозволу на проведення відеозйомки не надавала, касир магазину не надавала дозволу на проведення її відеозйомки.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені Анімаккорд, ЛТД позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 43500грн. компенсації за порушення майнових авторських прав частково правомірними з огляду на наступні положення законодавства.

Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. ОСОБА_8 не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).

Згідно ст.435 ЦК України первинним субєктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Субєктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про авторське право і суміжні права, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Частиною 1 статті 8 названого Закону до обєктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст.31 названого вище Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частиною другою статті 32 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).

Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

За приписами ч.1 ст.52 вищезгаданого Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав субєкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал Маша і Мєдвєдь та на його складові частини, в тому числі і на малюнок "Маша", а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. Тобто, Анімаккорд, ЛТД є власником виключних прав у повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ТОВ Маша і Мєдвєдь, в тому числі малюнок Маша, який в силу статті 9 Закону України Про авторське право і суміжні права охороняється як твір відповідно до цього Закону.

Факт розповсюдження відповідачем товарів новорічних подарунків, що містять малюнок, який є обєктом авторського права, підтверджується фіскальними чеками та чеками про безготівковий розрахунок банківською карткою у магазині „Честор, по Миколаївській дорозі,299, №3000193944 від 10.01.2016р., №3000193982 від 03.01.2016р., №5602 від 10.01.2016р., №1520 від 03.01.2016р., в яких зазначено, що продавцем новорічних подарунків є ТОВ „Лутоц, упаковки від придбаного у відповідача товару, на яких міститься зображення маленької дівчинки, що являє собою зображення персонажу „Маша.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ТОВ „Лутоц майнових авторських прав на персонаж "Маша", як складову частину аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь, шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажу „Маша.

Одночасно, суд не приймає подані позивачем відеофіксації від 13.01.2016р., від 10.01.2016р. в якості доказу, оскільки процес відеозйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи касира ОСОБА_4, а ст.307 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода фізичної особи може виражатись як у письмовій, так і в усній формі в залежності від обставин, при яких провадиться відповідна зйомка, тоді як зйомку проведено прихованою камерою, на відео зафіксована фізична особа касир, згода якої на приховану її відеозйомку не надавалась, про що свідчить її службова записка від 25.07.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комерційні таємниці.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.162 ГК України суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.

Аналізуючи наведені позивачем статті ЦК та ГК України та його позицію стосовно того, що викладка товарів на полицях магазину є комерційною таємницею та відеофіксація порушує право позивача на таку таємницю, суд дійшов висновку про безпідставність такого твердження так як розміщення товару на полицях магазину є доступним для огляду покупцями, що суперечить визначенню комерційної таємниці, наведеному у ч.1 ст.162 ГК України, зокрема, інформація, що містить комерційну таємницю, має бути невідома третім особам і до неї має бути відсутнім вільний доступ інших осіб на законних підставах.

Положення п.51.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності передбачають, що у визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Приписи Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених статтею 52 Закону (Оглядовий лист Вищого господарського суду України №01-06/417/2012 від 04.04.2012р. Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)).

Так, позивачем розраховано 2 випадки реалізації контрафактної продукції та за кожен окремий випадок просить стягнути мінімально встановлену ст. 52 Закону України Про авторське право та суміжні права суму компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Звідси, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення у вигляді розповсюдження товарів з порушенням авторського права, стягненню підлягає сума у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за два випадки реалізації ідентичної контрафактної продукції, що складає 14500грн. з врахуванням того, що покладання на відповідача надміру високої суми компенсації не відповідатиме критеріям справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги Анімаккорд, ЛТД є частково доведеними та частково обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14500грн. компенсації за порушення майнового авторського права. В решті частині позовних вимог у задоволенні позову слід відмовити.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 459,34грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лутоц (65103, м. Одеса, Миколаївська дорога,299, код 19046128) на користь Анімаккорд, Лтд (Республіка Кіпр, 1095, м. Нікосія, ОСОБА_8,6, корп.С, 7 поверх, офіс 703, реєстраційний номер НЕ 244451) 14500 (чотирнадцять тисяч пятсот) грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 34коп. судового збору.

3. Відмовити Анімакорд, ЛТД у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук