Постанова № 62713981, 08.11.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року Чернігів Справа № 825/1571/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Скугоревої Н.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних сил України військова частина А 0105 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Командування Сухопутних військ Збройних сил України військової частини А 0105 Міністерства оборони України, в якому просить: визнати протиправними дії Командира Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частини А0105 Міністерства оборони України) щодо виключення ОСОБА_1 без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків (виплати грошової компенсації за не отримане речове майно); стягнути з Командира Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частини А0105 Міністерства оборони України) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 36130 (тридцять шість тисяч сто тридцять) грн. 39 коп.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» позивач має право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно. 05.09.2016 позивач повторно подав заяву до Командування Сухопутних військ Збройних сил України з проханням виплатити йому грошову компенсацію за не отримане речове майно. При цьому до даного часу компенсацію за не отримане речове майно позивачу не виплачена, відповіді від відповідача за останньою заявою позивачем не отримано.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав до суду заперечення в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, оскільки норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» поширюють свою дію на осіб які проходять дійсну військову службу і не поширюють дію на осіб звільнених з військової служби. Отже, на момент звернення позивача, у вересня 2016 року, для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців звільнених у запас або відставку. Виходячи в наведеного, відповідач вважає, що відсутні законні підстави для виплати позивачу компенсації за неотриманні предмети речового забезпечення військовослужбовців.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, зібрані по справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства оборони України від 15.01.2016 №34 (по особовому складу) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с.7).

12.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до Командира Сухопутних військ Збройних Сил України з заявою про виплату йому грошової компенсації за не отримане речове майно (а.с.14).

Наказом Командира Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.03.2016 №50 ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу часини, всіх видів забезпечення для зарахування на військовий облік до Чернігівської об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області (а.с.8).

Згідно довідки від 28.04.2016 №93 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку) заборгованість складає 36130,39 грн. (а.с.10).

05.09.2016 позивач повторно звернувся до Командира Сухопутних військ Збройних Сил України з заявою про виплату йому грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 36130,39 грн. (а.с.11-13). Дана заява відповідно до штампа була зареєстрована 08.09.2016.

Відповідно до положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольче, речове та інше забезпечення.

Питання продовольчого, речового та іншого забезпечення військовослужбовців урегульовано новою статтею 9-1 цього Закону.

Частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року частина (пункт) 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключена, проте Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначену зміну визнано неконституційною.

Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, у тому числі і військовослужбовці внутрішніх військ України отримали право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнилась з військової служби у січні 2016 року, тому останній мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна, яким він не був забезпечений при проходженні військової служби.

Як зазначалось вище, відповідно до положень статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок встановлений «Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), норми якого підлягають застосуванню.

Пунктом 27 зазначеного Положення визначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Таким чином, суд зазначає, що на день підписання наказу про звільнення з військової служби у січні 2016 року ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна в порядку, встановленому Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року N 1444.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частини А0105 Міністерства оборони України) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 36130 (тридцять шість тисяч сто тридцять) грн. 39 коп. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частини А0105 Міністерства оборони України) щодо виключення ОСОБА_1 без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків (виплати грошової компенсації за не отримане речове майно) суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище в пункті 27 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» грошова компенсація за не отримане речове майно виплачується за бажання особи.

У свою чергу, суд зазначає, що підставою реалізації бажання особи щодо отримання грошової компенсації є подання позивачем відповідного рапорту.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач з рапортом від 12.01.2016 про виплату йому грошової компенсації за не отримане речове майно до Командування сухопутних військ Збройних Сил України не звертався, що підтверджується довідкою помічника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 13.10.2016 №116/12/16350 та витягом з Журналу обліку вхідних документів (загальних) Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (а.с.37,46-64).

За таких обставин та з врахуванням того, що позивач з рапортом щодо виплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно не звертався, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання дій відповідача протиправними та задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частини А0105 Міністерства оборони України) щодо виключення ОСОБА_1 без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків (виплати грошової компенсації за не отримане речове майно).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини друга статті 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 86).

Згідно з частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних сил України військова частина А 0105 Міністерства оборони України (код 22991037) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) грошову компенсаціюза неотримане речове майно у сумі 36130 (тридцять шість тисяч сто тридцять) грн. 39 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук