Постанова № 62713496, 14.11.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Житомир справа № 806/1803/16

категорія 8.3.11

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. №5775-13,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 5775-13 від 21.07.2016 року, яким визначено суму зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" в розмірі 25000,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що нарахування їй транспортного податку в розмірі 25000,00грн. вважає протиправним, оскільки ринкова вартість належного позивачу транспортного засобу Lexus GX 460 2012 року випуску щороку зменшується і середньоринкова вартість такого транспортного засобу на 1 січня 2016 року складає 997 033,91 грн. (об'єктом оподаткування є транспортні засоби, які коштують понад 1 033 500,00грн.). Крім того, позивач зазначає, що оскільки рішення Овруцької міської ради Житомирської області №100, яким внесено відповідні зміни щодо порядку оподаткування транспортним податком прийняте 27 січня 2016 року, тобто після 15 липня 2015 року, то застосування відповідачем його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року. На підставі викладеного просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не прибула. Подала заяву про розгляд справи без її участі, у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання з'явилась. Позов не визнає, з підстав зазначених у письмових запереченнях. Зокрема зазначає, що позивач має у користуванні транспортний засіб Lexus GX 460 з об'ємом двигуна понад 3000 куб.см.(4608 куб.см.), а тому позивач є платником транспортного податку. Відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним, в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Lexus GX 460, об'єм двигуна 4,6 л, рік випуску 2012, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 (а.с.9).

На виконання вимог пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України Овруцькою ОДПІ ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № 5775-13 від 21.07.2016, яким ОСОБА_1 нараховано транспортний податок у сумі 25000,00 грн., податковий період - 2016 рік (а.с.10).

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України введено новий податок на майно, що складається, у тому числі, з транспортного податку.

Так, згідно з п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

За приписами п.п.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 п.267. 5 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

За приписами п.п.267.6.3 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Пунктом 4 Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Матеріалами справи підтверджено, що 27.01.2016 п'ятою сесією VII скликання Овруцькою міської ради прийнято рішення № 100 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м. Овруч" яким вирішено, зокрема:

- встановити ставку транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, який використовується не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного періоду;

- затвердити Положення про транспортний податок (додаток № 2).

Згідно вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного періоду; ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

У свою чергу, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) (пункт 10.2 статті 10 Податкового кодексу України).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог зазначеного кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відтак, оскільки рішення п'ятою сесією VII скликання Овруцької міської ради "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м. Овруч" прийняте 27 січня 2016 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

Твердження відповідача про те, що транспортний податок запроваджено у 2014 році згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 і його справляння передбачено з 2015 року, а тому податковий орган правомірно нараховує цей податок з 2015 року, суд визнає непереконливим, оскільки зазначеним законом податок введений, проте його встановлення (із визначенням ставок) має здійснюватися згідно рішень органів місцевого самоврядування у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що пунктом 4 Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" законодавець лише рекомендував органам місцевого самоврядування, зокрема, прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно. Тобто, вказана норма містить рекомендаційний характер та не встановлює іншого, ніж передбачений підпунктом 12.3.4 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України порядку застосування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 за №66 затверджено "Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів" (набрала чинності 19.02.2016).

Згідно з п.13 "Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів", затвердженої 18.02.2016 Постановою Кабінету Міністрів України №66, Міністерства економічного розвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (750 * 1378 грн.=1 033 500,00грн.).

Відповідно до інформаційної довідки з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість транспортного засобу позивача складає 997 033,91 грн.(а.с.11).

Відповідачем не доведено, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік відбулось з урахуванням приписів "Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів".

Положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За приписами частин першої, другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом Рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становить втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 49).

У пунктах 50, 51 вказаного Рішення Суд зазначив, що: "Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки», №26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), №33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І)".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено у 2016 році податкове зобов'язання із транспортного податку, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, зокрема, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 пункту 12.5 статті 12, та не узгоджується із вимогами принципу верховенства права.

Згідно зі ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З вищенаведених підстав, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №5775-13 від 21.07.2016.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк