Постанова № 62713411, 10.11.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1344/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Вихристюк О.Л.,

представник третьої особи у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати

встановив:

25 липня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Прокуратури Житомирської області, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - ГУДКСУ у Житомирській області) про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 84704 грн 98 коп.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві позивач вказав, що починаючи з березня 1999 року працював в органах прокуратури Житомирської області. З 7 травня 2014 року перебував на посаді Бердичівського міжрайонного прокурора Житомирської області. Наказом Генерального прокурора України від 14 грудня 2015 року №1019к позивача було звільнено із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". За період роботи з 1 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року позивачу мала нараховуватись та виплачуватись заробітна плата відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", однак, у належному та визначену вказаним Законом розмірі позивачу заробітна плата виплачена не була. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Просить визнати протиправними дії Прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 1 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Стягнути з прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 84704 грн 98 коп. за період з 1 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, у якій позивач просить: визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Зобов'язати прокуратуру Житомирської області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно у розмірі 84704 грн 98 коп. відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період (а.с.89-97). Заяву про зміну позовних вимог прийнято судом (а.с.108).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що у період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року його заробітна плата нараховувалась, виходячи із посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763, проте, на думку позивача, заробітна плата та інші виплати, у тому числі і компенсація за невикористану відпустку, за наведений період, повинні були нараховуватись прокуратурою Житомирської області, виходячи із посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, що викладені у запереченнях на адміністративний позов (а.с.32-37) та додаткових запереченнях на адміністративний позов (а.с.103-107). В обґрунтування заперечень пояснила, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Саме тому позивачу заробітна плата нараховувалася, виходячи із посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 9 грудня 2015 року №1013 та відповідно до Положення про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України віє 18 червня 2015 року №84, а відтак, на думку представника відповідача, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Крім того представник відповідача пояснила, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.101). 8 серпня 2016 року у судовому засіданні подав письмові заперечення на позовну заяву (а.с.22-23). У запереченнях проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. У запереченнях зазначив, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області не вступало у правові відносини з позивачем та відповідачем, а тому не може нести будь які зобов'язання перед останнім та бути відповідачем у даному спорі. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України. Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області не має жодних повноважень щодо втручання у діяльність Прокуратури Житомирської області, а тому не може судити про правильність і законність дій представників влади, а отже і нести за це відповідальність. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 „Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, а саме пунктів 35, 36 та пункту 6 цього Порядку, зазначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі оригіналу виконавчого документу, або (судового рішення про стягнення коштів, або оригіналу розрахункового документу який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Таким чином, у діяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області відсутні будь-які неправомірні дії або бездіяльність, щодо позивача та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та невиплатою коштів позивачу.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з березня 1999 року працював в органах прокуратури, зокрема з 7 травня 2014 року на посаді Бердичівського міжрайонного прокурора Житомирської області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11-12).

14 грудня 2015 року позивач відповідно до наказу №1019к звільнений із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Із розрахункового листа встановлено, що позивачу за 2015 рік заробітна плата нараховувалась відповідачем, виходячи із посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763, а саме: разом нараховано заробітної плати у сумі 185379 грн 30 коп. (а.с.13).

На думку позивача, з урахуванням ненарахованих та невиплачених коштів у сумі 72003 грн 06 коп. дана сума повинна становити (185379 грн 30 коп. + 72003 грн 06 коп.) = 257382 грн 36 коп.

4 липня 2016 року позивач звернувся із заявою до Прокуратури Житомирської області з проханням нарахувати та виплатити йому заробітну плату, надбавку за вислугу років відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", провести перерахунок компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги і провести їх виплату, а також надати розрахунковий лист по нарахуваннях та виплатах заробітної плати (довідку про доходи) із відповідними перерахунками (а.с.16).

19 липня 2016 року на адресу позивача від Прокуратури Житомирської області надійшла відповідь від 13 липня 2016 року №05/1-100016, якою у задоволенні заяви позивача від 4 липня 2016 року відмовлено (а.с.17).

Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно, та компенсації за невикористану відпустку, відповідно до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" неправомірними, а заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 84704 грн 98 коп. такою, що підлягає стягненню з відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон України №1697-VІІ), який регулює правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності працівників прокуратури.

Згідно пункту 33 Закону України від 2 липня 2015 року №578-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень", розділ XIII "Перехідні положення" доповнено пунктом 1-1, де зазначено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Відповідно до частини 1 статті 81 Закону України №1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 81 Закону України №1697-VІІ заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

За приписами частини 3 статті 81 Закону України №1697-VІІ посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною 9 статті 81 Закону Україну №1697-VІІ передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тобто законом чітко встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури та закріплені положення щодо неможливості визначення заробітної плати прокурорів іншими законами.

Представник відповідача у своїх запереченнях послався на прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" та постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова №505) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам статті 81 Закону України №1697-VІІ.

Однак норми пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" суперечать положенням частини 1 статті 81 Закону України №1697-VІІ, а відповідно до пункту 13 розділу XIII Закону України №1697-VІІ Кабінету Міністрів України було доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Проте, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги пункту 13 розділу XIII Закону України №1697-VІІ у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

9 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" №1013.

Отже, у період з набрання чинності Закону України №1697-VІІ (15 липня 2015 року у частині розміру заробітної плати) до набрання чинності змін до Постанови КМУ №505 (15 грудня 2015 року), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України №1697-VІІ у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

При цьому суд зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату у розмірі, передбаченому Законом, у зв'язку з невнесенням відповідних змін до Постанови КМУ №505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки положення Закону України №1697-VІІ щодо заробітної плати прокурорів мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а зарплата прокурорів не може встановлюватись іншими законами.

Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі "Будченко проти України" була кваліфікована Європейським судом з прав людини від 24 квітня 2014 року у справі (заява №38667/06), як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 39 рішення).

Крім того, відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" констатував, що не приймає аргументів Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Крім того, законодавство, яке визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер. Такий висновок суду, узгоджується з позицією Конституційного Суду України, який у справі №1-37/2008 вказав наступне: "Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Також, відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства".

Правові позиції у подібних правовідносинах викладені у судових рішеннях Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (Справа №825/312/16), Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (Справи №818/92/16, №820/93/16), Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (Справа №802/1179/16-а).

Оскільки мінімальна заробітна плата в Україні у липні-серпні 2015 року становила 1218 гривень, з 1 вересня 2015 року - 1378 гривень, то оклад позивача, як керівника місцевої прокуратури мав би становити: у липні - 18270 грн 00 коп., серпні - 18270 грн 00 коп., вересні - 20670 грн 00 коп., жовтні - 20670 грн 00 коп., листопаді - 20670 грн 00 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно, а також компенсації за невикористану відпустку, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату заробітної плати ті інших виплат позивачу за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно, у тому числі компенсації за невикористану відпустку, у розмірі 84704 грн 98 коп. відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат, суд зазанчає наступне.

Частиною 7 статті 81 Закону України №1697-VІІ встановлено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Розмір надбавок за вислугу років, які повинні були бути нараховані, становить для позивача 25% до окладу керівника місцевої прокуратури та повинні були становити: у липні -4567 грн 50 коп., у серпні - 4567 грн 50 коп., у вересні - 5167 грн 50 коп., у жовтні - 5167 грн 50 коп., у листопаді - 5167 грн 50 коп.

Однак, вимоги статті 81 Закону України №1697-VІІ відповідачем виконані не були. Заробітна плата з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року позивачу нараховувалась та виплачувалась виходячи з розміру окладу 2215 гривень на місяць та не відповідала розміру, визначеному Законом України №1697-VІІ. З даного окладу позивачу також нараховувалась і надбавка за вислугу років.

Так, розміри заробітної плати, які позивачу мали б бути нараховані та виплачені відповідно до статті 81 Закону України №1697-VІІ, та фактично нараховані та виплачені за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року, без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно наступного розрахунку: липень 2015 року: оклад - 18270 грн 00 коп., надбавка за вислугу років - 4567 грн 50 коп., разом 22837 грн 50 коп. (фактично виплачено з урахуванням утриманих податків та зборів 6613 грн 06 коп.) сума невиплати складає 16224 грн 44 коп.; серпень 2015 року: оклад - 18270 грн 00 коп., надбавка за вислугу років - 4567 грн 50 коп., разом 22837 грн 50 коп. (фактично виплачено з урахуванням утриманих податків та зборів 7594 грн 39 коп.) сума невиплати складає 15243 грн 11 коп.; вересень 2015 року: оклад - 20670 грн 00 коп., надбавка за вислугу років - 5167 грн 50 коп., разом 25837 грн 50 коп. (фактично виплачено з урахуванням утриманих податків та зборів 5717 грн 31 коп.) сума невиплати складає 20120 грн 19 коп.; жовтень 2015 року: оклад - 20670 грн 00 коп., надбавка за вислугу років - 5167 грн 50 коп., разом 25837 грн 50 коп. (фактично виплачено з урахуванням утриманих податків та зборів 10522 грн 52 коп.) сума невиплати складає 15314 грн 98 коп.; листопад 2015 року: оклад - 20670 грн 00 коп., надбавка за вислугу років - 5167 грн 50 коп., разом 25837 грн 50 коп. (фактично виплачено з урахуванням утриманих податків та зборів 20737 грн 16 коп.) сума невиплати складає 5100 грн 34 коп.

Таким чином, різниця між розміром заробітної плати, яку позивач мав отримати за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", та фактично нарахованими та виплаченими коштами з урахуванням утриманих податків та зборів, складає 72003 грн 06 коп. (а.с.91).

Крім того, відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

На час звільнення у позивача було 62 дні невикористаної відпустки та було нараховано компенсацію у сумі 24315 грн 16 коп., тобто компенсація за один день невикористаної відпустки становить 392 грн 18 коп. і дана сума є денним заробітком.

Внаслідок того, що позивачу не було нараховано та не виплачено коштів у сумі 72003 грн 06 коп., то відповідно невірно нараховано та виплачено і компенсацію за невикористану відпустку.

Так, згідно розрахункового листа за 2015 рік встановлено, що позивачу разом нараховано заробітної плати у сумі 185379 грн 30 коп., а з урахуванням ненарахованих та невиплачених коштів у сумі 72003 грн 06 коп. дана сума повинна становити (185379 грн 30 коп. + 72003 грн 06 коп.) = 257382 грн 36 коп.

Для розрахунку розмір компенсації за невикористану відпустку, необхідно розрахувати середньоденну заробітну плату за розрахунковий період та помножити її на кількість днів невикористаної відпустки. Нормативний документ, який регулює розрахунок середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Середньоденна заробітна плата розраховується з заробітної плати за період, який передував звільненню без врахування у даних виплатах соціальних виплат та інших одноразових виплат.

Розрахунок компенсації за невикористану відпустку проводиться таким чином: розмір заробітку позивача становить, без врахування соціальних виплат та інших одноразових виплат (257382,36 грн - 24315,16 грн - 14719,73 грн - 6394,88 грн) 211952,65 грн. Середньоденна заробітна плата - 597,05 грн. (211952,65 грн. : (365 календарних днів - 10 святкових та неробочих днів).

Таким чином, сума компенсації за невикористану відпустку мала становити - 37017 грн 08 коп. (597 грн 05 коп. х 62 дні). Позивачу ненараховано та невиплачено компенсації за невикористану відпустку у сумі 12701 грн 92 коп. (37017 грн 08 коп. - 24315 грн 16 коп.).

При здійсненні розрахунку невиплаченої заробітної плати до цієї суми включено суми податків і платежів, утриманих із заробітної плати позивача за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року.

Статтею 168 розділу IV Податкового кодексу України встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, поняття якого визначено підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку, визначену статтею 167 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 168.3 статті 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 16 і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Ставка збору - 1,5 % об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України (підпункт 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Також, відповідно до статті 171 та підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, є, зокрема, роботодавець, який виплачує доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податку, та податковий агент - для оподаткування інших доходів з джерела їх походження в Україні. Таким чином, сплата даних коштів до бюджету є обов'язком роботодавця.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів.

Таким чином, загальна сума, яка має бути виплачена позивачу без урахування податків і зборів, складає (72003 грн 06 коп. + 12701 грн 92 коп.) = 84704 грн 98 коп.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності своїх дій, за таких обставин суд вважає, що заробітна плата та інші виплати, у тому числі і компенсація за невикористану відпустку, мають бути перераховані та виплачені позивачу, а тому задовольняє адміністративний позов.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно, у тому числі компенсації за невикористану відпустку, відповідно до статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".

Зобов'язати Прокуратуру Житомирської області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати та інших виплат, у тому числі компенсації за невикористану відпустку за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно у розмірі 84704 грн 98 коп. відповідно до статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 15 листопада 2016 р.