Постанова № 62713351, 10.11.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/1054/168 год. 50 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю: представника позивача - Кривого І.В.,

представника відповідача - Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2013 року приватне акціонерне товариство "Южмормонтаж" (далі - позивач, ПАТ "Южмормонтаж") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 року № 000562220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 248854,00 грн. та № 0005632200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 23001,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15334, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7667, 00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року позовні вимоги задоволенні повністю, скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 року № 000562220 та № 0005632200.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.07.2016 рроку скасовані постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, суд допустив процесуальне правонаступництво, у зв'язку із чим відповідачем у справі є Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки ПАТ "Южмормонтаж" від 02.08.2013 року № 311/22-03-22-01/14122468 є неправомірними та необґрунтованими, оскільки Підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовані витрати та податковий кредит за господарськими операціями із ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп", ПП "Гамма-Плюс". Також позивач вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність угод, укладених між ПАТ "Южмормонтаж" та його контрагентами, і неправомірно нараховані грошові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств та по податку на додану вартість. На думку позивача, спірні ППР є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені обставини господарської діяльності підприємства, та як наслідок - невірно застосовані норми ПК України.

Представник відповідача заперечив проти позову, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, містять ознаки нікчемності, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача укладали угоди без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум за цими угодами до витрат та податкового кредиту. На думку відповідача, оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства та повністю відповідають фактичним обставинам діяльності ПАТ "Южмормонтаж".

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ПРАТ "Южмормонтаж", за результатами якої складений акт від 02.08.2013 року № 311/22-03-22-01/14122468 "Про результати планової виїзної перевірки ПРАТ "Южмормонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012" (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки встановлені порушення: пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, пп.138.8.5 п.138, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 248854, 00 грн., в тому числі заниження у 3 кварталі 2011 року на суму 382091, 00 грн., заниження у 4 кварталі 2011 року на суму 133237, 00 грн., заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 79215, 00 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 704627, 00 грн., за півріччя 2012 року на суму 2280275, 00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 3022486, 00 грн., за 2012 рік на суму 79215, 00 грн.; п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Розділу 5 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 15334, 00 грн. за січень 2012 року; пп. "б" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України відповідно до якої встановлено, що ПРАТ "Южмормонтаж" у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1-4 квартал 2012 року не відображено суми доходів, нарахованих та виплачених фізичним особам-підприємцям.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 року № 000562220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 248854, 00 грн. та № 0005632200 від 15.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 23001,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7667,00 грн.

Суд, здійснюючи новий розгляд справи, досліджує викладені в акті перевірки підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень із врахуванням висновків ВАСУ, зазначених в ухвалі від 06.07.2016 року, які відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими для суду першої інстанції.

Зокрема ВАСУ, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції зазначив: "…судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь СВ", приватним підприємством "Будівельна компанія "Алексгрупп", приватним підприємством "Гамма-Плюс", судами не з'ясовано умов відповідних договорів, специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, умов надання послуг та здійснення поставки товарів, не досліджено питання використання придбаних послуг та товарів, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів. … судам необхідно було аналізувати умови договорів з контрагентами, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з'ясовувати порядок та вартість надання послуг відповідно до умов договорів, мету придбання таких товарів та послуг, економічну доцільність їх придбання у контрагентів. … судами не перевірено необхідність ремонту кранів, доцільність залучення контрагентів, можливість контрагентами здійснювати транспортування великогабаритного вантажу, наявність засобів для такого транспортування, не з'ясовано як відповідні послуги мали оформлюватися, не перевірили складання товаротранспортних накладних при транспортуванні, не з'ясовано питання поставки змінних деталей, як то обсяги, необхідність купівлі, можливість контрагентами виконати зобов'язання. … суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати послуги та товари у зазначених контрагентів, реальне виконання умов договорів. … у справі залишилися недослідженими обставини про те чи контрагенти позивача були спроможними виконати умови спірних договорів; чи могли виконати відповідний об'єм послуг/поставити обсяг товарів в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання надання послуг та поставки товарів; чи мали контрагенти позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.. …».

Під час нового розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки стосуються наступних обставин господарської діяльності позивача.

07.10.2011 року між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" укладений договір субпідряду, відповідно до якого ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" зобов'язалось виконати роботи з поточного ремонту портального крану "Альбатрос" інв. № 11. Вартість робіт затверджена сторонами у Договірній ціні, яка є Додатком 1 до Договору у сумі 119683, 20 грн., з них ПДВ 19947, 20 грн. Сторонами договору 09.12.2011 року підписаний акт прийому виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2а та виписана податкова накладна № 27 від 09.12.2011 року. В акті відображені найменування робіт і витрат по ремонту портального крану "Альбатрос" інв. № 11. Факт оплати наданих позивачу послуг на підставі рахунку № 90 від 09.12.2011 року підтверджується банківською випискою.

04.11.2011 року між ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" та позивачем укладений договір № 205 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" організувало транспортування крупно габаритних автокранів "Демаг" і "КАТО" в/п 75 тон, належних позивачеві, на об'єкти за межами м. Херсона. Ціна договору в сумі 40200, 00 грн. погоджена у Додатку 1. Зазначені автокрани необхідні для виконання позивачем іншого договору за № 197/112, укладеного 02.11.2011 року з ТОВ "Монтажспецкран" по демонтажу козлового крану на території ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" (м. Миколаїв). Згідно п. 3.1. договору № 197/112 передбачалося надання позивачем для виконання підрядних робіт крупно габаритного автокрану "Демаг" в/п 180 тон і крупного автокрану "КАТО" в/п 75 тон. 21.11.2011 року сторонами договору №205 складений акт № 02053 прийому-здавання виконаних робіт по наданню послуг з організації транспортування автокранів та виписана податкова накладна № 7 від 21.11.2011 року. Оплата наданих позивачу послуг на підставі рахунку 21/11 від 21.11.2011 року підтверджується банківською випискою.

09.08.2011 року між позивачем та ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" укладений договір № 173 про надання останнім послуг транспортування крупно габаритних автокранів позивача КС, КАТО в/п 75 тон, КАТО в/п 30 тон, Кобес-Стіл в/п 75 тон І Демаг в/п 180 тон, на об'єкти за межами Херсона, а також перевезення вантажів та обладнання (контргрузів кранів). 15.08.2011 року сторонами договору складений акт № 00068 прийому-здавання виконаних робіт. Оплата послуг на підставі рахунку № 68 від 15.08.2011 року проведена у повному обсязі 29.08.2011 року, що підтверджується банківською випискою.

Зазначені автокрани були необхідні для виконання позивачем іншого договору про надання послуг автокрану за № 169, укладеного 09.08.2011 року з ТОВ ПКП "Інтермаш". Послуги були надані на території станції ДП УГЦТС "Ліски" с. Усатово, Одеської області. Підтвердженням надання послуг є акт здачі-приймання робіт № РН-71 від 12.08.2011 року на загальну суму 134900, 00 грн. У суму послуг входить і вартість перебазування крану у розмірі 54416, 67 грн. та доставка контргрузу на суму 35833, 33 грн. 09.08.2011 року ТОВ ПКП "Інтермаш" здійснено повну оплату за послуги, що підтверджується банківською випискою 09.08.2011 року.

На підставі договору №173 ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" організоване ще одне транспортування автокрану Демаг в/п 180 тон по маршруту Херсон-Алупка-Херсон. 17.09.2011 року сторонами договору складений акт № 00075 прийому-здавання виконаних робіт. Оплата послуг на підставі рахунку № 117 від 17.09.2011 року проведена у повному обсязі 22.09.2011 року , що підтверджується банківською випискою від 22.09.2011 року.

Зазначений автокран був необхідним для виконання позивачем іншого договору про надання послуг автокрану за № 01-09/11, укладеного 01.09.2011 року з ТОВ "Інтерстар-Ресурс-Сервіс". Послуги автокрану надавались на території "Японський сад" рекреаційного комплексу" у м. Алушта. Підтвердженням надання послуг є акт здачі-приймання робіт № РН-83 від 14.09.2011 року на загальну суму 289320 00 грн. У зазначену суму входить вартість перебазування крану на суму 83900, 00 грн. та вартість доставки контргрузу на суму 67200,00 грн. Від ТОВ "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" на рахунок позивача 05.10.2011року, 17.10.2011 року, 20.10.2011 року надійшли кошти за отриманні послуги, що підтверджується банківськими виписками.

30.09.2011 року сторонами договору № 173 підписаний акт № 00081 прийому-здавання виконаних робіт про надання послуг з організації транспортування автокрану Демаг в/п180 тон по маршруту Херсон-Бахчисарай. Оплата послуг ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" на підставі рахунку № 143 від 29.09.2011 року, проведена у повному обсязі 30.09.2011 року, що підтверджується банківською випискою.

Зазначений автокран був необхідний для виконання позивачем іншого договору про надання послуг автокрану № 015-01, укладеного 14.09.2011 року з ТОВ "Автофорвард". Послуги автокрану надавались на території ПрАТ Агрофірма "Чорноморець" Бахчисараського району, АР Крим. Підтвердженням надання послуг виступають акти здачі-приймання робіт № РН-86 від 03.10.2011 року на загальну суму 145000,00 грн. та № РН-91 від 03.10.2011 року на загальну суму 10000,00 грн. У зазначені суми входить і вартість перебазування крану на суму 63500,00 грн. та вартість доставки контргрузів на суму 24000,00 грн. ТОВ "Автофорвард" 15.09.2011 року, 30.09.2011 року, 12.10.2011 року на рахунок позивача здійснено оплату за отримані послуги, що підтверджується банківськими виписками.

01.07.2011 року між ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" (постачальник) та позивачем (отримувач) укладений договір поставки № 010711. Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується передати у власність отримувача належний постачальнику товар, а отримувач зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього кошти на умовах договору.

На виконання цього договору були виписані видаткові накладні № 22 від 17.07.2011 року, №1 03 від 10.08.2011 року, № 48 від 15.08.2011 року, № 90 від 30.08.2011 року, № 95 від 31.08.2011 року, № 107 від 09.09.2011 року, № 115 від 15.09.2011 року, № 156 від 15.09.2011 року, № 161 від 26.09.2011 року, № 137 від 26.09.2011 року, податкові накладні № 21 від 27.07.2011 року, № 46 від 10.08.2011 року, № 16 від 12.08.2011 року, № 39 від 30.08.2011 року, № 12 від 09.09.2011 року, № 40 від 31.08.2011 року, № 19 від 15.09.2011 року, № 56 від 15.09.2011 року, № 58 від 26.09.2011 року, № 81 від 28.09.2011 року.

Оплата отриманого товару проведена у повному обсязі на підставі рахунків № 23 від 27.07.2011 року, № 45 від 10.08.2011 року, № 43 від 12.08.2011 року, № 76 від 30.08.2011 року, № 92 від 31.08.2011 року, № 115 від 15.09.2011 року № 111 від 15.09.2011 року, № 116 від 21.09.2011 року, № 129 від 26.09.2011 року, що підтверджується банківськими виписками.

25.03.2011 року між ПП "Гамма-Плюс" та позивачем укладено договір поставки №132. Згідно даного договору ПП "Гамма-Плюс" зобов'язувалося поставити позивачу змінно-запасні частини до портальних кранів та супровідних матеріалів. На виконання договору була виписана видаткова накладна № 359 від 01.07.2011 року та податкова накладна № 1 від 01.07.2011 року. Позивач оплатив поставлений товар 08.07.2011 року на підставі рахунку фактури № ГП-01/07-9 на загальну суму 60842,88 грн., що підтверджується банківською випискою.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з неправомірністю формування витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних товарів та послуг. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялися, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, тому формування витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні положення податкового законодавства, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Враховуючи висновки ВАСУ, викладені в ухвалі від 06.07.2016 та з метою реалізації повноважень щодо офіційного з'ясування обставин справи, суд зобов'язав позивача надати суду обґрунтування господарської мети укладення спірних договорів із ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп", ПП "Гамма-Плюс", докази використання у господарській діяльності чи подальшої реалізації товару (запчастин), придбаного у ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" та ПП "Гамма-Плюс" та зобов'язав відповідача надати докази, що контрагенти позивача - ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" та ПП "Гамма-Плюс" були неспроможними виконати умови спірних договорів (виконання відповідного об'єму послуг або поставити обсяг товарів в обумовлені сторонами строки), не мали виробничого, технологічного і кадрового потенціалу, не залучали інших осіб на договірних умовах для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

На виконання вимог суду позивачем надані письмові пояснення та додаткові докази, із яких судом встановлено наступне.

У зв'язку із необхідністю своєчасного та повного виконання позивачем договору про виконання робіт № 74Т від 07.10.2011 року укладеного позивачем із Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (далі - ДП "ХМТП"), за договором субпідряду від 07.10.11 р. укладеного позивачем із ТОВ "БК "Акрополь СВ", на дане товариство покладено обов'язок виконати частину робіт з поточного ремонту портального крану "Альбатрос". Договором з ДП "ХМТП" не передбачено отримувати згоду на залучення субпідрядної організації, тому у відповідності із ст. 838 Цивільного кодексу України, позивач мав право залучити іншу особу (субпідрядника) до виконання роботи. Згідно договору із ТОВ "БК "Акрополь СВ", ним виконано частину ремонтних робіт на загальну суму 119683,20 грн., а позивачем згідно із договором з ДП "ХМТП" виконані ремонтні роботи на загальну суму 419148,41 грн. Завдяки повному та своєчасному виконанню Субпідрядником своєї частини робіт, Позивач своєчасно та в повному об'ємі виконав роботи передбачені договором з ДП "ХМТП", підписані акти приймання виконаних робіт є тому безперечним підтвердженням.

У зв'язку із неможливістю самостійно здійснити транспортування автокранів в листопаді 2011 року, для виконання ними робіт по договору підряду з ТОВ "Монтажспецкран" № 197/112 від 02.11.2011 року, позивач уклав із ТОВ "БК "Акрополь СВ" договір надання послуг № 205 від 04.11.2011 року. Обидва договори виконані в повному об'ємі, в тому числі виконані всі грошові зобов'язання. У даному випадку також причиною залучення послуг ТОВ "БК "Акрополь СВ" була необхідність своєчасного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з іншими контрагентами.

У зв'язку із неможливістю самостійно здійснити організацію транспортування автокранів Товариства в серпні-вересні 2011 року, для виконання договорів про надання послуг автокранами, укладених із ТОВ ПКП "Інтермаш" № 169 від 09.08.2011 року, із ТОВ "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" № 01-09/11 від 01.09.2011 року із ТОВ "Автофорвард" № 015-01 від 14.09.2011 року позивач залучив до надання цих послуг ПП "Алексгрупп" на підставі договору № 73 від 09.09.2011 року.

На відміну від договору з ТОВ "БК "Акрополь СВ", даний договір не був разовим. За ним послуги надавались тричі. У договорах по наданню послуг автокранами вартість організації транспортування вище за вартість сплаченої по договору з ПП "Алексгрупп".

Позивач має такий вид економічної діяльності як "Неспеціалізована оптова торгівля", це є додатковим напрямком діяльності підприємства по відношенню до основного виду "Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів". Під цей основний вид економічної діяльності і підпадає необхідність в змінно-запасних частинах до готових металевих конструкцій, як то портальні крани, перевантажувачі і інша перевантажувальна техніка, а також продаж змінно-запасних частин іншим підприємствам.

ЗЗЧ придбавались у контрагента ПП "Алексгрупп" за договором поставки № 010711 від 01.07.2011 року протягом липня, серпня і вересня 2011 року, на загальну суму 689597,04 грн. ПП "Алексгрупп" не єдиний постачальник позивача, ЗЗЧ придбавались також у контрагента ПП "Гамма-Плюс" за договором поставки № 132 від 25.03.2011 року у липні 2011 року на суму 60842,88грн.

Придбаний товар був реалізований, оплата проведена у повному обсязі.

Із наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, вбачається, що реалізація придбаних запчастин проведена за ціною більшою, ніж ціна придбання.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка заступник гендиректора ПАТ "Южмормонтаж" ОСОБА_1 суду пояснив, що у 2011 році Підприємство працювало із ПП "Алексгрупп" та ПП "Гамма-Плюс". Він особисто отримував запчастини, поставлені цими контрагентами для ремонту портальних кранів. Отримані запчастини використовувались під замовлення ремонтних робіт, а також з метою подальшої реалізації та тотримання прибутку. Частково запчастини реалізовувались за кордон, зокрема до Грузії.

Таким чином судом встановлена господарська мета та економічна доцільність взаємовідносин позивача із ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" і ПП "Гамма-Плюс".

Разом із тим, відповідач проігнорував вимогу суду надати докази, що контрагенти позивача - ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ", ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" та ПП "Гамма-Плюс" були неспроможними виконати умови спірних договорів (виконання відповідного об'єму послуг або поставити обсяг товарів в обумовлені сторонами строки), не мали виробничого, технологічного і кадрового потенціалу, не залучали інших осіб на договірних умовах для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, на відповідача як суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення. Також ч. 6 даної статті передбачає, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує праву на основі наявних доказів.

Враховуючи зазначену норму та ту обставину, що податковий орган не надав жодних додаткових доказів в обґрунтування своєї позиції (враховуючи витребувані судом), суд вирішує справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Щодо твердження податкового органу про недійсність правочинів позивача із ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ", ПП "Будівельна компанія "Алексгрупп" та ПП "Гамма-Плюс", суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами під час укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій контрагентів позивача, пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Факт надання позивачеві послуг підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, придбані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також, судом встановлено, що на момент укладення правочинів та на день розгляду справи позивач є правоздатною особою, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується випискою з ЄДР.

В Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочинів.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифіковані.

Також суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники ПДВ, а тому не мали права видавати податкові накладні.

У свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України, а первинні бухгалтерські документи, складені за результатами господарських операцій, не суперечать Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також суд відмічає, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Такої позиції дотримується і Верховний Суд України. У своєму рішенні від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 Верховний Суд України зазначив: "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту". Крім того, рішення Верховного Суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена і у рішенні Європейського Суду з прав людини "Інтерсплав проти України (заява № 803/02).

Отже, податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу ґрунтується виключно на службових документах, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області від 15.08.2013 року № 0005622200 про збільшення ПАТ "Южмормонтаж" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 248854,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області від 15.08.2013 року № 0005632200 про збільшення ПАТ "Южмормонтаж" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 23001,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 листопада 2016 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 8.3.1