Ухвала суду № 62713277, 14.11.2016, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/6261/16

Справа № 754/13840/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2016 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Петріщева І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", начальника виробничого підрозділу центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Качура Руслана Павловича, заступника начальника виробничого підрозділу центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Хрущ Валентини Олексіївни про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) Визнати неправомірною бездіяльність начальника виробничого підрозділу центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Качура Руслана Павловича та заступника начальника виробничого підрозділу центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Хрущ Валентину Олексіївну; 2) Стягнути на її користь з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.; 3) Притягнути до адміністративної відповідальності заступника начальника виробничого підрозділу центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Хрущ Валентину Олексіївну.

Перевіривши позовну заяву й додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 119 ЦПК України, з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: 3) зміст позовних вимог.

Проте, зміст вимог повинен бути конкретизованим.

Захист порушених прав та інтересів можливий кількома способами, а саме відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач має пропонувати суду ті способи захисту його прав, що містяться у законі. Водночас особа може обрати й інші вимоги, що випливають із законів, які визначають порядок реалізації відповідних прав чи свобод, тобто містять норми матеріального права.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

З урахуванням вищевикладеного, позивачу необхідно конкретизувати зміст позовних вимог, викласти цей зміст чітко, однозначно та конкретно, оскільки, згідно з принципом диспозитивності, право обирати спосіб захисту належить виключно позивачу, суд такого права не має.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, яка подана фізичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Судом встановлено, що позивач при подачі позовної заяви, що має одночасно немайновий характер та вимогу про відшкодування моральної шкоди, не надав документ, що підтверджує сплату судового збору у повному обсязі у передбаченому законом розмірі відповідно до розміру та змісту позовних вимог.

Суд роз'яснює, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Підстав для звільнення від сплати судового збору щодо інших вимог майнового та немайнового характеру Законом не передбачено .

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Як зазначає Пленум ВС України у Постанові №2 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину".

Всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства України у позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 119 ЦПК України відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині; не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, або наявність підстав для звільнення від доказування.

При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК (п. 4 постанови Пленуму ВС України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Судом встановлено, що всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства України, позивачем не зазначено в чому конкретно полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно особисто позивачеві, які особисті немайнові права позивача порушені, на які нематеріальні блага вони посягають, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди у сумі 50000,00 грн., з чого при цьому виходив та якими доказами це підтверджується, не доведені обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати свої процесуальні обов'язки.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", начальника виробничого підрозділу центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Качура Руслана Павловича, заступника начальника виробничого підрозділу центру регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Хрущ Валентини Олексіївни про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків один день з дня отримання копії цієї ухвали, у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Петріщева І.В.