Рішення № 62710180, 15.11.2016, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2970/15-ц

2/610/9/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого -судді Усенко С.І.,

при секретарі Бартєнєвої Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

встановив:

02.09.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 829 448,99грн.. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25.05.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вказаної угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2008/0408/45-025 від 21.04.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 Банк свої зобов»язання за вказаним договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 36 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору №2008/0408/45-025 від 21.04.2008, ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 21.04.2008 року уклали договір поруки №2008/0408/45-025-Р-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручився за виконання позичальником обов»язків за кредитним договором. Внаслідок невиконання ОСОБА_2, взятих на себе зобов»язань за кредитним договором, за відповідачем утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 760888,48 грн., за відсотками складає 68 560,51 грн.

Представник позивача в судове засідання не з»явилась, подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити, справу розглянути на підставі наявних в справі доказів та матеріалів.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилися, хоч про час і місце судового розгляду повідомлялися у встановленому порядку, письмових заперечень не надали, при цьому відповідач та його представник неодноразово подавали апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження по справі, при цьому не сплативши судовий збір, заявляли клопотання про відкладення розгляду справи, але поважності причин відкладення суду не надали, дані клопотання та подання апеляційних скарг по своїй суті розцінюються судом, як такі, що спрямовані на затягування розумного строку розгляду справи, а відтак, з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, оскільки справа перебуває тривалий час на розгляді, а сторона намагається зловживати своїм правом шляхом затягування судового розгляду справи.

Також від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Згідно з ч.1 ст.158-1 ЦПК України, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи іншого учасника цивільного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції копія ухвали також може бути надіслана за допомогою кур'єра, факсу або електронної пошти.

Аналіз наведеної норми свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони.

Враховуючи, що проведення судового засідання у форматі відеоконференції має винятковий характер та повинно бути зумовлено об'єктивними обставинами, що ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні, а наведена в клопотанні причина неможливості прибуття відповідача в судове засідання є необґрунтованою та не підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонам докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до договору від 25.05.2012 р., укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за кредитним договором №2008/0408/45-025 від 21.04.2008 р. належить ПАТ «Дельта Банк».

21.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір №2008/0408/45-025 за умовами якого останній було надано кредит в розмірі 36 000 дол. США на строк по 21 квітня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов»язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов»язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1., п. 8.4. цього договору.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, відповідач взяв на себе зобов»язання здійснювати погашення кредиту та сплати процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 367,53 доларів США у чітко встановлений договором термін 10 (десятого) числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. До настання термін вказаного в абзаці першому цього підпункту п. 3.1. позичальник сплачує фактично нараховані відсотки за період користування кредитом не пізніше 10 числа наступного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту.

Згідно п. 8.1. кредитного договору за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за цим договором позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в тому числі день погашення простроченої заборгованості. У випадку часткової сплати суми ануїтетного платежу пеня нараховується на його прострочену частину при розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається 360.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов'язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено в ході судового розгляду, третьою особою ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином виконані не були, у зв'язку з чим станом на 28.07.2015 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 829448,99 грн., з них: тіло кредиту - 760888,48грн., відсотки 68560,51 грн.

Як вбачається з реєстру рекомендованих поштових відправлень за № 72 від 28.08.2015 р. на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яка до цього часу виконана не була.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 за кредитним договором №2008/0408/45-025 від 21.04.2008 року, між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 21 квітня 2008 року було укладено договір поруки №2008/0408/45-025-Р-1.

Відповідно до п.1 якого поручитель зобов»язується перед банком відповідати за виконання зобов»язання щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту/кредитної лінії згідно з кредитним договором №2008/0408/45-025 від 21.04.2008 року у сумі 36 000 дол. США строком до 21 квітня 2038 року з процентною ставкою 11,90 % річних за їх використання.

Пунктом 2 договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов»язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Згідно п. 3 вказаного договору відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з основним зобов»язанням, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобов»язанням.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з реєстру рекомендованих поштових відправлень за № 71 від 28.08.2015 р. на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яка до цього часу виконана не була.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов»язанням є правовідношення, в якій одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 21 квітня 2008 року №2008/0408/45-025 станом на 28.07..2015 року складає 829448,99 грн., яка складається з: 760888,48 грн. заборгованості за кредитом; 68560,51 грн. заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, то суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору, виходячи з наступного:

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року за №51 запроваджено тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» .

Згідно п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 07.07.2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов"язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 543, 553, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позо задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, 07.10.1961р.н., інд. № НОМЕР_1, на користь АТ "Дельта Банк" (р/р 373980009, МФО 380236, код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором на загальну суму 829 448 грн. 99 коп. (вісімсот двадцять дев»ять тисяч чотириста сорок вісім грн. 99 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, 07.10.1961р.н., інд. № НОМЕР_1, в дохід держави 6090 (шість тисяч дев»яносто) грн. 00 коп. судового збору .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя