Постанова № 62708801, 01.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 листопада 2016 р. № 820/4205/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Білоконь О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-ПРИЛАД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН-ПРИЛАД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.07.2016р. № 0000941402; № 0000931402; № 0000921402; № 0000951402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача. Позивач також стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки від 09.06.2016р. № 2135/20-30-14-02/31342156 (а.с. 22-41 том 1). Викладені в акті судження інспекції є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданих до суду письмових заперечень, позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити через безпідставність вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в червні 2016 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині господарських правовідносин з ТОВ «Обен-2014» (податковий номер 39372675) за липень 2015 року, серпень 2015 року; ТОВ «Максус-Трейд» (податковий номер 39495280) за лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року; з ТОВ «ВКФ Дельта-М» (податковий номер 39455651) за березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом від 09.06.2016р. № 2135/20-30-14-02/31342156 (а.с. 22-41 том 1), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, п.п. 134.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкта оподаткування 695470 грн. та, як наслідок, заниження сум податку на прибуток в сумі 125 185 грн. в 2015 році;

- порушення ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 139 034 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 57440 грн., в тому числі за лютий 2015 року на суму 1700 грн., червень 2015 року на суму 42868 грн., липень 2015 року на суму 979 грн., серпень 2015 року на суму 11893 грн. та завищення від'ємного значення (р. 24) на суму 42903 грн., в тому числі за березень 2015 року на суму 12297 грн., квітень 2015 року на суму 12238 грн., травень 2015 року на суму 18368 грн.;

- порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 38750 грн., в тому числі: за лютий 2015 року на суму 6414 грн., березень 2015 року на суму 9782 грн., квітень 2015 року на суму 10862 грн., за травень 2015 року на суму 7719 грн., за червень 2015 року на суму 759 грн., за липень 2015 року на суму 1710 грн., за серпень 2015 року на суму 1504 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від 28.07.2016р.:

- № 0000941402 (а.с. 46 том 1), яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 125185 грн. за основним платежем;

- № 0000931402 (а.с. 47 том 1), яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 86160 грн., в тому числі за основним платежем - 57440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28720 грн.;

- № 0000921402 (а.с. 48 том 1), яким позивачу нараховано штрафні санкції за завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 42903 грн.;

- № 0000951402 (а.с. 49 том 1), яким позивачу зменшено податковий кредит на суму 38750 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень, відповідач виходив з того, що у контрагентів позивача ТОВ «Обен-2014», ТОВ «Максус Трейд», ТОВ «ВКФ Дельта-М» у перевіреному періоді були відсутніми необхідні умови для здійснення господарських операцій, встановлено підміну товару, оформлення нереальних господарських операцій.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач користувався отриманою податковою інформацією із додатку №5 Бази даних ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та «Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів», а також реєстром виданих та отриманих накладних, інформацією від інших податкових органів.

Таким чином, відповідач вказував на ознаки сумнівності здійснення фінансово-господарської діяльності зазначених вище контрагентів позивача, недоліки їх господарської діяльності та фактичну відсутність її здійснення.

Підсумовуючи зібрані дані відповідач дійшов висновку, що оскільки реальність вчинення між позивачем та його контрагентами ТОВ «Обен-2014», ТОВ «Максус Трейд», ТОВ «ВКФ Дельта-М» у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, а наслідком податкового обліку є лише фактичних рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

Однак, суд з такими висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Максус-Трейд» укладений договір № 15-001 від 15.01.2015р. (а.с. 58-60 том 1), за умовами якого позивач (замовник) доручає, а ТОВ «Максус - Трейд» (підрядчик) виконує відповідно до умов договору роботу з виробництва джерела живлення, вузлів перетворювача напруги, вольтметрів, амперметрів, частотомірів різних модифікацій, пірометрів (вироби) згідно специфікації до договору.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, видатковими накладними на товар, довіреностями на отримання товару (а.с. 73- 240 том 1).

Підстав для сумнівів у достовірності первинних документів, наданих позивачем до матеріалів справи, у суду не виникає, а їх фактична наявність сторонами у справі не заперечується.

Також, як вбачається з договору № 10-002/15 від 23.02.2015р. (а.с. 240-241 том 1), згідно його умов позивач (покупець) придбав у ТОВ «ВКФ ДЕЛЬТА-М» (продавець) товар згідно специфікацій (а.с. 242-250 том 1, а.с. 1-4 том 2) (джерело живлення, генератор звукової частоти, рефлектометр, світильник світлодіодний на сонячній батареї, пульт дистанційного управління, шунт, розгалужувач, лічильник спожитої електроенергії, катушки, тощо).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, видатковими накладними на товар, довіреностями на отримання товару (а.с. 5-121 том 1).

В даному випадку також підстав для сумнівів у достовірності первинних документів, наданих позивачем до матеріалів справи, у суду не виникає, а їх фактична наявність сторонами у справі не заперечується.

Згідно дослідженого судом договору № ДГ-83 від 07.07.2015р. (а.с. 122-123 том 2) позивач (покупець) придбав у ТОВ «Обен-2014» (продавець) товар згідно специфікацій до договору (термометр цифровий, катушка для намотки кабелю, катушка для кабелю, вольтамперметр М 2044, подовжувач на катушці, тощо).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, видатковими накладними на товар, довіреностями на отримання товару (а.с. 127- 149 том 2).

За всіма переліченими договорами згідно виписок установ банку позивачем проведено оплату (а.с. 162-168 том 2) за отриманий товар (виконані роботи) з урахуванням сум ПДВ.

Суд зазначає, що відповідач, ставлячи під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Обен-2014», ТОВ «Максус Трейд», ТОВ «ВКФ Дельта-М» у перевіреному періоді, не наводить доводів щодо відсутності документів первинного обліку або їх суттєвих недоліків, а також відсутність або недоліки податкових накладних, які, як встановлено судом, було виписано вказаними контрагентами на адресу позивача з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Натомість, підставами для виявлення порушень слугують лише доводи про можливу відсутність реальної господарської діяльності ТОВ «Обен-2014», ТОВ «Максус Трейд», ТОВ «ВКФ Дельта-М» з посиланням на дані податкових баз даних.

Суд вважає такі доводи та висновки, що ґрунтуються на них, недостатніми та передчасними.

При цьому суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить до висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Обен-2014», ТОВ «Максус Трейд», ТОВ «ВКФ Дельта-М» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

В зв'язку із встановленим, суд відзначає, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В даній справі судом встановлено, що витрати позивача за спірними правочинами є такими, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що надавало позивачу право на формування відповідних витрат та зумовило правильне визначення ним розмірів податку на прибуток.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані. Отже, ним правомірно заявлено до відшкодування відповідні суми ПДВ.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Враховуючи наведене, судом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН - ПРИЛАД", відтак позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-ПРИЛАД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28 липня 2016 року №0000941402; №0000931402; №0000921402 та №0000951402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОН-ПРИЛАД" (61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд. 295, код ЄДРПОУ - 31342156) судовий збір у розмірі 4394 (чотири тисячі триста дев'яносто чотири) грн.97 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м.Харків, проспект Науки, буд.9, код ЄДРПОУ - 39859805).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 07 листопада 2016 року.

Суддя Панченко О.В.