Вирок № 62707900, 14.11.2016, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/300/16-к

Провадження № 1-кп/316/153/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 рік м. Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

в складі: головуючого судді: Вільямовської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Лохматовій Г.В.,

за участю прокурора Сухової Н.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар кримінальне провадження зареєстроване у єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015080160001152 від 05.09.2015р. по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, -

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

03.09.2015 року, о 09-00 год., водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2199» синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю приблизно50-60 км/год. зі сторони залізничного вокзалу по вул. Енергодарське шосе у напрямку вул. Радянської у м. Енергодар Запорізької області, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», а саме 40 км/год.

В цей же час, проїжджу частину вулиці Енергодарське шосе в районі перехрестя з вулицею Радянською стала переходити пішохід ОСОБА_3 по нерегульованому пішохідному переході, який визначений згідно «Загальних положень» Правил дорожнього руху України шириною тротуару, зліва на право відносно напрямку руху водія ОСОБА_1

Водій ОСОБА_1, маючи об'єктивну спроможність виявити небезпеку руху, та маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, своєчасних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху не вжив, чим допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3

Своїми діями водій ОСОБА_1, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи № 126\16 від 25 лютого 2016 року, порушив вимоги п.п. 12.3, 12.9«б», 18.1 та розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

-п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди.

-п. 12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 Знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

-п. 18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

- розділ 33. Дорожні знаки.

3. Заборонні знаки

3.29 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3

Крім того, згідно висновку вищевказаної інженерно-транспортної експертизи, дії водія ОСОБА_1 щодо порушень вимог п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться у причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому великого бугорка правої плечової кістки, закритого перелому лобкової кістки зліва, забиття грудної клітини.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 282 від 11 січня 2016 року закритий перелом великого бугорка правої плечової кістки, закритий перелом лобкової кістки зліва кваліфікується як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але які спричинили тривалий розлад здоровя більше ніж на 21 день.

Вказані тілесні ушкодження утворились у результаті дії тупого предмету в область кінцівок, тазу та виникли в термін вказаний ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті. В скоєному розкаявся.

Цивільний позов визнав частково, моральну шкоду у розмірі 10000 грн., заявлену матеріальну шкоду у розмірі 5500 грн. згідно квитанціям відшкодував у повному обсязі.

Цивільний позов Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» Міністерства здоровя України на суму 3806,40 грн. визнає у повному обсязі, цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 визнав частково, а саме заявлену матеріальну шкоду у розмірі 255,25 грн., так як згідно квитанціям відшкодував потерпілій 3000 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_2 також просив суд задовольнити позов «СМСЧ № 1 МОЗ України у повному обсязі, цивільний позов ОСОБА_3 просив задовольнити частково в сумі 255, 25 грн., відмовивши у задоволенні вимог щодо моральної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась надала заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутністю, зазначивши, що не заперечує проти скороченого розгляду справи.

Представник потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4 цивільний позов підтримав, зазначивши, що дійсно у відшкодування матеріальної шкоди обвинувачений сплатив на імя ОСОБА_3 3000 гривен.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, розяснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України,- порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, обставини які помякшують покарання, а також обставин, які обтяжують покарання.

Так, обставинами, які помякшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне вілшкодування завданої шкоди потерпілій у розмірі 3000 грн..

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, відповідно до ст.. 67 КК не встановлені.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий,на обліках в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання, навчання характеризується позитивно.

Враховуючи наведене, суд призначає ОСОБА_1 покарання в межах санкціїч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді штрафу. Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зіст.100 КПК України.

Цивільний позов «СМСЧ № 1 МОЗ України задовольнити, цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Суд вважає у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди, з огляду на те, що в судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_4підтвердив факт отримання потерпілою суми 3000 грн., які входять в 3255,25 грн. матеріальної шкоди, задовольнити частково.

З урахуванням провини обвинуваченого, його матеріального становища, обставин кримінальної справи, враховуючи те, що він не працював до здійснення ним злочину, з урахуванням моральних страждань потерпілої ОСОБА_3, які вона перенесла, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Суд приходить до висновку, що не підлягають стягненню з обвинуваченого витрати ОСОБА_3 на правову допомогу, так як відшкодування витрат на правову допомогу, факт оплати правової допомоги має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Не є належними доказами витрат на правову допомогу лише квитанція до прибуткового касового ордеру. Дані правові позиції викладені у рішеннях Верховного Суду України від 01.10.2002 року, від 13.12.2006 року, від 13.04.2011 року, тому суд критично відноситься до довідки про оплату правової допомоги № 4 від 23.04.2015 як доказу на підтвердження факту оплати правової допомоги.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань про зміну або обрання запобіжного заходу не надійшло.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (пять тисяч сто) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання чинності вироку не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 255 (двіста двадцять пять) гривен 25 копійок, моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Цивільний позов Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» Міністерства здоровя України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» Міністерства здоровя України 3806 (три тисячі вісімсот шість) гривен 40 копійок.

Речові докази по справі, а саме: автомобіль «ВАЗ 21099» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, переданий власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання - залишити в розпорядженні власника.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави понесені у кримінальному провадженні процесуальні витрати за проведення експертизи № 125/16 від 25.02.2016 року у розмірі 736 (сімсот тридцять шість) гривень 56 копійок (на рахунок № 31116115700009, одержувач УК у Шевче.р-ні м. Зап./Шевче./24060300; код банку 813015; код ЄРДПОУ 38025367; назва банку :ГУДКСУ у Запорізькій області).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Енергодарський міський суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя Н. О. Вільямовська