Постанова № 62704536, 09.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/22571/16-а

2-а/127/820/16

09.11.2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення дій щодо нарахування та виплати грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративн0им позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення дій щодо нарахування та виплати грошової допомоги.

Адміністративний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 01.09.1982 р. по 01.09.1991 р. працювала у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. Леонтовича на посаді викладача по класу спеціального фортепіано і концертмейстером, з 02.09.1991 р. по 31.08.1996 р. працювала на посаді завідуючої відділенням та за сумісництвом викладачем в цьому ж училищі, з 01.09.1996р. по даний час працює на посаді заступника директора по навчальній роботі в цьому ж училищі. ЇЇ педагогічний стаж роботи в училищі складає 33 роки 10 місяців 23 дні (на день виходу на пенсію по 23.07.2016р.). Вінницьке училище культури і мистецтв ім. Леонтовича є вищим навчальним закладом І рівня акредитації. 09.09.2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про отриманням грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом за №1832/06-33-2/02-1 від 21.09.2016 року їй було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок -30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначені пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розділом 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 4 листопада 1993 року, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, викладачі вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації. Відповідач відмовляється зараховувати до спеціального стажу її період роботи у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. Леонтовича з 02.09.1991р по 31. 08.1996 р., мотивуючи тим, що посада «завідуюча відділенням» переліком не передбачена. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними, а відмову у виплаті грошової допомоги безпідставною. За наведеного просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо обчислення ОСОБА_1 трудового стажу та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 педагогічний стаж 33 роки 10 місяців 23 дні, що дає право на пенсію за вислугу років та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач 04 листопада 2016 року надіслав до суду свої письмові заперечення на адміністративний позов, в яких не визнає вимог позивача та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема зазначив, що для визначення права на пенсію за вислугу років спеціальний стаж роботи обчислюється згідно з записами, проведеними в трудовій книжці працівника освіти. Для визначення права на зарахування до спеціального стажу певного періоду роботи потрібно, щоб особа працювала в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, тобто які передбачені Переліком. Згідно з записами трудової книжки позивач працювала у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. М.Д.Леонтовича «завідуючою відділенням». Така посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, а тому підстави для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 02.09.1991 року по 31.08.1996 року на зазначеній посаді відсутні.

Крім того, представник відповідача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за загальними правилами.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суд вважає, що повідомлені позивачем обставини та обставини, викладені в письмових запереченнях відповідача, є достатніми для ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання, а тому розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 з 01.09.1982 р. по 01.09.1991 р. працювала у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. Леонтовича на посаді викладача по класу спеціального фортепіано і концертмейстером, з 02.09.1991 р. по 31.08.1996 р. працювала на посаді завідуючої відділенням та за сумісництвом викладачем в цьому ж училищі, з 01.09.1996р. по даний час працює на посаді заступника директора по навчальній роботі в цьому ж училищі.

09.09.2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про отриманням грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом за № 1832/06-33-2/02-1 від 21.09.2016 року їй було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій, мотивуючи тим, що у заявника не достатньо спеціального стажу, а її період роботи у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. Леонтовича з 02.09.1991р по 31. 08.1996 р. на посаді «завідувач відділенням» переліком не передбачено.

Згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.«е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1191, передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 встановлено, що право на пенсію за вислугою років мають викладачі вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. №78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" затвердежено порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти. Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_1 з 02.09.1991 р. по 31.08.1996р. працювала не тільки на посаді завідуючої відділенням, але й за сумісництвом викладачем у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. Леонтовича з педагогічним навантаженням 600 годин на рік, що підтверджується довідкою №918 від 05.10.2016 року, виданою Вінницьким училищем культури і мистецтв ім. М.Д. Леонтовича, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 02.09.1991 р. по 31.08.1996р. викладачем у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім. Леонтовича з педагогічним навантаженням 600 годин на рік, слід зараховувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, маючи педадогічний стаж роботи та з урахуванням встановленого судом педадогічного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років за період з 02.09.1991 р. по 31.08.1996 р., є достатнім для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги. Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги у визначенні стажу в кокретних цифрах, оскільки суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію обчислення стажу замість органу, на який покладено такі повноваження, а тому такий стаж має бути обчислений з урахуванням встановлених судом обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10, 11,71, 86, 99, 159-163, 183-2 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В решті вимог адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн. шляхом його безспірного списання органом державної казначейської служби України із рахунку управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя