Постанова № 62704502, 30.10.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8178/15-а

Провадження № 2-а/185/472/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. при секретарі судового засідання Мерцаловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про включення періоду роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі до загального трудового стажу

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про включення періоду роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі до загального трудового стажу. Обгрунтовуючі позовні вимоги позивач посилається на те, що відбував покарання у вигляді позбавлення волі в Синельніківській ВК №94 з 01.05.1985 року по 27.11.1987 року, що складає 2 роки 6 місяців 26 днів, в Львівській ВК №48 з 01.04.1992 року по 30.04.1992 року, з 01.10.1992 року по 31.05.1993 року, 01.07.1993 року по 31.07.1993 року та з 01.12.1993 року по 30.06.1994 року, що складає 1 рік 4 місяця 28 днів. Зазначений період його роботи не зарахований відповідачем до загального трудового стажу і тому він вважає вказане рішення неправомірним і просить суд включити час роботи при відбутті покарання у вигляді позбавлення волі до загального трудового стажу.

В судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Ткач Т.В., кожен окремо, позов підтримали та просили його задовольнити, обгрунтовуючі обставинами викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача Зюбан О.Б. позов не визнала, посилаючись на те, що за час роботи позивача при відбутті кримінального покарання, не нараховані та не сплачені внески до Пенсійного фонду України. За таких обставин неможливо зарахувати цей час його роботи до загального трудового стажу.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді позбавлення волі в Синельніківській ВК №94 з 01.05.1985 року по 27.11.1987 року, що складає 2 роки 6 місяців 26 днів (а.с.10), в Львівській ВК №48 з 01.04.1992 року по 30.04.1992 року, з 01.10.1992 року по 31.05.1993 року, 01.07.1993 року по 31.07.1993 року та з 01.12.1993 року по 30.06.1994 року, що складає 1 рік 4 місяця 28 днів (а.с.11). Зазначений період його роботи не зарахований до загального трудового стажу, про що відповідачем складено письмову відмову на звернення позивача до Пенсійного фонду (а.с.14).

Суд вважає відмову відповідача протиправною за таких підстав. У зв'язку з прийняттям і набранням чинності з 1 січня 2004 року Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно Прикінцевих положень цього Кодексу, з даного часу втратив чинність Виправно-трудовий кодекс України. Тими ж Прикінцевими положеннями Кримінально - виконавчого кодексу України, пунктом 3 Прикінцевих положень визначалось, що Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно зі ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі

зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законом.

Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Втім, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно, є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, якій діяв у часі раніше». Отже за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином, на час призначення пенсії діючою регулюючою нормою являється норма спеціального закону, що прийнятий пізніше, яка діє одночасно з нормою ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка встановлює, що час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Необхідність надання вищезазначеної довідки зазначена у постанові КМУ України № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Але цей законодавчий акт був прийнятий набагато пізніше. У період з травня 1985 року по листопад 1987 року, коли позивач відбував покарання, діяло законодавство колишнього Союзу Радянських соціалістичних республік. Зокрема, Постановою Ради Міністрів СРСР N9 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження положення про порядок призначення й виплати державних пенсій» передбачалося, що підтвердженням стажу роботи була трудова книжка, довідки з місця роботи. Ніяких вимог, щодо підтвердження стажу роботи необхідно пред'являти ще й довідки про оплату страхових внесків у Пенсійний фонд законодавством не передбачалося.

Тобто на час відбуття покарання, сплата страхових внесків не була передбачена діючим на той час законодавством, а тому позивачу не може бути

відмовлено у зарахуванні страхового стажу, що складає 2 роки та 06 місяців 26 днів, під час роботи, коли він відбував покарання.

Таким чином, з часу набрання КВК України чинності, час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі підлягає включенню до стажу роботи в силу прямої вказівки закону, яка діяла на час звернення до відповідача.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Керуючись ст.ст. 69, 159, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про включення періоду роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі до загального трудового стажу - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України у м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі.

Включити до загального трудового стажу ОСОБА_1 час його роботи, під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі в Синельніківській ВК №94 за період з 01.05.1985 року по 27.11.1987 року, якій складає 2 роки 6 місяців 26 днів.

Включити до загального трудового стажу ОСОБА_1 час його роботи, під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі в Львівській ВК №48 за період з 01.04.1992 року по 30.04.1992 року, з 01.10.1992 року по 31.05.1993 року, 01.07.1993 року по 31.07.1993 року та з 01.12.1993 року по 30.06.1994 року, що складає 1 рік 4 місяця 28 днів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на судовий збір 73.08 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Головін.