Рішення № 62702073, 01.11.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/387/16-ц

Провадження №2/442/459/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря с/з - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом Дрогобицької міської ради до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звільнення самовільно занятої земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ :

Дрогобицька міська рада звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати його знести самовільно здійснену добудову до квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач у багатоповерховому житловому будинку на прибудинковій території, що відноситься до земель міста та не надана йому в приватну власність або користування, провів реконструкцію квартири №4, яка належить йому на праві власності, без права на виконання будівельних робіт.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги з мотивів, викладених у позові, який просила задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши причин, хоча повістки йому були направлені своєчасно на останню відому судові адресу. Керуючись ст. 224 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Треті особи підтримали позовні вимоги та пояснили суду, що будівництво прибудови на першому поверсі багатоквартирного будинку відповідачем було розпочате без їхньої згоди та порушує їхні права та інтереси.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Частина 1 ст. 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. А згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст серед інших повноважень належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пп. 3 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Разом з тим, п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 16 роз'яснено, що суди, вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоквартирних будинках, повинні враховувати, що положення ст. 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються. Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен віршуватися відповідно до правил ст. 376 ЦК України, що має місце у даному випадку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 35, 2 кв.м., житловою 19,2 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 04.12.2015 року, вбачається, що ними було проведено перевірку з приводу самочинного будівництва та виявлено, що ОСОБА_2 в багатоповерховому житловому будинку на прибудинковій території, що відноситься до земель міста, та не надана у приватну власність або користування, проводить реконструкцію кв. №4, яка належить на йому на праві власності, здійснив прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 без права на виконання будівельних робіт.

За результатами перевірки було складено акт від 10.12.2014 року №3/2, протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2014 року №3/2 і видано припис від 10.12.2014 р. №3/2 про приведення об'єкта реконструкції із прибудовою у попередній стан, згідно технічного паспорта, виданого Дрогобицьким ДК МБТІ та ЕО від 28.04.1999 року на кв. АДРЕСА_1. За порушення вимог містобудівного законодавства, вчинене ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.12.2014 року №3/2, сплачено штраф.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, а також згідно з п. "ґ" ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Отже, право на забудову земельної ділянки у власника чи користувача виникає після набуття права власності чи права користування земельною ділянкою. Таке ж положення закріплене і в ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" та ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Відповідно до ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Такі документи у відповідача відсутні, останній не звертався до міської ради з проханням виділити йому земельну ділянку для зведення спірного будівництва.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

В Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» висловлена позиція, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З огляду на зазначене та враховуючи той факт, що Дрогобицька міська рада являється власником земельної ділянки, яка належить до земель територіальної громади, на якій відповідач провів будівництво прибудови до своєї квартири в багатоквартирному житловому будинку, таке порушує права інших мешканців, вказаного будинку; будівництво є самочинним, оскільки проведено без відповідних дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт, зокрема декларації про початок виконання підготовчих робіт, декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт, форма та порядок отримання яких регулюються ст.ст. 35-37-37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та отримуються в залежності від ступеню складності будівництва згідно проектної документації, застосування крайньої міри у вигляді знесення самочинного будівництва, в даному випадку, є обґрунтованим і суд знаходить підстави для задоволення позову.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України нерухоме майно, яке самочинно побудовано, підлягає знесенню за рахунок особи, яка його здійснила.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 79, 80, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені та документально підтверджений судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215,224 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, ст. ч. 1 ст. 90, ст. 125 ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_2 за його рахунок знести самовільно здійснену добудову до квартири АДРЕСА_1, привівши земельну ділянку до попереднього стану.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Дрогобицької міської ради 1378 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Хомик А.П.