Рішення № 62701720, 11.11.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12453/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Струтинська Н.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що позбавлена права користування квартирою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що позбавлена права користування квартирою.

В позовній заяві зазначила, що вона проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За зазначеною адресою значиться зареєстрованим її син відповідач ОСОБА_3, однак у квартирі не проживає з 1993 року і на даний час проживає у власному будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Запорізька, 20. Відповідач добровільно знятися з реєстрації не бажає. Актом перевірки паспортного режиму від 08.10.2015 р. складеного комісією ТОВ «Наш добробут» у присутності свідків підтверджено, що відповідач не проживає у квартирі з 1993 року. На даний час, у звязку з тим, що їй необхідно клопотати перед відповідними органами про призначення житлової субсидії по оплаті за комунальні послуги, а в квартирі зареєстрований відповідач, який фактично проживає за іншою адресою, але не хоче добровільно знятися з реєстрації, є потреба зняти відповідача з реєстрації в квартирі, позаяк це призводить до порушення її права, так як вона не має можливості отримати субсидії, оскільки в квартирі рахується зареєстрованим відповідач, який є дорослим членом сімї.

Посилаючись на норми ст.ст. 71, 72, ЖК України, ст.ст. 6, 7 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просить визнати ОСОБА_3 таким, що позбавлений права користування квартирою № 13 в будинку № 146 по вул. Собранецька в м. Ужгород та зняти його з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився. Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідач разом з позивачкою є власниками квартири в м. Ужгород, вул. Собранецька, 146/13. Оскільки у сторін приватна спільна сумісна власність і дана квартира належить ОСОБА_3 у такій же частці як і ОСОБА_1, вважає, що недоцільним позов про позбавлення права користування квартирою, оскільки у випадку задоволення позову будуть порушені його права як власника, передбачені Конституцією України. А тому у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідачки, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної, спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло виданого згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.10.2006 р. № 286.

Позивачка значиться зареєстрованою та проживає у вказаній квартирі.

В квартирі також значиться зареєстрованим відповідач ОСОБА_3, що стверджується письмовим повідомленням відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Закарпатській області від 24.11.2015 р. за № 15792.

Відповідач ОСОБА_3 у зазначеній квартирі не проживає з 1993 року, що стверджується актом перевірки дотримання паспортного режиму від 08.10.2015 р. складеного комісією ТОВ «Наш-Добробут».

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно дост. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законодавством УРСР.

Згідно ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб.

Частинами 1, 2ст. 317 ЦК Україниімперативно закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦК України співвласникимайна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.ст.319, 321 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки відповідач є співвласником спірної квартири та таке його право не припинено, а отже, в силу вимог закону, він не може бути визнаний таким, що позбавлений права користування квартирою.

Таким чином, суд вважає, що зняття відповідача з реєстраційного обліку за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 146/13 є порушенням права останнього на користування належним йому майном.

Відповідно дост. 391 ЦК України власникмайна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, позивачкою жодним чином не доведено факт того, що перебування ОСОБА_3 на реєстраційному обліку за вказаною адресою чинить їй перешкоди у здійсненні права власності на квартиру.

Враховуючи викладене, проаналізувавши норми права, які регулюють виниклі правовідносини та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 355, 369, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 155 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що позбавлена права користування квартирою відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Сарай А.І.