Ухвала суду № 62701090, 11.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/415/16-ц Провадження № 22-ц/795/2057/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Меженнікова С. П. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,за участю:позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Чернігівського районного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу цього ж суду від 23 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Рішенням Чернігівського районного суду від 23 вересня 2016 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя задоволено, виділено у власність ОСОБА_5 автомобіль ВАЗ 21063, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 19600 грн 61 коп, припинено право власності ОСОБА_7 на цей автомобіль, у власність ОСОБА_7 виділено телевізор «Sаmsung»" вартістю 2000,00 грн., холодильник «Sаmsung» вартістю 3800,00 грн., пральну машину "LG " вартістю 2800,00 грн., мультиварку "Philips" вартістю 1346,40 грн., кухонний комбайн "Moulinex" вартістю 300,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 4677 грн. 10 коп. на відшкодування вартості переотриманої нею частки спільного майна у результаті його поділу.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 23 вересня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити автомобіль у спільній частковій власності, а інше майно поділити згідно із законом. ОСОБА_7 не погоджується із залишенням судом його зустрічного позову без розгляду та вказує, що він не надавав згоди на присудження йому грошової компенсації. Зазначає, що судом не було досліджено обгрунтованість товарознавчої та автотоварознавчої експертиз. Також відповідач звертає увагу суду на те, що він оплатив вартість експертизи, проте суд розглянув справу без його участі, чим позбавив його можливості надати докази понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, якою залишено без розгляду подану ним зустрічну позовну заяву, та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Вказує, що його представник подав обгрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із участю в іншому судовому засіданні, а тому його неявка була поважною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Залишаючи без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_7, суд першої інстанції, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, виходив з того, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не зявилися в судове засідання і від них не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З таким висновком повністю погоджується апеляційний суд, оскільки він грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Судом встановлено, що в лютому 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду від 29 лютого 2016 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23 березня 2016 року (а.с.38).

21 березня 2016 року ОСОБА_7 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя. 23 березня 2016 року позови ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обєднано в одне провадження (а.с.50). 23 березня 2016 року в судове засідання ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_6 не зявились, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 22 квітня 2016 року (а.с.51-52), про що вони були повідомлені належним чином (а.с.56-57). 22 квітня 2016 року в судове засідання зявився представник ОСОБА_7 ОСОБА_6 Ухвалою Чернігівського районного суду від 22.04.2016 року справі було призначено товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі. Після відновлення провадження розгляд справи було призначено на 18 серпня 2016 року, про що ОСОБА_7 та його представник були повідомлені належним чином (а.с.104). 18 серпня 2016 року та 23 вересня 2016 року ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_6 в черговий раз без поважних причин та не подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, не зявилися у призначене судове засідання. Представник ОСОБА_6 подав заяву про відкладення розгляду справи 23.09.2016 року на іншу дату у звязку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, є для суду підставою відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 та ч. 3 ст. 169 ЦПК України для залишення заяви без розгляду.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду, у разі відсутності клопотання позивача про слухання справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_8 повністю грунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено, що належним чином повідомлений позивач, не подавши заяви про розгляд справи за його відсутності, повторно не зявився в судове засідання.

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в період шлюбу сторонами було набуто рухоме майно, вартість якого була визначена судовими експертизами, яке підлягає поділу, шляхом виділення у власність ОСОБА_5 легкового автомобіля, а у власність ОСОБА_7 інше рухоме майно (побутову техніку, із стягненням на користь останнього грошової компенсації за неотриману частку у майні.

Апеляційний сул погоджується із таким висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи зясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за рішенням суду 02 вересня 2015 року.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були придбані автомобіль ВАЗ 21063, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, телевізор «Sаmsung», холодильник «Sаmsung», пральну машину "LG ", мультиварку "Philips", кухонний комбайн "Moulinex".

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Положеннями ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оцінка майна, що підлягає розподілу, була встановлена за висновками експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 05 липня 2016 року №1746/16-24 та від 11 липня 2016 року за №1746/16-24.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідачем-позивачем ОСОБА_7 визначені судовою експертизою вартість автомобіля та побутової техніки не спростовані в жодний спосіб. Доводи ОСОБА_7 про те, що суд не дослідив обгрунтованість проведених судових експертиз, є такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до приписів ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному із подружжя, а іншому присуджується грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісною власності на майно. При цьому закон не вимагає отримання у одного із подружжя згоди на отримання такої компенсації, як про це стверджує ОСОБА_7

Таким чином, з позивача-відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 суд першої інстанції обгрунтовано стягнув компенсацію за недоотриману частку у спільному майні.

Відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України понесені відповідачем витрати на оплату судових експертиз, оригінали квитанцій про оплату яких надані в судовому засіданні апеляційного суду, підлягають розподіленню між подружжям і рівних частинах по 1497 грн. 70 коп. кожному.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування правильного по суті рішення. Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, п.1 ч. 1 ст. 312, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу цього ж суду від 23 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 Михайловитча 1497 грн. 70 коп в рахунок відшкодування судових витрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: