Рішення № 62700272, 08.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6316/16

Головуючий у першій інстанції Бойчук

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Колеснікова Г.Я.,

суддів Вадовська Л.Г., Плавич Н.Д.,

за участю секретаря Сібової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та, неодноразово уточнивши вимоги (т. 1 а.с. 2, 30, 94, 101, 114), просив стягнути з відповідача на його користь 1693 452грн., що еквівалентно 68 032 доларів США, які складаються із суми позики, з урахуванням процентів.

Зазначав, що 28 жовтня 2011 між ним та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, за яким останній отримав позику у сумі 28175 грн., що еквівалентно 3500 доларам США, зі сплатою 36 відсотків річних за користування грошима на строк 24 місяці. Крім того, за умовами договору, у разі заборгованості за позикою станом на 28 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 зобовязався сплачувати 120 відсотків річних до повного її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору, сплативши щомісячні платежі за користування позикою лише 17 червня 2012 року в розмірі 500 грн., що еквівалентно 62 доларам США, та 07 лютого 2013 року в розмірі 120 грн., що еквівалентно 15 доларам США,ОСОБА_1 просив задовольнити його позов.

Відповідач ОСОБА_2, не заперечуючи факт отримання 28 жовтня 2011 року від ОСОБА_1 28175 грн., позов не визнав, посилаючись на недійсність договору позики.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року ОСОБА_1 у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на його користь 1693452 грн. за договором позики.

Неправильність судового рішення апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції керувався, зокрема, ч.2 ст.1047 ЦК України та виходив з того, що позов є необґрунтованим та недоведеним, оскільки позивач не надав суду доказів укладення договору позики та доказів, що підтверджують факт передачі грошових коштів відповідачу.

Однак, з такими висновками погодитися не можна, у зв'язку з тим, що вони не відповідають обставинам справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення боргу за договором позики від 28 жовтня 2011 року та річних за користування позикою, всього 1693452 гривні, що еквівалентно 68032 доларів США, і саме ці вимоги вирішив суд.

25 жовтня 2011року між сторонами укладений письмовий договір позики у розмірі 28172грн. з встановленням плати за користування позикою у розмірі 36% річних (три відсотки в місяць 850 грн.) на строк 24 місяці (т.1,а.с.3-3 звор.). У цей же день 28 жовтня 2011року відповідач отримав зазначені кошти, про що сторони вчинили свої підписи в письмовому договорі та у розписці (а.с. 3 зворот - 4).

Оригінали договору від 28 жовтня 2011року та розписки від 28 жовтня 2011 року, що здійснена на бланку видаткового касового ордеру, надані позивачем і досліджені судом першої та апеляційної інстанцій.

Зобовязання відповідачем не виконане.

За правилами статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки за договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Основний борг за договором позики від 28 жовтня 2011року становив 28175 гривень. Річні за користування позикою, що є складовою частиною цього договору, з 28 жовтня 2011року по 28 жовтня 2013року складають (28175х36:100) х 2 = 20286грн.

Що стосується річних у розмірі 120%, виходячи з розрахунку позивача, згідно якому остаточна сума боргу склала 1693452 грн., то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип договірної свободи означає право укладати договори любого змісту. Однак у той же час очевидно, що ця свобода не може бути безмежною і ототожнюватися з уседозволеністю.

Намір скористатися потребою другої сторони не охоплюється принципом договірної свободи. Тільки узгоджена і справжня воля сторін може бути підставою для виникнення прав і обовязків за договором.

Розглядаючи поняття цивільних прав та обовязків за частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням вимог національного закону ст. 627ЦК України щодо свободи укладення договору, слід зазначити, що отримання процентів у такий спосіб, як 120% річних, що з сумою основного боргу в 28975 грн., буде складати 1693452 грн., не повинно порушувати суті права на отримання коштів за користування позикою.

Стягнення річних за користування позикою має бути співмірним (пропорційним) переслідуваній меті.

Реалізація права в такий спосіб повинна мати розумний ступінь пропорційності між використаним засобом та поставленою метою.

Принцип договірної свободи в національному законодавстві не може бути безмежним і ототожнюватися з вседозволеністю.

Намір скористатись потребою другої сторони не охоплюється принципом договірної свободи та порушує саму суть права на отримання коштів за користування позикою.

Тому, за період з 29 жовтня 2011року по день постановлення рішення судом апеляційної інстанції 08 листопаду 2016року, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача річні за користування позикою відповідно до облікової ставки НБУ, що складає 32561,99грн. з урахуванням сплачених відповідачем 620 грн. (таблиця облікових ставок НБУ приєднана до матеріалів справи).

Таким чином, виходячи з принципу справедливості - процесуального аспекту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: борг за договором позики від 25 жовтня 2011року у розмірі 28175 грн. та проценти за користування позикою у розмірі 32561,99грн., всього 60736,99грн., що є реальною, необхідною, помірною, а також розумною сумою стосовно суми основного боргу.

Що стосується доводів скарги щодо стягнення пені у розмірі 102 838,75грн., то такі вимоги позивачем не заявлялись та судом не розглядались.

Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Понесені позивачем судові витрати документально підтверджені:

●6699 грн. за подання апеляційної скарги (а.с.141);

●1864 грн. уточнена позовна заява (а.с.113);

●275,61 грн. заява про забезпечення позову (а.с.107);

●275,61 грн. заява про забезпечення позову (а.с. 72);

●275,61 грн. заява про забезпечення позову (а.с.57).

Всього : 9389,84 грн.

Тому судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з урахуванням документально підтверджених судових витрат:

-60736, 99 (стягнуто апеляційним судом) х 100 : 1 693 452 (остаточний розмір позову) = 3,6% (заокруглено до 4%) пропорційно від задоволених вимог.

-9389,84грн. х 4% / 100 = 375,59 грн.

Оскільки позов ОСОБА_1задоволено частково на його користь з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 375 грн. 59 коп. відповідно до розрахунку наведеного вище.

Керуючись ст. ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеса від 24 червня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 25 жовтня 2011 року у розмірі 28175 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят пять) гривень та проценти за користування позикою у розмірі 32561,99 (тридцять дві тисячі пятсот шістдесят одна гривня девяносто девять копійок), всього 60736,99 (шістдесят тисяч сімсот тридцять шість гривень девяносто девять копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 375 грн. 59 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Суддя: /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3