Рішення № 62699150, 08.11.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8938/16-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

секретаря - Прокопенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрінком», 3-ті особи: ТОВ «Вугілляінвест», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки, укладений 08 квітня 2013 року між ним та ПАТ «Український інноваційний банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрований в реєстрі за № 1360. Як на підставу позову послався на вимоги ч.1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала. Пояснила, що відповідачем порушені права позивача при укладенні спірного правочину і такі підлягають захисту шляхом визнання недійсним в судовому порядку договору іпотеки. Банк в порушення банківського законодавства, зокрема, п. 3.9 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, що затверджена постановою НБУ від 28.08.2001р. № 368, не мав права укладати договір з ОСОБА_1, який є батьком ОСОБА_2, який в свою чергу залучив кошти на умовах субординованого боргу на підставі укладеного з банком договору від 26.09.2012р. Тобто, син позивача є інвестором банку (асоційована особа).

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечувала проти позовних вимог з тих підстав, що при укладанні іпотечного договору дотримані вимоги ЗУ «Про іпотеку». Хоча відповідач є батьком ОСОБА_2, але відповідач не повинен перевіряти родинні відносини (асоційованих осіб) перед укладанням правочину, якщо особа не повідомляє про це. Договір іпотеки укладався для забезпечення виконання зобов»язання, що випливає з кредитного договору від 18.02.2013р., за яким ТОВ «Вугілляінвест» надано кредит. Згідно ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Заборгованість перед банком не погашена. Крім того, представник послалась на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.09.2016р., відповідно якої визнано протиправним рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві про припинення іпотеки та рішення про припинення заборони відчуження предмету іпотеки.

3-ті особи в судове засідання не з»явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрінбанк») та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір іпотеки.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрований в реєстрі за № 1360, в копії залучений до матеріалів справи (8-11).

Згідно п. 1.1 іпотечного договору, з урахуванням внесення змін від 13.06.2013р.

(а.с.12), договором забезпечені вимоги іпотекодержателя (банку), що випливають з кредитного договору № 4932 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18 лютого 2013 року, Додаткової угоди № 1 до нього від 08.04.2013 року , Додаткової угоди № 2 до нього від 13.06.2013 року та додаткових угод, що будуть укладені до нього в майбутньому, укладеного між боржником (ТОВ «Вугілляінвест») та іпотекодержателем (ПАТ «Укрінбанк»), відповідно до якого іпотекодержатель надає боржнику кредит в розмірі 11 000 000 доларів США на термін по 16 лютого 2018 року включно зі сплатою процентів в розмірі 14% процентів річних від суми фактичної заборгованості за кредитом.

В силу положень ч. 3 ст. 215 ЦК України з вимогами про недійсність правочину може звернутися одна із сторін або інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Позивач є стороною договору іпотеки від 08.04.2013р., згідно наданих до справи пояснень, звернення до суду з вимогами про недійсність договору обумовлено повідомленими йому обставинами існування договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу № 12-20551 від 26.09.2012р., що укладався між банком та його сином ОСОБА_2 ( а.с.13).

Підставою заявленого позову про недійсність договору іпотеки від 08.04.2013р. є порушення банком під час його укладення вимог банківського законодавства, зокрема п. 3.9 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, що затверджена Постановою НБУ від 28.08.2001р. № 368.

Згідно положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, що регулює відносини іпотеки, згідно зі ст. 2 якого, законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Таким чином, Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою НБУ від 28.08.2001р. № 368 є частиною законодавства про іпотеку виходячи із наведених положень закону «Про іпотеку» (ст. 2), нормативно-правовим актом, вимоги якого не можуть порушуватись при укладенні спірного договору іпотеки.

У главі 3 розділу 2 вказаної Інструкції містяться вимоги щодо укладання угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу.

Договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу укладений 26.09.2012р. між відповідачем та ОСОБА_2, який не був скасованим та був чинним на час вчинення оспорюваного договору іпотеки.

За умовами вказаного договору, ОСОБА_2 є інвестором банку , згідно п. 1.1, 1.2 вказаного договору, з урахуванням п. 1.2 в редакції додаткового договору від 12.09.2013р., банк приймає від інвестора грошові кошти на умовах субординованого боргу на депозитному рахунку і зобов'язується повернути їх інвестору та виплатити проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором; розмір субординованого боргу становить 10 707 777, 77 доларів США та розміщується на строк по 03 жовтня 2019 року (включно). ( а.с.13, 17).

Відповідно до положень п. 3.9 глави 3 розділу 2 Інструкції від 28.08.2001р. № 368 на період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.

Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов'язаними з ним особами).

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.

Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не допускається.

Пунктом 3.8 договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу № 12-20551 від 26.09.2012р. також передбачено, що банк може здійснювати розрахункові операції з інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та інвестором (або пов'язаними з ним особами).

У п. 2.2 Інструкції від 28.08.2001р. № 368 зазначено, що пов'язані з Інвестором особи визначаються в порядку, установленому пунктами 1.8 - 1.12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

Згідно пп. д) п. 1.8 глави 1 розділу VI Інструкції під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б однієї з таких умов, зокрема,

д) контрагенти, та/або учасники, та/або учасники учасників контрагентів є асоційованими компаніями/дочірніми компаніями/асоційованими особами стосовно один одного.

Поняття терміну асоційованої особи визначено у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», це є чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича.

ОСОБА_2, який є інвестором банку, є сином ОСОБА_1 - іпотекодавця за оспорюваним договором іпотеки. А відтак, вони є пов'язаними особами та вважаються для банку одним контрагентом, оскільки є асоційованими особами стосовно один одного.

Укладення іпотечного договору між банком та пов'язаною з інвестором особою призводить до зустрічності вкладень цих осіб при проведенні розрахунків між іпотекодавцем та іпотекодержателем в рахунок погашення кредитної заборгованості, що суперечить вимогам п. 3.9 Інструкції від 28.08.2001р. № 368 та п. 3.8 договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу № 12-20551 від 26.09.2012р.

Не перевірка перед укладанням договору іпотеки інформації чи є іпотекодавець асоційованою особою, про що зазначала в запереченнях представник відповідача, не може обмежувати позивача у використанні його права звернутись до суду згідно ст.15, 16 ЦК України.

Кредитні кошти банку, які є вкладенням банку можуть бути погашені у випадку проведення розрахункової операції з іпотекодавцем (пов'язаною з банком особою) за рахунок його вкладення у вигляді іпотечного майна, оскільки:

- за договором іпотеки від 08.04.2013р., у банку може виникнути право вимоги до іпотекодавця ОСОБА_1 - пов'язаної з інвестором особи. Тобто в такому випадку банк є кредитором, а позивач - боржником,

- за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу № 12-20551 від 26.09.2012р. ОСОБА_2 - пов'язана з іпотекодавцем особа, є кредитором банку, а відповідач ПАТ «Укрінбанк» є боржником.

Зустрічність зазначених вкладень обумовлено тим, що при укладенні спірного договору іпотеки у випадку проведення розрахунків по погашенню кредитної заборгованості за рахунок іпотекодавця, кредитором виступає банк у відношенні пов'язаної з інвестором банку особи, тоді як банк є боржником за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу.

Окрім того, ст. 42 ЗУ«Про іпотеку» передбачено право майнового поручителя виконати основне зобов'язання до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах та вимагати у такому разі від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми, що фактично обумовлює можливість кредитування пов'язаної з інвестором особи, оскільки іпотекодавець набуває права вимоги у боржника наданих банком кредитних коштів.

Таким чином, укладення договору іпотеки з пов'язаною з інвестором особою допускає можливість передачі коштів виданих банком пов'язаній з інвестором особі (у вигляді переходу до іпотекодавця права вимоги кредитних коштів наданих банком у випадку застосування ст. 42 Закону України «Про іпотеку») на порушення встановлених вимог у п. 3.9 глави 3 розділу 2 Інструкції від 28.08.2001р. № 368.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що іпотечний договір суперечності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому є недійсним.

Згідно роз»яснень у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України)

Враховуючи ті обставини, що договір іпотеки укладався з порушенням вимог банківського законодавства, а саме: п. 3.9 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, що затверджена постановою НБУ від 28.08.2001р. № 368, при існуючих обмеженнях його укладання з позивачем ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що вимоги доведені та підлягають задоволенню.

Представник відповідача також просила врахувати пропуск позивачем строків позовної давності, встановлені ст.257 ЦК України. Разом з тим, слід зазначити, що позивачем строки звернення до суду не пропущені ( звернувся до суду з позовом в липні 2016р.), оскільки ним доведено, що йому стало відомо про те, що син вклав гроші в цей же самий банк, в жовтні 2015р. від ОСОБА_7, коли укладав з ним договір позики від 22.10.2015р., і який був його представником та повідомив йому про суперечність правочину вимогам банківського законодавства.

Посилання представника відповідача у своїх запереченнях на те, що позивач умисно звернувся до суду з даним позовом, щоб уникнути відповідальності за невиконаними зобов»язаннями ґрунтується на припущеннях, постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.09.2016р. до заявлених вимог не відноситься, і не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, позивач користується своїм правом, наданим ст.ст.15, 16 ЦК України ( кожна особа має право звернутись до суду на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб захисту, зокрема, визнання правочину недійсним).

Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судових витрат в розмірі 551, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16, 203, 215, 257, 509, 527 ЦК України, ст.42 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 3, 10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Укрінком», 3-ті особи: ТОВ «Вугілляінвест», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 08.04.2013 року між ПАТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрінком» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстровано в реєстрі за №1360.

Стягнути з ПАТ «Укрінком» (код ЄДРПОУ 05839888) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) понесені судові витрати у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун