Ухвала суду № 62699017, 09.11.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/884/16 Справа № 692/308/16-к Категорія: ч.1 ст. 190,ч.1 ст. 364 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Задорожній В. П. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Соломки І. А. Поєдинка І. А., Дмитренка М. І. Бєлан О. В.з участю прокурораЧепурної Т.В.,

обвинувачуваного ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси, кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратари Черкаської області Чепурної Т.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8, на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року, яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець с. Драбово-Барятинське Драбівського району Черкаської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт терміном 200 (двісті) годин;

- ч.1 ст. 364 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки із штрафом в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. без спеціальної конфіскації.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді арешту строком на 3 місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки із штрафом в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. без спеціальної конфіскації.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_7 позбавлений спеціального звання старшого лейтенанта поліції.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Драбівського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він, займаючи посаду слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з моменту призначення на вказану посаду відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язків начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1 о/с від 07.11.2015 року, був працівником правоохоронного органу і відповідно п.1 Примітки до ст. 364 КК України - представником влади.

Перебуваючи на посаді слідчого, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, будучи наділеним відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» повноваженнями, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015250120000221 від 05.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, 17.02.2016 року в порядку, передбаченому ст. 276 - 278 КПК України, повідомив громадянину ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Після закінчення досудового слідства 25.02.2016 року по вказаній справі, достовірно знаючи про прийняття 29.02.2016 року процесуальним прокурором рішення про направлення до суду клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та про те, що він як слідчий не має процесуальних повноважень для прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_9 та закриття провадження, а також для прийняття рішення про направлення до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного, не маючи ні процесуального, ні позапроцесуального впливу на прокурора, який у провадженні здійснював процесуальне керівництво, та на суд, шляхом обману, який полягав у запевненні ОСОБА_9, що він з прокурором вирішить питання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, заволодів під виглядом отримання неправомірної вигоди грошовими коштами останнього. Так, 29.02.2016 року, близько 10 години, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 16, який розташований у приміщенні Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, за адресою: вул. Леніна, 81, смт. Драбів, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, висловив запевнення про те, що лише в разі, якщо ОСОБА_9 надасть йому гроші в сумі 4000 грн., ОСОБА_9 буде звільнено від кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_9, не обізнаний із деталями кримінального процесу, вимушений був погодитися.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом шахрайства, коли кримінальне провадження було вже направлене до суду, проте не розглянуте судом, про що знав достовірно, ОСОБА_7 02.03.2016 року, перебуваючи в приміщенні Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке знаходиться за адресою: смт. Драбів, вул. Леніна, 81, під час зустрічі із ОСОБА_9, одержав від останнього першу частину раніше обумовленої з ним суми в розмірі 2000 грн.

У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, ОСОБА_7 04.03.2016 року близько 11.30 -12.00 год. під час зустрічі із ОСОБА_9 біля приміщення Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке знаходиться за адресою смт. Драбів, вул. Леніна, 81, одержав від останнього решту коштів в сумі 2000 грн., таким чином заволодівши грошовими коштами на загальну суму 4000 грн.

Разом з тим, ОСОБА_7, займаючи посаду слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, будучи представником влади, наділеним відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» повноваженнями, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015250120000221 від 05.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, умисно, діючи в особистих інтересах та з метою отримання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, використав надану йому владу та службове становище за наступних обставин.

17.02.2016 року в порядку, передбаченому ст. 276 - 278 КПК України, ОСОБА_7 повідомив громадянину ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. Після завершення розслідування 25.02.2016 року, достовірно знаючи, що процесуальним прокурором 29.02.2016 року прийняте рішення про направлення до суду клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України та про те, що він як слідчий не має процесуальних повноважень для прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_9 та закриття провадження а також для прийняття рішення про направлення до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного, не маючи ні процесуального, ні позапроцесуального впливу на прокурора, який у провадженні здійснював процесуальне керівництво, та на суд, використав своє службове становище як слідчого поліції для вчинення обману підозрюваного ОСОБА_9, який сприймав його як службову особу правоохоронного органу, яка має відповідні повноваження і вплив, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 Так, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби та з метою одержання неправомірної вигоди для себе за рахунок підозрюваного, усвідомлюючи, що його дії порушують вимоги Конституції України та Закону України «Про Національну поліцію» та призводять до втрати довіри до діяльності правоохоронних органів і завдають шкоди у вигляді підриву авторитету реформованих органів поліції, як озброєного органу виконавчої влади, користуючись необізнаністю та довірою ОСОБА_9, ОСОБА_7 29.02.2016 року, близько 10 години, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 16, який розташований у приміщенні Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, за адресою: вул. Леніна, 81, смт. Драбів запевнив ОСОБА_9, що він буде звільнений від кримінальної відповідальності, якщо ОСОБА_9 надасть йому гроші в сумі 4000 грн., на що ОСОБА_9 вимушений був погодитися.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом шахрайства, коли справа була вже направлена до суду, проте не розглянута судом, про що знав достовірно, ОСОБА_7 02.03.2016 року, перебуваючи в приміщенні Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке знаходиться за адресою: смт. Драбів, вул. Леніна, 81, під час зустрічі із ОСОБА_9, одержав від останнього першу частину раніше обумовленої з ним суми в розмірі 2000 грн.

У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 ОСОБА_7 04.03.2016 року близько 11.30-12.00 год. під час зустрічі із ОСОБА_9 біля приміщення Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке знаходиться за адресою смт. Драбів, вул. Леніна, 81, одержав від останнього решту коштів в сумі 2000 грн., таким чином заволодівши грошовими коштами на загальну суму 4000 грн..

Суд першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфікував за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство) та за ч.1 ст. 364 КК України як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язків начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1 о/с від 07.11.2015, ОСОБА_7 призначено на посаду слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 року зі змінами та доповненнями, - до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_7, займаючи посаду слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з моменту призначення на вказану посаду був працівником правоохоронного органу і відповідно Примітки 2 ст. 368 КК України - службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Перебуваючи на посаді слідчого, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, будучи наділеним відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» повноваженнями, тобто будучи представником державного органу виконавчої влади, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7, працюючи на посаді слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015250120000221 від 05.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, будучи наділеним повноваженнями, передбаченими ст. 40 КПК України, а також іншими правами та обов'язками, визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України, 17.02.2016 року в порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 278 КПК України, повідомив громадянину ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

При цьому, ОСОБА_7, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015250120000221 усвідомлював, що на підставі ст. 48 КК України ОСОБА_9 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, повністю відшкодував потерпілому збитки, завдані кримінальним правопорушенням, свою вину у вчиненні злочину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся, став на шлях виправлення і вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.

Водночас, не зважаючи на передбачене законодавством право підозрюваного у кримінальному провадженні № 42015250120000221 ОСОБА_9 на звільнення від кримінальної відповідальності, 29.02.2016 року, близько 10 години, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 16, який розташований у приміщенні Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, за адресою: вул. Леніна, 81, смт. Драбів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, незаконно, використовуючи надану йому владу, ОСОБА_7 висловив запевнення ОСОБА_9 про те, що лише в разі, якщо ОСОБА_9 надасть ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 4000 грн., його буде звільнено від кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_9 вимушений був погодитися.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 02.03.2016 року, перебуваючи в приміщенні Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке знаходиться за адресою: смт. Драбів, вул. Леніна, 81, під час зустрічі із ОСОБА_9, одержав від останнього першу частину раніше обумовленої з ним неправомірної вигоди в сумі 2000 грн., при цьому домовившись про передачу йому другої частини грошових коштів в інший визначений ОСОБА_7 день.

У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7, 04.03.2016 року близько 11.30 - 12.00 год. під час зустрічі із ОСОБА_9 біля приміщення Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке знаходиться за адресою смт. Драбів, вул. Леніна, 81, одержав від останнього решту частини попередньо обумовленої неправомірної вигоди в сумі 2000 грн., таким чином одержавши всю суму неправомірної вигоди в розмірі 4000 грн.

Дії ОСОБА_7 органом розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 368 КК України а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляцію, в якій вказує на те, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню через

невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним

обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Просив вирок суду першої інстанції скасувати, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, пов'язаних із виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією майна.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу зі змінами в яких вказує, що вирок суду є не- обґрунтованим, невмотивованим, постановленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, при неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, а викладені у вироку висновки такі, що не відповідають фактичним обставинам справи і надані стороною обвинувачення докази не доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. Просить скасувати вирок Драбівського районного суду від 22.07.2016 відносно ОСОБА_7, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 - закрити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили проти задоволення апеляції прокурора; думку прокурора Чепурної Т.В., яка підтримала власну апеляційну скаргу, та заперечила проти задоволдення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим та грунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 409, ст. 412 КПК України підставою для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність

висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження .

Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Як зазначено в ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Як вбачається з вироку районного суду, суд не погодився з кваліфікацією органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.3 ст. 368 КК України, та кваліфікував його дії за ч.1 ст. 190 КК України та ч.1 ст. 364 КК України, при цьому допустив суперечності, зазначивши, що ОСОБА_7 шляхом шахрайства заволодів під виглядом отримання неправомірної вигоди грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 4000 грн.

Хоча, як пояснив свідок ОСОБА_9 під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, кошти в сумі 4000 грн. йому не належали, їх він отримав від працівників СБУ.

Крім того, диспозиція ст. 190 КК України визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обманом у розумінні цієї норми закону визнається, зокрема, повідомлення неправдивих відомостей з метою заволодіння чужим майном. При цьому потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно вважаючи, що це є правомірним або вигідним для нього.

У разі визнання особи винуватою суд відповідно до п.2.ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку має сформулювати обвинувачення, визнане судом доведеним, при цьому зазначити місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форму вини і мотив злочину.

Отже, зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону, у вироку має бути розкрито спосіб заволодіння чужим майном та обставини отримання обвинуваченим коштів від потерпілого.

Проте вказаних вимог закону судом першої інстанції при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 відповідним чином дотримано не було.

Відсутність у мотивувальній частині вироку належним чином сформульованого обвинувачення за ч.1 ст. 190 КК України, визнаного судом доведеним, суперечить вимогам п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, та перешкоджає обвинуваченому у здійсненні свого права на захист.

Крім того, кваліфікуючи дії обвинуваченого за ч.1 ст. 364 КК України районний суд допустив помилку, не звернувши увагу на те, що до цієї статті внесені законодавчі зміни.

Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, вчинене ОСОБА_7 та кваліфіковане за ч.1 ст. 364 КК України діяння завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, також суд прийшов до висновку, що характер заподіяної шкоди має ознаки суспільної небезпеки і полягає у підриві авторитету та престижу органів державної влади, зокрема - поліції, як правоохоронного органу держави.

Між тим до диспозиції ч.1 ст. 364 КК України та до положень п.3 примітки до цієї статті згідно із Законами від 21 лютого 2014 р. № 746-УІІ та від 13 травня 2014 року № 1261-УІІ ( що набрали чинності відповідно 28 лютого та 04 червня 2014 року) було внесено зміни і викладено їх у наступній редакції : зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб ( таким чином, відсутня ознака заподіяння шкоди авторитету та престижу органів державної влади), а істотною шкодою визначено таку, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тому, для наявності кримінально карного діяння, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, необхідно встановити, що в результаті допущеного службовою особою зловживання владою або службовим становищем було завдано саме матеріальної шкоди у вказаному розмірі окремим громадянам або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що судом першої інстанції встановлено не було.

Крім того, ухвалюючи вирок щодо обвинуваченого за ч.1 ст. 190 та ч.1 ст. 364 КК України, суд першої інстанції допустив порушення кримінального Закону, помилково застосувавши до ОСОБА_7 положення ст. 54 КК України, позбавивши його спеціального звання, оскільки злочини у вчиненні яких був визнаний винним ОСОБА_7 не відносяться до тяжких та особливо тяжких.

Вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства перешкодили суду першої інстанції прийняти законне та обгрунтоване рішення по даному кримінальному провадженню, а апеляційний суд переглядаючи вирок суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України в межах поданих апеляційних скарг, вказані порушення усунути не може.

Таким чином, районний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, його висновки містять істотні суперечності, і постановив обвинувальний вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та підлягає безумовному скасуванню і призначенню нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства слід прийняти законне і обґрунтоване рішення .

Доводи апелянтів, викладені в їх апеляційних скаргах, слід перевірити суду першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 405, п.6 ч.1 ст. 407, ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , - задовольнити частково.

Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий :

Судді :