увійти
УКР
Справа № 554/2303/16-к
В И Р О К
Іменем України
Дата документу 09.11.2016
9 листопада 2016 року колегія суддів Октябрського районного суду м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А. Г.
суддів Антонова С. В., Микитенка В. М.
при секретарях Гречка Є. В., Загорулько О. С.
за участю прокурорів Живила В. Я., Цирфи К. А.,
Яроцького Р. В.
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5
представників потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12015170040002811 по обвинуваченню
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не працюючого, освіта середня, розлученого, судимого
22 квітня 2003 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік. Постановою цього ж суду від 1 червня 2004 року іспитовий строк скасовано та направлено засудженого в місяця позбавлення волі;
31 січня 2006 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 186, ч. ч. 1, 2 і 4 ст. 187, 70 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 13 липня 2015 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 24 дні
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. ч. 2, 3 і 4 ст. 187 КК України,
в с т а н о в и л а :
Е п і з о д № 1. 6 жовтня 2015 року, близько 20 год. 30 хв., обвинувачений ОСОБА_11, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, перебуваючи неподалік будинку № 11, що по вул. Стрітенській (Комсомольській) у м. Полтаві, побачив потерпілу ОСОБА_2, яка проходила неподалік, і вирішив напасти на неї та заволодіти її майном. Скориставшись відсутністю на вулиці сторонніх осіб, реалізовуючи свій злочинний намір, діючи умисно, ОСОБА_11 догнав потерпілу, зненацька для останньої напав на неї, завдавши при цьому один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область нижньої щелепи зліва та один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в голову, чим спричинив їй відповідно висновку експерта № 98 від 26 січня 2016 року тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому альвеолярного відростку нижньої щелепи ліворуч зі зміщенням та закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, після чого заволодів її шкіряною сумкою білого кольору, в якій знаходилися зв'язка ключів в кількості 4 штуки, книга «Біблія», книги релігійного характеру, щоденник, 2 пари колгот, пакет з одягом «СекондХенд», косметика, гаманець зі шкірозамінника коричневого кольору, грошові кошти в сумі 150 грн., окуляри для читання, мобільний телефон марки «Samsung SGH-Х520» з карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт», на рахунку якої було 30 грн., дисконтна картка магазину «Фокстрот» № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_2, чим завдав їй матеріального збитку на загальну суму 1100 грн.
Е п і з о д № 2. 30 листопада 2015 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_11, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, перебуваючи неподалік супермаркету «Фуршет», що по вул. Харківське Шосе, 17 у м. Полтаві, побачивши потерпілу ОСОБА_3, яка проходила неподалік, діючи умисно з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, скориставшись відсутністю на вулиці сторонніх осіб, зненацька напав на неї, завдавши їй один удар в голову, від якого вона впала на землю та знепритомніла, після чого відкрито заволодів її сумкою чорного кольору, в якій знаходилися шкіряний гаманець бордового кольору зі стразами, парасолька фіолетового кольору, бордова косметичка, блокнот бордового кольору, паспорт на ім'я ОСОБА_3, ідентифікаційний код платника податків потерпілої, свідоцтво про народження дитини на ім'я ОСОБА_12, батон, електрошокер, грошові кошти в сумі 150 грн., кредитна картка «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_3, картка банку «Дельта-банк» на ім'я ОСОБА_13, чим спричинив їй майнової шкоди на загальну суму 3000 грн. Внаслідок застосованого ним насильства та нанесення удару потерпілій, їй відповідно до висновку судово-медичного експерта № 41 від 27 січня 2016 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню тяжкості з геморагічним компонентом правої скроні, вдавленого імерсійного перелому скронево-тім'яної ділянки справа з переходом на латеральну стінку правої орбіти, закритого перелому нижньої щелепи справа зі зміщенням та забійно-рваної рани верхньої третини лівої вушної раковини, які за ступенем тяжкості умовно можна розділити на такі групи: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеню тяжкості з геморагічним компонентом правої скроні, вдавлений імерсійний перелом скронево-тім'яної ділянки справа з переходом на латеральну стінку правої орбіти кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя; закритий перелом нижньої щелепи справа зі зміщенням кваліфікується як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, забійно-рвана рана верхньої третини лівої вушної раковини кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Е п і з о д НОМЕР_12. 3 грудня 2015 року, близько 05 год. 00 хв., ОСОБА_11, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, з наміром вчинити розбій, тобто напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_4, яка в цей час перебувала на нічній зміні, заволодіння майном як аптеки, так і потерпілої, використовуючи при цьому обман під приводом зігрітись, проник в приміщення аптеки «Медсервіс», що по вул. 23-го Вересня, 11 в м. Полтаві і напав на неї, вчинюючи дії, поєднані із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для її життя та здоров'я в момент нападу, поваливши при цьому на підлогу та приставивши до її шиї канцелярський ніж. Подолавши таким чином здатність потерпілої до чинення опору, скориставшись ляком, який її охопив та відсутністю сторонніх осіб, заволодів її золотими сережками у вигляді пелюсток вартістю 2500 грн., золотими сережками у вигляді ягід вишні з червоного каміння вартістю 2500 грн., сережкою у вигляді корони вартістю 2000 грн. та золотим ланцюжком з ладанкою вартістю 2000 грн. Після цього зв'язав потерпілій ОСОБА_4 руки липкою стрічкою-скотчем та наказав лежати, а сам підійшов до касового апарату та викрав звідти грошові кошти в сумі 3186,19 грн., спричинивши таким чином ТОВ «Мед-сервіс Харків», до складу якої належить аптека, збитку на вказану суму, а потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 9000 грн.
Внаслідок вчинення відносно ОСОБА_4 розбійного нападу останній були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця шкіри шиї, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1768 від 14 грудня 2015 року кваліфікуються як легке тілесне ушкодження.
Е п і з о д № 4. 5 грудня 2015 року, близько 14 год. 10 хв., обвинувачений ОСОБА_11, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, прибув до домогосподарства по АДРЕСА_3, де проживала потерпіла ОСОБА_14, яка мала похилий вік та знаходилася вдома, в чому він пересвідчився, попередньо обстеживши територію подвір'я, яку добре знав, оскільки певний час перед цим виконував роботи по його благоустрою. Перебуваючи там та реалізовуючи свій злочинний намір він, маючи обізнаність у відкриванні замків та впевнившись у тому, що потерпіла ОСОБА_14 вдома перебуває сама, через вхідні двері проник всередину житлового будинку, в якому вона знаходилася, де із застосуванням насильства, яке є небезпечним для її життя та здоров'я і виразилося в нанесенні останній тілесних ушкоджень у вигляді: крововиливів м'яких покровів голови зі сторони внутрішньої поверхні з наявністю крововиливу в скроневий м'яз зліва темно-коричневого забарвлення, крововиливів під тверду мозкову оболонку в тім'яній ділянці зліва у вигляді темно-коричневих згортків крові, щільно спаяних з твердою мозковою оболонкою по базальній поверхні в проекції передньої та середньої черепно-мозкової ямки об'ємом до 5,0 мл, в проекції потиличної кістки зліва об'ємом до 3,0 мл, крововиливів під м'яку мозкову оболонку в лобно-тім'яно-скроневій долі лівої півкулі темно-коричневого забарвлення, в лівій долі мозочку, які за своїм характером являються прижиттєвими, утворилися від дії тупих предметів, з достатньою силою прикладення для їх утворення і відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 136 від 15 лютого 2016 року стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, заволодів належним їй майном, а саме: монетою із червоного золота (червонець) вагою 10 г вартістю 10800 грн., вітчизняним годинником із золота 583° вагою 22 г вартістю 30360 грн., обручкою із золота 583° вагою 9,8 г вартістю 9673 грн., обручкою із золота 583° вагою 5,5 г вартістю 5429 грн., каблучкою з каменем ОСОБА_14 із золота 585° вагою 6,8 г вартістю 8827 грн., каблучкою з рубіном «Киянка» із золота 583° вагою 6,4 г вартістю 8308 грн., фігурним хрестиком з розп'яттям із золота 583° вагою 1,5 г вартістю 1481 грн., каблучкою «Маркіз» із золота 583° вагою 11,98 г вартістю 16533 грн., каблучкою з рожевим каменем із золота вагою 2,8 г вартістю 3304 грн., золотими коронками в кількості 5 шт. та двома мостами, що складаються з 4-х та 3-х зубів загальною вартістю 80000 грн., спричинивши потерпілій матеріального збитку у великих розмірах на загальну суму 174715 грн., яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Після спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень та заволодіння її майном, він залишив останньою непритомною на місці скоєння злочину та з викраденим майном втік, розпорядившись ним на власний розсуд. В цей же день каретою швидкої медичної допомоги потерпіла ОСОБА_14 була доставлена в реанімаційне відділення 1-ї Полтавської МКЛ, де 27 січня 2016 року померла.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 136 від 15 лютого 2016 року смерть громадянки ОСОБА_14 настала внаслідок черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася крововиливами під оболонки головного мозку, про що свідчать крововиливи в м'які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні з наявністю крововиливу в скроневий м'яз зліва темно-коричневого забарвлення, крововиливи під тверду мозкову оболонку в тім'яній ділянці зліва у вигляді темно-коричневих згортків крові, щільно спаяних з твердою мозковою оболонкою по базальній поверхні, в проекції передньої та середньої черепно-мозкової ямки об'ємом до 5,0 мл, в проекції потиличної кістки зліва об'ємом до 3,0 мл, крововиливи під м'яку мозкову оболонку в лобно-тім'яно-скроневій долі лівої півкулі темно-коричневого забарвлення в лівій долі мозочку, крововиливи з ознаками організації під твердою та у м'яких мозкових оболонках, набряк-набухання головного мозку з розладом кровообігу, осередками спонгіозу, різкою дистрофією та осередками розрідження нейронів кори та мозочку, інфільтруючий крововилив з ознаками організації у препараті «скроневий м'яз зліва». Смерть її настала ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 18 год. в реанімаційному відділенні 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтава.
Допитаний під час розгляду справи в суді обвинувачений ОСОБА_11 вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та показав, що злочинів він не вчинював, ні на кого із потерпілих не нападав, тілесних ушкоджень нікому із них не спричиняв та їх майном не заволодівав. Вважає, що всі потерпілі обмовляють його у вчиненні злочинів з причин для нього невідомих. Зазначив, що з потерпілою ОСОБА_5 до моменту притягнення його до кримінальної відповідальності за скоєння інкримінованих діянь, він був знайомий і у них склалися неприязні стосунки, які могли послужити причиною обмови нею його у причетності до скоєння злочину щодо її матері. З іншими потерпілими знайомим не був та їх не знав. Наголосив, що у сторони обвинувачення немає ніяких прямих доказів його причетності до скоєння інкримінованих йому злочинів, а всі інші докази ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувачення згідно з Конституцією України.
Наголошуючи на своїй непричетності до вчинення інкримінованих йому діянь, зазначив, що докази його вини органами досудового слідства зібрані всупереч встановленому процесуальним законом порядку, а тому є неналежними та недопустимими. Допущені і інші процесуальні порушення, на підставі яких, на його думку, сторона обвинувачення прийшла до хибного висновку про його винуватість у цьому. В зв'язку з цим він просив виправдати його по всіх епізодах злочинної діяльності за відсутністю в діях складу злочину та звільнити з-під варти.
Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх відповідно до вимог закону, суд вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому діянь, а тому розцінює його показання як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене та до уваги не приймає. При цьому суд виходить з наступного.
Е п і з о д № 1
Обвинувачений ОСОБА_11 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2 не визнав та показав, що 6 жовтня 2015 року він міг перебувати неподалік від місця скоєння злочину тільки тому, що там проживають його знайомі, яких він не назвав. Наголосив, що жодного свідка, який би вказував на нього, як особу, що вчинила цей злочин, немає, як немає і будь-яких інших прямих доказів його причетності до цього. Все обвинувачення з цього приводу ґрунтується на припущеннях прокурора, які не можуть прийматися до уваги.
Суд розцінює його твердження про непричетність до скоєння цього злочину, як спосіб захисту від обвинувачення, вважаючи його надуманим та таким, що спростовується сукупністю досліджених в суді доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_2 під час допиту в суді показала, що 6 жовтня 2015 року, близько 20 год. 20 хв., вона поверталася додому і йшла по вулиці Стрітенськй (Комсомольській) у м. Полтаві. Через дорогу перебіг обвинувачений, який до цього стояв в кущах, пішов їй назустріч і коли порівнявся з нею, то наніс їй сильний удар кулаком правої руки в щелепу, а потім в голову і почав зривати з неї сумку. Від його дій вона впала на землю, а він вирвав у неї з рук речі і побіг. Вона встала, зателефонувала чоловікові і пішла додому. Біля під'їзду її вже чекав чоловік з сином, яким вона розповіла про розбійний напад на неї, після чого чоловік побіг в напрямку, куди втік нападник в надії знайти та затримати його. Напад на неї було вчинено, коли ще на вулиці було не зовсім темно і вона могла розгледіти особу, яка вчинила ці дії. Описуючи нападника, вона наголосила, що той був приблизно 30-річного віку, спортивної тілобудови боксерського складу, зовні міцний. По зовнішності, манері поведінки і рухах, які вона спостерігала під час досудового розслідування і бачить в судовому засіданні, дуже схожий на обвинуваченого ОСОБА_11, особливо статурою. На ньому були кросівки світлі, джинси та темна футболка. Зачіска у нього була короткою, волосся ближче до темного, як і в обвинуваченого. Під час нападу на неї він, зриваючи сумку прошипів: «Сука, ти !», - і більше нічого не сказав. В процесі нападу він заволодів її сумкою, в якій були продукти куплені нею, гаманець з грішми в сумі більше 100 грн., картки дисконтні («Еко-маркет», «Фокстрот»), косметичка, записні книжки, а також мобільним телефоном «Samsung». Їй було завдано збитків, зазначених в обвинувальному акті, та заподіяно перелом щелепи і струс головного мозку, з приводу чого вона лікувалась протягом місяця в обласній клінічній лікарні.
При пред'явленні їй протоколу огляду місця події та схеми доданої до нього потерпіла підтвердила відповідність місця позначеного на схемі місцю нападу на неї обвинуваченим та напрямку його втечі, зазначивши, що саме в ту мить, коли він втікав, вона змогла розгледіти і його статуру, і певні ознаки його ходи.
Вона також не виключила належність їй дисконтної картки «Фокстрот», яку у неї було викрадено під час розбійного нападу та вилучено під час обшуку у обвинуваченого за місцем його проживання, та яку їй було пред'явлено для огляду в суді, зазначивши, що викрадена у неї картка мала такий же зовнішній вигляд і такий же колір.
Свої показання потерпіла ОСОБА_2 підтвердила під час слідчого експерименту в ході досудового розслідування справи, показавши при цьому місце вчинення на неї розбійного нападу, яким являється вулиця Стрітенська в м. Полтава, а також як саме та куди наніс їй обвинувачений удари під час нападу на неї (т. 1 а. п. 182-189).
Аналізуючи її показання в сукупності з іншими доказами по справі, суд враховує їх повну відповідність між собою в частині, що стосується часу, місця та обставин нападу на неї, механізму та способу заподіяння їй тілесних ушкоджень, а також можливості відтворення сприйнятого нею під час нападу у повній відповідності дійсності, що дає суду підстави розцінювати її показання як правдиві.
Цей висновок суду ґрунтується ще й на тому, що потерпіла до вказаних подій не була знайома з обвинуваченим і його не знала, в зв'язку з чим у неї відсутні підстави для його обмови. На думку суду, про її об'єктивність свідчить відсутність будь-якої особистої зацікавленості, в тому числі матеріальної, в результатах розгляду справи, оскільки нею не заявлені будь-які матеріальні претензії до обвинуваченого, а також вона покладається на розсуд суду при призначенні йому покарання при доведенні вини, не наполягаючи на його суворості.
Приймаючи до уваги її показання саме так, як зазначено вище, суд при цьому враховує наступне.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 26 січня 2016 року № 98 у потерпілої ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому альвеолярного відростку нижньої щелепи ліворуч зі зміщенням та закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, тобто не характерні для утворення при падінні, як від одно-, так і двократної дії травмуючого фактору та можливо в строк і за обставин вказаних в постанові про призначення експертизи, медичній документації і на які посилається потерпіла, та кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (том 1 а. п. 190-191).
Згідно з додатковим висновком судово-медичного експерта № 99 від 26 січня 2016 року показання потерпілої ОСОБА_2, дані нею 16 січня 2016 року в ході проведення слідчого експерименту за її участю, не протирічать об'єктивним даним судово-медичної експертизи та додаткової судово-медичної експертизи проведеної щодо неї (том 1 а. п. 192-193).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 6 жовтня 2015 року, який проводився з 22 год. до 22 год. 35 хв. та який було досліджено в суді, встановлено, що місцем події являється територія, прилегла до будинку № 11 по вулиці Стрітенській у м. Полтава (том 1 а. п. 180-181), про яке і вказала під час допиту в суді потерпіла.
Згідно з протоколом обшуку від 9 січня 2016 року, проведеного за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_11 в АДРЕСА_4 Полтавського району Полтавської області в присутності його дружини, яка надавала згоду на проведення обшуку (том 3 а. п. 29-30), було виявлено та вилучено в числі іншого картку банку «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_13 та картку «Фокстрот».
При огляді картки «Фокстрот», протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. п. 199-205), було встановлено, що на титульній стороні картки у правому верхньому кутку мається напис білими літерами на червоному фоні «ПРОГРАМА КОМФОРТУ». Далі внизу картки міститься напис чорними літерами на білому фоні КАРТКА КОМФОРТУ, під яким зазначений номер картки: НОМЕР_6. Нижче нього мається напис ФОКСТРОТ ТЕХНІКА ДЛЯ ДОМУ. На тильній стороні картки міститься інформація щодо користування даною карткою та штрих-код, знизу якого зазначений номер: НОМЕР_7.
Згідно з протоколом огляду від 18 березня 2016 року роздруківки з'єднань абонентів НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 мобільного зв'язку ПрАТ «МТС України», які працювали в мобільному телефоні з ІМЕІ: НОМЕР_11, який належить обвинуваченому ОСОБА_11 (том 3 а. п. 142-152) 6 жовтня 2015 року мобільний термінал останнього з мобільним номером НОМЕР_9 о 19 год. 14 хв. 45 сек. працював в районі вул. Котляревського, 2-а в м. Полтава, о 22 год. 16 хв. 40 сек. та 22 год. 24 хв. 11 сек. працював в районі вул. Спаська, 10 в м. Полтава, що, на думку суду, свідчить про те, що як до, так і після нападу на потерпілу обвинувачений знаходився неподалік від місця скоєння злочину.
Свідок ОСОБА_15, чоловік потерпілої, під час допиту в суді показав, що того вечора він знаходився вдома і чекав повернення дружини з роботи. В час, коли вона вже мала бути вдома, дружина зателефонувала і сказала, що на неї напали і відключила телефон. Він із зятем вискочили на вулицю і побачили, що дружина вже була біля під'їзду. У неї на обличчі була кров. Він зразу ж завів дружину в квартиру, а зять побіг шукати злочинця. Через деякий час він повернувся і повідомив, що не знайшов нікого, але зі слів випадкових перехожих йому стало відомо, що злодій побіг в напрямку Сонячного парку. Про напад повідомили в поліцію. Після прибуття працівників слідчо-оперативної групи було проведено огляд місця події і знайдено сонцезахисні окуляри дружини. Огляд проводився в їх присутності, але нічого більше знайдено не було. Огляд проводився біля будинку № 11 по вулиці Стрітенській в м. Полтаві, в якому вона проживає. У дружини було викрадено сумку, в якій були її речі, в тому числі і дисконтна картка «Фокстрот». Картку було викрадено разом із сумкою під час нападу на дружину.
Свідок ОСОБА_16 під час допиту в суді показала, що знає обвинуваченого ОСОБА_11 з липня 2015 року, коли він після звільнення з місць позбавлення волі почав проживати з її онукою, яка зараз носить його прізвище, в АДРЕСА_4, який належить її синові. На даний час їй стало відомо, що адреса цього будинку рішенням сільської ради змінена і будинок має НОМЕР_12. Однак, про це ні їй, ні тим, хто в цьому будинку на час проведення обшуку проживав, не було відомо, так як рішення не було належним чином оприлюднене. А тому вона і всі інші мешканці села вважають цей будинок як такий, що має НОМЕР_13. Обшук було проведено саме в тому будинку, де проживав обвинувачений і вона вважає, що адреса його проживання, а саме в будинку АДРЕСА_4 зазначена правильно. Проживаючи з її онукою, а своєю дружиною, він не працевлаштовувався і сказав, що зробить це лише після того як три місяці відпочине. Його дружина теж ніде не працювала. Внаслідок цього у них були складні умови із забезпеченням свого існування і через це між ними виникали сварки. Обвинувачений відбирав у онуки її речі і збував їх, в зв'язку з чим вони інколи викликали працівників поліції.
В грудні 2015 року за місцем проживання обвинуваченого проводився обшук, під час якого вона разом із своїм співмешканцем ОСОБА_17 була залучена понятою. Весь час, доки проводився обшук, вона була присутня біля працівників поліції і нікуди від них не відходила, щоб працівники поліції не підкинули яких-небудь речей обвинуваченому, про що її попросила дружина останнього. Переходячи з кімнати в кімнату за працівниками поліції під час обшуку, вона бачила, що ті нічого не знаходили. І тільки коли зайшли в галерею будинку, працівники поліції звернули увагу на картонний ящик із сміттям, який там стояв давно. Працівник поліції щось почав в ящику шукати і через деякий час дістав звідти карточку. Вона запитала, що це за карточка, і той їй пояснив та назвав прізвище особи, якій вона належала. Але, що саме пояснив працівник поліції і яке прізвище він тоді називав їй, вона не пам'ятає. Ту карточку працівник поліції передав слідчому і той приєднав її до протоколу обшуку, який при цьому вівся та був нею особисто прочитаний і підписаний, як і іншим понятим. Все, що було записано в протоколі, відповідало дійсності. Наголосила, що обшук було проведено відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України. Підтвердила наявність підписів на протоколі обшуку та бірках, якими були опечатані речі, вилучені під час його проведення, їй. Вона також підтвердила схожість карток, які були вилучені під час обшуку, з тими, які їй були надані для огляду під час допиту в суді, пригадавши, що одна із карток мала частково червоний колір.
З приводу стосунків з дружиною обвинуваченого вона зазначила, що сприймає її як свою онуку і дуже близьку для себе людину, відносини з якою погіршились лише після повернення ОСОБА_11 з місць позбавлення волі, оскільки він на неї негативно впливав своєю поведінкою і всіляко підкоряв своєму впливу. Вона робила все для того, щоб убезпечити онуку від його впливу, але це їй не вдавалось. Однак, її ставлення до онуки, незважаючи на такі зміни в її поведінці, не погіршилось і до цього часу вона сприймає її як близьку для себе людину і так до неї відноситься.
Суд оцінює показання свідка як такі, що відповідають дійсності, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі і їм не суперечать, а тому приймає до уваги як правдиві.
Суд розцінює як надумані твердження обвинуваченого про те, що свідок, даючи такі показання, обмовляє його, створюючи таким чином штучні докази винуватості, і робить це із-за того, що у неї погані стосунки з його дружиною, яку нібито колись в розмові з ним вона назвала своїм ворогом. Відкидаючи це твердження як надумане, суд виходить з того, що цей факт заперечує сама свідок з мотивів, наведених вище, а також, що її показання про обставини проведення обшуку, його хід та процес фіксації повністю підтверджуються процесуальними документами, оформленими за наслідками його проведення з додержанням всіх процесуальних процедур. Судом не встановлено ніяких об'єктивних підстав для обмови обвинуваченого названим свідком.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_17 показав, що він був присутній в якості понятого під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_11 в січні 2016 року АДРЕСА_4 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_16 З приводу ходу проведення обшуку та фіксації його результатів він дав показання аналогічні свідченням останньої. При цьому зазначив, що під час обшуку в ящику для сміття було знайдено карточку, яка частково мала червоний колір. Іншу карточку, було знайдено також в будинку. Наголосив на законності та правильності проведення цієї слідчої дії, відповідність проведення якої зафіксованому в протоколі він підтвердив своїм підписом. Протокол після його складання перед тим, як його підписати, він також, як і його дружина, прочитував особисто. Категорично заперечив можливість підкидання виявлених в процесі обшуку карток працівниками поліції, на чому наголошує обвинувачений, оскільки він досить пристально, як і його дружина, слідкували за діями кожного із поліцейських під час проведення обшуку. Під час допиту в суді підтвердив належність підписів на протоколі обшуку, який був наданий для огляду, йому, а також підтвердив відповідність наданих йому для огляду карток, долучених до протоколу обшуку, тим, що були виявлені під час його проведення, підкресливши, що картку «Фокстрот» було виявлено в коробці для сміття.
Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2 за обставин, викладених вище, не приймаючи при цьому до уваги його тверджень про свою непричетність до скоєного, а також про неналежність та недопустимість наведених доказів, які на його думку, зібрані всупереч встановленому законом порядку.
Перевіряючи об'єктивність тверджень обвинуваченого про це під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, суд встановив, що вони є безпідставними, надуманими та з спотворенням доказів на свій розсуд вигаданими, в зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги як об'єктивні, а тому розцінюються судом як спосіб обраного ним захисту від обвинувачення.
Судом не приймаються до уваги твердження обвинуваченого про те, що протокол обшуку є неналежним, а отже недопустимим доказом по справі, оскільки дозвіл суду на проведення обшуку було надано за іншою, ніж проведено сам обшук адресою, в зв'язку з чим вилучена під час його проведення дисконтна картка «Фокстрот» також не є неналежним та допустимим доказом по справі. Не приймаючи це твердження до уваги, суд виходить з встановлених в ході розгляду матеріалів кримінального провадження даних про те, що дозвіл суду надавався на проведення обшуку в будинку, в якому обвинувачений проживав. Судом встановлено, що саме в будинку АДРЕСА_4 Полтавського району Полтавської області обвинувачений з дружиною на час його проведення проживав. Зміна адреси цього будинку рішенням сільської ради була проведена лише формально без належного доведення до відома про це населення, а тому адреса фактично змінена не була. Органам досудового розслідування, які звертались за дозволом на проведення обшуку, і суду на час розгляду клопотання про це, було об'єктивно відомо, що адреса будинку, в якому проживав обвинувачений є саме АДРЕСА_4, де він дійсно жив і де обшук було проведено після надання згоди на це його дружини (том 3 а. п. 31), що, на думку суду, є безперечним підтвердженням факту проживання обвинуваченого з своєю сім'єю за вказаною адресою. А тому це дає підстави суду прийняти до уваги як належний та допустимий доказ по матеріалах кримінального провадження протокол обшуку будинку.
Надуманим та таким, що не відповідає дійсності суд розцінює і твердження обвинуваченого про те, що обшук за місцем його проживання було проведено з порушенням його права на захист, а також з недотриманням вимог КПК про проведення цієї слідчої дії, зокрема з залученням понятих, які є родичами його дружини та мають з нею неприязні відносини, в зв'язку з чим вони зацікавлені у вирішенні справи не на його користь. Вважає, що ці порушення дали змогу працівникам поліції підкинути вилучені під час обшуку картки, в тому числі, яка належить потерпілій ОСОБА_2 дисконтну картку «Фокстрот». Суд розцінює це твердження обвинуваченого як спосіб захисту його від обвинувачення, виходячи з його невідповідності іншим доказам.
Так, судом не встановлено факту порушення права на захист обвинуваченого під час проведення обшуку за місцем його проживання, оскільки обшук було проведено в присутності його дружини та понятих, яких було залучено слідчим з дотриманням вимог КПК.
В ході розгляду матеріалів кримінального провадження в суді не було підтверджено факту неприязних відносин між дружиною обвинуваченого та понятими, які є для неї близькими людьми, а також будь-якої їх зацікавленості у результатах справи, що могло виключати участь останніх в проведенні цієї слідчої дії та сприяти допущенню тих процесуальних порушень в зв'язку з цим, на які вказує обвинувачений. В суді встановлено, що ці особи у повній відповідності виконували обов'язки понятих при проведенні обшуку і належним чином підтвердили відповідність фіксації результатів в протоколі дійсності.
Отже, на підставі цього суд приходить до висновку, що обшук за місцем проживання обвинуваченого було проведено з дотриманням всіх процесуальних процедур, а тому протокол обшуку є належним та допустимим доказом по справі.
Е п і з о д № 2
Обвинувачений ОСОБА_11 під час допиту в суді, заперечуючи свою причетність до скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_3 зазначив, що 30 листопада 2015 року він знаходився вдома у свого знайомого ОСОБА_18, що останній, на його думку, підтверджує, а тому не міг вчинити цей злочин і його не вчинював. Як і по інших епізодах його злочинної діяльності, по цьому також, на його думку, немає жодного прямого безперечного доказу, а є лише припущення прокурора, які ніякими доказами не підтверджуються, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
Не приймаючи до уваги його показань та розцінюючи їх як надумані, суд вважає його вину доведеною, виходячи з наступного.
Потерпіла ОСОБА_3 під час допиту в суді показала, що 30 листопада 2015 року, після 20-ї год., повертаючись додому, вона йшла по вул. Харківське Шосе у м. Полтава. Коли дійшла до сервісного центру «Хюндай», то почула як хтось біжить позаду неї. Повернувшись вправо, вона побачила чоловіка з короткою зачіскою, темноволосого, який був одягнутий в чорну балонову куртку, прошиту горизонтально чорними нитками, в чорні штани, більше одягу вона не запам'ятала, лише запам'ятала його риси обличчя, які встигла помітити, так як неподалік горів ліхтар. Вважаючи, що даний чоловік поспішає і хоче її випередити, вона відступила вліво, після чого зразу ж відчула сильний удар рукою, якою саме, не пам'ятає, в праву скроневу частину голови, після чого знепритомніла. До свідомості повернулася вже, коли знаходилася в лікарні, де їй в послідуючому була зроблена операція. Під час нападу у неї було викрадено сумку, в якій знаходилися гаманець з грішми в сумі 150 грн., косметичка, електрошокер, батон хліба, документи (паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження сина, банківські картки, в тому числі банківська картка банку «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_13, тощо). Зазначила, що під час нападу вона змогла розгледіти нападника, оскільки з дороги, яка проходила поруч і освітлювалась, пробивалось світло. Вказала, що картка банку «Дельта Банк», яку в неї було викрадено, належала їй і була виписана на її прізвище, яке вона мала після заміжжя - ОСОБА_13. Потім, коли вона розлучилась з чоловіком, то знову повернула собі дівоче прізвище, яке носить і зараз. За час лікування вона перенесла дві операції і лікувалась протягом півроку. Наголосила, що впевнена в тому, що обвинувачений ОСОБА_11 це саме та особа, яка вчинила на неї розбійний напад. Стверджуючи так, вона зазначила, що бачила його якусь мить при проблисках світла, яке падало з дороги, але запам'ятала його на все життя, а тому впевнена, що це він. Запам'ятавши його образ, вона впізнала обвинуваченого і по фотознімках, які їй були пред'явлені на впізнання під час досудового слідства. Крім образу обвинуваченого, вона запам'ятала, також його зріст і статуру. В судовому засіданні вона також категорично вказала на обвинуваченого як особу, що вчинила на неї розбійний напад.
Під час допиту в суді вона впізнала картку банку «Дельта Банк», яка була вилучена у обвинуваченого під час обшуку його місця проживання, як таку, що належить їй та була викрадена у неї під час розбійного нападу, категорично наголосивши на цьому, зазначивши, що впізнає її по зовнішніх ознаках, а також номеру картки, чотири із останніх цифр які вона назвала.
Наголосила, що внаслідок нападу на неї їй була заподіяна матеріальна та моральна шкода, яку вона просить стягнути з обвинуваченого на її користь відповідно до заявленого нею позову. Обґрунтовуючи позовні вимоги про заподіяння їй моральної шкоди, вона зазначила, що внаслідок нападу на неї обвинуваченим їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, з приводу яких вона тривалий час лікувалась та перенесла дві операції, незважаючи на що її здоров'я не відновилось і вона продовжує відчувати сильні болі та страждання від цього. Її переслідує страх, суттєво змінився її життєвий ритм та здатність повноцінно забезпечувати своє існування. Ці збитки вона визначає в розмірі, зазначеному в позовній заяві і просить стягнути їх з обвинуваченого на її користь, так само як і заподіяну їй матеріальну шкоду.
Свої показання потерпіла ОСОБА_3 підтвердила в ході слідчого експерименту під час досудового розслідування, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. п. 218-222), в ході якого вона показала про механізм та спосіб спричинення їй тілесних ушкоджень.
Оцінюючи показання потерпілої, суд враховує наступне.
Потерпіла логічно і послідовно описує події, які мали місце до її травмування під час розбійного нападу, що не викликає у суду сумнівів з приводу їх об'єктивності. Тому суд сприймає їх як правдиві, вважаючи, що вона дійсно могла бачити і запам'ятати цілісний образ особи, яка на неї напала та її окремі риси, хоч вона бачила її коротку мить, зважаючи при цьому на властивість пам'яті чітко і детально фіксувати оточуюче в екстремальних умовах або тих, які їм передують, а також відтворювати їх з часом, зважаючи на особливість та незвичайність того, що сталося. Виходячи з цього, суд вважає, що оскільки потерпіла, про що вона категорично стверджує в суді, бачила обвинуваченого протягом короткої миті при падаючому світлі ліхтарів в тому місці, де він повз неї перед вчиненням розбійного нападу пробігав, то вона могла запам'ятати цілісний образ його, а також окремі риси, про які вона вказує і відтворити це в майбутньому при дачі пояснень як в ході досудового слідства, так і в суді, що вона й зробила. В зв'язку з цим суд сприймає її показання як правдиві та такі, що відповідають дійсності. Суд не вважає, протиріччям в її свідченнях те, що вона стверджує про один удар, нанесений їй, хоча характер, виявлених у неї тілесних ушкоджень, свідчить про нанесення їй не менше трьох ударів. Таке розходження суд відносить на неможливість сприйняття нею того, що відбувалося після нанесення їй першого удару, так як після його отримання вона знепритомніла, а тому не знає, що і як відбувалося далі. З цих же підстав суд не приймає до уваги і твердження обвинуваченого про непослідовність та суперечливість її показань, розцінюючи їх як надумані.
Сприймаючи показання потерпілої як об'єктивні, суд також враховує, що потерпіла до подій, пов'язаних з розбійним нападом на неї, обвинуваченого не знала, а тому обмовити його у причетності до скоєння цього злочину не могла із-за відсутності для цього можливостей і підстав.
Покладаючи її показання в основу обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні розбійного нападу на неї, суд виходить ще й із того, що її показання в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі та їм не суперечать.
Так, відповідно до картки виклику швидкої медичної допомоги, який надійшов з автомийки по вулиці Харківське шосе, 17, повідомлення про виклик надійшло о 20 год. 55 хв. 30 листопада 2015 року (том 1 а. п. 230). При цьому особою, яка викликала швидку медичну допомогу, було зазначено, що потерпіла перебувала в стані непритомності.
Свідок ОСОБА_19 в суді показала, що вона являється фізичною особою-підприємцем і має у власності автомийку на вулиці Харківське шосе, 17 в м. Полтаві. Ввечері близько 21 год. вона з дому через інтернет в режимі онлайн побачила, що на мийці увімкнено світло і там знаходяться сторонні люди. Зателефонувавши туди, від працівників мийки вона дізналася про те, що двоє невідомих чоловіків привели жінку, яка була пограбована та побита, вся вона була в крові і почувала себе дуже зле. Їй була викликана карета швидкої медичної допомоги, яка й доставила її до лікарні. Зі слів тих, хто доставив потерпілу, стало відомо, що у останньої пропала сумка та мобільний телефон. Хтось із них пішов на місце пригоди, де знайшли мобільний телефон, який принесли та передали їй.
Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21, лікарі станції швидкої медичної допомоги, в суді показали, що в листопаді 2015 року, перший із названих, в складі бригади лікарів виїжджав на виклик до сервісного центру «Хюндай», де надавали медичну допомогу потерпілій ОСОБА_3, а останній, що в складі іншої бригади лікарів ШМД, перевозив її з 1-ї МКЛ до обласної лікарні. Потерпіла розповідала, що на неї напала невідома особа і заволоділа її майном та спричинила їй тілесні ушкодження. Про обставини нападу вона нічого не розповідала, так як у неї був струс головного мозку і ретроградна амнезія.
Згідно з висновком судово-медичного експерта від 27 січня 2016 року № 41 (том 1 а. п. 214-217) у потерпілої ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми забою головного мозку середнього ступеня тяжкості з геморагічним компонентом правої скроні, вдавленого імерсійного перелому скронево-тім'яної ділянки справа з переходом на латеральну стінку правої орбіти, закритого перелому нижньої щелепи справа зі зміщенням та забійно-рваної рани верхньої третини лівої вушної раковини.
Дані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості умовно можна розділити на слідуючи групи:
а) відкрита черепно-мозкова травма забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з геморагічним компонентом правої скроні, вдавлений імерсійний перелом скронево-тім'яної ділянки справа з переходом на латеральну стінку правої орбіти, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя;
б) закритий перелом нижньої щелепи справа зі зміщенням, кваліфікується як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я;
в) забійно-рвана рана верхньої третини лівої вушної раковини, кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вище вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, чи в яких знаходився якийсь тупий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею, нога людини у взутті чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, тобто не характерні для утворення при падінні, не менш як від трьохкратної дії травмуючих факторів та можливо в строк і за обставин вказаних в постанові, медичній документації і на які посилається потерпіла.
Відповідно до додаткового висновку судово-медичного експерта № 97 від 27 січня 2016 року (том 1 а. п. 226-227) показання потерпілої, дані нею 19 січня 2016 року в ході проведення слідчого експерименту з її участю, не протирічать об'єктивним даним судово-медичної експертизи останньої в частині давності та частково протирічать в пунктах механізму та кількості встановлених у неї тілесних ушкоджень при проведенні їй судово-медичної експертизи з урахуванням представленої медичної документації.
Оцінюючи наведені докази та приймаючи їх до уваги, суд при цьому, як доказ вини обвинуваченого, враховує також протокол обшуку від 9 січня 2016 року, проведеного за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_11 в АДРЕСА_4 Полтавського району Полтавської області в присутності його дружини, яка надавала згоду на проведення обшуку (том 3 а. п. 29-30), в ході якого було виявлено та вилучено в числі іншого картку банку «Дельта Банк» на ім'я ОСОБА_13 та картку «Фокстрот».
Оглядом даної картки, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. п. 199-205), встановлено, що картка банку «Дельта-Банк» на титульній стороні у верхньому лівому кутку містить напис білими літерами на червоному фоні «Дельта-Банк». Під цим написом зазначений номер даної картки: НОМЕР_14, під яким англійськими літерами виконано напис: ЕХРІRЕS END 06/14 та ім'я особи, на яку дану картку видано, а саме: OKSANA DANYLOVA. В правому нижньому кутку на титульній сторінці картки мається напис англійськими літерами синього кольору VISA на білому фоні, а знизу напис англійськими літерами ELEKTRON. На тильній стороні даної картки мається магнітна стрічка та написи з зазначенням клієнтської підтримки та інформації щодо користування даною карткою.
Зважаючи на те, що вказана картка була викрадена у потерпілої саме під час розбійного нападу на неї, що встановлено судом, а також враховуючи той факт, що вона була вилучена у обвинуваченого під час проведення обшуку, суд виключає можливість її появи у останнього іншим шляхом, крім як заволодіння нею під час нападу на потерпілу. Суд не вважає випадковим збігом обставин одночасне вилучення у обвинуваченого і картки «Фокстрот», яка належить потерпілій ОСОБА_2 та була також викрадена у неї під час розбійного нападу, хоча й іншим разом. Навпаки, факт такого збігу суд розцінює як безперечний доказ його причетності до скоєння обох злочинів.
Згідно з протоколом огляду від 18 березня 2016 року роздруківки з'єднань абонентів НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 мобільного зв'язку ПрАТ «МТС України», які працювали в мобільному телефоні з ІМЕІ: НОМЕР_11, який належить обвинуваченому ОСОБА_11 (том 3 а. п. 142-152) 30 листопада 2015 року мобільний термінал ОСОБА_11 з мобільним номером НОМЕР_10 з ІМЕІ мобільного телефону НОМЕР_11 о 20 год. 58 хв. 46 сек., 21 год. 05 хв. 28 сек. та 21 год. 38 хв. 41 сек. працював в районі вул. Європейська,146-а в м. Полтава, тобто неподалік від місця нападу на потерпілу.
В ході огляду місцевості 4 грудня 2015 року з участю свідка ОСОБА_22, протокол про що був досліджений в суді (том 3 а. п. 59-61), було встановлено, що остання 1 грудня 2015 року, близько 11 год., під хмизом біля сміттєвих баків, які знаходяться поруч з будинком № 19 по вулиці Лихачова в м. Полтаві, знайшла документи та речі, що належать потерпілій ОСОБА_3 та віддала їх працівникам поліції. Оглядом також встановлено, що будинок № 19 по вказаній вулиці розташований напроти будинку АДРЕСА_5, в якому проживає знайомий обвинуваченого ОСОБА_18, у якого ОСОБА_11, що було встановлено під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, на час скоєння злочину щодо потерпілої ОСОБА_3 також постійно проживав, про що він категорично стверджував в суді і сам.
Крім того, суд враховує протокол огляду від 4 грудня 2015 року (том 3 а. п. 62), відповідно до якого було оглянуто паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, серія паспорта НОМЕР_15, виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 17 липня 2013 року, пластикову картку «Мастеркард «Універсальна» «ПриватБанк» № НОМЕР_16 строк дії до 04.2018 на ім'я ОСОБА_3 із фотокарткою на зворотному боці, заламіновану картку платника податків на ім'я ОСОБА_3 № НОМЕР_1, заламіноване свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6., а також прозорий поліетиленовий пакет, які знайшла свідок ОСОБА_22 поблизу двох сміттєвих баків 1 грудня 2015 року, близько 11 год., неподалік від будинку № 19 по вул. Лихачова у м. Полтаві.
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_3 При цьому суд, виходячи з системного аналізу даних, встановлених під час розгляду матеріалів кримінального провадження, враховує факт впізнання останньою обвинуваченого як особи, що вчинила відносно неї розбій, факт вилучення документів і речей належних потерпілій неподалік від місця, де обвинувачений в той час проживав, а також факт вилучення у обвинуваченого за місцем його проживання банківської картки «Дельта Банк», яка належить потерпілій.
В зв'язку з цим суд не приймає до уваги і його твердження про те, що 30 листопада 2015 року він знаходився вдома у свідка ОСОБА_18 і нікуди не виходив, а тому не міг вчинити цей злочин. Цей факт категорично спростував під час допиту в суді названий свідок, який заявив, що протягом 30 листопада 2015 року ОСОБА_11 вдома не було і він появився тільки пізно ввечері. Де він був весь цей час і чим займався, той йому не розповідав. Крім того, суд враховує, що на ранок 1 грудня 2015 року поряд з будинком по АДРЕСА_5, де названі особи в той час проживали, біля сміттєвих баків були знайдені викрадені під час пограбування потерпілої ОСОБА_3 її документи і речі. З урахуванням вищенаведеного, суд не розцінює цей факт як випадковий збіг обставин, а вважає його доказом причетності ОСОБА_11 до скоєння цього злочину за обставин, викладених вище.
Е п і з о д НОМЕР_12
З приводу його причетності до скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 обвинувачений під час допиту в суді заявив, що остання зводить на нього наклеп. Зазначив, що в той день і ніч він знаходився вдома у ОСОБА_18 і нікуди не виходив. Це підтверджує як названий свідок, так свідчить і «трафік» його телефонних перемовин по мобільному терміналу. Наголосив, як і по інших епізодах, про відсутність будь-яких прямих доказів його причетності до скоєння цього злочину.
Оцінюючи його твердження про непричетність до скоєння розбою щодо потерпілої ОСОБА_4 як надумане, суд враховує сукупність досліджених в суді доказів та виходить з наступного.
Під час допиту в суді потерпіла ОСОБА_4 показала, що вона на той час працювала фармацевтом в аптеці «Мед-Сервіс», що по вулиці 23 Вересня, 11 в м. Полтаві. 3 грудня 2015 року, близько 03 год., коли вона працювала в нічну зміну, до неї з вулиці через відчинене вікно для відпуску ліків заговорив обвинувачений, який повідомив, що його з дому нібито вигнала дружина, а тому він змушений ходити по місту і дуже змерз. Оскільки була ніч і холодно, то вона повірила в це і на його прохання впустила обвинуваченого в приміщення, щоб він зігрівся, попросивши його при цьому сидіти на стільці і не ходити по приміщенню аптеки, так як у них заборонено впускати в нічний час в приміщення сторонніх людей. Він сів на стілець і так протягом якогось часу, розмовляв з нею, розповідаючи їй про своє життя. Спілкуючись з ним, вона добре розгледіла його та запам'ятала риси його обличчя, а також зовнішність і, зокрема те, у що він був одягнений. У його розповідь про себе вона щиро повірила, а тому не боялась його присутності і почала заносити ящики в підсобне приміщення. В ту мить, коли вона йдучи в підсобне приміщення, повернулася до нього спиною, відчула удар в спину, від якого впала на підлогу обличчям вниз і почала кричати, зрозумівши, що обвинувачений напав на неї. Останній зажадав, щоб вона замовкла і пригрозив, що вб'є її, якщо вона буде кричати. Боячись втілення погрози в життя, вона замовкла. Тоді він взяв дріт, який лежав на підлозі, і ним зв'язав їй руки за спиною, обмотавши поверх нього руки ще й скотчем, сказавши при цьому, щоб вона лежала мовчки, доки він не дозволить їй встати, та приставив до її шиї канцелярський ніж, підтверджуючи таким чином серйозність намірів застосувати насильство, якщо вона буде чинити опір або не підкорятись йому. Боячись втілення висловлених ним погроз в життя, які нею сприймались як реальні, вона мовчки лежала на підлозі, а він в цей час зірвав з її шиї золотий ланцюг з підвісом, сережки, викрав із каси гроші і залишив приміщення. Пролежавши на підлозі не менше десяти хвилин і зрозумівши, що ОСОБА_11 вже залишив приміщення, вона підвелась з підлоги, розв'язала руки і зразу ж по телефону повідомила про вчинений на неї розбійний напад в поліцію, після прибуття працівників якої розповіла їм про обставини її пограбування. Зазначила, що під час досудового розслідування вона впізнала обвинуваченого по фотознімках, які їй були пред'явлені, як особу, яка вчинила на неї розбійний напад та заволоділа її майном, а також майном, яке належить аптеці, в якій вона тоді працювала. Під час допиту в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження вона також впізнала обвинуваченого, категорично наголосивши при цьому, що саме він вчинив розбій щодо неї та заволодів її майном, спричинивши при цьому збитки, зазначені в обвинувальному акті. Наполягала на його суворому покаранні.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 3 грудня 2015 року, який був досліджений в суді (том 1 а. п. 233), потерпіла повідомила Октябрський відділ поліції ГУ НП в Полтавській області про вчинений розбійний напад о 07 год. 20 хв.
В цей же день з 07 год. 50 хв. до 09 год. 30 хв. слідчим поліції було проведено огляд місця події, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. п. 235-241). Під час огляду було встановлено порушення звичайного порядку в аптеці, а також виявлено сліди вилучення грошей з каси, про що свідчили відчинені ящики касових апаратів та розкидані в них монети. Було виявлено також куски змотаного дроту, які були обмотані скотчем.
Свідок ОСОБА_23, директор філії «Мед-сервіс Харків», під час допиту в суді показав, що 3 грудня 2016 року, близько о 07 год. 30 хв., йому зателефонувала завідуюча аптекою «Мед-Сервіс», що по вулиці 23 Вересня в м. Полтаві та повідомила, що вранці на працівницю аптеки ОСОБА_4 було вчинено розбійний напад, в ході якого з каси було викрадено 3186,19 грн. Він зразу ж прибув на місце пригоди, де на той час працювала оперативно-слідча група, потерпілої там в той час не було. Він бачився з нею пізніше і вона йому розповіла про обставини нападу, розповівши про це так, як з її слів викладено вище.
Згідно з висновком судово-медичного експерта № 1768 від 14 грудня 2015 року (том 1 а. п. 242-243) у потерпілої ОСОБА_4 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця шкіри шиї, яке утворилось від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути і палець людини чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, тобто не характерне для утворення при падінні, від однократної дії травмуючого фактору та можливо в строк і за обставин вказаний в постанові і на які посилається потерпіла та кваліфікується, як легке тілесне ушкодження.
Відповідно до ОСОБА_4 інвентаризації наявних грошових коштів ТОВ «Мед-сервіс-Харків» від 3 грудня 2015 року недостача грошей в касі аптеки «Мед-сервіс» по вулиці 23 Вересня, 11 в м. Полтаві становить 3186,19 грн. (том 2 а. п. 16).
Згідно з протоколом огляду від 18 березня 2016 року роздруківки з'єднань абонентів НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 мобільного зв'язку ПрАТ «МТС України», які працювали в мобільному телефоні з ІМЕІ: НОМЕР_11, який належить обвинуваченому ОСОБА_11 (том 3 а. п. 142-152) 3 грудня 2015 року мобільний термінал ОСОБА_11 з мобільним номером НОМЕР_10 о 02 год. 22 хв. 05 сек. працював в районі вул. Харківське Шосе, 4/15, а о 07 год. 30 хв. 17 сек. працював в районі вул. Фрунзе,146-а в м. Полтава.
Наведене, на думку суду, спростовує твердження обвинуваченого про його знаходження вдома у ОСОБА_18 протягом ночі 3 грудня 2015 року, оскільки його мобільний термінал, на який він посилається як доказ непричетності до скоєного, в цей час перебував в іншому місці, а зважаючи на те, що обвинувачений не вказував про факт його передачі будь-якій третій особі або залишення його в іншому місці, то суд констатує, що він також знаходився разом з ним, що свідчить про неправдивість його показань та дає підстави суду не приймати їх до уваги.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого і по цьому епізоду інкримінованого йому злочинного діяння.
Е п і з о д № 4
Обвинувачений ОСОБА_11, не визнаючи своєї вини по цьому епізоду його злочинної діяльності, зазначив, що 5 грудня 2015 року він ночував у свого знайомого ОСОБА_18 і проснувся разом з останнім о 10 год. 47 хв., наголосивши, що час пробудження йому запам'ятався своєю незвичайністю, а саме тим, що останній спав неспокійно, совався, чим дуже хитав його ліжко, від чого він і прокинувся, поглянувши зразу ж на годинник. Після пробудження він нагрів води та зробив вранішній туалет, а потім разом з ОСОБА_18 попив чаю. В процесі цього він попередив ОСОБА_18, що цього вечора він не прийде до нього, а піде ночувати до своєї дружини і доньки. Оскільки у нього не було грошей, щоб купити їм гостинців, то він попросив у останнього позичити йому 50 грн., але той сказав, що не може цього зробити, так як грошей у нього немає. При цьому він сказав, що гроші може позичити їх спільний знайомий ОСОБА_24 ОСОБА_5 він йому зателефонував і той пообіцяв позичити, але сказав, щоб він не проходив до нього раніше, ніж через дві години. Зібравшись, він вийшов з дому близько 14-ї години. Добрався до центра міста, де в одному з кафе попив пива. Так пройшло ще більше ніж півгодини. Саме в цей час, як йому відомо, було скоєно злочин проти потерпілої ОСОБА_14, що виключає його причетність до цього. Про це свідчать, на його думку, і дані про переміщення його мобільного терміналу, який переміщався в цей час не в напрямку, а від місця скоєння злочину. Вважає, що його непричетність до скоєння цього злочину підтверджується роздруківками розмов з його мобільного терміналу, а також відсутністю будь-яких прямих доказів і свідків, які б вказували прямо на нього. Зазначив, що всі докази, які наводить прокурор, є лише припущеннями, які не можуть братися до уваги відповідно до закону.
Підтвердив факт виконання будівельних робіт в домогосподарстві потерпілої ОСОБА_14 протягом десяти днів та неповного розрахунку з ним за це її донькою ОСОБА_5 Також зазначив, що після закінчення робіт в домогосподарстві потерпілої він залишив там свій робочий одяг.
Потерпіла ОСОБА_5 під час допиту в суді показала, що з обвинуваченим вона була знайома до подій 5 грудня 2015 року, так як останній працював по найму в домогосподарстві її матері на будівельних роботах протягом не менше десяти днів. Вкрай погано відносився до роботи, але вимагав належної оплати за її виконання, вів себе зухвало. Він добре орієнтувався на території домогосподарства та і в будинок до її матері ОСОБА_14 також неодноразово заходив, так як остання пригощала його харчами і кавою. Після закінчення робіт, він залишив у матері свій жилет і ще щось з одягу, як вона вважає, для того, щоб мати підстави повернутись за ними.
5 грудня 2015 року вона повернулася додому після 15-ї год. Хвірточка в двір була відчинена. Вхідні двері в будинок, де жила мати, були зачинені на ключ. Вона їх відчинила та занесла в прихожу продукти харчування. Побачила, що на плиті вариться м'ясо і подумала, що у матері все гаразд, а тому спокійно вийшла і пішла займатись своїми справами. Через деякий час зайшла в будинок з тим, щоб поговорити з матір'ю і побачила її лежачою непритомною на підлозі, в крові, з численними тілесними ушкодженнями. Все в кімнаті було розкидано. Її охопив жах. Вона зразу ж через свою доньку викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Мати була доставлена в лікарню, де протягом більш ніж місяця лежала непритомною, після чого не приходячи до свідомості померла. З будинку матері було викрадено монету із червоного золота (червонець) вагою 10 г вартістю 10800 грн., вітчизняний годинник із золота 583° вагою 22 г вартістю 30360 грн., обручку із золота 583° вагою 9,8 г вартістю 9673 грн., обручку із золота 583° вагою 5,5 г вартістю 5429 грн., каблучку з каменем ОСОБА_14 із золота 585° вагою 6,8 г вартістю 8827 грн., каблучку з рубіном «Киянка» із золота 583° вагою 6,4 г вартістю 8308 грн., фігурний хрестик з розп'яттям із золота 583° вагою 1,5 г вартістю 1481 грн., каблучку «Маркіз» із золота 583° вагою 11,98 г вартістю 16533 грн., каблучку з рожевого каменю із золота вагою 2,8 г вартістю 3304 грн., золоті коронки в кількості 5 шт. та два мости, що складаються з 4-х та 3-х зубів загальною вартістю 80000 грн., внаслідок чого їй було спричинено матеріальної шкоди на загальну суму 174715 грн.
В ході досудового розслідування їй стало відомо, що у сусідів з їх будинку ведеться відеоспостереження, записи з якого після повідомлення про це в поліцію були вилучені та переглянуті нею. В ході перегляду вона категорично впізнала особу, зображену на записах, як обвинуваченого. Впізнала його по обличчю, походці, статурі, одягу, зазначивши, що колір одягу, в який він був одягнений, спотворений, так як куртка і штани у обвинуваченого чорні, а на записах вони виглядають як фіолетові. При їх перегляді в поліції вона побачила, що 5 грудня 2015 року біля домогосподарства ходив ОСОБА_11 з білим пакетом в руці та проходила якась жінка, яку вона теж раніше бачила разом з обвинуваченим. Далі на записах з камер спостереження видно, як ОСОБА_11 швидко рукою відчиняє хвіртку і заходить в двір, а потім в будинок. Робить це дуже швидко, оскільки знав, як і на які замки зачиняються двері та як їх відчинити. Крім того, він залишив в будинку матері свої речі і потерпіла на його прохання могла їх відчинити, так як знала його. Після перегляду вона переконалась, що розбійний напад на її матір вчинив саме обвинувачений і сумнівів з цього приводу не має. Потерпіла наполягала на задоволенні заявленого нею цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також на призначенні обвинуваченому найсуворішого покарання, яке тільки передбачено законом.
Свідок ОСОБА_25, онука потерпілої ОСОБА_14, в суді показала, що обвинуваченого ОСОБА_11 вона знає як особу, що колись працювала на будівельних роботах в дворі її бабусі ОСОБА_14, де вона його й бачила. 5 грудня 2015 року, близько 16 год. 10 хв., їй зателефонувала мама, ОСОБА_5, і попросила викликати швидку медичну допомогу і поліцію до її бабусі. Зразу ж після цього вона теж приїхала туди на таксі, зайшла в будинок і побачила, що бабуся лежала на підлозі вся в крові, непритомною, у неї були тілесні ушкодження. Каретою швидкої медичної допомоги бабуся була доставлена в лікарню, де з часом, не приходячи до свідомості, померла. З будинку бабусі були викрадені золоті речі. Пізніше їй стало відомо, що розбійний напад на її бабусю та заподіяння їй тілесних ушкоджень, що потягли смерть, вчинив обвинувачений ОСОБА_11
Свідок ОСОБА_26, співмешканець онуки загиблої ОСОБА_14, під час допиту в суді дав показання, аналогічні показанням останньої, зазначивши при цьому, що про все йому стало відомо зі слів співмешканки. Він наголосив, що також разом з нею приїжджав на місце події і бачив там потерпілу ОСОБА_14 з тілесними ушкодженнями, а також обстановку в будинку після пограбування останньої. Він також підкреслив, що обвинувачений до подій 5 грудня 2015 року працював на будівельних роботах в домогосподарстві загиблої. Він його там бачив і спілкувався з ним, а також проводив розрахунки за виконані роботи.
Свідок ОСОБА_18, знайомий обвинуваченого, під час допиту в суді показав, що він раніше був неодноразово засудженим за корисливі злочині проти власності та має непогашені судимості. З обвинуваченим він також познайомився в місцях позбавлення волі, де спільно відбували покарання. Після відбуття покарання він звільнився раніше, ніж обвинувачений, а тому, коли той теж звільнився з місць позбавлення волі влітку 2015 року, він зустрів його в м. Полтаві і відвіз додому до його дружини. А з жовтня 2015 року ОСОБА_11 почав проживати у нього постійно по АДРЕСА_5 в м. Полтава, так як дружина вигнала обвинуваченого з дому. Поселяючись до нього, ОСОБА_11 перевіз з собою свій одяг, взуття і постільну білизну, а також документи. Інколи ОСОБА_11 не приходив ночувати до нього і при цьому казав йому, що залишався у дружини. 30 листопада 2015 року ввечері обвинувачений був у нього і ночував теж. Де він знаходився протягом дня, йому невідомо. 3 грудня 2015 року ОСОБА_11 вдень десь знаходився, а ввечері був вдома і ночував у нього. 5 грудня 2015 року ОСОБА_11 пішов з дому близько 14-ї год., точного часу він не пам'ятає, не заперечуючи, що це могло бути і раніше. Брав обвинувачений з собою чи ні поліетиленовий пакет, він не бачив. В той день ОСОБА_11 був одягнутий в чорну куртку, на якій білим був вишитий товарний знак, штани чорного кольору. Приблизно о 15-й год. обвинувачений йому телефонував та запитував номер телефону знайомого, який пообіцяв позичити йому 50 грн. З'ясувавши, він повідомив йому номер телефону. Додому ОСОБА_11 повернувся близько 21-22 год., принісши з собою булочку. Вони попили чай і лягли спати. Як, де і з ким провів день 5 грудня, останній не розповідав. Зазначив, що за місцем його проживання в грудні 2015 року був проведений обшук, в ході якого були вилучені речі обвинуваченого, в тому числі одяг і поліетиленові пакети білого кольору. Наголосив, що під час досудового розслідування, працівниками поліції йому пред'являлась для огляду відеозапис, на якій особа з білим пакетом в руці ходила по дорозі біля якогось домоволодіння, потім зайшла на його територію і через деякий час вийшла звідти. Переглянувши відеозапис, він повідомив працівникам поліції, що та особа зовні схожа на обвинуваченого ОСОБА_11 по зовнішніх ознаках, а також одягу, в який вона була одягнена, хоча колір одягу був іншим, ніж у останнього. Підтвердив належність підписів на протоколах обшуку йому та відповідність записаному в них дійсності. Він також впізнав пакет поліетиленовий, який йому був пред'явлений в суді, як той, що був вилучений у нього при обшуку. Під час допиту свідок також зазначив, що в даний час він спілкується з обвинуваченим по мобільному телефону, хоча той і знаходиться під вартою в слідчому ізоляторі.
Аналізуючи показання вказаного свідка, суд зазначає, що ОСОБА_18 є особою зацікавленою у вирішенні справи на користь обвинуваченого, оскільки так само як і останній, веде аналогічний спосіб життя, не займаючись суспільно-корисною діяльністю, вдаючись час від часу до скоєння кримінальних діянь, за які піддавався заходам кримінального покарання. З обвинуваченим він познайомився в місцях відбування покарання, а тому їх стосунки ґрунтуються на правилах, притаманних спілкуванню осіб, що знаходились там. Даючи показання про обставини життя і поведінки обвинуваченого, свідок всіляко намагався умовчати про відомі йому факти, які можуть негативно вплинути на стан останнього, та чітко розповідав про ті обставини, які, на його думку, є сприятливими для уникнення обвинуваченим покарання. Тому суд приймає до уваги його показання тільки в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами по справі. Зокрема, суд розцінює такими, що відповідають дійсності та є об'єктивними показання свідка ОСОБА_18 про впізнання ним особи на відеозаписі, яка переміщається біля домогосподарства потерпілої ОСОБА_14 безпосередньо перед вчиненням розбійного нападу на неї, як обвинуваченого ОСОБА_11, оскільки він добре знає останнього як в цілому по образу, так і по окремих рисах, а тому у суду не виникає сумнівів у можливості свідка його впізнати. Суд також сприймає такими, що відповідають дійсності показання свідка в частині, що стосується факту та обставин проживання у нього обвинуваченого в період, коли той вчинював злочини.
Показання свідка ОСОБА_18 також свідчать про неправдивість показань обвинуваченого про те, як і з ким він провів дні і вечори 30 листопада та 5 грудня 2015 року.
Свідок ОСОБА_27 в суді показала, що вона являється сусідкою загиблої ОСОБА_14 і проживає на АДРЕСА_2. Її будинок знаходиться на протилежному боці вулиці і має відеоспостереження, яке ведеться з допомогою відеокамер в кольоровому зображенні. Всього в будинку встановлено 4 камери, дві з яких направлені на вулицю Кожевну і, зокрема, в напрямку будинку НОМЕР_12. На початку 2016 року працівники поліції оглядали відеозаписи за грудень 2015 року та з допомогою спеціалістів виготовили їх копії. Зазначила, що час, який виставлений на відеореєстраторі не відповідає реальному і різниця становить більше двох годин. Наголосила, що камерами сприйняття кольорів чомусь спотворюється і колір чорний передається як фіолетовий.
Свідок ОСОБА_28, директор фірми «Дозор», під час допиту в суді показав, що він встановлював систему відеоспостереження в будинку АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_27 Зазначив, що було встановлено відеореєстратор і 4 відеокамери, які він і обслуговує. В кінці 2015 року йому зателефонували працівники поліції і попросили зберегти архів на вказаному відеореєстраторі та скопіювати на флешносій інформацію за 5 грудня 2015 року. Він це зробив. Наголосив, що час, який був виставлений на відереєстраторі відрізнявся від реального на 2 год. 10 хв., а також, що камерами спотворювався колір, особливо чорний, який при відтворенні виглядав як фіолетовий.
Свідок ОСОБА_29, чоловік потерпілої ОСОБА_5, під час допиту в суді показав, що обвинуваченого ОСОБА_11 він знає як особу, яка з іншими найманими працівниками виконувала земляні роботи в домогосподарстві ОСОБА_14 Всі ці особи, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_11, знали, як відчинити хвірточку та зайти в двір, оскільки, крім замка, в ній був ще й засув, не відсунувши який зсередини відчинити хвіртку було неможливо. До обвинуваченого потерпіла ОСОБА_14 К відносилась дуже добре, завжди пригощала його їжею і ласощами. Він же бував у неї в будинку і знав всі розташування як в будинку, так і в дворі. Він також знав, що двері в будинок ОСОБА_14 вдень завжди були відімкнені. 5 грудня 2015 року на його тещу було вчинено розбійний напад, в ході якого їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона в послідуючому померла, та викрадено її майно. Однак, про обставини нападу, йому відомо тільки зі слів своєї дружини.
Свідок ОСОБА_24 в суді показав, що він перебуває в дружніх стосунках з свідком ОСОБА_18, який познайомив його з обвинуваченим приблизно в жовтні 2015 року, після чого він почав спілкуватись і з тим. 5 грудня 2015 року, близько 12 год., йому зателефонував ОСОБА_11 та попросив позичити йому 50 грн., він пообіцяв. Потім у нього розрядився телефон і він не мав змоги приймати дзвінки. Коли телефон ввімкнув, то побачив там sms від ОСОБА_18, який просив ввімкнути телефон, так як йому не може додзвонитись ОСОБА_11 Як тільки він ввімкнув телефон, останній зразу ж зателефонував і повідомив, що прийде за грішми. Приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_11 прийшов до нього. Він виніс йому і передав 50 грн., після чого останній пішов і він його більше не бачив. Зазначив, що обвинувачений був одягнений в чорну куртку, на якій був вишитий білим кольором напис «Nike», а на голові у нього була темна спортивна шапка.
Свідок ОСОБА_11, колишня дружина обвинуваченого, під час допиту в суді показала, що про обставини скоєння злочинів обвинуваченим їй нічого невідомо. Вона була присутня лише при проведенні обшуку 9 січня 2016 року, який на її думку, було проведено незаконно, зокрема, тому, що його проведено за іншою адресою, ніж було зазначено в ухвалі суду. Зазначила, що адреса будинку, в якому вона проживала з обвинуваченим, АДРЕСА_4. До цього адреса будинку була АДРЕСА_4. Саме в цьому будинку вони і проживали і саме на адресу АДРЕСА_4 судом і було надано дозвіл для проведення обшуку. Згоду на проведення обшуку в цьому будинку вона надавала. Зауважень і застережень працівникам поліції про те, що обшук проводиться не за тією адресою, вона не робила і в протоколі про це не зазначала. Протокол після завершення обшуку вона підписала і копію його отримала, дій працівників, які проводили обшук, вона не оскаржувала. При проведенні обшуку були присутні поняті, прізвища яких зазначені в протоколі, які також протокол підписали. Зазначила, що станом на 5 грудня 2015 року вона з чоловіком не проживала. В той день він прийшов до неї додому, близько 16 год. 20 хв. Був одягнений в чорні куртку і джинси і взутий в чорні черевики. В чорному пакеті приніс дитині банани, хліб і молоко. Будь-яких інших речей і грошей при ньому в той день вона не бачила.
Під час огляду місця події 5 грудня 2015 року, протокол про що був досліджений в суді (том 2 а. п. 199-215), було встановлено, що в будинку АДРЕСА_4, де проживала потерпіла ОСОБА_14, речі, які в ньому знаходилися розкидані, звичайна обстановка в будинку порушена.
В ході затримання обвинуваченого ОСОБА_11 була вилучена куртка, в яку він був одягнений під час вчинення розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_14 Відповідно до протоколу огляду від 7 грудня 2015 року (том 3 а. п. 1- 4) це зимова куртка чорного кольору, коротка, спортивна, балонова, прошита по горизонталі нитками чорного кольору. Вона має комір стійку. Навколо коміру знаходиться застібка типу «блискавка», на яку має кріпитися капюшон. Куртка застібається на застібку з блискавкою чорного кольору. На куртці маються дві прорізні кишені, які також застібаються на застібку з блискавкою чорного кольору, у верхній лівій частині куртки мається вишивка нитками білого кольору з зазначенням назви куртки «NIКЕ». Низ куртки стягується шнурком. На правій нижній частині куртки поблизу правої кишені мається пляма бурого кольору на площі 10 х 3 см. На рукавах маються манжети з однією кнопкою на кожному. Всередині куртки мається штучне хутро білого кольору. Будь-які пошкодження на куртці відсутні.
Із переглянутого в суді відеозапису з камер відеоспостереження, встановлених в домогосподарстві по АДРЕСА_2, який було добровільно надано працівникам правоохоронних органів громадянкою ОСОБА_27, що мешкає за вказаною адресою, чітко видно проїжджу частину, яка покрита асфальтом, а також протилежний від встановлених відеокамер бік вулиці Кожевної, на якій видно цегляну огорожу, металеві ворота та хвіртку, а також за ними приватне домоволодіння - приватний будинок білого кольору з вікнами, який належить потерпілій ОСОБА_14
О 14 год. 07 хв. 12 сек. (з урахуванням похибки годинника на відеокамері, яка становить 2 год. 12 хв., що було встановлено в суді) в напрямку розташування відеокамер біля будинку НОМЕР_12 по вул. Кожевній рухається чоловік, який тримає у правій руці пакет білого кольору. Проходячи повз вказаний будинок, він прикриває лівою рукою обличчя, ховаючи його від тих, хто знаходився в автомобілі, який в цей час там проїжджав, і опускає руку тільки після проїзду автомобіля. Пройшовши повз будинок НОМЕР_12, він зупинився навпроти будинку № 4-а по цій же вулиці, ставши спиною до відеокамери на незначній відстані від неї, що дає можливість розгледіти його та помітити його зовнішню схожість з обвинуваченим по тілобудові та інших рисах його зовнішності. Він одягнений в балонову куртку, на якій маються горизонтальні полоски, джинсові або спортивні штани, в'язану шапку та черевики. Колір одягу на особі, що зафіксована на відеозаписі, передається як фіолетовий. На лівому боці куртки мається позначення білим кольором назви фірми виробника куртки, який чітко не прочитується. В правій руці ця особа тримає пакет білого кольору з нерозбірливими позначеннями. Поглянувши спочатку вправо, а потім прямо перед собою, нібито пересвідчившись, що нікого поруч немає, особа швидко повертається назад та впевнено прямує до домогосподарства АДРЕСА_3. Підійшовши до хвіртки, вона швидко, перекинувши руку через огорожу, відчиняє її зсередини та о 14 год. 08 хв. 10 сек. заходить на подвір'я будинку, після чого зникає з камер відеоспостереження.
О 14 год. 47 хв. 24 сек. ця особа майже бігом вибігає з будинку, рухаючись по подвір'ю домогосподарства НОМЕР_12, підходить до хвіртки, відчиняє її зсередини, швидко виходить на вулицю, зачинивши її за собою, і йде в іншому напрямку від розташування відеокамер. При виході ця особа тримає пакет білого кольору в лівій руці і зразу ж вийшовши за хвіртку, перекладає пакет в праву руку. О 14 год. 47 хв. 39 сек. ця особа зникає з поля зору камер відеоспостереження.
Аналізуючи зміст переглянутого, суд приходить до висновку, що в записах на камерах відеоспостереження зафіксовано знаходження та переміщення біля будинку потерпілої обвинуваченого в час безпосередньо перед вчиненням розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_14 та зразу після цього. Такий висновок суду ґрунтується на зовнішній схожості обвинуваченого, яка сприймається судом безпосередньо, з особою, що зафіксована на відеозаписі. Ця схожість проявляється в манері і характері рухів та ходи обвинуваченого і особи, яка зафіксована на відеозаписах, в схожості осанки статури порівнюваних об'єктів та профілю обличчя, зокрема носу. Крім безпосереднього сприйняття побаченого на відеозаписі, суд також враховує показання потерпілої ОСОБА_5, яка категорично стверджує, що обвинувачений і особа, постать якої зафіксована на записах камер відеоспостереження, одна й та ж, тобто обвинувачений ОСОБА_11 Це підтвердив в суді і свідок ОСОБА_18, знайомий обвинуваченого, який під час досудового слідства також переглядав відеозапис з камер відеоспостереження і впізнав при цьому обвинуваченого, категорично сказавши про це працівникам поліції, про що наголосив під час його допиту в суді.
Відповідно до протоколу огляду від 13 січня 2016 року (том 3 а. п. 14-16), який було досліджено в суді, мобільний телефон «Nokia» у корпусі синьо-чорного кольору з карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», який було вилучено у обвинуваченого ОСОБА_11 Цей телефон має ІМЕІ: НОМЕР_11 та в ньому знаходиться картка оператора мобільного зв'язку «МТС», яка має абонентський номер: НОМЕР_2.
Згідно з протоколом огляду від 18 березня 2016 року роздруківки з'єднань мобільного терміналу абонентів НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 мобільного зв'язку ПрАТ «МТС України», які працювали в мобільному телефоні з ІМЕІ: НОМЕР_11, який належить обвинуваченому ОСОБА_11 (том 3 а. п. 142-152) 5 грудня 2015 року мобільний термінал ОСОБА_11 з мобільним номером НОМЕР_10 о 13 год. 07 хв. 18 сек.., о 15 год. 10 хв. 45 сек. працював в районі вул. Чапаєва, 9-а в м. Полтава, а о 15 год. 21 хв. 28 сек. працював в районі вул. Степового Фронту, 29 в м. Полтава.
Відповідно до протоколу обшуку від 6 грудня 2015 року (том 2 а. п. 230-233) за місцем проживання знайомого обвинуваченого ОСОБА_18 по АДРЕСА_5 в м. Полтава, де ОСОБА_11 також проживав, було вилучено: пакет «Сільпо»; пакет «LS JEANS»; рукавиці робочі, 1 пара; пакет «Кулиничі» з булкою в упаковці «Кулиничі»; коробку зі стартового пакету «Водафон Ред» № ІССД: НОМЕР_17; клаптик фольги із записом: НОМЕР_3; карту банку «ПриватБанк» № НОМЕР_18; товарний чек на мобільний телефон «SAMSUNG S-5610» серійний номер НОМЕР_19; товарні чеки на мобільний телефон «SAMSUNG Е-1200» серійний номер: НОМЕР_20; сім-картку із зазначеним номером: НОМЕР_21 оператора «МТС»; мобільний телефон «Nokia 1600» ІМЕІ: НОМЕР_22; мобільний телефон «Nокіа 8310», СОDЕ: НОМЕР_23 ІМЕІ не простежується; товарний чек на мобільний телефон «SAMSUNG» серійний номер: НОМЕР_24; чек банку «ПриватБанк» на перерахунок грошових коштів - 500 від 30.10.2015 року; чек банку «ПриватБанк» на перерахунок грошових коштів - 4500 від 30.10.2015 року; сім-картку «Водафон № НОМЕР_25, № НОМЕР_26; сім-картку «МТС» з № НОМЕР_27; пакет «Спасибо за покупку»; чотири пакети «Фуршет»; пакет «Кулиничі»; штани з джинсового матеріалу чорного кольору з паском; запальничку червоно-рожевого кольору «ВІС»; пасок чорного кольору; футболку чоловічу чорного кольору з надписом «LANDMAVK FOREST ADVENTURE PARK»; пасок чорного кольору «LEVIS»; штани спортивні чорного кольору із сірими боковими вставками; капюшон із зимової куртки чорного кольору з хутром білого кольору; черевики чорного кольору; клаптик паперу з написом:НОМЕР_4; експрес-накладну № НОМЕР_28 «Нова Пошта»; блокнот з чорновими записами; мобільний телефон «LG» ІМЕІ:НОМЕР_29; тримач для сім-картки «МТС» № НОМЕР_30, на які ухвалою слідчого судді від 8 грудня 2015 року накладено арешт (том 2 а. п. 234) та які відповідно до постанови слідчого від 13 січня 2016 року визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню та зберігаються в кімнаті речових доказів СУ ГУ НП в Полтавській області (том 2 а. п. 235-239).
Протоколом огляду пакета «LS», вилученого під час обшуку в будинку АДРЕСА_5, який був досліджений в суді (том 3 а. п. 12-13), встановлено, що він має білий колір, на якому мається напис англійськими літерами чорного кольору «LS». Розмір пакету становить приблизно 35х40 см. Напис англійськими літерами «LS» розташований ближче до правого боку пакету. Біля цих літер мається напис англійськими літерами червоного кольору «JEANS NEW», внизу під написами англійськими літерами чорного кольору «LS» та під написами англійськими літерами червоного кольору «JEANS NEW» мається напис англійськими літерами червоного кольору «classic design new fashion jeans wear», а під вищевказаним написом внизу мається напис англійськими літерами чорного кольору: «GENUINE QUALITY this unusual quality garment better workmanship. На зворотній стороні пакету мається аналогічний напис англійськими літерами червоного та чорного кольору, які розташовані аналогічно з вищевказаними написами.
Згідно з висновком судово-медичного експерта № 136 від 15 лютого 2016 року (том 3 а. п. 23-25) смерть громадянки ОСОБА_14 настала внаслідок черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася крововиливами під оболонки головного мозку, про що свідчать крововиливи в м'які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні з наявністю крововиливу в скроневий м'яз зліва темно-коричневого забарвлення, крововиливи під тверду мозкову оболонку в тім'яній ділянці зліва у вигляді темно-коричневих згортків крові, щільно спаяних з твердою мозковою оболонкою по базальній поверхні, в проекції передньої та середньої черепно-мозкової ямки об'ємом до 5,0 мл, в проекції потиличної кістки зліва об'ємом до 3,0 мл, крововиливи під м'яку мозкову оболонку в лобно-тім'яно-скроневій долі лівої півкулі темно-коричневого забарвлення в лівій долі мозочку, крововиливи з ознаками організації під твердою та у м'яких мозкових оболонках, набряк-набухання головного мозку з розладом кровообігу, осередками спонгіозу, різкою дистрофією та осередками розрідження нейронів кори та мозочку, інфільтруючий крововилив з ознаками організації у препараті «скроневий м'яз зліва».
При судово-медичній експертизі трупа громадянки ОСОБА_14 на її тілі виявлені тілесні ушкодження: крововиливи в м'які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні з наявністю крововиливу в скроневий м'яз зліва темно-коричневого забарвлення, крововиливи під тверду мозкову оболонку в тім'яній ділянці зліва у вигляді темно-коричневих згортків крові, щільно спаяних з твердою мозковою оболонкою по базальній поверхні, в проекції передньої та середньої черепно-мозкової ямки об'ємом до 5,0 мл, в проекції потиличної кістки зліва об'ємом до 3,0 мл, крововиливи під м'яку мозкову оболонку в лобно-тім'яно-скроневій долі лівої півкулі темно-коричневого забарвлення в лівій долі мозочку, які за своїм характером являються прижиттєвими, утворилися від дії тупих предметів, з достатньою силою прикладення для їх утворення, стосовно живої особи несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Смерть її настала 27 січня 2016 року о 18 год. в реанімаційному відділенні 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтава.
Крім наведених доказів, суд на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень також враховує речові докази, а саме куртку чорну з горизонтальними лініями, прошитими нитками чорного кольору та вишитим білими нитками знаком «Nike», чорну в'язану шапку, чорні штани, білий поліетиленовий пакет, в які був одягнутий обвинувачений під час скоєння злочину та які були досліджені в суді.
Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_14 та заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілої. При цьому суд виходить з досліджених в суді даних про перебування обвинуваченого безпосередньо перед нападом на потерпілу біля її будинку та проникнення його в будинок в цей час. Судом безперечно встановлено, що після залишення обвинуваченим місця скоєння злочину на територію домогосподарства потерпілої і в її будинок ніхто не заходив і зайти не міг, оскільки в той час вдома вже знаходилась дочка загиблої ОСОБА_5, яка й виявила злочин. Вважаючи факт причетності обвинуваченого до скоєння цього злочину встановленим, суд враховує також характер стосунків обвинуваченого з потерпілою, які склалися внаслідок його спілкування з нею та членами її родини, в зв'язку з виконанням ним будівельних робіт в її домогосподарстві. На думку суду, це спілкування дало змогу обвинуваченому добре знати про статки загиблої, наявність у неї дорогоцінностей, можливі місця їх зберігання чи схову, а також шляхи проникнення на територію домогосподарства і в дім. Суд враховує також характер поведінки обвинуваченого перед скоєнням цього злочину, яка характеризується проявом корисливості (нібито потерпіла не провела з ним повного розрахунку за виконану ним роботу), а також залишення ним в будинку потерпілої свого одягу після завершення робіт, яке суд розцінює як стан підготовки до скоєння злочину - формальні підстави для приходу в її будинок. З урахуванням наведених вище доказів, суд без сумніву розцінює ці дії, як свідчення його причетності до скоєння інкримінованого йому злочину.
Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів і кваліфікує його дії: по епізоду № 1 як напад на потерпілу ОСОБА_2 з метою заволодіння її майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, особою, яка раніше вчинила розбій, тобто за ч. 2 ст. 187 КК України; .по епізодах № 2 і 4 як напад на потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_14 з метою заволодіння їх майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а щодо потерпілої ОСОБА_14 ще й з проникненням у житло особою, яка раніше вчинила розбій, тобто за ч. 4 ст. 187 КК України; по епізоду НОМЕР_12 як напад на потерпілу ОСОБА_4 з метою заволодіння її майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров'я та з проникненням в інше приміщення, особою, яка раніше вчинила розбій, тобто за ч. 3 ст. 187 КК України; по епізоду № 4 суд також кваліфікує його діяння за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння і таке, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_14
При кваліфікації діянь обвинуваченого по епізодах розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_14 за ознакою проникнення до житла та іншого приміщення колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 5-15кс12 від 15 листопада 2012 року.
Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого про те, що докази його вини під час досудового слідства були зібрані з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку і, зокрема, з застосуванням щодо нього недозволених методів досудового слідства. Ці показання не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, оскільки за дорученням суду прокурором було проведено перевірку, за результатами якої не здобуто доказів, які б підтверджували факт застосування насильства або інших заходів примусу щодо обвинуваченого, в зв'язку з чим йому відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР про вчинені нібито щодо нього злочини службовими особами правоохоронних органів.
Аналізуючи зміст показань обвинуваченого, які він дав під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, суд звертає увагу на очевидно надмірне акцентування уваги обвинуваченим саме на події, що відбувалися в дні скоєння злочинів з буквально похвилинним розкриттям змісту і характеру тих дій, до яких він нібито був причетний в цей час, не зважаючи на значний інтервал між подіями, що мали місце після вчинення першого і послідуючих злочинів - майже два місяці. Суд вважає не властивою для пам'яті людини вибіркову детальну запам'ятовуваність подій в одні нічим не особливі для неї дні при відсутності мотивів для цього або необхідності створення штучного алібі, що, на думку суду, має місце в даному випадку. Тому суд сприймає показання обвинуваченого про те, чим він займався і як проводив час 6 жовтня, 30 листопада, 3 та 5 грудня 2015 року, неправдивими і розцінює їх як штучне створення свого алібі з метою уникнення покарання. Так само суд сприймає і акцентування уваги обвинуваченим на не підтвердженні нібито даними роздруківок розмов з його мобільного терміналу, як він зазначає «трафіку», його знаходження в місцях скоєння злочинів.
Аналізуючи дані про місцезнаходження мобільного терміналу обвинуваченого під час скоєння ним злочинів, суд зазначає, що в більшості випадків (три із чотирьох) він перебував за адресою вулиця Європейська (Фрунзе), 146-а в м. Полтава, а отже, на думку суду, був залишений ОСОБА_11 там з метою створення алібі. А тому суд не приймає до уваги посилання останнього як на доказ його непричетності до скоєння інкримінованих йому діянь цей факт, розцінюючи його як штучне створення доказів його невинуватості. Та і наявність мобільного терміналу в певному місці, не є безперечним свідченням знаходження там і його власника, оскільки останній може його залишити там або передати в користування іншим особам. Зважаючи на акцентування обвинуваченим уваги суду саме на цьому факті, суд вважає, що саме так і діяв обвинувачений, залишаючи свій мобільний термінал під час скоєння злочинів в іншому, ніж він перебував місці, готуючись таким чином до скоєння злочинів.
Суд розцінює як надумане твердження обвинуваченого про те, що докази його вини сфальсифіковані працівниками поліції, так як нібито він із-за упередженого до нього ставлення потерпілої ОСОБА_5, яка, на його переконання, має відношення до правоохоронних органів, попав в поле зору поліції. При цьому він зазначив, що ніяких проблем з працівниками правоохоронних органів після звільнення з місць позбавлення волі у нього не було. Аналізуючи його твердження, суд констатує про його алогічність та суперечливість, які випливають з його змісту - відсутність будь-яких претензій з боку правоохоронних органів до нього і фальсифікація доказів по епізодах скоєння злочинів, вчинених в різні періоди і з значним інтервалом між кожним із них.
Наведене дає суду підстави констатувати, що обвинувачений, не маючи змоги спростувати наведені вище докази його винуватості, проявляючи при цьому позапроцесуальну зухвалість, намагається штучно створити уявну непричетність до скоєння інкримінованих йому злочинів, спотворюючи при цьому закони логіки та інтерпретуючи докази, надані стороною обвинувачення, на свою користь, що суд не приймає до уваги.
Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого про те, що в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з певною долею сумніву, а не категорично, вказали на нього як особу, яка вчинила розбійний напад, що, на його думку, свідчить про невпізнання ними його як того, хто дійсно вчинив злочин щодо них, суд розцінює як вигадане, оскільки, на думку суду, кожна із потерпілих з великою долею категоричності констатувала факт впізнання особи обвинуваченого, неодноразово наголосивши на цьому.
Суд розцінює як надумане твердження обвинуваченого про відсутність відбитків пальців у місцях скоєння ним злочинів як доказ його непричетності до цього, вважаючи, що при їх вчиненні він міг використовувати рукавиці, які були вилучені під час обшуку за місцем проживання його знайомого ОСОБА_18 у м. Полтава по АДРЕСА_5, де він також в дні скоєння злочинів постійно проживав.
При оцінці доказів суд враховує положення ч. 3 ст. 88 КК України, якою встановлено, що докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.
Враховуючи зазначені положення наведених вимог КПК України суд враховує, що обвинувачений 31 січня 2006 року був засуджений Апеляційним судом Дніпропетровської області за скоєння аналогічних злочинів, вчинених ним таким же способом і відносно таких же осіб. Зокрема, як за вказаним вище вироком суду, так і в даному випадку ним були вчиненні розбійні напади, поєднані з замахом на вбивство виключно жінок, які він скоював зненацька, вистежуючи жертву в нелюдному місці, як правило в темну пору доби, приготувавши при цьому знаряддя для заподіяння тілесних ушкоджень (в обох випадках, за які він вже був засуджений) молоток, в інкримінованих йому в даний час випадках, невстановлені знаряддя та ніж, заволодівав майном потерпілих і швидко втікав з місця скоєння злочинів.
Отже, судом встановлено, що злочинна поведінка обвинуваченого, яка характеризується проявом жорстокості і боягузтва (злочини вчинюються відносно осіб слабкої статі), корисливості і паразитування (ніколи не займався суспільно-корисною діяльністю), використанням знарядь для спричинення тілесних ушкоджень, є властивою для нього, тому суд вважає, що всі інкриміновані йому кримінальні правопорушення узгоджуються із цією звичкою останнього, що судом приймається до уваги при оцінці доведеності його вини.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.
Обставинами, які обтяжують його покарання, суд визнає вчинення злочину обвинуваченим щодо особи похилого віку, а також рецидив злочинів.
Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.
Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_11 раніше засуджувався за вчинення умисних особливо тяжких, в тому числі аналогічних злочинів, вчинених з тих же мотивів, аналогічним способом та відносно потерпілих жіночої статі, покарання за які не відбув та був умовно-достроково звільнений від відбування покарання на значний строк, в період якого й вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, характеристику його особи, як такої, що ніколи не займалась суспільно-корисною діяльністю, вчинюючи при цьому злочинні діяння та відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, те, що два із інкримінованих йому злочинів ним вчинено щодо особи похилого віку з проявом при цьому особливої зухвалості та жорстокості, його поведінку як під час скоєння злочинів, так і після цього, ставлення до скоєного, яке, на думку суду, є демонстрацією зневаги до загальноприйнятих норм і правил поведінки та небажання виправитися, що він зухвало продемонстрував під час розгляду кримінального провадження в суді, чинячи тиск на потерпілих і свідків, залякуючи їх з метою схиляння до відмови від дачі правдивих свідчень про відомі їм обставини справи, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність тих, які його обтяжують, відсутність стійких соціальних зв'язків та небажання займатися суспільно-корисною діяльністю, думку потерпілих, які наполягають на його суворому покаранні, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та перевиховання, а також соціальної реабілітації.
Оцінюючи мотиви злочинних дій обвинуваченого, суд вважає, що він вчинив розбійні напади та заподіяв тяжкі тілесні ушкодження умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи при цьому ціль особистого збагачення, демонструючи відкриту зневагу до загальнолюдських цінностей і правил поведінки в суспільстві.
Такий висновок суду ґрунтується як на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими, так і на матеріалах судово-психіатричної експертизи (том 3 а. п. 208-216) про те, що ОСОБА_11 як в період вчинення інкримінованих йому злочинів, так і на теперішній час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав і не страждає, як і не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. При дослідженні особистісних особливостей ОСОБА_11 виявляє достатню активність темпу психічних процесів і станів, вразливість, імпульсивність, виражену емоційну нестійкість зі схильністю до антисоціальних вчинків, які не могли суттєво вплинути на його свідомість та поведінку на час інкримінованого йому діяння. Під дію ч. ч. 2 і 3 ст. 19 та ст. 20 КК України на даний час не підпадає і може постати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено за сукупністю вироків за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки він після засудження його за попереднім вироком, але до повного відбуття покарання вчинив нові злочини. Зважаючи на те, що ним було вчинено аналогічні тяжкі та особливо тяжкі злочини під час його умовно-дострокового звільнення, що між звільненням його від відбування покарання і вчиненням нових злочинів минув незначний проміжок часу (два місяці), злочини вчинені ним таким же способом, з таким же проявом жорстокості і зухвалості та заподіянням тяжких наслідків, у всіх випадках щодо осіб жіночої статі, в тому числі і похилого віку, суд приходить до висновку про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого для суспільства, а тому вважає за необхідне повністю приєднати до призначеного за новим вироком не відбуте покарання за попереднім вироком.
Оскільки обвинувачений засуджується до позбавлення волі, яке має відбувати реально, то суд з метою уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та виконання вироку по цьому кримінальному провадженню вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по справі заявлені цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на суми:
- потерпілою ОСОБА_3 14681,74 грн. матеріальної та 300000 грн. моральної шкоди (том 1 а. п. 109-119);
- потерпілою ОСОБА_4 2362,71 грн. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди;
- потерпілою ОСОБА_5 52000 грн. матеріальної та 150000 грн. моральної шкоди (том 1 а. п. 58-84).
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс-Харків» заявлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином в сумі 3186,19 грн. (том 1 а. п. 99).
Прокурором заявлено цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_11 про відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_14 в сумі 19396,34 грн., потерпілої ОСОБА_2 в сумі 2598,97 грн. та потерпілої ОСОБА_3 в сумі 9094,29 грн. (том 1 а. п. 22-27, 28-33, 34-39).
Вирішуючи цивільний позов потерпілих, суд керується статтями 28, 128 КПК України, статтями 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року НОМЕР_12 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
В добровільному порядку збитки, завдані злочинами не відшкодовувались.
Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вважає доведеним і факт заподіяння потерпілим збитків на суми викраденого у них майна.
Суд вважає, що кожній із потерпілих була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо кожної із них вони зазнали інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано шкоду їх здоров'ю, що потягло за собою вимушені зміни в їх житті. Ними було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, нікому із них в повній мірі зробити не вдалось. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що позов кожної із потерпілих в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Підлягають задоволенню також цивільні позови Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс-Харків» про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та прокурора про відшкодування витрат закладам охорони здоров'я за лікування потерпілих.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,
з а с у д и в :
ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. ч. 2, 3 і 4 ст. 187 КК України і призначити йому покарання:
за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на десять років;
за ч. 2 ст. 187 КК України у виді восьми років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
за ч. 3 ст. 187 КК України у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
за ч. 4 ст. 187 КК України у виді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити йому покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю вироків, повністю приєднавши до призначеного покарання за цим вироком не відбуту частину покарання, а саме два роки один місяць і двадцять чотири дні позбавлення волі за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2006 року, за яким його було засуджено за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 186, ч. ч. 1, 2 і 4 ст. 187, 70 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, у виді сімнадцяти років одного місяця двадцяти чотирьох днів позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому рахувати з 6 грудня 2015 року, зарахувавши в нього час його перебування під вартою в зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по цій справі (том 2 а. п. 240-242).
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому термін його попереднього ув'язнення по цій справі у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 6 грудня 2015 року до набрання вироком законної сили.
Задовольнити заявлені по справі потерпілими цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і стягнути з обвинуваченого на користь:
- потерпілої ОСОБА_4 2362,71 грн. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди;
- потерпілої ОСОБА_3 14681,74 грн. матеріальної та 300000 грн. моральної шкоди;
- потерпілої ОСОБА_5 52000 грн. матеріальної та 150000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс-Харків» (код за ЄДРПОУ 36456170 26002060381009 у відділенні № 1 ХГРУ «ПриватБанк», МФО 351533) майнову шкоду у розмірі 3186,19 грн.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М. В. Скліфосовського в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19396,34 грн., 2598,97 грн. та 9094,29 грн. відповідно шляхом їх сплати на розрахунковий рахунок 35420201031527 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, ЄДРПОУ 01999106 МФО 831019.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь держави 7200 грн. судового збору за подачу потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позовів про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь держави 1227,60 грн. судових витрат.
До набрання вироком законної сили обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Речові докази:
- картки банку «Дельта-Банк» та «Фокстрот» (том 1 а. п. 206-207) - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон «Fly IQ 4416», паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, свідоцтво про народження ОСОБА_12 № НОМЕР_31, картку платника податків на ім'я ОСОБА_3 № НОМЕР_1, пластикову картку «ПриватБанку» на ім'я ОСОБА_3 № НОМЕР_16, жіночі чоботи чорного кольору, жіночу куртку балоневу чорного кольору, шарф в клітинку, які належать потерпілій ОСОБА_3 та передані їй на зберігання (том 3 а. п. 120-122), - повернути їй же;
- лазерний компакт-диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, які маються на будинку АДРЕСА_2, визнаний речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 13 січня 2016 року (том 3 а. п. 11), - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- оптичні диски CD-R № ЄД/КІ-П/16/3254 та № ЄД/КІ-П/16/3254 з інформацією про з'єднання абонентів НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 зберігати при матеріалах кримінального провадження (том 3 а. п. 153-154, 181-182);
- зіскоби з РБК; два сліди взуття; пакет «Кулиничі» з булкою в упаковці «Кулиничі», коробку зі стартового пакету «Водафон Ред» № ІССД:НОМЕР_17; рукавиці робочі 1 пара; пакети «Сільпо» та «LS»; клаптик фольги із записом НОМЕР_3; товарний чек на мобільний телефон «SAMSUNG S-5610» серійний номер НОМЕР_19; товарні чеки на мобільний телефон «SAMSUNG Е-1200» серійний номер:НОМЕР_20; сім-картку із зазначеним номером: НОМЕР_21 оператора «МТС»; товарний чек на мобільний телефон «SAMSUNG» серійний номер: НОМЕР_24; чек банку «ПриватБанк» на перерахунок грошових коштів - 500 від 30.10.2015 року; чек банку «ПриватБанк» на перерахунок грошових коштів - 4500 від 30.10.2015 року; сім-картку «Водафон № НОМЕР_25, № НОМЕР_26; сім-картку «МТС» з № НОМЕР_27; пакет «Спасибо за покупку»; чотири пакети «Фуршет»; пакет «Кулиничі»; клаптик паперу з написом:НОМЕР_4; експрес-накладну № НОМЕР_28 «Нова Пошта»; запальничку червоно-рожевого кольору «ВІС»; блокнот з чорновими записами - знищити (том 2 а. п. 235-239);
- футболку чоловічу чорного кольору з надписом «LANDMAVK FOREST ADVENTURE PARK»; пасок чорного кольору «LEVIS»; штани спортивні чорного кольору із сірими боковими вставками; капюшон із зимової куртки чорного кольору з хутром білого кольору; черевики чорного кольору; шапку чорного кольору; спортивну куртку чорного кольору «Nike»; джинси синього кольору; туфлі чорного кольору; носки чорного кольору; олімпійку чорного кольору «Nike»; футболку з візерунком - повернути за належністю (том 2 а. п. 235-239);
- мобільний телефон «LG» ІМЕІ:НОМЕР_29; мобільний телефон «Nokia 1600» ІМЕІ:НОМЕР_32; мобільний телефон «Nokia 8310», СОDЕ:НОМЕР_23, ІМЕІ не простежується - зберігати в камері речових доказів СУ ГУ НП в Полтавській області до вирішення питання про конфіскацію майна обвинуваченого (том 2 а. п. 235-239).
Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
С у д д і :
А. Г. Савченко С. В. Антонов В. М. Микитенко
Судове рішення № 62698161, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави) було прийнято 09.11.2016. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 554/2303/16-к. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome
YouScore
API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market
Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World
Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy
Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок
Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення
Firefox, Google Chrome