Рішення № 62697774, 10.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/16679/15-ц Головуючий у І інстанції Гапоненко А. П.Провадження № 22-ц/780/4227/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 26 10.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Олійника В.І.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Виконуючого обов»язки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2016 року у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що згідно з договором кредитної лінії № 936/МКЗЗ/2007-980 від 28.11.2007 року фізичній особі ОСОБА_2 було відкрито кредитну лінію в сумі 250 000,00 грн. строком до 27 листопада 2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 18,9% річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором кредитної лінії, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання, як поручитель, зобов»язалась відповідати перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник ОСОБА_2

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином, натомість відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним не виконав, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість, розмір якої станом на 10.07.2015 року становить 102 525,79 грн. і складається із заборгованості за кредитом в розмірі 64 720,39 грн., заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 9 178,82 грн.; пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 24 997,88 грн., яка нарахована відповідно до п.8.2. кредитного договору, та штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 3 628,70 грн., нарахованого відповідно до п.8.3. кредитного договору.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погасили, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з них в солідарному порядку вищевказаної заборгованості та понесених по справі судових витрат.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ПАТ КБ «Надра» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії № 936/МКЗЗ/2007-980, відповідно до умов якого позичальнику відкрито кредитну лінію в сумі 250 000,00 грн. строком до 27.11.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 18,9% річних.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 його зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором кредитної лінії, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання, як поручитель, зобов»язалась відповідати перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник ОСОБА_2

Також встановлено, що позивач свої обов»язки виконав належним чином, натомість відповідач неналежним чином виконував обов»язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість, розмір якої станом на 10.07.2015 року становить 102 525,79 грн. і складається із заборгованості за кредитом в розмірі 64 720,39 грн., заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 9 178,82 грн.; пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 24 997,88 грн., яка нарахована відповідно до п.8.2. кредитного договору, та штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 3 628,70 грн., нарахованого відповідно до п.8.3. кредитного договору. Розмір заборгованості та розмір її складових підтверджується наявними в справі письмовими доказами, неспростованими відповідачами.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності боргових зобов'язань відповідачів перед банком згідно договору кредитної лінії № 936/МК33/2007-980 через відсутність документального підтвердження та ненадання оригіналів додаткових угод до договору №936/МК33/2007-980/1 та № 936/МК33/2007-980/2, № 936/МК33/2007-980/3, згідно яких визначено розмір фактично виданого траншу.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами суду не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти позову. Зокрема, посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що він коштів згідно умов договору кредитної лінії від 28.11.2007 року не отримував, спростовуються наданими позивачем суду завіреними належним чином копіями меморіальних ордерів № 342 від 28.11.2007 року, № 384 від 06.08.2008 року та №714 від 28.03.2008 року про перерахування ОСОБА_2 коштів згідно умов договору кредитної лінії № 936/МК33/2007-980 (а.с.66-68), та самим фактом часткового погашення ним заборгованості за вищевказаним договором.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» з підстав його недоведеності є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «Надра», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами, неспростованими відповідачем, підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за ним заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, вимоги позивача про стягнення цієї заборгованості з відповідача ОСОБА_2, як позичальника, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 5.3.) про його дію до належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов»язань згідно з умовами договору поруки, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов»язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором строк пред»явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов»язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв»язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред»явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред»явлення до нього позову. При цьому в разі пред»явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов»язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов»язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання основного зобов»язання згідно п. 1.1. укладеного між сторонами договору кредитної лінії настає з 28.11.2014 року (а.с.7).

За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо сплати заборгованості за договором кредитної лінії, починаючи з 28.11.2014 року протягом наступних шести місяців.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Оскільки шестимісячний строк, протягом якого позивач мав право звернутися до поручителя з вимогою, закінчився 28.05.2015 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише в листопаді 2015 року, тобто з пропуском визначеного законом шестимісячного строку, підстави до задоволення вимог банку до поручителя ОСОБА_3 відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду про відмову в позові - скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Оскільки позов задовольняється лише в частині відповідача ОСОБА_2, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з нього на користь позивача ПАТ КБ «Надра» підлягають стягненню понесені останнім по справі судові витрати на суму 3 274 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Виконуючого обов»язки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»- задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2016 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за договором кредитної лінії № 936/МК33/2007-980 від 28 листопада 2007 року у розмірі 102 525 грн. 79 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 64 720 грн. 39 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 9 178 грн. 82 коп., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 24 997 грн. 88 коп.; штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 3 628 грн. 70 коп.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судові витрати у розмірі 3 274 грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: