Постанова № 62697068, 08.11.2016, Черняхівський районний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №293/689/16-а

08 листопада 2016 року смт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Васильчука С.Ф.

секретаря судових засідань Тишкевич К.Б.

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Германчук Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Черняхівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії та зобов'язання вчинити такий перерахунок та виплату,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати неправомірними дії відповідача у відмові здійснити йому перерахунок та виплату пенсії як непрацюючому державному службовцю, зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з 09 червня 2016 року, виходячи з розміру 90 відсотків місячної заробітної плати згідно довідки ТУ ДСА в Житомирській області від 02 червня 2016 року, без обмеження пенсії граничним розміром та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі та пояснив суду, що 07 червня 2016 року він звернувся з письмовою заявою до Черняхівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії державного службовця відповідно до ст.37 та ст.37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та на підставі довідки ТУ ДСА в Житомирській області від 02.06.2016 року оскільки, він отримує пенсію в меншому розмірі ніж це було передбачено ст.37 Закону України «Про державну службу».Відповідач відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з посиланням на те, що діючим на даний час законодавством України такий перерахунок пенсії не передбачено. Вважає дії відповідача протиправними посилаючись на ту обставину, що він отримує пенсію державного службовця з 2010 року на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Відповідно до ст.37-1 даного Закону передбачено перерахунок державним службовцям раніше призначених пенсій, а тому норми Закону України «Про державну службу» в редакції Закону від 10.12.2015 року, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, не можуть бути застосовані, оскільки у такому випадку будуть порушенні його Конституційні права.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог позивача не визнав, просив суд їх не задовольняти, так як вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають нині діючим нормам законодавства України. Стверджував, що на час виникнення спірних правовідносин набрав чинності Закон України «Про державну службу» в редакції Закону від 10.12.2015 року №889-VІІІ, яким скасовані норми Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, а пенсійне забезпечення державних службовців на даний час здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі обставини справи та дослідивши надані сторонами докази судом на засадах змагальності сторін встановлені наступні факти.

Рішенням Черняхівського районного суду від 07 травня 2010 року на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року та ст.43 Закону від 15 грудня 1992 року N2862-XII «Про статус суддів»позивачу, який на той час працював на посаді судді Житомирського районного суду, призначена пенсія державного службовця з 01.02.2010 року в розмірі 90 відсотків від суми заробітку станом на січень 2010 року (а.с.34).

09 червня 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до Черняхівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії як непрацюючому державному службовцю відповідно до ст.37 та ст.37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та на підставі довідки ТУ ДСА в Житомирській області від 02.06.2016 року (а.с.6).

Черняхівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку та виплати пенсії державного службовця з посиланням на відсутність для цього підстав у зв'язку з набранням 01 травня 2016 року чинності Закону України «Про державну службу» в редакції Закону від 10.12.2015 року №889, яким скасовані норми Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (а.с.8-9).

Судом встановлено, що між сторонами у справі виник спір у сфері публічно-правових відносин.

Наявність у позивача права на проведення відповідачем перерахунку та виплати йому пенсії державного службовця є підставою для задоволення судом позову в повному обсязі.

Вирішуючи спір суд брав до уваги наступне.

Позивач, працюючи на посаді судді Житомирського районного суду Житомирської області з 01.02.2010 року та після звільнення його з займаної посади (04.06.2014 року) на умовах, передбачених ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (який був чинним на час призначення позивачу пенсії; далі - Закон № 3723-ХІІ)та ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів»(який був чинним на час призначення позивачу пенсії; далі - Закон №2862-XII) отримує пенсію державного службовця в розмірі 90 відсотків від суми заробітку станом на січень 2010 року, що, зокрема, вбачається з повідомлення, надісланого відповідачем позивачу на його звернення про здійснення перерахунку отримуваної ним пенсії, а також з тексту заперечення відповідача на заявлений позивачем адміністративний позов, що є предметом судового розгляду (а.с.48-50).

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначено Конституцією і законами України.

Як зазначено в ч.2 ст.1 Закону №2862-XII судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Статтею 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні визначена як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Згідно зі ст.2 даного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Зазначене дає підстави вважати, що суддя, на якого поширюється дія положень статей 1, 2 Закону № 3723-XII, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади на постійній основі, наділена повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів. Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону №3723-XII. Так, відповідно до ст.37 зазначеного Закону пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування без обмеження граничного розміру пенсії, аза кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку але не більше 90 відсотків заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії. Відповідно до ст.37 зн.1 Закону N 3723-XII у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного

службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач має право на перерахунок і виплату пенсії у розмірі 90 відсотків заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсіївідповідно до ст.37 та ст.37-1 Закону №3723-XII, так як позивачу була призначена пенсія саме на підставі ст.37 чинного на той час Закону №3723-ХІІ України. В даному випадку не може бути застосоване до позивача обмеження граничного розміру пенсії, що, зокрема, передбачалося Законом України від 08.07.2011 року №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»(далі Закон №3668-VІ) оскільки, відповідно до п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень даного Законуобмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Посилання відповідача, у своєму запереченні на заявлений позивачем адміністративний позов, на рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп 99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів) як на одну із підстав для відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії) не є для суду переконливими, оскільки роз'яснюючи положення ч.1 ст.58 Конституції України Конституційний суд у мотивувальній частині даного рішення зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені ним у його запереченні на заявлений позивачем адміністративний позов, про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку та виплати пенсії у зв'язку з тим, що п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» в редакції Закону від 10.12.2015 року № 889 визнано таким, що втратив чинність Закон України № 3723-ХІІ, оскільки у даному випадку допускається звуження змісту та обсягу прав позивача.

У своєму рішенні від 18 червня 2007 року N4-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що він неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 ).

Ухвалюючи судове рішення суд керувався ст.22 Конституції України, де чітко зазначено, що к онституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З урахуванням тієї обставини, що позивач почав отримувати пенсію державного службовця перебуваючи на посаді судді та продовжує її отримувати після звільнення з займаної ним посади судді за віком, то на думку суду, позивач підпадає під дію, визначених Конституцією України гарантій незалежності судді і на позивача поширюється дії норм чинного на даний час Закону «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VІ (далі Закон №2453-VІ) вч.6 ст.48 якого зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією гарантій незалежності судді. В свою чергу незалежність судді гарантується ст.126 Конституції України, а відповідно до п.8 ч.4 ст.48 Закону №2453-V суддя забезпечується належним матеріальним і соціальним забезпеченням.

При ухваленні судового рішення суд брав до уваги рішення Конституційного Суду Українивід 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 в мотивувальній частині якого зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Керуючись ст.22, ч.1 ст.126 Конституції України, ст.ст.37, 37-1 Закону України №3732-ХІІ «Про державну службу», п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VІІІ «Про державну службу», ст.43 Закону України №2862 від 06.12.1992 «Про статус суддів», ч.6 ст.48 Закону України №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.2,7,8,9,11,23,71,98,137,160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Черняхівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відмові здійснення ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії як непрацюючому державному службовцю.

Зобов'язати Черняхівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 09 червня 2016 року, виходячи з розміру 90 відсотків місячної заробітної плати згідно довідки ТУ ДСА в Житомирській області від 02 червня 2016 року № 1229/16, без обмеження граничного розміру пенсії.

Стягнути з Черняхівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого ним при подачі адміністративного позову в розмірі 551 грн. 20 коп.

На постанову суду протягом 10 днів з дня отримання її копії може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Черняхівський районний суд.

Головуючий-суддя: С.Ф. Васильчук

Копія:вірно