Рішення № 62696805, 10.11.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1061/16-ц Провадження № 22-ц/773/1203/16 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П.Ю. Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря - Концевич Я. О.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Місюри І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2005 року за нею визнано право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_5, в тому числі й на грошові кошти в сумі 1550 доларів США, що знаходяться в Ковельському відділенні «Приватбанку» на підставі укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем договору про депозитний вклад.

Позивач зазначала, що оскільки ПАТ «КБ «ПриватБанк» не вжито заходів щодо повернення їй як спадкоємиці банківського вкладу, вона змушена звертатися до суду за захистом своїх прав і з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути із відповідача на її користь суму вкладу в розмірі 1550 доларів США, що еквівалентно 41102,02 грн., усі проценти за користування депозитними коштами, нараховані згідно з умовами договору, з 25 травня 2004 року, а також пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов'язання відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21.02.2015 року по день постановлення рішення в даній справі, та понесені судові витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто із публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором про депозитний вклад та пеню, в загальній сумі 36846,78 доларів США, що становить 917116,35 грн., а саме: основний вклад в сумі 1550 доларів США, 837,94 доларів США нарахованих процентів та 34458,84 доларів США пені за прострочення виконання зобов'язання, визначених відповідно в еквіваленті до гривні. Стягнуто із ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн. та в дохід держави 6338,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ПАТ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити вповному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, про те, що апеляційна скарга ПАТ «КБ «ПриватБанк» підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни ухваленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення вимог матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення позивачці, як спадкоємцеві після смерті ОСОБА_5, суми вкладу та нарахованих відсотків, а також пені, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів», тому з відповідача ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь позивача стягнув суму банківського вкладу із нарахованими 7 процентами річних та 3 процентами пені.

Проте, повністю із такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи із наступного.

За ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з п. 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії договору про депозитний вклад, а також долученого позивачем до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції оригіналу квитанції про внесення на депозит 25 травня 2004 року ОСОБА_5 в касу Ковельської філії ПАТ «КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 1550,00 дол. США, між ОСОБА_5 і банком було укладено договір про депозитний вклад № 1201630018 НБ, за умовами якого ОСОБА_5 передав, а банк прийняв на депозит вказані кошти на умовах повернення та нарахування процентів за користування вкладом з терміном повернення - 25 листопада 2004 року.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.01.2015 р.(а.с. 8).

До відповідача в січні 2015 року звернулася спадкоємець вкладника, яка згідно із рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2005 року, що набрало законної сили, є спадкоємцем належного спадкодавцю майна, в тому числі і вкладу в ПАТ «КБ «ПриватБанк», однак банк відмовив у виплаті коштів за вкладом, мотивуючи відсутністю даних про наявність депозитних коштів на рахунку та ненаданням позивачкою всіх належних документів.

В суді апеляційної інстанції представником відповідача не заперечувався сам факт укладення договору депозиту та внесення грошових коштів ОСОБА_5 25 травня 2004 року, однак банк заперечував, що станом на день смерті вкладника в банку залишалися будь-які кошти на депозитному рахунку, стверджуючи, що рахунок був закритим, а тому відомості про даного вкладника та про наявність спірного депозитного вкладу станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 в банку відсутні, оскільки при реорганізації Ковельської філії банку було передано до юридичної особи інформацію лише щодо відкритих рахунків. Крім того, представник відповідача покликалась на те, що з огляду на минування відповідних нормативно встановлених термінів зберігання банківських документів первинні документи щодо зазначеного вкладу на даний час знищені.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тобто, факт отримання банком коштів ОСОБА_5 у розмірі 1550 доларів США на депозитний рахунок підтверджується квитанцією від 25.05.2004 року, виданою відповідачем та ним не оспорюється.

Разом з тим, відповідачем не здобуто та не надано суду жодних доказів щодо закриття депозитного рахунку за життя вкладника, не підтверджено факту належно зафіксованого знищення банківських документів щодо зняття ОСОБА_5 депозитних коштів та закриття банківського рахунку.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм права та обставин, встановлених у судах першої та апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково підставними.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення на користь позивача суми вкладу разом із нарахованими процентами за договором банківського вкладу саме в розмірі 36846,78 доларів США, що в еквіваленті становить 917116,35 грн. та пені в розмірі 3% , виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

При цьому згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Зі змісту умов договору про депозитний вклад від 25.05.2004 року вбачається, що при укладенні договору вкладник передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 1550 доларів США на термін 6 місяців, до 25.11.2004 року з нарахуванням відсотків у розмірі 7 % річних. Пунктом 4 даного договору встановлено, що нарахування процентів за вкладом починається з дня, наступного за днем надходження грошових коштів у банк, і проводиться за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році за ставкою вказаною в п.1 даного договору.

Після закінчення терміну вкладу нараховані за строк вкладу проценти додаються до розміру вкладу на отриману суму, з наступного календарного дня після дати, вказаної в п. 1 договору, банк проводить нарахування процентів за ставкою вкладу «до запитання» до моменту повернення вкладу вкладнику (п.4 договору).

Договір про депозитний вклад не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії, однак із наданих представником банку пояснень та підтверджуючих документів слідує, що розмір відсоткової ставки за вкладами «до запитання» за період з 01.12.2004 року по даний час становив 1%.

Враховуючи наведене та з урахуванням умов договору, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає сума вкладу з нарахованими відсотками за договором та відсотками по закінченню дії договору в загальному розмірі 1789,59 доларів США, що еквівалентно 44538,68 грн., згідно офіційного курсу НБУ на 16.06.2016 року - день ухвалення рішення суду першої інстанції, що складається з таких сум: 1550 доларів США (основна сума вкладу), еквівалентна 38579,50 грн., 7% річних від суми 1550 доларів за 6 місяців становить 54,25 дол. США, що еквівалентно 1350,15 грн. (1 дол. США = 24,887642 грн.) (із розрахунку: 1550 дол. США х 7% річних за період з 26.05.2004 р. по 25.11.2004 року); а також 185,34 доларів США (1% ставка вкладу «до запитання» після закінчення дії договору до моменту повернення вкладу) (виходячи з такого розрахунку: 1% ставки вкладу «до запитання» в рік від суми 1604,25 дол. США становить 16,04 дол. США ( 1550 дол. США + 54,25 дол. США х 1% ); 1% ставки вкладу «до запитання» до моменту повернення вкладу за 11 років 6 місяців 20 днів ( до 16.06.2016 року) становить 185,34 дол. США, тобто 4612,68 грн. (із такого розрахунку: 176,44 дол. за 11років + 8,02 дол. за 6 місяців + 0,88 дол. за 20 днів); загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню = 1550 доларів США (розмір банківського вкладу) + 54,25 доларів США (7% річних за період дії договору).

Разом з тим, переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів не погоджується із висновком суду щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 3 % з огляду на наступне.

Згідно із ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги),якщо інше не передбачено законом. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Однак, враховуючи, що позивач не є вкладником, а спадкоємцем вкладника, відповідно до ч. 2 ст. 1230 ЦК до спадкоємця переходить право на стягнення неустойки у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві.

Оскільки за життя ОСОБА_5 та до закінчення терміну дії договору про банківський вклад таке рішення судом ухвалене не було, тому вимога про стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 3% за кожний день прострочення виконання зобов'язання згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» є безпідставною, отже в цій частині рішення підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні даних вимог.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову. З відповідача в користь позивача слід стягнути грошові кошти за договором про депозитний вклад в сумі 1789,59 доларів США, що еквівалентно 44538 грн. 68 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, враховуючи, що апеляційна скарга і позов підлягають до задоволення частково, то з позивача належить стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пропорційно понесених судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 7211 грн., з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» належить стягнути в користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно до її задоволених вимог в сумі 26,79 грн. та з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави - 418,59 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 88, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2016 року в даній справі скасувати, та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором про депозитний вклад № 1201630018 НБ від 25 травня 2004 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, в сумі 1789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) доларів США 59 центів, що еквівалентно 44538 (сорок чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 68 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7211 (сім тисяч двісті одинадцять) грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 26 (двадцять шість) грн. 79 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в сумі 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 59 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :