Ухвала суду № 62696444, 11.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 листопада 2016 року м. Київ К/800/24634/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати в розмірі 57501,88 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) у зв'язку із скороченням штатів; зобов'язано Добропільський МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у сумі 28733,88 грн. за час затримки за період з 06 листопада 2015 року по 11 квітня 2016 року.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на вказані судові рішення, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року, з урахуванням положень ст.ст.213,214 КАС України, залишалась без руху у зв'язку із несплатою судового збору.

Недолік касаційної скарги усунуто, судовий збір сплачено.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 проходив службу в Добропільському міському відділі (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області на посаді начальника сектора охорони громадського порядку й наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №357 о/с від 06 листопада 2015 року його було звільнено із займаної посади через скорочення штатів згідно пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114.

При цьому, позивачеві всі належні при звільненні суми виплачені не були.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу положеннями спеціального законодавства не врегульовані, а тому суди прийшли до правильного висновку, застосувавши до спірних правовідносин норми КЗпП України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З огляду на викладене та враховуючи, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області всупереч норм чинного законодавства не здійснило з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, суди прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними таких дій відповідача та зобов'язання його здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути відповідачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник