Ухвала суду № 62696416, 11.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 листопада 2016 року м. Київ К/800/30480/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Військової частини А1349 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України , Військової частини А-1349 про визнання відмови протиправною, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Військова частина А-1349 подала касаційну скаргу з пропуском строку касаційного оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, суддя Вищого адміністративного суду України встановив наявність поважних обставин, на які посилається скаржник, як на підставу пропуску строку на касаційне оскарження, та визнає причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

29.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Військової частини А-1349 про визнання відмови протиправною, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною відмову військової частини А1349 у нарахуванні та виплаті належного грошового забезпечення ОСОБА_1. Зобов'язано військову частину А-1349 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.11.2014 по 16.11.2015.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 по справі №2а-1265/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Командира військової частини А2314 про визнання протиправним та скасування наказу №114 від 26.02.2011 (в частині) та пункту 3 наказу №61 від 31.03.2011, поновлення на посаді, зобов'язання вчинення дій, позов задоволено, зокрема визнано протиправними та скасовано дані накази. У зв'язку із поновленням позивача на службі зобов'язано Військову частину А2314 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове та інші види матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.04.2011 по 28.04.2011.

Позивач звертався із заявою про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу від 20.11.2015 до командира військової частини А1349 за результатами розгляду вказаної заяви позивачу було відмовлено, у зв'язку з тим, що військову частину А2314 розформовано, станом на день ліквідації жодної суми заборгованості перед особовим складом військової частини не було зареєстровано. Також зазначено, що причиною ненарахування та невиплати грошового та інших видів матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу є відсутність додаткового судового рішення.

Одним із мотивів непоновлення позивача на посаді та невиплати грошового забезпечення, представником відповідача зазначено незрозумілість порядку та способу виконання судового рішення та відсутність судового додаткового рішення, в зв'язку з чим відповідачі звертались до суду із відповідними заявами.

Таким чином, відповідачами допущено тривале невиконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 по справі №2а-1265/11/0970 з моменту прийняття постанови Вищим адміністративним судом України - 04.06.2013, оскільки фактично позивача поновлено на роботі у листопаді 2015 року, що не заперечується сторонами.

Крім того, подання заяви щодо прийняття додаткової постанови суду та розгляд заяв у порядку виконання судового рішення не є підставами для невиконання такого судового рішення.

Згідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Одночасно статтею 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Судами встановлено, що позивач до суду щодо видачі виконавчого листа по справі №2а-1265/11/0970 не звертався. Протягом періоду з 2011 по 2015 рік був працевлаштований за іншим місцем роботи, що підтверджується наданими суду довідками. Поважність причин такого тривалого незвернення за виконавчим документом для пред'явлення його до примусового виконання позивачем не обґрунтована.

Таким чином, обидві сторони у справі у недостатній мірі вчиняли дії необхідні для виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 по справі №2а-1265/11/0970, а тому нарахуванню та виплаті підлягають суми грошового забезпечення за один рік, що передував даті поновлення на роботі, з врахуванням позовних вимог.

Також позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача.

У касаційній скарзі Військова частина А1349 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що роз'яснення судового рішення у справі №2а-1265/11/0970 в частині, що стосується виплати грошового забезпечення не має.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

Крім того, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 червня 2015 року у справі №2а-3138/10/0370.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Визнати причини пропуску строку касаційного оскарження поважними та поновити Військовій частині А-1349 строк на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А1349 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України , Військової частини А-1349 про визнання відмови протиправною, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка