Ухвала суду № 62696393, 10.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2016 р. м. Київ К/800/17574/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Головчук С.В.,

Заїки М.М.,

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участі представника управління Держпраці у Хмельницькій області Малюзіна О.І., представника Державної служби України з питань праці - Гришиної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_6 до територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Хмельницькій області, Управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року,

встановив:

У грудні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд з цим позовом і, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним наказ територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Хмельницькій області (далі - територіальне управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області) від 24 березня 2015 року №21-к «Про затвердження складу комісії з реорганізації» в частині ліквідації посади заступника голови комісії з реорганізації;

- визнати протиправним і скасувати накази Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки (далі - Держгірпромнагляд) від 10 грудня 2015 року № 293-к «Про звільнення ОСОБА_6.» та від 28 грудня 2015 року № 303-к «Про внесення змін до наказу 10 грудня 2015 року № 293-к»;

- визнати протиправними і скасувати накази територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області від 11 грудня 2015 року № 81-к «Про звільнення ОСОБА_6.» та від 28 грудня 2015 року № 82-к «Про внесення змін до наказу від 11 грудня 2015 року № 81-к»;

- зобов'язати відповідачів видати наказ про прийняття на посаду заступника начальника Управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що його звільнення відбулось у період тимчасової непрацездатності, запропонована йому перед звільненням з роботи посада не відповідала його досвіду і кваліфікації, у зв'язку з чим звільнення є незаконним.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивує тим, що відповідач допустив численні порушення трудового законодавства при його звільненні з посади, а саме: у день звільнення - 15 грудня 2014 року позивач знаходився на лікарняному; з 11 грудня 2014 року він є пенсіонером за віком, тому продовження терміну перебування на державній службі є безпідставним; станом на день попередження про наступне вивільнення в установі були вакантні посади, які позивач міг обіймати; Держгірпромнагляд не надавало погодження на звільнення позивача у встановлений законом строк, заяву про звільнення за власним бажанням позивач також не подавав; позивач є інвалідом ІІ групи, тому звільнення з посади без його згоди є незаконним; враховуючи 15 років безперервного стажу в територіальному управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області, він мав переважне право залишення на роботі.

У запереченнях на касаційну скаргу Державна служба України з питань праці і Управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області просять її відхилити у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 обіймав посаду заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області.

Постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» створено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і покладено на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Наказом Державної служби України з питань праці від 14 травня 2015 року №24 затверджено Положення про Управління Держпраці у Хмельницькій області.

У зв'язку зі скороченням штату в територіальному управлінні Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 01 липня 2015 року позивач отримав пропозицію зайняти посаду головного спеціаліста з мобілізаційної роботи в Управлінні Держпраці у Хмельницькій області, від якої відмовився.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Державної служби України з питань праці щодо його призначення на вакантну посаду заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Листом від 04 листопада 2015 року Держпраці повідомило, що наказом від 03 листопада 2015 року № 110-кт за погодженням з Міністром соціальної політики на цю посаду призначено ОСОБА_8

12 листопада 2015 року позивачу знову письмово запропонували зайняти посаду головного спеціаліста з мобілізаційної роботи в Управлінні Держпраці у Хмельницькій області, від якої він також відмовився.

Наказом Держгірпромнагляду України від 10 грудня 2015 року №293-к ОСОБА_6 звільнено з посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області з 11 грудня 2015 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Підставами звільнення вказано пропозицію щодо працевлаштування від 12 листопада 2015 року, заяву ОСОБА_6, лист Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 09 грудня 2015 року № 01/16-3461.

11 грудня 2015 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Хмельницькій області видано наказ №81-к «Про звільнення ОСОБА_6.».

Згідно з листком непрацездатності № 087962 у період з 03 по 12 грудня 2015 року позивач знаходився на лікарняному.

У зв'язку з цим наказом Держгірпромнагляду України від 28 грудня 2015 року №303-к внесено зміни до наказу від 10 грудня 2015 року №293-к в частині дати звільнення ОСОБА_6, а саме з « 11 грудня 2015 року» на « 15 грудня 2015 року».

28 грудня 2015 року територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Хмельницькій області видано аналогічний наказ №82-к «Про внесення змін до наказу від 11 грудня 2015 року №81-к» щодо дати звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що звільнення позивача з 15 грудня 2015 року є законним, оскільки з цього дня він мав приступити до роботи, згідно з лікарняним листком. Відповідачами дотримано вимоги КЗпП України при звільненні позивача, оскільки його завчасно попереджено про скорочення займаної ним посади та запропоновано іншу роботу, від якої він відмовився.

Вирішуючи питання про правомірність звільнення ОСОБА_6 з роботи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Спірні правовідносини виникли з приводу скорочення посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області у зв'язку з реорганізацією цього управління.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання (пункт 7 частини 2 статті 42 КЗпП).

Верховний Суд України в постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Отже, попередження про наступне вивільнення і пропозиція іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації пов'язується з фактом змін в організації виробництва і праці, а в спірних правовідносинах - з реорганізацією та скороченням посади позивача.

Положення про Управління Держпраці у Хмельницькій області затверджене 14 травня 2015 року. Згідно з пунктом 14 цього положення структуру Управління Держпраці затверджує Голова Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України. Штатний розпис та кошторис Управління Держпраці затверджує Голова Державної служби України з питань праці.

Суди виходили з того, що позивача попереджено про скорочення займаної ним посади та наступне вивільнення у встановлений законом строк, однак при цьому не встановили, коли було затверджено штатний розпис Управління Держпраці у Хмельницькій області та яке попередження про наступне вивільнення є належним: від 01 липня 2015 року чи від 12 листопада 2015 року.

Не можна вважати належним попередження працівника про його наступне вивільнення до затвердження штатного розпису новоутвореної установи, тобто таким, що відповідає статті 49-2 КЗпП.

Суди не надали правової оцінки тій обставині, що позивача попередили про наступне вивільнення 12 листопада 2015 року (так зазначено у наказі про звільнення від 10 грудня 2015 року №293-к), тобто менше ніж за два місяці до звільнення.

Вирішуючи спір, суди вважали, що відмова позивача у прийнятті пропозиції щодо зайняття запропонованої йому посади головного спеціаліста з мобілізаційної роботи Управління Держпраці у Хмельницькій області є безумовною підставою для припиненням з ним трудового договору.

Однак не дослідженою залишилась обставина про те, які вакантні посади малися станом на 01 липня 2015 року, коли позивачу вперше пропонувалось зайняти вільну посаду головного спеціаліста з мобілізаційної роботи, за умови, що це попередження-пропозиція було належним.

Поряд з цим, суди встановили, що станом на 08 жовтня 2015 року в новоутвореному Управлінні Держпраці у Хмельницькій області були вакантними посади державних службовців: головних державних інспекторів - 24, начальників відділів - 2, завідувачів секторів - 3, головних спеціалістів - 3.

Однак суди не перевірили, чи були в наявності штатні посади, на які міг претендувати ОСОБА_6, чи було можливим працевлаштування позивача на будь-яку з цих посад станом на час затвердження штатного розпису Управління Держпраці у Хмельницькій області та на час належного попередження про звільнення з роботи.

Без встановлення цих фактів не можна вважати обґрунтованою пропозицію позивачу лише однієї посади головного спеціаліста.

Отже, висновок судів про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача із займаної ним посади є передчасним.

Суди правильно виходили з того, що у день звільнення 15 грудня 2015 року позивач був працездатним, оскільки згідно з листком непрацездатності він хворів по 12 грудня 2015 року і, відповідно, 15 грудня 2015 року мав приступити до роботи.

При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, не відбулося звільнення позивача під час його тимчасової непрацездатності, оскільки наказами Держгірпромнагляду змінено дату звільнення з 11 грудня на 15 грудня 2015 року.

Однак не враховано, що за правовою позицією Верховного Суду України, сформульованою в постанові від 01 липня 2014 року (справа № 21-212а14), зміна дати звільнення, якщо працівника було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, не може вважатись належним захистом порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В. Заїка М.М.