Ухвала суду № 62696309, 09.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12540/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника позивача Войтковської О.В., представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

25.06.2015 р. Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 769 068,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач добровільно не сплачує суму заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 р. позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у сумі 769 068,23 грн. ( сімсот шістдесят дев'ять тисяч шістдесят вісім гривень. 23 коп.) на р/р 33114341700004 (код платежу 11010500) УДКСУ у Деснянському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 39466328.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу є узгодженою і підлягає сплаті.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та закрити провадження у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 припинена 25.09.2014 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, представник позивача заперечувала проти її задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.09.2000 року у Печерській районній у м. Києві державній адміністрації за №20700010002008314, 21.09.2000 року взятий на податковий облік Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. 19.01.2009 року відповідач перейшов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.06.2015 року, 25.09.2014 року за № 20660060005019061 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за власним рішенням.

Проте, також згідно ж цього витягу вбачається 15.01.2015 року взяття на облік як платника податків ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Дані про зняття з обліку та припинення фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 після 15.01.2015 року відсутні.

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати податку на доходи фізичних осіб виникла на підставі податкового повідомлення - рішення №0066751706 від 05.11.2014 року, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 676 218,78 грн., з яких 540 975,02 грн. - за основним платежем, а 135 243,76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення - рішення узгоджене на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року №826/1409/15.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві нараховано відповідачу пеню у розмірі 93 649,45 грн.

У зв'язку з несплатою визначених податкових зобов'язань позивачем виставлено податкову вимогу №4515-23 від 02.04.2015 року. Поштове відправлення з податковою вимогою повернулося адресанту «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно облікової картки з адміністративних штрафів та інших санкцій, заборгованість відповідача складає 769 068,23 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право, серед інших, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням, згідно із пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З огляду на ст.54 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання платника податків нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.57.3 ст.57 цього Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Таким чином, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків виникає через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2014 року №0066751706 визначено ОСОБА_4 зобов'язання на суму 676 218,78 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем було оскаржено в судовому порядку та постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2015 залишено без змін, отже зазначена сума є узгодженою.

02.04.2015 року позивачем виставлена податкова вимога № 4525-23 на суму 93 649,45 грн. та була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0221705340940.

Таким чином, враховуючи те, що грошове зобов'язання відповідачем не сплачено, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення спірної суми податкового боргу.

Посилання відповідача на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 припинена 25.09.2014 року, не заслуговує на увагу з наступних підстав.

По-перше, відповідач не знятий з обліку як фізична особа-підприємець.

По-друге, з Листа ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2016 № 1330/К/26-15-12-02-14 вбачається, що Порядок зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах визначено пунктом 11.32 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок 1588).

Так, підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою N 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою N 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою N 8-ОПП, довідки за формою N 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Кодексом.

Якщо після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця залишились незакритими його рахунки у фінансових установах (крім рахунків, відкритих для зарахування коштів на вимогу фізичних осіб), контролюючий орган доводить до відома цих установ таку інформацію, повідомляє дату та номер відповідного запису в Єдиному державному реєстрі, а також дату зняття з обліку платника податків у контролюючому органі.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 11.19 розділу ХІ Порядку 1588 платникам податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, а також щодо яких законом або нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України для проведення реєстрації ліквідації, реорганізації, закриття або припинення діяльності платника податків вимагається довідка про зняття з обліку платника податків, замість довідки за формою N 22-ОПП видається довідка про зняття з обліку платника податків за формою N 12-ОПП. З моменту видачі довідки за формою N 12-ОПП такий платник податків уважається знятим з обліку у контролюючому органі за умови реєстрації його припинення відповідно до законодавства або внесення запису про припинення до відповідного державного реєстру.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, навіть після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа є відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця.

Разом з тим, так як в матеріалах справи відсутні докази зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з податкового обліку, то не зазначення податковим органом ОСОБА_4 як фізичну особу-підприємця може бути лише опискою.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням зазначено, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 14.11.2016 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.