Постанова № 62696283, 15.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року справа №812/141/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в справі № 812/141/16 за позовом ОСОБА_4 до Військової частини - польова пошта В2950, третя особа - Луганський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність Військової частини - польова пошта В0624 (В2950) та зобов'язати відповідача зарахувати її до штату Військової частини - польова пошта В2950 з 16.05.2014 по 01.05.2015.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність військової частини - польова пошта В2950 щодо не зарахування ОСОБА_4 до штату у період з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року. Зобов'язано військову частину - польова пошта В2950 зарахувати ОСОБА_4 до штату військової частини - польова пошта В2950 у період з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року. Зобов'язано військову частину - польова пошта В 2950 нарахувати і виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року.

Луганський обласний військовий комісаріат, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при ухваленні оскаржуваної постанови не встановлено місцезнаходження військової частини - польова пошта В2950, факт існування такої військової частини, кому вона підпорядкована, до яких військових формувань належить. Також апелянт наголошує, що в матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості щодо проходження позивачем служби у військовій частині ПП В0624.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 травня 2014 року ОСОБА_4 за власним бажанням прибула на військово-польові збори до військової частини ПП 0624, яку в подальшому було перейменовано на військову частину ПП В2950.

З рапорту ОСОБА_4 від 24.12.2014 вбачається, що вона як доброволець батальйону «Айдар» займалась будуванням, благоустроєм та охороною блокпостів, несла караульно-патрульну службу по м. Старобільськ, до штату батальйону зарахована не була.

Вважаючи, що всупереч вимогам чинного законодавства командуванням військової частини ПП В2950 не було включено її до штату, ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до видів військової служби належать, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Також вказаною статтею передбачено, що громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, прийняті на службу у військовому резерві, складають Військову присягу на вірність Українському народу. Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.

Статтею 4 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Згідно зі ст. 29 Закону № 2232-ХІІ військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.

У той же час ст. 39 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати.

Аналогічні положення щодо видів військової служби, вимог про проходження обов'язкового медичного огляду та складання присяги на вірність Українському народу, визначення початку проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та кола осіб, за рахунок призову яких здійснюється доукомплектування особового складу Збройних Сил України в особливий період, закріплені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Таким чином, чинним законодавством чітко визначені умови вступу громадянин України на військову службу:

- проходження військової служби у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

- проходження обов'язкового медичного огляду;

- складання Військової присяги на вірність Українському народу;

- наявність дати, визначеної як початок проходження військової служби.

Відповідно до листа Військової частини - польової пошти В2950 від 13 жовтня 2016 року № 684 ОСОБА_4 в списках особового складу військової частини не значиться та не значилась, на жодні посади як військовослужбовець не призначалась, участь в Антитерористичній операції в складі 24 окремого штурмового батальйону (в/ч п/п В2950) не брала. Також відповідач зауважує, що у позивача відсутні докази проходження військової служби, а саме: мобілізаційне розпорядження, накази по стройовій частині про зарахування до штату військової частини - польової пошти В2950, військовий квиток, заповнений належним чином, у тому числі із зазначенням закріпленої зброї. Відповідач вказує, що в нього на обліку дійсно рахується зброя автомат АКС - 74 № 2768214, проте відсутні будь-які відомості про видачу цього автомату позивачу.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи надані ОСОБА_4 та Військовою частиною - польовою поштою В2950 докази та письмові пояснення, суд апеляційної інстанції спростовує висновки, викладені в оскаржуваній постанові, про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в справі № 812/141/16 за позовом ОСОБА_4 до Військової частини - польова пошта В2950, третя особа - Луганський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в справі № 812/141/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Військової частини - польова пошта В2950, третя особа - Луганський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук