Ухвала суду № 62696201, 14.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року справа №805/3347/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015р. по справі №805/3347/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Донецькобленерго» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2015 року № 0000224100/2074/10/28-03-41 та від 05 серпня 2015 року № 0000674100/1448/10/28-03-41.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Податковим органом була проведена камеральна перевірка задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо правомірності нарахування позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2015 року, про що складено акт від 20 березня 2015 року № 95/28-03-41-00131268. Вважає висновки фіскального органу, викладені в акті про порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України безпідставними та спростованими первинними документами, оформленими належним чином.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року адміністративний позов було задоволено повністю. Визнані неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015 № 0000224100/2074/10/28-03-41, від 05.08.2015 № 0000674100/1448/10/28-03-41.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до ПК України у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента. Однією з обов'язкових підстав включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України. Отже, обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість. Недотримання норм ПК України свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду. Вважає, що при проведенні перевірки та прийнятті спірних повідомлень-рішень Інспекція керувалась нормами чинного законодавства України. Всі дії апелянта ґрунтуються на їх виключної відповідності вимогам законодавству.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, тому, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 00131268, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 11).

Згідно виписки з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (т. 1, а.с. 11 зв. бік).

Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200039637 підтверджується, що позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить (том 1, а.с. 17).

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо правомірності нарахування позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2015 року, про що складено акт від 20 березня 2015 року № 95/28-03-41-00131268 (том 1, а.с. 18-21).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ за січень 2015 року в розмірі 2120,00 гривень та в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ за січень 2015 року в розмірі 2120,00 гривень (том 1, а.с. 21 зв. бік).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для висновку податкового органу щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ за січень 2015 в розмірі 2120,00 грн. та в результаті чого заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов*язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ за січень 2015 в розмірі 2120 грн. була та обставина що КП "Компанія "Вода Донбасу" в порушення вимог ПК України не задекларували об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ. Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача за січень 2015 суми ПДВ з причин недекларування та несплати контрагентом його податкових зобов*язань. (т.1 а.с.21).

Відповідно до висновків Акту від 20 березня 2015 № 95/28-03-41/00131268 на підставі п.54.3 ст.54 та ст.58 ПК України, відповідачем 15.04.2015 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000224100/2074/10/28-03-41, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 27843,00 грн. (т.1 а.с. 30).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується Актом від 20 березня 2015 № 95/28-03-41-00131268, переліку спірних податкових накладних, виписаних КП «Вода Донбасу», які не визнані відповідачем як податкові документи на загальну суму ПДВ у розмірі 2120,00 грн. Акт перевірки не містить.

Крім того, 19 лютого 2015 року складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року № 42/28-03-41-00131268 (т. 2, а.с.213-222).

При проведенні камеральної перевірки 19 лютого 2015 року встановлені порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: податкові накладні, виписані контрагентами позивача - КП «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПАТ «Донецькоблгаз», ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», КП «Донецькміськводоканал» виключені зі складу податкового кредиту ПАТ «Донецькобленерго» на загальну суму 25723,00 гривень через не відображення у складі податкових зобов'язань постачальника послуг за грудень 2014 року.

07 квітня 2015 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000144100/1806/10/29-03-41, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 25723,00 гривень (том 1, а.с. 29).

За результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року № 0000144100/1806/10/29-03-41 було скасовано в частині суми завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 9909,74 гривень та встановлено порушення позивачем п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення суми ПДВ на 15813,26 гривень (том 1, а.с. 47-50).

05 серпня 2015 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000674100/1448/10/28-03-41, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення суми ПДВ на 15813,26 гривень (том 1, а.с. 60).

Судом, в ході судового розгляду справи, були досліджені наступні письмові докази.

01 січня 2014 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Димитрівського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір № 30/110214-9Д2.1/10р (т. 1, а.с. 108-110).

На виконання вказаного договору контрагентом було виписано податкову накладну від 12.01.2015 року № 5, акт показників прибору обліку води, рахунок від 12.01.2015 року (т. 1, а.с. 105-107).

Між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Макіївського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір від 01 січня 2014 року № 3227/190214-6Д2.1/35р (т. 1, а.с. 113-116).

На виконання вказаного договору контрагентом було виписано податкову накладну від 13.01.2015 року № 174, рахунок від 13.01.2015 року, податкову накладну від 16.01.2015 № 506, акт показників (т. 1, а.с. 11-112, 144-145).

Також, між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Добропільського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір від 29 грудня 2014 року № 123/091214-15Д2.1/35р (т. 1, а.с. 119-121).

На виконання вказаного договору контрагентом було виписано податкові накладні від 14.01.2015 року № 260, № 261, 259, акти показників прибору обліку води, рахунок від 14.01.2015 року (т. 1, а.с. 117, 122, 124-124, 128, 132,133).

30 грудня 2013 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Волноваського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір № 211/301213-5К2.1/15 (том 1, а.с. 141-144).

На виконання договору контрагентом було виписано податкову накладну від 16.01.2015 року № 96, акт реалізації, рахунки від 16.01.2015 року (т. 1, а.с. 137-140).

30 грудня 2013 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Сніжнянського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір № 46/120214-13Д2.1/36 (т. 1, а.с. 154-157).

На виконання зазначеного договору контрагентом було виписано податкову накладну від 19.01.2015 року № 21, акт реалізації, рахунок від 19.01.2015 року (а.с. 151-153).

01 січня 2014 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Дзержинського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір № 128/240114-10Д2.1/46 (т. 1, а.с. 162-163).

На виконання договору контрагентом було виписано податкову накладну від 19.01.2015 року № 136, акт приймання-передачі виконаних робіт, рахунок від 19.01.2015 року (т. 1, а.с. 158-161).

24 січня 2014 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Краснолиманського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір № 30/240114-13Д2.1/46 (т. 1, а.с. 167-170).

На виконання договору контрагентом було виписано податкову накладну від 19.01.2015 року № 27, акт зняття показників прибору обліку води, рахунок від 19.01.2015 року (т. 1, а.с. 164-166).

01 січня 2014 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Часівярівського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір № 523-Ч/030214-25Д2.1/1р (т. 1, а.с. 173-176).

На виконання договору контрагентом було виписано податкову накладну від 19.01.2015 року № 82, акт - рахунок від 19.01.2015 року (т. 1, а.с. 171-172).

12 березня 2014 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Макіївського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір від № 2291/290414-1Д2.1/36 (т. 1, а.с. 180-183).

На виконання цього договору контрагентом було виписано податкову накладну від 22.01.2015 року № 1065, акт - рахунок від 22.01.2015 року (т. 1, а.с. 177-179).

31 грудня 2011 року між позивачем та КП «Вода Донбасу» в особі Маріупольського виробничого управління водопроводно-каналізаційного господарства укладено договір № 75 (т. 1, а.с. 189-195).

На виконання вказаного договору контрагентом було виписано податкову накладну від 27.01.2015 року № 209, акт реалізації та рахунок від 27.01.2015 року (т. 1, а.с. 186-188).

01 жовтня 2005 року між позивачем та ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» було укладено договір на постачання теплової енергії № 73213-02/54-05 (т. 2, а.с. 93).

15 серпня 2008 року було укладено договір № 833 на постачання теплової енергії (т. 2, а.с. 97-99).

30 вересня 2005 року між тими ж сторонами було укладено договір № 6011 на постачання теплової енергії (т. 2, а.с. 103).

На виконання вказаних договорів контрагентом було виписано податкові накладні від 14.12.2014 року № 35, від 24.11.2014 року № 114, від 21.11.2014 року № 418, від 05.12.2014 року, рахунки від 14.11.2014 року, від 24.11.2014 року, від 21.11.2014 року, від 05.12.2014 року (т. 2, а.с. 91-92, 94. 96, 101-102, 104-105).

19 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено договір № 82139/180713-10К2.1/07 про водопостачання та прийом господарсько-побутових стоків (т. 2, а.с. 106).

16 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено аналогічний договір № 78076/180713-9К2.1/07 (т. 2, а.с. 109). 06 травня 2014 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено договір про водопостачання та прийом господарсько-побутових стоків № 93091 (т. 2, а.с. 112).

16 липня 2013 року року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено аналогічний договір № 4378/180713-8К2.1/07 (т. 2, а.с. 115).

01 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено договір № 2441/300713-2ДС1.1/04 (т. 2, а.с. 118).

01 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено договір про водопостачання та прийом господарсько-побутових стоків № 3535/300713-1ДС1.1/04 (т. 2, а.с. 122).

01 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено аналогічний договір № 55056/300713-4ДС1.1/04 (т. 2, а.с. 126).

01 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено договір № 63099/300713-3ДС1.1/04 (т. 2, а.с. 130).

01 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено договір про водопостачання та прийом господарсько-побутових стоків № 73211/300713-5ДС1.1/04 (т. 2, а.с. 134).

16 липня 2013 року між позивачем та КП «Донецькміськводоканал» було укладено аналогічний договір № 55100/180713-7К2.1/07 (т. 2, а.с. 139).

На виконання вказаних договорів контрагентом було виписано податкові накладні від 05.12.2014 року № 946, від 10.12.2014 року № 1753, від 11.12.2014 року № 2357, від 29.12.2014 року № 2822, від 18.12.2014 року № 3655, від 18.12.2014 року № 3671, від 18.12.2014 року № 3785, від 18.12.2014 року № 3790, від 18.12.2014 року № 3812, від 19.12.2014 року № 4207, рахунки від 05.12.2014 року, від 10.12.2014 року №, від 11.12.2014 року, від 29.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 19.12.2014 року (том 2, а.с. 104, 105,107, 108, 110, 111,113, 114, 116, 117,120, 121, 124, 125, 128, 129, 132, 133, 136, 137, 138).

23 квітня 2014 року між позивачем та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» було укладено договір № 059-МіТЕС про надання послуг (т. 2, а.с. 141-142).

Також, 05 березня 2013 року між позивачем та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» укладено аналогічний договір № 150513-3Є1.1/17(т. 2, а.с. 143-146).

На виконання договорів контрагентом було виписано податкові накладні від 28.11.2014 року № 79, від 02.12.2014 року № 4, від 09.12.2014 року № 29, від 16.12.2014 року № 42, платіжні доручення від 09.12.2014 року, від 02.12.2014 року, від 09.12.2014 року, від 16.12.2014 року, (т. 2, а.с. 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154) та надано виписку ПАТ ПУМБ, що свідчить про сплату за вказаними договорами (т. 2, а.с.155-157).

Як встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції договір від 03 березня 2014 року № 030314-22Д2.1/19, укладений між позивачем та ДП «Донецька залізниця», вказаний у податкових накладних за грудень 2014 року, не передбачається можливим надати, оскільки він знаходиться за місцем реєстрації позивача у місті Горлівці Донецької області, яке в дійсний час є непідконтрольним владі України, що є загальновідомою обставиною (т. 2, а.с. 231).

Сума ПДВ за договором склала 107,93 гривень. Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними від 30.11.2014 року № 30, від 31.08.2014 року, від 15.12.2014 року № 20, від 31.07.2014 року № 2, від 31.12.2014 року № 2, від 31.10.2014 року № 2, від 30.11.2014 року № 2 (т. 2, а.с. 234, 238, 241, 242, 243, 245, 248). Також позивачем надано у якості доказу виконання договору акти приймання передачі від 23.12.2014 року, від 30.11.2014 року, від 30.11.2014 року, від 30.10.2014 року, від 15.12.2014 року від 31.08.2014 року, від 31.12.2014 року (т. 2, а.с. 232, , 235, , 236, 239, 244, 246, 249).

Податковий кредит за грудень 2014 року у сумі 965,28 гривень сформовано про проїзним квіткам, що придбані працівниками позивача згідно службових відряджень (т. 3, а.с. 1-70).

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредитку виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну території України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до приписів п. 201.11 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Судом першої інстанції були досліджені первинні документи, які позивач надав суду як доказ здійснення господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у п. 2 цього Порядку (п. 5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Проаналізувавши ці правові норми, суд приходить до висновку про те, що платник податку не може бути позбавлений права на відшкодування ПДВ у разі, коли його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку.

Такої позиції дотримується і Верховний суд України, який в своєї постанові від 31.01.2011 по справі № 21-47а10 вказав, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у грудні 2014 року та січні 2015 року, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті камеральних перевірок відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.

Суд першої інстанції вірно послався на практику Європейського суду з прав людини щодо визначення правила індивідуальної відповідальності платника податків.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року у справі № 805/3347/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

А.А. Блохін